Література

Першоджерела:

1. Астафьев В.К. Законы мышления в формальной и диалектической логике. – Львов: Изд-воЛьвовскогоун-та, 1968. – 208с. (ІІ розділ)

2. Зегет В. Элементарная логика – М.: Высшая школа, 1985. – С.67-77; 143-150.

Навчальна література (основна):

1. Гетманова А.Д. Логика: Учебник для студентов пед. вузов. – М.: Высшая школа, 1986. – 288с.

2. Кирилов В.И., Старченко А.А. Логика: Учебникдля вузов. –М.: Юристъ,1999. – 253с.

3. Свинцов В.И. Логика: Учебное пособие. – М.: Высшая школа, 1987. – 288с.

4. Тофтул М.Г. Логіка: Підручник. – К.: Академія, 2006. – 400с.

5. Хоменко І.В. Логіка – юристам. – К.: Четверта хвиля, 1997. – 392с.

6. Жеребкін В.Є. Логіка:Підручник. – К.: Знання, КОО, 2005. – 255с.

Навчальна література (додаткова):

1. МарценюкС.П.Логіка: Курс лекцій. – К.: НМК ВО,1993. – 286с.

2. Конверський А.Є. Логіка: Підручник. – К.: Український центр духовної культури, 1999. – 400с.

3. Иванов Е.А. Логика: Учебник. – М.: БЕК, 1998. – 309 с.

4. Гетманова А.Д. Логика: Учебное пособие. – М.: Омега – Л, 2005. – 415с.

5. Ерышев А.А., Лукашевич Н.П., Сластенко Е.Ф. Логика: Курс лекций. – К.: МАУП, 2000. – 184с.

Література для інформації:

1. Жоль К.К. Вступ до сучасної логіки. – К.: Либідь, 2002. – 152с.

2. Ивин А.А. Логика: Учебное пособие. Издание 2-е. – М.: Знание, 1998. – 240с.

3. Маковельский А.О. История логики. – М.: Кучково Поле, 2004. – 480с.

4. Ивин А.А. По законам логики. – М.: Молодая гвардия, 1983. – 208с.

5. Меськов В.С., Карпинская О.Ю., Ляшенко О.В., Шрамко Я.В. Логика: наука и искусство. – М.: Высшая школа,1993. – 333с.

Тема №3: Парадокс Брехуна

Мета: осмислити зміст Парадоксу Брехуна, його значення в аналізі проблеми істини.

Очікувані компетенції: врезультаті виконання самостійної роботи студент повинен

ЗНАТИ:

• суть парадоксу як логічної помилки;

• значення Парадоксу Брехуна у повсякденному вживанні мови;

ВМІТИ:

• впізнавати подібні парадокси в мовленні;

• уникати подібних парадоксів.

Форма контролю: письмова самостійна робота; індивідуальний творчий проект.

План підготовки до теми:

1. Що являє собою субстанціалістське тлумачення істини Арістотелем?

2. Як трансформується проблема істини при аналізі мовлення?

3. В якій мовленнєвій ситуації виникає Парадокс Брехуна?

4. Як запобігти виникненню цього парадоксу?

Завдання до теми:

Рівень А

1. Як визначав істинність Арістотель?

2. До чого застосовується категорія істинності згідно з цим визначенням?

3. Що являє собою парадокс?

4. В чому суть Парадоксу Брехуна?

Рівень В

1. Чому Арістотелеве визначення істинності має субстанціалістський характер?

2. Чим виступає істинність – властивістю чи відношенням?

3. Які подібні парадокси вам відомі?

Рівень С

1. Наведіть приклади подібних парадоксів.

2. Як уникнути подібних парадоксів?

Питання до самоконтролю:

1. Що означає наявність парадоксу в певному міркуванні?

2. Яка специфіка Парадоксу Брехуна?

3. Які шляхи уникнення цього парадоксу?

Орієнтовні творчі проекти:

Парадоксальність людського мислення з логічної точки зору.

Кореспондентний підхід до проблеми істини.

Історія Парадоксу Брехуна.

Література:

Першоджерела:

1. Попович М.В., Крымский С.Б., Ишмуратов А.Т. и др. Доказательство и понимание. – К.: Наукова думка,1986. – 312с. – С.185-215.

2. Ишмуратов А. Т Логический анализ практических рассуждений. – К.: Наукова думка, 1987, 137с. – Введение.

Навчальна література (основна):

1. Гетманова А.Д. Логика: Учебник для студентов пед. вузов. – М.: Высшая школа, 1986. – 288с.

2. Кирилов В.И., Старченко А.А. Логика: Учебникдля вузов. –М.: Юристъ,1999. – 253с.

3. Свинцов В.И. Логика: Учебное пособие. – М.: Высшая школа, 1987. – 288с.

4. Тофтул М.Г. Логіка: Підручник. – К.: Академія, 2006. – 400с.

5. Хоменко І.В. Логіка – юристам. – К.: Четверта хвиля, 1997. – 392с.

6. Жеребкін В.Є. Логіка:Підручник. – К.: Знання, КОО, 2005. – 255с.

Навчальна література (додаткова):

1. МарценюкС.П.Логіка: Курс лекцій. – К.: НМК ВО,1993. – 286с.

2. Конверський А.Є. Логіка: Підручник. – К.: Український центр духовної культури, 1999. – 400с.

3. Иванов Е.А. Логика: Учебник. – М.: БЕК, 1998. – 309 с.

4. Гетманова А.Д. Логика: Учебное пособие. – М.: Омега – Л, 2005. – 415с.

5. Ерышев А.А., Лукашевич Н.П., Сластенко Е.Ф. Логика: Курс лекций. – К.: МАУП, 2000. – 184с.

Література для інформації:

1. Конфорович А.Г. Математичні софізми і парадокси. – К.: Радянська школа, 1983. – 208с.

2. Лукасевич Я. Аристотелевская силлогистика с точки зрения современной формальной логики. – М.: Изд-во ИЛ, 1959. – 313с.

3. Маковельский А.О. История логики. – М.: Кучково Поле, 2004. – 480с.

Тема №4: Історія логіки

Мета: вивчити становлення і розвиток логічного знання.

Очікувані компетенції: в результаті виконання самостійної роботи студент повинен

ЗНАТИ:

• історичні етапи розвитку логіки;

• особливості логічних досліджень на цих етапах;

ВМІТИ:

• розрізняти тематику логічних досліджень різних етапів історії логіки;

• виокремлювати різні підходи до аналізу основних форм абстрактного мислення.

Форма контролю: письмова самостійна робота; індивідуальний творчий проект.

План підготовки до теми:

1. Яка специфіка логічного знання?

2. Які основні етапи розвитку логічного знання?

3. З якими дисциплінами пов’язане становлення логіки?

4. Як можна охарактеризувати історію логічних досліджень в Україні?

5. В чому перспективи розвитку логічного знання?

Завдання до теми:

Рівень А

1. Хто і чому вважається засновником логіки?

2. Хто сформулював закон достатньої підстави?

3. Що призвело до якісних змін у розвитку логіки в другій половині 19-го століття?

Рівень В

1. Як можна охарактеризувати традиційну логіку?

2. В чому специфіка традиційної логіки в епохи античності, середньовіччя, нового часу?

Рівень С

1. В чому принципова відмінність сучасної логіки від традиційної?

Питання до самоконтролю:

1. Які мислителі античності займалися логікою?

2. Чим обумовлюється сучасний інтерес до логічної спадщини схоластики?

3. Чому логічні розробки Лейбніца започаткували сучасну логіку?

4. Для якого історичного етапу логіки визначальною є мовленнєва проблематика, і чому?

Орієнтовні творчі проекти:

Арістотель – основоположник традиційної логіки.

І.Кант – про дедуктивний характер логіки.

Логічний атомізм Б.Рассела.