56. Частини мови як лексико-граматичні розряди слів. Принципи класифікації частин мови.

Частини мови– великі за обсягом класи слів, об’єднаних спільністю загального граматичного значення і його формальних показників.

ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНІ РОЗРЯДИ (КАТЕГОРІЇ) — групи слів, що виділяються у межах тієї чи іншої частини мови і протиставляються за семантикою, а також, як правило, й формально-граматичними та словотвірними показниками-флексіями, словотвірними афіксами, особливостями граматичної сполучуваності. У межах іменника в українській мові традиційно виділяються такі розряди: 1) конкретні й абстрактні (зошит, Донецьк-сум, горе)’, 2) істота й неістота (агроном, вовк-кущ, озеро) (ряд лінгвістів розглядають це угруповання як категорію, оскільки для неї є притаманним вираження за допомогою відмінкових закінчень: зустрів товариша / побачив будинок, хоча це й здійснюєть¬ся непослідовно — відсутнє послідовне розмежування з-поміж форм жіночого роду: зустрів дівчину / побачив хату)\ 3) власні й загальні (Петро, Ніна — дівчина, хлопець); 4) речовинні (мед, ситець); 5) збірні (учительство, піхота).

Мають лексико-граматичний поділ на групи й інші частини мови. Розподіл слів за лексико-граматичними розрядами важливий для реалізації морфологічних категорій (пор., наприклад, відношення якіс¬них та відносних прикметників до категорій ступенів порівняння). Тому морфологічний розбір слова традиційно починається із визначення лексико-граматичних розрядів. Одне й те ж слово звичайно вхо¬дить одночасно до кількох лексико-граматичних розрядів: учительство -загальна назва, неістота, конкретне, збірне значення.

В українській мові виділяються десять частин мови; 6 самостійних, 3 – службових і вигук:

• самостійні (повнозначні), оскільки слова з цих частин мови можуть виконувати синтаксичні ролі членів речення (підмет, присудок, додаток, означення та обставини)

  • іменник — хто? що? Змінювана за відмінками.

  • прикметник — який? чий? котрий? Змінювана за відмінками.

  • числівник — скільки? Змінювана за відмінками.

  • займенник — хто? що? кий? чий? котрий? скільки? Змінювана за відмінками.

  • дієслово — що робити? що зробити? Змінювана за особами.

  • прислівник — де? коли? чому? як? Незмінювана.

• службові (неповнозначні) слова не виконують синтаксичних ролей у реченні, до них не можна поставити питань, є незмінюваними

  • сполучник

  • прийменник

  • частка;

• Окремо стоїть вигук.

П’ять частин мови об’єднують змінювані слова (ті, що відмінюються і дієвідмінюються) – це іменник, прикметник, числівник, займенник і дієслово. Усі інші частини мови є класами незмінюваних слів.

Частини мови, слова яких відмінюються, називаються іменними. Це – іменник, прикметник, числівник і займенник.