53. Службові слова, порядок слів, інтонація як засіб вираження граматичних значень.

Спосіб службових слів: Службовими словами, які виражають граматичні значення, є артиклі, прийменники, післяйменники, допоміжні дієслова, слова ступеня, «пусті слова», сполучники та частки.

Артиклі вживаються в арабській, романських та германських мовах. Функції:

1. виступають засобом частиномовного позначення. Приєднання артикля до неіменних слів і форм переводять неіменні слова в іменники (конверсія) to play – the play, schreiben «писати»– das schreiben «письмо».

2. розрізняють граматичні категорії означеності/неозначеності

3. виражають категорії роду: нім. Der/die (чол../жін.)

4. виражають категорію числа

5. служать способом вираження відношень між словами в реченні, тобто мають функцію вираження категорії відмінка

Прийменники виражають відношення між словами в мовленнєвому ланцюжку (вказують на відмінок іменника). Н.П.: їду в метро (М.в.) / піду до метро (Р.в.). Таку ж функцію виконують післяйменники. Відмінність в них лиш в місцезнаходженні (розташовуються до чи після іменників) Післяйменники один з граматичних показників у тюркських, фінно-угорських, монгольських і японських мовах.

Допоміжні слова служать для творення складних (аналітичних) дієслівних форм і використовуються як граматичний спосіб вираження категорії особи, числа, часу, способу і стану в сучасних індоєвропейських мовах. Н.П.: укр. Я буду читати, ти будеш читати, ми будемо читати; англ. I shall read, I am reading, I have read.

Слова ступенявиступають як спосіб творення ступенів порівняння якісних прикметників і прислівників у мовах різних родин. Н.П.: укр. Більш, менш, дуже, вельми та ін.

Пусті слова – це повнозначні слова, які супроводжують інші повнозначні слова, беручи на себе вираження їх граматичних значень. Н.П.: англ. He-cat, she-cat; укр.. рись-самець, рись-самка.

Сполучники виражають граматичні відношення між словами в реченні і між предикативними частинами речень.

Частки передають різні модальні значення, а також деякі інші відтінки граматичних значень (запитання, заперечення, оклик, невизначеність та ін.). Частка би в українській та російській мовах використовується для творення/вираження умовного способу.

Спосіб інтонації: Інтонація є засобом вираження граматичних значень на рівні синтаксису. За допомогою інтонації виражаються:

1. модальність речення (впевненість, запитання, сумнів, наказ або особисте ставлення мовця до того, що він говорить) Н.П.: Він прийшов. Він прийшов? Він прийшов! Він … прийшов;

2. групування членів речення. Пор.: Читати довго/не міг. Читати/довго не міг

3. розпізнання простого та складного речення. Пор.: Бачу матір в садочку. Бачу:/матір - в садочку;

4. розрізнення сурядності й підрядності. Пор.: Хмариться, дощ буде / Хмариться – дощ буде (у першому випадку сурядність, у другому – безсполучникове речення з різнотипними частинами);

5. актуальне членування речення

6. виділення вставних речень та слів. Пор.: Він безперечно має рацію; Он может быть здесьі Он, может быть, здесь.

Спосіб порядку слів: Цей спосіб у деяких мовах у певних випадках розрізняє:

1. підмет і додаток.

2. означення і означуване. Н.П.: глухі вчені / вчені глухі