1.4 Роль функціонально-ситуативного зміста ориґіналу

У вищеописаних трьох типах еквівалентності спільність змісту ориґіналу й перекладу полягала у збереженні основних елементів змісту тексту. У змісті будь-якого висловлювання виражається якась мета комунікації через опис якоїсь ситуації, який здійснюється певним засобом (шляхом відбору деяких ознак даної ситуації). У першому типі еквівалентності у перекладі зберігається тільки перша з указаних частин зміста ориґіналу (мета комунікації), у другому типі – перша й друга (мета комунікації та опис ситуації) у третьому – всі три частини (мета комунікації, опис ситуації та спосіб її опису).

Вираз «частина змісту» не означає, «частина висловлювання» чи «зміст частини висловлювання». Частини змісту не розміщені у змісті лінійно, таким чином, щоб в одній частині виражалася мета комунікації, а в іншій – опис ситуації. Вони висловлюються усім складом висловлювання, одна через іншу.

2.1 Власне мовні аспекти змісту висловлювання. Четвертий рівень еквівалентності. Використання у перекладі синонімічних структур, порядку слів, типів речень

Якби два висловлювання в ориґіналі й перекладі були повністю тотожними, необхідно, щоб повністю збігалися не тільки мета комунікації опис ситуації, але і їхні лексичні одиниці, а також синтаксичні відношення між ними. Змісту висловлювання не існує повз значення мовних одиниць, що його складають. Вони не тільки сумісно виражають функціонально-ситуативні аспекти змісту висловлювання, але й вносять у цей зміст і додатковий зміст, який також входить у повідомлення.

У різних умовах комунікації на перший план виступають окремі смислові елементи висловлювань, і в такому разі вибір того чи іншого слова або синтаксичної структури набуває важливої ролі у змісті всього повідомлення.

Якщо у перших трьох типах еквівалентності елементи смислу зберігалися при незначному збігу мовних засобів, то в четвертому типі еквівалентності відтворюється і значна частина значень синтаксичних структур ориґіналу. Тут уже зберігаються відомості не тільки «для чого», «про що» й «що» говориться у тексті ориґіналу, але, частково і «як це говориться». Максимально можливе збереження синтаксичної структури ориґіналу й перекладу називають синтаксичним паралелізмом.

Відношення між ориґіналом та перекладом четвертого типу еквівалентності характеризуються такими особливостями:

1. значний, хоча і неповний паралелізм лексичного складу – для більшості слів ориґіналу можна підібрати відповідні слова в перекладі з близьким змістом;

2. використання у перекладі синтаксичних структур, які аналогічні структурам ориґіналу або пов’язані з ними відносинами синтаксичного варіювання;

3. зберігання у перекладі трьох частин змісту ориґіналу і мети комунікації, вказання на ситуацію та спосіб її опису.

Зміст висловлювання має значну спільність, відрізняючись лише додатковою інформацією, що міститься у кожній окремій структурі: He was never tired of old songs. – Старі пісні йому ніколи не набридали.

Порядок слів має важливе значення при четвертому типі еквівалентності, тому що використання аналогічної структури нерідко стає можливим лише за умови змінення порядку слідування слів у даній структурі.

Можливо при перекладі й варіювання між простими, складно-сурядними та складно-підрядними реченнями. Різниця між типами речень має певну комунікативну значущість.

Стилю англійських газет та публіцистичних матеріалів властиве поєднання в одному реченні різнорідних, відносно незалежних ідей. Це не є властивим для мови перекладу. Тому при перекладі таких речень збільшується їхня кількість. Водночас змінення кількості речень може здійснюватися й у бік зменшення.