2. Структура та зміст державного екзамену

Державний екзамен з першої іноземної мови для освітньо-кваліфікаційного рівня “магістр” складається з письмової і усної частин та відбувається протягом двох днів відповідно до розкладу проведення державних екзаменів. Завданням письмової частини екзамену є написання есе. Усна частина екзамену включає два завдання, спрямованих на перевірку практичних навичок користування іноземною мовою, знань про теоретичні засади провідних галузей лінгвістики.

Матеріали до державного екзамену з першої іноземної мови поновлюються щорічно відповідними методичними секціями та затверджуються випусковою мовною кафедрою.

2.1. Екзаменаційна письмова робота

Завданням письмової роботи є написання есе іноземною мовою, тематика якого визначається колом проблем галузі філології / літературознавства / методики викладання іноземних мов / педагогіки / психології, у межах якої виконувалася магістерська робота випускника магістратури.

Есе демонструє набуті випускниками магістратури лінгвістичні знання (орфографічні, лексичні, граматичні, стилістичні), дозволяє проконтролювати рівень сформованості навичок писемного мовлення взагалі та наукового письма зокрема. Крім того, письмова частина екзамену спрямована на перевірку готовності студентів-випускників до наукової діяльності.

На основі знань і умінь, отриманих у межах спецкурсів і курсів за вибором з профілю магістерської роботи, курсу з наукового письма та результатів самостійного наукового пошуку, у своєму есе випускник магістратури повинен уміти:

 визначити специфіку підходу відповідної наукової галузі до об’єкта й предмета лінгвістики / літературознавства / методики викладання іноземних мов педагогіки / психології;

 надати інформацію щодо основних представників відповідної наукової галузі;

 зробити огляд проблематики відповідної наукової галузі;

 охарактеризувати методи аналізу, що застосовуються представниками відповідної наукової галузі.

Обсяг виконаної роботи – 250 – 300 слів.

Час виконання – 2 академічні години.

Орієнтовні теми для написання есе

1. Окресліть місце проблематики Вашої дипломної роботи магістра в контексті сучасної філології (методики викладання іноземних мов / педагогіки).

2. Запропонуйте можливості використання результатів Вашого магістерського дослідження для викладання практичних і теоретичних аспектів іноземної мови у вищих навчальних закладах.

Студенти виконують екзаменаційну письмову роботу напередодні усної частини екзамену відповідно до розкладу проведення державних екзаменів. Роботи перевіряються членами відповідної державної екзаменаційної комісії та засвідчуються їхніми підписами.

2.2. Усна частина державного екзамену

Другим етапом державного екзамену є його усна частина, яка включає два завдання з практичних і теоретичних аспектів першої іноземної мови, що вивчається.

Час, що надається студенту для підготовки до відповіді, – 1 академічна година.

Перше завдання: інтерпретація оригінального художнього тексту / науково-популярної / газетної статті іноземною мовою з огляду на його /її зміст і форму.

Обсяг уривку – до 2 стор. друкованого тексту формату А4 (2500 – 3000 др. знаків).

Інтерпретація уривку включає короткий виклад його змісту і комплексний лінгвістичний аналіз, під час якого студент повинен визначити роль та місце мовних (фонетичних, граматичних, лексичних, словотвірних, стилістичних) засобів у побудові смислової перспективи тексту, показати своє вміння аналізувати текст як єдине ціле. З метою розкриття особливостей взаємозв’язку форми та змісту після обговорення конкретних питань передбачається загальний висновок, що висвітлює основну ідею тексту.

Тексти, що пропонуються студентам-випускникам для виконання першого завдання державного екзамену, добираються з іншомовних прозових та поетичних творів ХХ–ХХІ століть, сучасних публіцистичних статей, науково-популярної прози, наукових статей.

Друге завдання: питання з теоретичних мовних дисциплін у порівняльному аспекті.

Теоретична підготовка майбутнього філолога включає знання основ теорії мови, її сучасного стану, охоплює знання структури та системи мови, правил та закономірностей її функціонування.

Теоретичне питання передбачає також професійну спрямованість відповіді, тобто коректне викладення теоретичного матеріалу з урахуванням норм володіння іноземною мовою, здатність та готовність студентів-випускників реалізувати одержані знання з теорії мови у своїй майбутній професійній діяльності.

Китайська мова

1. Особливості розмовного стилю китайської та української мов.

2. Граматичні властивості і категорії іменника в китайській та українській мовах.

3. Граматичні властивості і категорії прикметника в китайській та українській мовах.

4. Граматичні властивості і категорії числівника в китайській та українській мовах. Розряди числівників.

5. Граматичні властивості і категорії дієслова в китайській та українській мовах.

6. Службові частини мови в китайській та українській мовах.

7. Граматичні властивості і категорії прислівника в китайській та українській мовах.

8. Класифікація стилістичних прийомів у китайській та українській мовах.

9. Етимологічна класифікація лексичної системи китайської та української мов.

10. Способи вираження порівняння в китайській та українській мовах.

11. Місце і роль чен’юй у системі фразеології китайської мови.

12. Типи запитальних речень у китайській та українській мовах.

13. Граматичні властивості й категорії займенника в китайській та українській мовах.

14. Поняття та структура складу в китайській та українській мовах.

15. Тонування в китайській мові.

16. Історія розвитку ієрогліфічного письма.

17. Гіпербола як стилістичний прийом. Гіперболічні порівняння в китайській та українській мовах.

18. Словотворення в китайській та українській мовах (словоскладання, афіксація, контракція, редуплікація, транспозиція).

19. Типи лексичних значень слів у китайській та українській мовах.

20. Синоніми, антоніми, омоніми в китайській та українській мовах.

21. Класифікація словникового складу китайської та української мов.

22. Іншомовні запозичення в китайській та українській мовах.

23. Фразеологічні одиниці китайської та української мов.

24. Речення. Синтаксичні зв’язки в китайському та українському реченнях.

25. Офіційно-діловий і науковий стилі в китайській і українській мовах.

26. Архаїзми, історизми та неологізми в китайській і українській мовах.

27. Публіцистичний стиль у китайській і українській мовах.

28. Словосполучення в китайській та українській мовах.

29. Типи речень у китайській та українській мовах.

30. Другорядні члени речення в китайській та українській мовах.

Японська мова

1. Службові слова японської мови, їхня класифікація та граматичні значення.

2. Вплив китайської ієрогліфіки на розвиток національної японської мови.

3. Порівняльна характеристика наголосу в японській та українській мовах.

4. Інтонаційна система японської мови: функції інтонації в організації інформаційної структури висловлювання / тексту.

5. Гендерні особливості сучасної японської мови.

6. Класифікація часток в японській мові.

7. Речення як комунікативна одиниця синтаксичного рівня. Синтаксичні зв’язки в японському реченні.

8. Інтонаційна система японської мови. Інтонаційні структури як суперсегментні фонологічні одиниці мови.

9. Фонетична система японської мови і таблиця „Годзюон”.

10. Класифікація частин мови в українській та японській мовах. Транспозиція частин мови.

11. Граматичні властивості і категорії прислівника в японській мові.

12. Граматичні категорії прикметників в українській та японській мовах, їхня класифікація та ступені порівняння.

13. Іменники та їх підкласи. Характеристика граматичних ознак іменника в японській мові.

14. Класифікація фразеологічних одиниць японської мови.

15. Стилістичні категорії тексту та особливості їх використання.

16. Особливості словотвору в японській мові.

17. Проблема функціональних стилів у сучасній японській мові. Їхні лексико-фразеологічні та граматичні особливості.

18. Аспекти порівняльно-типологічного вивчення граматики японської та української мов.

19. Граматичні та лексико-фразеологічні особливості розмовного стилю японської мови.

20. Аломорфні риси граматичних категорій японської та української мов.

21. Місце і роль гайрайго в лексичній системі сучасної японської мови.

22. Стилістична диференціація словникового складу сучасної японської мови.

23. Типологічні відмінності іменних частин мови в японській та українській мовах.

24. Граматичні категорії дієслова в українській та японській мовах.

25. Паремійна синонімія в японській та українській мовах.

26. Особливості ономатопоетичної лексики в японській мові.

27. Категорії ввічдливості в сучасній японській мові.

29. Особливості ономастичної лексики в японській мові.

30. Особливості чотирикомпонентних фреймів йодзідзюкуго.