Пояснювальна записка

Державний екзамен з першої іноземної мови для студентів, які навчалися за освітньо-кваліфікаційним рівнем “магістр” є підсумковою формою контролю рівня теоретичних і практичних знань випускників магістратури, а також їх готовності до реалізації професійних функцій філолога, викладача іноземної мови.

Державний екзамен з першої іноземної мови має на меті встановити:

• рівень володіння практичними навичками користування іноземною мовою, що складають набуту в процесі навчання комунікативну компетенцію магістрантів;

• наявність у магістрантів знань про теоретичні засади провідних галузей лінгвістики, а також володіння сукупністю сучасних методів і підходів до вивчення мови.

До складання державного екзамену та захисту дипломних робіт магістра з іноземної філології допускаються студенти, які виконали усі вимоги навчального плану.

Програма державного екзамену з першої іноземної мови призначена для студентів, які закінчують Київський національний лінгвістичний університет за денною (стаціонарною) формою навчання зі спеціальності 8.02030302 Мова і література (китайська, японська). Державний екзамен і захист дипломних робіт магістра проводяться іноземною мовою, що вивчається.

Для проведення державного екзамену та захисту дипломних робіт магістра з іноземної філології організовується державна екзаменаційна комісія. Комісія створюється щорічно наказом ректора та діє протягом календарного року.

1. Вимоги до магістрантів на державному екзамені з першої іноземної мови

Державний екзамен з першої іноземної мови для освітньо-кваліфікаційного рівня “магістр” передбачає перевірку практичних навичок усного та писемного мовлення, оцінювання набутої комунікативної компетенції. Магістранти повинні продемонструвати володіння системою знань теорії і практики мови, а також сукупністю необхідних умінь та навичок для реалізації здобутих знань у майбутній професійній діяльності.

Набута комунікативна компетенція передбачає здатність сприймати, розуміти та використовувати іноземну мову відповідно до умов комунікації, найбільш важливими з яких є сфери та ситуації спілкування з урахуванням фактора адресата і характеру взаємодії співрозмовників. У структурі комунікативної компетенції виокремлюються такі її складники: лінгвістична, мовленнєва та лінгвокраїнознавча компетенції. Лінгвістична компетенція охоплює знання системи мови за її рівнями: фонетичним, морфологічним, лексичним, словотвірним, синтаксичним, а також основ стилістики мови і стилістики тексту та відповідно до цього – знання орфоепічних, граматичних, лексичних та стилістичних норм іноземної мови. Мовленнєва компетенція полягає в володінні способами формулювання думок у різних комунікативних ситуаціях, сферах спілкування і різних видах мовленнєвої діяльності. До мовленнєвої компетенції відносяться також вміння та навички використовувати базовий словник в усній та письмовій формі в обсязі програмних вимог (близько 5500 лексичних одиниць) у рецептивних та продуктивних видах мовленнєвої діяльності. Лінгвокраїнознавча компетенція включає знання про основні соціокультурні особливості країни, мова якої вивчається, та вміння організувати свою мовленнєву поведінку відповідно до них.

Володіння системою знань теорії мови передбачає знання основних засад теоретичних дисциплін, що вивчалися протягом навчання в магістратурі. Випускники повинні продемонструвати знання актуальних проблем сучасної лінгвістичної науки, загальної проблематики та методики наукового розгляду мовних явищ, а також історичного розвитку мови, що зумовлює її сучасний стан. Відповідаючи на теоретичні питання філологічного циклу, студент повинен розкрити суть поставленої проблеми, показати вміння та навички визначати окремі мовні явища, систематизувати та інтерпретувати їх, виходячи із загальних закономірностей системи мови та її функціонування.