7 Лекція 8. Навчання лексики.

1. Зміст і цілі навчання лексики.

2. Основні етапи роботи з лексичним матеріалом.

3. Система вправ для формування лексичних навичок.

4. Види лексичних вправ.

Основні поняття і категорії: лексична одиниця, активний, пасивний та потенційний словники, перекладний та без перекладний способи семантизації лексики

Зміст і цілі навчання лексики. Протягом курсу навчання у середній школі учні повинні засвоїти значення і форми лексичних одиниць та вміти їх використовувати в різних видах МД, тобто опанувати навички лексичного оформлення мовлення і навчитися розуміти лексичні одиниці на слух та у процесі читання.

Для продуктивного мовлення необхідно:

• володіти лексико-смисловими і лексико-тематичними асоціаціями;

• сполучати нові слова з раніше засвоєними;

• вибирати потрібне слово з антонімічних і синонімічних протиставлень;

• виконувати еквівалентні заміни; здійснювати прогнозування на рівні форми і змісту;

• володіти механізмом поширення і скорочення структур;

• пристосовуватись до індивідуальних особливостей того, що говорить і володіти швидкою реакцією;

• правильно вживати слова з урахуванням норми мови і ситуації спілкування тощо.

Для рецептивного мовлення необхідно:

• співвідносити адитивний або зоровий образ із семантикою лексичної одиниці;

• переключати спрямованість уваги на внутрішню артикуляцію;

• диференціювати подібні за звучанням і формою слова за інформативними ознаками;

• диференціювати омонімічні, синонімічні й антонімічні явища;

• володіти механізмом рецептивного комбінування;

• користуватися словотворчою і контекстуальною здогадкою;

• миттєво визначати графічний образ за слухомоторним (і слухомоторний за графічним);

• користуватися прогнозуванням для установки на виконання певної діяльності з новим (чи раніше засвоєним) лексичним матеріалом.

У навчанні лексики будь-якої мови виникають труднощі під час вивчення значень слів, які у більшості випадків не збігаються з РМ, через багатозначність слів, характер сполучуваності одних слів з іншими, а також вживання слова в конкретних ситуаціях спілкування. Загальна для всіх мов складність полягає у тому, що одне й те саме поняття часто виражається різними за семантичною структурою лексичними засобами в різних мовах. Наприклад, рідкий суп thin soup. Поряд з цим, кожній з досліджуваних мов притаманні свої труднощі. Характерною рисою англійської мови є багатозначність і омонімія. Труднощі представляє також явище, коли іменник семантично близьких слів представлено словом англійського походження, а прикметник – запозиченням з латинської чи французької мов. Наприклад, серце - heart, серцевий - cordial; зуб - tooth, зубний - dental; людина - man, людський - human тощо. Для підвищення ефективності навчання лексики необхідний диференційований підхід до добору словникового матеріалу, його презентації і закріплення. Такий підхід здійснюється на базі методичної типології, яка передбачає градацію труднощів засвоєння. Серед принципів відбору лексичного матеріалу – частотність, семантична цінність, багатозначність слова, здатність слова виконувати конструктивні функції у реченні, стилістична необмеженість, ступінь лексичних труднощів, словотворча цінність, сполучуваність (В.А. Бухбіндер, Б.А. Лапідус, І.В. Рахманов та інші)

У шкільному лексичному мінімумі розрізняють активний та пасивний мінімуми. Активним мінімумом називають той лексичний матеріал, яким учні мають оволодіти для вираження своїх думок в усній та писемній формі (для продуктивного мовлення), а також для розуміння під час аудіювання та читання (рецепція). Пасивний мінімум – це така лексика, яку учні мають розуміти під час рецептивної МД. Одиницею навчання лексичного матеріалу є не слово, а ЛО (лексична одиниця), яка можу бути сталим словосполученням. Деякі методисти відносять сталі словосполучення та окремі речення (кліше, фрази) до одиниць мовлення. В методиці також виділяють потенційний словник (на відміну від реального – активного та пасивного мінімумів). До потенційного словника відносять ті незнайомі слова. Про значення яких учень може здогадатись, користуючись “мовною здогадкою” із контексту. Це можуть бути так звані інтернаціональні слова, які подібні словам РМ; складні слова, що складаються з відмих учневі компонентів; слова, утворені внаслідок префіксації або суфіксації тощо.

Основні етапи роботи з лексичним матеріалом. До основних етапів роботи над лексикою відносять:

1. Ознайомлення з новим матеріалом.

2. Первинне закріплення.

3. Розвиток навичок та умінь використання лексики в різних видах МД.

Ознайомлення включає роботу над формою слова, його значенням і вживанням. Розкриття значення слова (семантизація) може здійснюватися різними способами, що прийнято поєднувати в дві групи:

• безперекладні;

• перекладні способи семантизації.

До безперекладних способів семантизації належать:

1. Демонстрація предметів, жестів, дій, картин, малюнків, фільмів тощо.

2. Розкриття значень слів ІМ, для чого можуть використовуватися:

а) визначення (дефініції) – опис значення слова уже відомими словами. Наприклад: Cinema — theatre where films are shown.

б) перерахування. Наприклад:

Dogs, cats, cows, horses, pigs are animals.

в) семантизація за допомогою чи синонімів антонімів. Наприклад: cold — warm, quick — slow,

г) визначення слова на основі контекстуальної здогадки, що грунтується на розумінні загального змісту речення, на знанні фактів. Наприклад: Columbus discovered America in 1492;

д) визначення значення слова на основі його внутрішньої форми. Наприклад, відомий корінь і знайомі словотворчі елементи: worker

е) когнати, подібні за написанням і звучанням у рідній мові: cinema, patriot, mechanisation.

До перекладних засобів семантизації належать: 1. Переклад слова (чи словосполучення) відповідним еквівалентом РМ.