Відеокарта (відеоадаптер)

Разом з монітором відеокарта складає відеопідсистему персонального комп’ютера.

Фізично видеоадаптер виконаний у вигляді окремої дочірньої плати, що вставляється в один з слотів материнської плати і називається відеокартою. Відеоадаптер переклав на себе функції відеоконтролера, відеопроцесора і відеопам’яті.

Звукова карта

Звукова карта підключається до одного з слотів материнської плати у вигляді дочірньої плати і виконує обчислювальні операції, пов'язані з обробкою звуку. Звук відтворюється через зовнішні звукові колонки, які підключаються до виходу звукової карти. Спеціальний роз’єм дозволяє відправити звуковий сигнал на зовнішній підсилювач. Є також роз’єм для підключення мікрофона, що дозволяє записувати мову або музику і зберігати їх на жорсткому диску для наступної обробки і використання. Основним параметром звукової карти є розрядність, яка визначає кількість бітів, що використовуються при перетворенні сигналів з аналогової в цифрову форму і навпаки. Чим вище розрядність, тим менше похибка, пов'язана із оцифровкою, тим вище якість звучання. Мінімальною вимогою сьогоднішнього дня є 16 розрядів, а найбільше поширення мають 32- і 64-розрядні пристрої.

Монітор

Монітор – це пристрій, призначений для відображення текстової та графічної інформації. За принципом дії вони поділяються на монітори з електронно-променевою трубкою (як у телевізорі) і монітори на основі рідких кристалів – LCD (Liquid-Crystal Display). Останні забезпечують набагато нижчий рівень шкідливого випромінювання і сприяють меншій втомлюваності очей.

Відеопідсистема ПК може працювати в одному з двох режимів: текстовому або графічному.

У текстовому режимі екран монітора умовно розбивається на окремі ділянки — знакомісця (найчастіше — на 25 рядків по 80 символів у кожному). На кожному знакомісці може бути відображений один із 256 заздалегідь визначених символів. У число цих символів входять великі та малі літери, цифри, знаки пунктуації, символи псевдографіки тощо. Загальна номенклатура символів, що відображаються на екрані монітора, не обмежується числом 256. Одному і тому самому коду можуть відповідати різні символи на екрані монітора залежно від записаної у пам'ять відеоадаптера таблиці (латинь, кирилиця, псевдографіка тощо).

У графічному режимі екран монітора — це по суті растр, що складається з точок (пікселів). Кількість точок по горизонталі та вертикалі, які монітор здатний відтворити чітко і роздільно, називається його роздільною здатністю. Ця властивість монітора визначається розміром точки (зерна) екрана, у сучасних моніторів цей розмір не перевищує 0,28 мм, при його зменшенні істотно зростає вартість пристрою. Якість зображення непрямо пов'язана також із розміром діагоналі екрана.

Розмір діагоналі — є однією з основних характеристика монітора, яка визначає його вартість. Поширеними є монітори з діагоналлю 14, 15 і 17 дюймів. Монітори з більшим екраном використовують лише в спеціальних цілях, наприклад, в інженерній САПР, видавничій справі.

Важливою характеристикою монітора є частота регенерації зображення, або частота кадрової розгортки (refresh rate). Чим вищий цей показник, тим менше буде помітно мерехтіння зображення і менше втомлюватимуться очі оператора під час роботи з монітором.

Рідкокристалічні монітори мають (за інших однакових умов) на порядок менші масу та геометричний об'єм, споживають на два порядки менше енергії, але вони значно дорожчі, тому застосовуються поки в основному в офісах та у переносних комп'ютерах.

У настільних ПК монітор є самостійним конструктивним блоком. Усередині корпуса розміщено електронно-променеву трубку, блок живлення та електронні схеми, необхідні для формування зображення.

Монітор є пристроєм із максимальним рівнем різних випромінювань і полів у складі ПК. Неякісні дешеві монітори можуть бути потенціально небезпечні для здоров'я користувача. У позначенні моніторів з низьким рівнем випромінювання є абревіатура LR (Low Radiation). Клас захисту монітора визначається стандартом, до якого відноситься монітор з точки зору техніки безпеки. У нинішній час загальноприйнятими є міжнародні стандарти MPR-II, TCO-92, TCO-95, TCO-99.

У сучасних ПК вживаються спеціальні апаратно-програмні заходи для продовження терміну служби екрана монітора і зберігання електроенергії. Якщо протягом певного часу користувач не виконує ніяких дій, то спочатку ОС видає команду на виведення на екран спеціальної картинки (наприклад, зоряного неба або пустого екрана), а пізніше — на переведення електроживлення монітора у "сплячий режим" (живлення зберігається тільки для логічних схем, щоб монітор міг працювати знову в колишньому режимі).

Клавіатура

Клавіатура - клавішний пристрій управління персональним комп'ютером. Служить для введення алфавітно-цифрових (знакових) даних, а також команд управління. Комбінація монітора і клавіатури забезпечує найпростіший інтерфейс користувача. За допомогою клавіатури управляють комп'ютерною системою, а за допомогою монітора одержують від неї відгук.

Склад клавіатури:

група алфавітно-цифрових клавіш; група функціональних клавіш; група службових клавіш; група клавіш управління курсором; група клавіш додаткової панелі.

Миша

Миша - пристрій управління маніпуляторного типу. Являє собою плоску коробочку з двома-трьома кнопками. Переміщення миші по плоскій поверхні синхронізовано з переміщенням графічного об'єкта (покажчика миші) на екрані монітора.

Порти

Порти (port) – електронні плати, за допомогою яких приєднюються до комп'ютера інші пристрої (зовнішні чи внутрішні). Розрізняють:

• паралельні (LPT1, LPT2, … – Line Port Terminal, 25 гнізд) – приєднують принтер, сканер.

• послідовні (COM1, COM2… – Communications, 9 чи 25 штирів) – приєднують мишу, модем.

• USB (Universal Serial Bus - Універсальна послідовна шина) – для під’єднання найновіших принтерів і сканерів, електронних фотоапаратів тощо.

• IrDA (Infrared Data Communications) – інфрачервоні порти для дистанційного управління.

Існують також варіанти дистанційного підключення за допомогою радіосигналу.

Виконання завдань лабораторної роботи.

1. Опрацювати відповідний матеріал теоретичних відомостей та підручника.

2. Виконати в групі (2-3 студенти) одне з наступних завдань: ознайомитися з внутрішніми пристроями системного блоку та дати відповідь на запитання. Після завершення провести колективне обговорення результатів.

1. Які пристрої входять до базової (стандартної) конфігурації персонального комп’ютера?

2. Умовне позначення комп'ютера.

3. Склад та призначення процесора.

4. Склад та призначення оперативної пам’яті.

5. Склад та призначення системного блоку.

6. Які пристрої знаходяться всередині системного блоку?

7. Призначення та будова накопичувачів на жорсткому диску.

8. Основні характеристики жорстких дисків.

9. Основні характеристики гнучких дисків.

10. Поняття, призначення та основні характеристики CD-ROM.

11. Поняття та призначення відеокарти.

12. Поняття та призначення звукової карти.

13. Які пристрої розташовані на системній платі?

14. Які компоненти мікропроцесора?

15. Які ви знаєте основні плати розширення?

16. Призначення системної магістралі?

3. Оформити звіт по лабораторній роботі.