За будовою словосполучення поділяються на:

1. прості (складаються з двох слів: красива дівчина),

2. складні (з трьох і більше повнозначних слів з одним головним: двічі повторити прохання):

3. комбіновані (складаються з двох або більше словосполучень, які легко вичленовуються зі складу комбінованого: знайома з дитинства пісня -» знайома пісня + знайома з дитинства).

За морфологічним вираженням головного слова словосполучення поділяються на: ^ 1

1. іменникові (мамина пісня)]

'ІІ

2. прикметникові (надзвичайно вродливий)]

і У

3. дієслівні (розповідати казку)]

• І

4. прислівникові (дуже швидко)]

І *

5. числівникові (п’ять хлопців)]

І У

6. займенникові (кожен з нас).

За семантичними відношеннями словосполучення поділяються на:

1. атрибутивні, залежний компонент на рівні речення виступає озна-

'И І ченням (цікава книжка)]

І ^

2. об’єктні (зустріти друга)]

3. обставинні (іти додому).

За ступенем синтаксичної злитості словосполучення поділяються на:

1. синтаксично вільні (кожен компонент словосполучення висту­пає самостійним членом речення:

І У І У І V

Вчити вірш; писати листа; говорити впевнено);

2. синтаксично нечленовані (все словосполучення виступає одним

І ^ І ^ членом речення: метр шовку; два хлопці; інколи статус тако­го словосполучення можна пізнати тільки на рівні речення: Чер­воний колір - колір кохання, де “червоний колір” виступає підметом і в силу цього є нечленованим словосполученням).

СПОЛУЧНИКОВЕ РЕЧЕННЯ. Це речення, частини якого пов'язу­ються за допомогою сполучників чи сполучних слів, називається

125

сполучниковим. Залежно від типу сполучних засобів виділяють складносурядні речення (див. СКЛАДНОСУРЯДНЕ РЕЧЕННЯ) та складнопідрядні речення (див. СКЛАДНОПІДРЯДНЕ РЕЧЕННЯ):

“Ще ніби чув за собою переляканий дівочий крик, але опісля цілком забувся, де саме блукав і з якими думками”

(Л. Мосендз).

СПОЛУЧНИКОВИЙ ЗВ’ЯЗОК. Синтаксичний формальний зв'язок у вигляді сполучників або сполучних слів у складносурядних і склад­нопідрядних реченнях називається сполучниковим:

‘Щасливий той, хто бачив мрію,

Але не доторкнувсь /Г(Д. Павличко).

СПОЛУЧНІ ЗАСОБИ. Серед сполучних засобів виділяються:

1. сполучні слова що, хто, який, коли та ін.:

“Він обернувся, блиснувши проти сонця, що світило вздовж коридора..."{ Г. Тютюнник);

2. сполучники підрядності де, як, що, щоб, бо та ін.:

‘Якби фортуна не була сліпою, хіба б лежав той грек на дні Су пою?" {Л. Костенко);

3. сполучники сурядності і, й, та, проте, ні... ні, чи... чи та ін.: “Книжок немає зовсім - це вже лихо, А друге й більше - дощова вода" (Є. Плужник);

4. інтонація:

“Минає літо, осінь вже бреде, лісів багрець торкнувся ве­ресневий...” { Л. Тендюк).

СУРЯДНЕ ВІДНОШЕННЯ -- відношення, до якого компоненти складного речення є рівноправні і поєднані між собою сполучниками сурядності I, й, та, але, зате, чи то... чи то та ін. Виділяються такі сурядні відношення: єднальні, розділові, протиставні, зіставні:

“Стиснув коня і почвапував передом, а шляхта лавою за ним" (А. Чайковський).

ТИПИ РЕЧЕНЬ. Виділяють кілька типів речення на підставі різних класифікаційних ознак:

1. За метою висловлювання: розповідне, питальне, спонукальне:

а) “Діялось се в тридцятих роках минулого століття" (М. Коцюбинський);

б) “Я думаю: чому мені так хороше?” (О. Довженко);

в) “Підійдіть до берега. Подумайте. Станьте на пісочку коло самої води, лівою рукою торкніться води” (О. Довженко).

2. За емоційним забарвленням: окличне, неокличне:

а) “О, скільки є могил, де спить життя козаче!" (Л. Глібов);

б) “Вечоріє. Вечір. Сонце сховалося в хмарах” (О. Довженко). Примітка: Речення за емоційним забарвленням можуть бути роз­повідними, питальними або спонукальними:

“А це ми на зайців! Переказували, що біля Білої Церкви заєць сошу перестрибнув!”(О.

Вишня).

3. За відношенням до реальної дійсності: стверджувальне і запе­речне:

а) “Сосюра-поет людського серця”(М. Рильський);

б) “Ні, вже не швидко ти діждеш, щоб я пішов на поле"

(П. Мирний).

4. За структурою: просте, складне:

а) “Долиною вітер віє” (У. Самчук);

б) “Коли я смуток свій на струни клала, з’являлась зграя красних мрій, веселкою моя надія грала,

далеко линув думок легкий рій"(Леся Українка).

5. За нормативністю синтаксичної структури членоване, нечлено- ване:

а) “Хто може випити Дніпро, хто властен виплескати море?”

(М. Рильський);

б) “На майдані пил спадає. Замовкає річ... Вечір. Ніч" (Г\. Ти­чина).

6. За характером головних членів речення: двоскладне, односклад­не (означено-особове, узагальнено-особове, неозначено-осо­бове, безособове, інфінітивне, називне) (див. ОЗНАЧЕНО- ОСОБОВЕ РЕЧЕННЯ, НЕОЗНАЧЕНО-ОСОБОВЕ РЕЧЕННЯ, БЕЗОСОБОВЕ РЕЧЕННЯ, ІНФІНІТИВНЕ РЕЧЕННЯ, НАЗИВ­НЕ РЕЧЕННЯ):

“На липах з’явилося свіже, молоде, пахуче листя" (В. Собко). “Дивишся й не надивишся, дишеш і не надишешся тим час­тим, гарячим та пахучим повітрям"(і. Нечуй-Левицький). “Гірко заробиш, солодко з'їси”(Нар. тв.)

“І смеркає, і світає...” (Т. Шевченко).

“Треба діяти і не зволікаючи" (О. Довженко).

“Провесна” (І. Вільде).

127