Розділ 2 методи і організація дослідження

2.1. Аналіз літератури

Аналіз літератури здійснювався з метою вивчення фізичного виховання дітей з особливими потребами середнього шкільного віку. В основі аналізу літератури розглядалися: фізичне виховання в інклюзивній освіті, фізичне виховання дітей з ДЦП, глухих і з вадами слуху, вадами мови і обмеженими розумовими можливостями.

2.2. Аналіз програми

Навчання дітей сліпих і зі зниженим зором в 5-9 класах здійснюється за адаптованими програмами загальноосвітніх навчальних закладів, зміст яких відповідає вимогам Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти. Типові навчальні плани основної школи для дітей сліпих і зі зниженим зором передбачають реалізацію Закону України «Про загальну середню осві­ту» і Державного стандарту базової і повної середньої освіти з урахуванням особливих потреб дітей сліпих і зі зниженим зором, пов’язаних з відсутністю або різким зниженням у них зору та порушенням зорових функцій.

Зміст корекційно-розвивальних занять спрямований на вирішення специфічних завдань, зумовлених особливостями психофізичного роз­витку сліпих і слабозорих учнів, і реалізується у спеціальних школах для дітей сліпих і зі зниженим зором через всі навчальні предмети, а також корекційні курси: «Лікувальна фізкультура» (5-6 кл.), «Ритмі­ка» (5-9 кл.), «Соціально-побутове орієнтування» (5-9 кл.), «Корекція вад розвитку» (5-6 кл.), «Розвиток мовлення» (5-7 кл.), «Орієнтування в просторі» (5-9 кл. для сліпих дітей).

Це пов’язано з тим, що глибокі порушення або відсутність зору зумов­лює своєрідності засвоєння змісту освіти загальноосвітньої школи, що ви­магає спеціального педагогічного керівництва цим процесом. Багаторічний досвід навчання дітей з порушеннями зору переконливо довів, що за умов спеціально організованого процесу навчання значно активізується пізнава­льна діяльність і творчі здібності учнів із зоровою патологією, а якість їхніх знань не поступається якості знань учнів з нормальним зором.

Однією з основних організаційних форм навчання в спеціальних школах для дітей сліпих та зі зниженим зором є урок. Він має відпо­відати вимогам дидактично-методичних принципів, як і в школі для дітей з нормальним зором: взаємозв’язку навчання, виховання і розвитку; демократизації і гуманізації навчання; його особистісної орієнтації та ін. Однак, враховуючи наявність в учнів спеціальної школи порушень сенсорної сфери та пов’язаних з ними певних осо­бливостей навчально-пізнавальної діяльності, до уроку в спеціаль­ній школі ставляться специфічні вимоги. Насамперед вони стосу­ються розв’язання компенсаторно-реабілітаційних і корекційно-розвивальних завдань, спрямованих на досягнення максимальної нор­малізації психічних процесів, подолання типологічних та індивідуа­льних особливостей дітей сліпих та зі зниженим зором у процесі їхнього навчання і розвитку.

Ці завдання стосуються насамперед психічного і фізичного розвит­ку учнів та корекції основних функцій зору.

Корекція психічного розвитку передбачає систему педагогічних заходів, спрямованих на виправлення або послаблення недоліків сприй­мання, уявлень, запам’ятання, пам’яті, мислення і мовлення.

Корекція фізичного розвитку включає систему педагогічних засобів, спрямованих на зміцнення рухової сфери (насамперед загальної і дрібної моторики), розвиток правильної постави та просторового орієнтування.

Корекція функцій зору передбачає охорону зору під час навчально­го процесу, його дорозвиток, удосконалення гостроти, поля зору у дітей зі зниженим та залишковим зором, окорухових та прослідковуючих функцій, бінокулярності зору, кольоророзрізнення тощо.

Корекційно-компенсаторна спрямованість уроку визначається його метою і завданнями, які в свою чергу зумовлюються змістом на­вчального матеріалу, віком учнів, їхніми індивідуальними особливос­тями, часом втрати зору або початком його зниження.

У загальному вигляді корекційно-компенсаторна спрямованість уроку на П ступені навчання буде полягати в наступному:

• розширенні та збагаченні необхідного фонду уявлень: «зони найбли­жчого розвитку» і зони «актуального розвитку»;

• створення конкретно-образної основи для розвитку в учнів мисленнєвої діяльності, фундаменту для отримання знань, що сприятиме подоланню їх формалізму, відриву від конкретно-предметного змісту. Чим раніше у дитини відбулося порушення зору, тим більше часу в спеціальній школі слід приді­лити формуванню у них уявлень про навколишню дійсність;

• формування, розширення та уточнення моральних понять (патріо­тизм, товариськість, дружба, щастя та ін.);

• удосконалення способів пізнавальної діяльності: полісенсорної (залучення всіх збережених аналізаторів) та особливо розумової (удо­сконалення прийомів та операцій аналізу, порівняння, узагальнення, класифікації тощо);

• всебічний розвиток мислення учнів, в якому все більше місця має відводитися компенсації чуттєвого пізнання логічним. Для цього значну увагу в основній ланці освіти дітей з порушеннями зору слід приділити встановленню подібності за аналогією, причинно-наслідкових зв’язків, умовисновкам, асоціативному та образному мисленню, абстрагуванню, узагальненню тощо;

• розвиток емоційно-вольової сфери дітей з відсутнім або різко зниженим зором, впевненості в своїх силах, для чого використовуються повільніший темп роботи, охоронний режим, варіативність завдань, опора на заохочення, похвалу позитивні емоції та ін.

У системі дидактичних вимог до уроку в школі для дітей сліпих та зі зниженим зором важливе місце займає використання наочності.

Важливою функцією наочності в основній спеціальній школі залиша­ється розширення і уточнення в учнів уявлень про навколишній світ. Її використання також сприятиме розвиткові в учнів спостережливості, уяви, просторового мислення та інших форм пізнавальної діяльності. Велике корекційне значення має використання наочності як засобу, який розвиває зорові функції у дітей зі зниженим зором, зокрема при порушеннях кольоророзрізнення, окорухових функцій.

Вчитель має добре знати особливості сприймання учнями зображу­вальної наочності, а також особливості запам’ятовування різних компо­нентів картини (кольору, форми, деталей, просторових відношень), ро­зуміння їх взаємозв’язку. Використовуючи наочні посібники, рекомен­дується враховувати наступні особливості зорового сприймання слабо-зорих учнів:

• фрагментарність уявлень, наслідком якої є уривчастість описового мовлення;

• уповільненість сприймання: зі зменшенням гостроти зору збіль­шується час сприймання. Однак гострота зору 0,2 є крити­чною, після чого швидкість сприймання не на багато зростає. Швид­кість сприймання змінюється під впливом багатьох факторів (розміру і складності об’єктів, рівня освітленості, ступеня втомлюваності та ін.) і залежить від характеру основного захворювання очей: в учнів з атрофі­єю зорового нерва, дегенерацією жовтої плями, вторинною катарактою, ністагмом, астигматизмом особливо спостерігається зниження швидко­сті сприймання;

• порушення кольоросприймання у вигляді підвищення порогів на чер­воний і зелений кольори, при нормальних порогах - на синій; можуть трап­лятися випадки нерозрізнення кольору при захворюваннях сітківки та ат­рофії зорового нерва, дещо краще кольоросприймання при амбліопії, аль­бінізмі та вроджених катарактах;

• зниження тонкості зорових диференціювань у процесі впізна­вання об’єкта. Значні труднощі під час впізнавання зображень відчу­вають діти з частковою атрофією зорового нерва; у них спостерігаєть­ся не лише уповільненість сприймання, а й значна кількість поми­лок, уподібнень одного зображення до іншого, подібного до нього.

З урахуванням названих особливостей зорового сприймання і зумо­влених ними труднощів необхідно в спеціальній школі створювати на уроках певні умови. До них належіть наступні:

• дотримання необхідної відстані під час демонстрації (демонстру­вати зображення слід з відстані 25-33 см - оптимального для сприй­мання бінокулярним зором;

• забезпечення відповідного освітлення залежно від характеру за­хворювання очей;

• дотримання тривалості демонстрування (слід мати на увазі, що в учнів з атрофією зорового нерва, дегенерацією жовтої плями, вторин­ною катарактою швидкість сприймання знижена);

• забезпечення учнів ілюстративним матеріалом певного формату (розмір 9 х 12 см дає можливість майже всім слабозорим, навіть з вузьким полем зору, бачити все зображення, охоплювати його поглядом);

• демонстрацію кольорових зображень слід проводити з врахуванням особливостей кольорового зору, з максимальною яскравістю у спектрі ко­жної форми (слабозорі, в яких сліпота на червоний колір, не зможуть відрі­знити синьо-зелений колір від червоного; у кого має місце сліпота на зеле­ний колір, не зможуть відрізнити червоно-пурпурний від сірого);

• забезпечення кожного учня роздатковим матеріалом.

Фізична культура - невід’ємна частина всебічного виховання сліпих дітей, на сприяє розвитку фізичних і розумових здібностей підростаючого покоління, підготовці до праці, формуванню характерологічних особистісних особливостей необхідних для життєвого самоствердження молодої людини.

Фізичне виховання здійснюється поряд з розумовим, моральним, естетичним вихованням і трудовим навчанням учнів.

Основні завдання фізичної культури у школі сліпих такі: зміцнення здоров’я учнів, правильне фізичне виховання, розвиток і загартовування;

Навчання учнів основної гімнастики, ігор, ходьби на лижах, катання на ков­шах, плавання, передбаченому програмою; формування правильної постави, спритності, швидкості, сили, витривалості; виховання фізичних і вольових якостей, координації рухів, орієнтування, наполегливості, сміливості, що мають важливе значення в житті та в трудовій діяльності;

Корекція скутості, обмеженості рухів та недостатності рухової активності і забезпечення фізичного розвитку тих дітей, які дуже відстають у своєму розвитку від однолітків;

Розвиток навичок орієнтування на слух;

Розвиток м’язового відчуття шляхом всебічного впливу засобів фізичної культури на м’язову систему;

Виховання сталого інтересу і звички до систематичних занять фізичною сультурою і спортом;

Виховання навичок особистої та суспільної гігієни, потрібних у побуті, пра­ці, навчанні й під час занять фізичною культурою.

Під час виконання фізичних вправ треба забезпечити виховний характер на­вчання, щоб виробити й розвинути в учнів почуття колективізму, навички культур­ної поведінки, дисциплінованості, чесності й правдивості, стійкості й бадьорості.

Ці завдання можуть успішно розв’язуватися лише під впливом всієї системи фізичного виховання на дітей шкільного віку, тому слід поширювати й зміцнювати усі види й форми, що її складають: уроки фізичної культури, фізкультурно-оздоровчу роботу в режимі дня, масові заходи з фізичної культури (катання на лижах, ковзанах, санках, виступи, змагання та ін.), самостійні заняття фізичними вправами.

У цій роботі активну участь повинні брати дирекція і весь педагогічний колек­тив школи, учні й батьки. Треба домагатися, щоб систематичні заняття фізичною культурою і спортом стали потребою кожного учня. Всю роботу слід проводити під постійним контролем лікаря за відповідних санітарно-гігієнічних умов.

Основною формою роботи, що забезпечує певні знання і навички з фізичної культури в обсязі затвердженої програми, є уроки фізичної культури, обов’я­зкові для всіх учнів школи, які мають на це дозвіл шкільного лікаря. У 5-9 класах на уроки фізичної культури відведено по дві години на тиждень. До по­чатку навчальних занять щодня проводиться ранкова гімнастика, під час уроків для підвищення працездатності учнів проводяться фізкультхвилинки, які є коро­ткочасним активним відпочинком.

У позаурочний час (за рахунок годин, відведених на корекцію, або факуль­тативних годин) із сліпими регулярно проводять спеціальні заняття на орієнтування в просторі, частину яких присвячують навчанню й тренуванню орієнту­вання за допомогою тростини.

Масові заходи з фізичної культури: катання на лижах, ковзанах, санках; плавання, прогулянки із виконанням завдань на орієнтування в просторі; висту­пи і змагання - проводяться періодично у позаурочний час, у вихідні дні, під час зимових, весняних та літніх канікул. Для нормального проведення роботи з фізичної культури у школах для сліпих необхідно:

доручати ведення уроків тільки вчителям-фахівцям фізичної культури;

• забезпечити медичний огляд всіх учнів на початку і в кінці навчального року, встановити медичний контроль протягом усього року;

• обладнати для занять спеціальне приміщення (зал, кімнати для переодя­гання, душ), ігрові та спортивні майданчики з відповідним інвентарем та розмі­ткою відповідно до санітарно-гігієнічних вимог;

• використати усі можливості для перенесення занять на повітря;

• забезпечити всіх учнів спортивними костюмами і взуттям.

Навчальний матеріал розподілений за роками навчання з таким розрахунком, щоб на кінець навчання в 9 класі учні набули необхідних навичок і умінь: засвоїли техніку бігу, метання, стрибків, ковзання на лижах різними способами; могли самостійно провести ранкову гімнастику, розминку, підготувати місце для занять, мали уявлення про організацію змагань з гімнас­тики, легкої атлетики, ігор, лиж і ковзанів.

У всіх розділах програми подано ряд спеціальних вправ, що розвивають як окремі якості або рухові навички, потрібні для орієнтування, так і ті, що сприя­ють кращій орієнтації в цілому.

У програмі подано перелік рухливих ігор, зміст яких описаний у книжці Л. Б. Самбікіна «Игры для слепых детей», Учпедгиз, 1960.

В школах, розташованих у районах зі сніжною зимою, які не мають облад­наного приміщення для занять, кількість годин на лижну підготовку може бути збільшена за рахунок розділу гімнастики.

У південних районах замість лижної підготовки проводяться ігри, легка ат­летика, і гімнастика.

Навчальний матеріал з ковзанів введено в програму для шкіл, що мають умови для проведення занять з цього виду спорту, у навчальні години (якщо у школі є каток або недалеко від школи озеро, ставок, річка).

Добирає той чи інший матеріал директор школи разом з учителем фізкультури.

У 5-8 класах основні завдання такі:

• навчати орієнтуватися у різних умовах і в умовах, що змінюються;

• навчати природних видів рухових дій, що виконуються у змінюваних оточуючих життєвих умовах;

• розвивати рухові якості: швидкість, силу, спритність, гнучкість, сприт­ність та інші;

• навчати раціональної техніки рухів із спортивної гімнастики, легкої атле­тики та зимових видів спорту (лижі, ковзани);

• закріплювати навички правильної постави у статичних позах і під час руху;

• повідомити певні знання з фізичної культури, прививати гігієнічні нави­чки (самоконтроль, вплив фізичних вправ на фізичний розвиток і здоров’я);

• виховувати звичку до систематичних занять фізичною культурою і спортом;

• прививати організаторські навички в галузі фізичної культури.

Зміст навчання в 5-8 класах, порівнюючи з попередніми класами, значно ускладнюється. У виконанні завдань велике місце займають вправи з легкої атлетики, гімнастики, лижної підготовки, рухливі ігри, ковзанярська підготовка.

У розділ гімнастики входять вправи для загального розвитку без предметів і з предметами, вправи на снарядах масового типу, стрибки опорні, вправи у ла­зінні, подолання перешкод складніші акробатичні й танцювальні вправи.

З легкої атлетики в програму для 5-8 класів введено біг на короткі і середні дистанції, кроси, подолання перешкод під час бігу, стрибки у висоту і в довжину з розбігу, метання малого м’яча (гранати), штовхання ядра.

До лижної підготовки входять основні засоби пересування на лижах підйо­ми і спуски з різних схилів, повороти і гальмування, пересування на місцевості різного рельєфу.

Рухливі ігри дібрано так, щоб їх можна було проводити і в гімнастичному залі на свіжому повітрі. У програму введено ігри що передбачають біг, метання, стрибки, що вимагають сили, спритності, швидкості реакції, кмітливості, розви­вають окремі якості, навички й уміння, поліпшують орієнтування, виховують почуття колективізму.