2.4. Методика читання дітям художніх творів

Заняття з художнього читання проводять в усіх вікових групах. На заняттях з розділу «Художньо-мовленнєва діяль­ність» дітям читають оповідання та інші жанри художньої літератури (повісті, вірші, байки і т. ін.) морально-етичної спрямованості й розважального характеру, після читання яких не рекомендується проводити відтворювальну бесіду.

На заняттях і в повсякденному житті дітям читають здебільшого твори українських письменників, які описують і оспівують рідний край (певний регіон України). Подаємо короткі відомості про українських письменників¹.

Дітей знайомлять насамперед з творчістю Т.Шевченка.

1 Вогуш a.M. Мовленнєвий компонент дошкільної освіти. - Одеса, Ярослав, 2004.

Тарас Григорович Шевченко - великий український пись­менник, народився 9 березня 1814 року. Український народ відзначає день народження Шевченка у березні «Шевченковим святом». Шевченко - справді народний письменник, поет. Його називають в Україні Кобзарем. Так називається і його перша книжка - «Кобзар», яка є в кожному дошкільному закладі, в кожній сім'ї. Шевченко написав багато віршів, поем, оповідань. На слова Шевченка написані усім відомі пісні «Реве та стогне Дніпр широкий», «Думи мої, думи».

Шевченко мріяв про вільне, щасливе життя українського народу. Свої мрії поет виклав у вірші «Заповіт». Він любив рідну природу, написав чимало віршів: «Світає», «За сонцем хмаронька пливе», «Тече вода з-під явора», «По діброві вітер виє», «Зоре мод вечірняя», «Встала весна», «Садок вишневий коло хати» та ін. Т.Шевченко оспівує образ матері, матері-мучениці, матері-страдниці («Катерина», «Наймичка», «Марина» і т. ін.).

Т.Шевченко любив дітей, завжди ставав на їхній захист, у багатьох творах відобразив їхні безправність, сирітство, тяжку долю. Мріяв поет і про освіту в Україні рідною мовою. У 1861 р. він написав «Буквар южноукраїнський» - першу дитячу читанку українською мовою для недільних шкіл. Т.Шевченко писав картини - він був і художником. У всіх містах в Україні є пам'ятники Шевченку, його іменем названо парки, вулиці, проспекти, навчальні заклади, театри.

Поховано Т.Г.Шевченка на Черкащині у місті Каневі над Дніпром на Тарасовій горі. До могили Шевченка йдуть і йдуть дорослі та діти, несуть Великому Кобзареві букети квітів.

Леся Українка - відома українська поетеса, справжнє прізвище її - Косач. Народилася Леся на Волині, мама її відома українська письменниця — Олена Пчілка. Леся в 9 років почала писати вірші, друкувати їх. А щоб усі люди знали, що дівчинка-поетеса родом з України, її мама підписувала вірші - Леся Українка. Леся дуже любила українську природу: ліс_?> річку, поле, любила слухати розповіді старших про русалок, водяників та інших казкових істот, які нібито існують у природі. Вона написала віршами красиву казку «Лісова пісня», багато віршів про природу: «Вишенька», «Мамо, іде вже зима», «Дощик», «Місяць ясненький», «Море», «Літо краснеє минуло», «На зеленому горбочку" і т ін. Багато творів написала Леся для дітей, друкувала їх у журналі «Дзвіночок». Леся Українка збирала дитячі ігри і видала збірку «Дитячі ігри, пісні й казки Ковельського, Луцького й Новоград-Волинського повітів Волинської губернії». На Волині у місті Луцьку їй споруджено величний пам'ятник.

Олена Пчілка (Олена Петрівна Косач-Драгоманова) народилася на Полтавщині. Це мати Лесі Українки. Вона підтримувала свою доньку в поезії, сама писала багато віршів для дітей («Біла кицька», «Безконечна пісня», «Люлі - люлі і т. ін.), казок («Журавель та чапля», «Коржик», «Казка зеленого гаю»).

Іван Франко — відомий український письменник, народився на Західній Україні, в Галичині. На його честь названо місто Івано-Франківськ, область - Івано-Франківською. Івана Франка називають українським казкарем. Він написав багато казок про тварин, які зібрані у збірнику «Коли ще звірі говорили». Усім відомі його казки «Ріпка», «Фарбований лис», «Вовк, «Лисиця і осел», «Заєць і їжак», «Лис Микита» і т. ін.

Леонід Іванович Глібов народився на Полтавщині. І.Франко назвав його найкращим українським байкарем. Він написав 107 байок, які увійшли до золотого фонду української культури. Л.Глібов написав багато творів для дітей — це казки, вірші, загадки («Веснянка», «Зимня пісенька», «Пташка», «Котилася тарілочка»). Друкував свої твори у журналі «Дзвінок». Усі його твори для дітей вирізняються теплотою, душевністю, щирістю.

Павло Арсенович Грабовський народився на Харківщині (нині с. Грабовське Сумської області). Він написав багато чудових творів для дітей («Вийшла з хати стара мати», «Дітям», «Ковалева пісня», «Веснянки», «Щоглик», «Квітень», «До школи»), переклав українською мовою твори для дітей з інших мов.

Михайло Михайлович Коцюбинський народився у Вінниці, працював учителем, писав оповідання для дітей («Десять робітників», «Івасик та Тарасик», «Дві кізочки», «Про двох цапків», «Ялинка», «Харитя»). Він уважав, що дитяча книжка має бути підручником життя. Поховано М.Коцюбинського у м. Чернигові.

Яків Іванович Щоголів народився у м. Охтирці на Харківщині. Він дуже любив рідну природу, написав багато ліричних віршів для дітей («Осінь», «Зимовий ранок», «Листопад», «Травень», «Степ» тощо). Я.Щоголів оспівував ліс, степ, водяний млин, хутори, отари і т. ін. Він автор вірша «Гей, у мене був коняка", що став піснею.

Олександр Олесь (Олександр Іванович Кандиба) народився на Сумщині, в роки громадянської війни емігрував за кордон. Для дітей О.Олесь написав багато високомайстерних творів, віршів, казок, п'єс («Ялинка», «Вовченя», «Рак-неборак», «Грицеві курчата», «Микита-кожум'яка»), які увійшли до золотого фонду драматургії для дітей. 148

Степан Васильович Васильченко (Панасенко). Народився в 1879 р. на Черкащині, працював учителем, завідував дитячим будинком. Дуже любив дітей, написав для них збірку оповідань («Калина», «Неслухняний глечик» та ін.).

Павло Григорович Тичина (1891-1967) народився в с. Піски на Чернігівщині, з дитинства любив малювати, співати. Перша збірка поезій - «Сонячні кларнети» (1918 p.). П.Тичина дуже любив рідну природу й оспівував у своїх віршах для дітей. Його називають співцем української природи, України. Написав багато віршів для дітей: «Добридень тобі, Україно моя!», «Слово», «Де не глянь - колоски», «А я у гай ходила», «Гаї шумлять», «Хор лісових дзвіночків».

Максим Тадейович Рильський (1895-1964) народився в Києві. Після смерті батька жив у сім'ї відомого українського композитора М.Лисенка. Працював учителем у сільських школах (викладав українську мову та літературу), директором інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії. Писати вірші почав у ранньому дитинстві. Видав понад 100 книг, серед них — багато віршів для дітей («День ясний», «Вірші», «Санчата діда Максима» і т. ін.).

Володимир Миколайович Сосюра (1898-1965) народився у Донбасі (ст. Дебальцеве), змолоду працював на заводі, на шахті -з 11 років. У матері було 7 дітей, він допомагав їй прогодувати їх. Досить рано почав писати вірші, серед них багато для дітей («Травнева пісенька», «Весняний цвіт», «Вітчизну, як сонце, любіть», «Червона зима»).

Наталя Львівна Забіла (1903-1985) народилась у Петербурзі, жила в Україні, працювала вчителькою, була редактором журналу «Барвінок». Вірші почала складати з дитинства, написала понад 150 книжок, здебільшого для дітей дошкільного віку. Вірші поетеси захоплюють дошкільнят, вона розмовляє з ними мовою матері. її творчість можна назвати «материнською піснею» - цікавою, барвистою, розумною, клопіткою, дбайливою (В.Бичко). Центральним героєм її віршів є дівчатка Яся і Маринка. Н.Забіла добре знала д>тей, їхні турботи, мрії, інтереси, саме це й відображала у своїх віршах. Діти і рідна природа в її творах ідуть поруч. Вона закликає дітей не тільки любити природу, а й оберігати її. Н.Забіла написала дуже багато казок для дітей («Чарівна хустина», «Пригода з автобусом», «Хатинка на ялинці», «Під дубом зеленим» і т. ін.).

Платон Микитович Воронько (1913-1988) народився на Сумщині, у роки війни воював у партизанському загоні С.Ковпака. Опублікував понад 100 книжок поезій, написав багато віршів для дітей дошкільного віку, які вміщені в «Читанку», що багато разів перевидавалася.

Василь Андрійович Симоненко (1935-1963) народився на Полтавщині в селянській сім'ї. Тяжка невиліковна хвороба рано забрала його з життя, але він встиг написати багато чудових патріотичних віршів, у тому числі й для дітей (збірка «Земне тяжіння»), казки «Подорож у країну навпаки», «Цар Плаксій та Лоскотун».

Василь Олександрович Сухомлинський (1918-1970) народився на Кіровоградщині в селянській сім'ї. Працював учителем, директором школи. Це відомий український учений-педагог. Написав багато творів для дітей (збірки «Гаряча квітка», «Куди поспішали мурашки»).

Ліна Василівна Костенко (нар. 1930 р.) народилася на Київщині в учительській сім'ї, закінчила педагогічний та літературний інститути. Досить рано почала писати вірші, зокрема для дітей дошкільного віку (збірка «Бузиновий цар» і ін.).

Анатолій Георгійович Костецький (1948 р.) народився в Києві в сім'ї вчителів, працював у видавництві «Веселка», у журналі «Барвінок». Усю свою поетичну діяльність присвятив дітям, видав ЗО книжок, збірки віршів та казок для дітей («А метеликам весело», «Весняні дарунки», «Постукай у моє вікно» і ін.).

Олег Юхимович Орач (Комар) народився 1940 р. в с. Бла-говіщенці на Запоріжжі, але дитинство провів на Донеччині, в степах Приазов'я. Закінчив середню школу та вступив на історико-філологічний факультет Донецького педагогічного інституту. О.Орач багато подорожує по нашій країні і все не може надивитися на її красу, її чудових людей. А побачене й пережите виливається у віршах його книжок «Подорожник» (1965), «Земля на видноколі» (1968), «Передчуття» (1971), «Долоні» (1977), «Написи на снігу» (1981). Останнім часом поет звертався до творчості дітей, видав книжку для дошкільнят «Журавликова пісня» (1976), збірку «Березневі світанки» (1981).

Степан Григорович Пушик народивсь у 1944 р. у с. Вікторів Галицького району Івано-Франківської області в селянській сім'ї, закінчив Івано-Франківський педінститут (1964) та літературний інститут ім. О.М.Горького (1972). Працював у редакції газети «Прикарпатська правда», головою ради клубу творчої інтелігенції в Івано-Франківську. Автор поетичних збірок «Молоді громи», «Золотий тік», «Задума гір»; книжок, віршів для дітей «Чарівне горнятко» (у співавторстві, 1971),

«Маленьке пташеня», «Казки Підгір'я» (1976), «Золота вежа» (1983), «Ходили опришки» (у співавторстві, 1984), «Золотий човник» (1986); повісті «Перо золотого птаха» (1987).

Марія Омелянівна Леперт-Домбровська - Марійка Підгі-рянка (1881-1963) народилася в с. Білі Ослави Надвірнянського району. Дитячі та юнацькі роки її пройшли в с. Ітопорах. Вона змалку була кмітливою, обдарованою від природи. «Я самоук, несміливе дитя Підгір'я,» - напише згодом про себе поетеса. Дочка лісничого закінчує початкові два класи і в 1896 р. екстерном складає іспити до Коломийської жіночої відділкової школи. У 1896 р. успішно складає іспити до Львівської жіночої семінарії на вчителя народної школи. Народна вчителька часто переїжджала з місця на місце, переходила з однієї школи в іншу. Це травмувало, позначалося на матеріальному становищі, і тільки поезія приносила їй спокій і наснагу.

Напередодні першої світової війни М.Підгірянка підготувала збірку поезій «Краплина крові», яка загубилась у вогненному смерчі, та вона не кидає пера, в 1916 р. виходить оповідання «Малий Василько», а в 1918 - п'єса для дітей «Сон на могилі». У своїх творах поетеса показує реальну дійсність, важке підневільне життя трудящих, та з особливою любов'ю говорить про дітей.

Іванна Блажкевич (1886-1976) народилася на Тернопіль­щині в сім'ї вчителя. Майже не знала материнської ласки, оскільки вже на четвертому році життя втратила матір. Училася спершу в Денисівській початковій, потім у Тернопільській, у так званій «відділковій школі». Згодом екстерном склала іспити у Львівській семінарії на вчительський диплом. Відтоді працювала народною вчителькою, вихователькою дитячого садка на Станіславщині та Тернопільщині.

У 20-х роках І.Блажкевич починає писати для дітей. У видавництві «Світ дитини» виходять одна за одною її книжки п'єс, оповідань, віршів: «Святий Миколай» (1920), «Вертеп» (1924). «Мила книжечка» (1925), «Пушистий король» (1929). Особливо запам'яталися юним читачам п'єси «Тарас у дяка» (1923), «У мамин день» (1924), «Івась-характерник» (1934).

Уважаємо, що не можна обмежувати вихователя переліком художніх творів, визначених програмою. Він сам у змозі вибрати, відповідно до вікових та індивідуальних особливостей дітей своєї групи, твори певного письменника, або підібрати фольклорний матеріал, казку. Орієнтиром у виборі творів для читання виступають означені джерела художнього читання.

¹ У розділі використано матеріали з кн. :А.М. Богуш, Н.П. Орланова, НУ. Зеленко, В.К. Лихолетова. Методика розвитку рідної мови і ознайомлення з навколишнім у дошкільному закладі /За ред. А.М.Богуш. - К.: Вища школа, 1992. - С. 296.

Робота з художнім твором проводиться в кількох напрямах: а) ознайомлення з дитячою книгою на занятті; б) бесіда про письменника, ознайомлення з портретом письменника, окремими виданнями його творів; в) виставки творів українських письменників у куточку книги; г) літературні ранки, вечори, зустрічі з дитячими письменниками.

Насамперед дітей знайомлять з українським письмен-ником-класиком Т.Шевченком. Наводимо конспект заняття на тему «Шевченко — великий поет України»}

Мета: ознайомити дітей з великим сином українського народу — Т.Шевченком та окремими його творами для дітей; виховувати інтерес до української літератури. Дидактичний матеріал: портрет Т.Г.Шевченка, оздоблений рушником, зображення хати батьків Шевченка, ілюстроване видання віршів поета для дітей.

Хід заняття: Розповідь вихователя біля портрета Т. Г.Шев­ченка:

- Було це дуже давно. У бідній селянській родині Шевченків, яка жила ось у такій хаті (показує малюнок), народився син, якого назвали Тарасом. Ріс Тарасик, допомагав батькам, але найбільше любив малювати. Коли підріс, почав учитися в школі. Вчився дуже добре. Але через деякий час помирають Тарасова мати, а потім і батько. І Тарасикові довелося важко працювати, щоб якось жити. Змалечку він любив не тільки малювати, а й писати вірші, а коли виріс - став поетом. Писав Шевченко про рідну природу, про Україну, український народ і його тяжке життя.

Український народ дуже любить свого поета, який усе жит­тя хотів, щоб люди жили вільно, щасливо. У Києві є пам'ятник Тарасові Шевченку, є його музей (показує ілюстрації).Поет давно помер і похований у Каневі над Дніпром, але в народі він живе вічно. Живуть і його вірші. Вони звучать по радіо, їх учать діти у школі і в дитячих садках. Українці шанують свого улюбленого поета, прикрашають його портрет рушниками, квітами.

Сьогодні ми послухаємо кілька віршів Шевченка й один з них вивчимо напам'ять. Сідайте ближче до мене, будемо розгля­дати малюнки і слухати вірші.