- •Методика організації художньо-мовленнєвої діяльності в дошкільних закладах
- •2.1. Форми організації художньо-мовленнєвої діяльності
- •2.2. Методика ознайомлення дітей з малими фольклорними жанрами
- •1 БогушА., Лисенко н. Українська народознавство в дошкільному закладі. - к. : Вища шк., 2002. - Розділ IV.
- •2.3. Методика роботи з казкою
- •1 Див. Богуш a.M. Лисенко н.В. Українське народознавство в дошкільному закладі. - к.: Вища шк., 2002. - с. 102-110.
- •2 Франко і. Коли ще звірі говорили: Казки для дітей // Повне зібр. Творів: у 50 т. -т.20.-с. 170.
- •1 Див.: Хорошковська о.Н., Кудикіна н.В. Програма та методичні рекомендації з розвитку українського мовлення для дошкільних закладів з російським мовним режимом. - к., 1992. - ч. 2. - с. 23-25.
- •1 Артамонова о., Кулик в. Білочка-мандрівниця //Дошкільне виховання. - 1999. -№10. - с. 29-31.
- •2.4. Методика читання дітям художніх творів
- •1 Вогуш a.M. Мовленнєвий компонент дошкільної освіти. - Одеса, Ярослав, 2004.
- •1 Див.: Хорошковська о., Кудикіна н. Розвиток українського мовлення // Дошкільне виховання. —1991.—№3.—с. 14.
- •1 Див.: ТаллерЛл. Здравствуй, книга. - Минск: Народная асвета, 1987.
- •1 Див.: Дошкільне виховання.— 1991. - №2. - с. 26-27.
- •2.5. Методика проведення бесід на морально-етичні теми
- •1 Езикеева вл. Ознакомление детей дошкольного возраста с иллюстрацией // Известия апн рсфср.- Вып. 69. - м., 1955 - с. 132.
- •2.6. Методика роботи з художніми ілюстраціями
- •1 Сакулина н.П. Роль наблюдения в развитии детского рисунка / Трудьі консреренции по дошкольному воспитанию. - м., 1949 - с. 121.
- •1 Люблинская аа. Беседы с воспитателем о развитии ребенка. - м.: Просвещение, 1962 - с. 237.
- •1 Тихеева е.И. Развитие речи детей. - м.: Просвещение, 1972. - с. 105.
- •1 Білан о.І. Розповідання за ілюстраціями в дошкільних навчальних закладах -с. 39-40.
- •2 Білан о.І. Розповідання за ілюстраціями в дошкільних навчальних закладах -с. 65.
- •1 Білан о.І. Розповідання за ілюстраціями в дошкільних навчальних закладах. -с. 55.
- •2.7. Робота в куточку книги
- •2.8. Методика роботи з поетичними творами у дошкільному закладі
- •1 Чуковский к. От двух до пяти. - Собр. Соч. В 6т. - т. 1. - м.: Худ. Литература, 1965. - с. 323.
- •1 Кирста н.Р. Методика використання поетичної спадщини Марійки Підгірянки в лексичній роботі з дітьми старшого дошкільного віку: Автор, дис.... Канд. Пед. Наук. - Одеса, 1997.
- •2.9. Розвиток словесної творчості на літературних заняттях
1 Див.: Дошкільне виховання.— 1991. - №2. - с. 26-27.
Давно-давно
на нашій українській землі, на Волині,
народилася хороша-прехороша дівчинка.
Мама назвала її Лесею. З дев'яти років
почала Леся писати вірші, і були вони
такі гарні, що їх стали друкувати. Лесине
прізвище було Косач. Та щоб усі знали,
що дівчинка ця родом з України, Лесина
мама - відома письменниця Олена Пчілка-
підписувала їх ім'ям Леся Українка. Дуже
любила Леся українську природу: ліс,
річку, поле. Разом зі своїми братами й
сестрами ходила до лісу, збирала ягоди,
бігала до річки купатися. А найбільше
любила Леся слухати розповіді старих
людей про русалок, водяників, інших
казкових істот, що нібито існують у
природі. Пам'ять маленької дівчинки
міцно тримала ці чарівні оповідання. І
от, коли Леся виросла, вона написала
віршами красиву казку, яка називається
«Лісова пісня».
А розповідається в цій казці про лісову красуню Мавку та її друзів. Мавка живе в дуплі старого дерева і цю вербу сестрою називає. Ліс - це її рідний дім, вона любить усе в ньому: дерева, травицю, квіточки, пташок, тваринок і казкових істот. І всі вони люблять і оберігають Мавку. З нею дружать Водяник і ніжна Русалочка, що живуть у лісовому озері, і лісова й польова русалки, і маленькі потерчата, і суворий Перелесник, і страшні «Той, що греблі рве» і «Той, що в скалі сидить».
До лісу приходив сільський хлопець Лукаш. Він теж любив природу і так гарно грав на сопілці, що Мавка покохала його. Вона вдягала на голову вінок з квіточок, прикрашала себе калиною й листям, сідала на сплетені віти дерев і, гойдаючись, слухала гру Лукаша.
«Твоя сопілка має кращу мову, заграй мені, а я поколишуся»,- говорила Мавка. Послухайте і ви пісню сопілочки (Звучить справжня сопілка або уривок з балету М.Скорульського «Лісова пісня», а хтось із дорослих імітує гру на сопілці).
Коли ви підростете, то прочитаєте «Лісову пісню» і дізнаєтеся, що сталося з Мавкою і Лукашем, а зараз послухайте, як лагідно співають хлоп'ята-потерчата, що світяться вогниками на болоті:
Нас матуся положила
І м'якенько постелила,
бо на ріння, на каміння
настелила баговиння
і лататтям повкривала,
і тихенько заспівала:
«Люлі-люлі-люлята,
засніть, мої малята!»
Що вам нагадує ця пісенька? Так, колискову. А ось пісенька весняної води:
З гір на долину
біжу, стрибаю, рину!
Місточки збиваю, всі гребельки зриваю,
всі гатки, всі запруди,
що загатили люди, -
бо весняна вода,
як воля молода!
Хто уважно слухав, той зуміє відповісти, яка вона - весняна вода (Швидка, дзвінка, весела). Тане сніг і дзвенять струмочки на початку весни. Коли відступає зима, тоді й співає весняна вода. А от наприкінці весни, коли вже літо близько, у природи інші голоси. Лісовик з казки Лесі Українки так розповідає про цей час:
Вже й сон-трава перецвітати стала,
От-от зозулька маслечко сколотить,
в червоні черевички убереться
і людям одмірятиме літа.
Вже з вирію поприлітали гості.
Он жовтими пушинками вже плавають
на чистім плесі каченятка дикі.
А от коли відспіває, відгомонить красне літечко, яка пора року приходить? (Осінь). Так, а восени часто йде дощик. Пригадайте віршик «Дощик», який написала Леся Українка.
Дитина:
...Дивлюся ранком— вже заволочене серпанком сіреньке небо, далі став помало й дощик накрапати, і вогким холодком до хати зайшов притихлий вітерець.
Вихователь: — Як гарно пише поетеса про нашу рідну українську природу. Любила вона і поле, і ліс, і все живе - дівчинкою підгодовувала пташок. Є в неї вірш про пташок, яким голодно взимку. Хто пам'ятає його?
Дорослий і дитина читають вірш «Мамо, іде вже зима...».
Вихователь: — Ви, мабуть, помітили, що в цьому вірші ведеться розмова. Хто ж тут розмовляє? (Мати і дитина). Так, мати ніжно і лагідно відповідає на запитання своєї маленької дитини.
У Лесі теж була добра і ніжна мати. Леся дуже її любила і про все розпитувала, а мама пояснювала, вчила Лесю читати, писати, розповідала їй казки, співала пісні, а маленьким діткам -колискові. І Леся Українка, коли виросла, теж склала колискову «Місяць яснесенький», а композитор Я. Степовий написав музику до неї. Послухайте уривок з цієї пісні.
Діти слухають перший куплет пісні у виконанні дорослих, визначають її характер.
Вихователь розповідає про те, що у Лесиних мами і тата було шестеро дітей: два хлопчики і чотири дівчинки. Леся була другою дитиною в сім'ї і старшою серед дівчаток. А ще батьки Лесі виховували дівчинку-сирітку Марусю, до якої усі ставилися з особливою теплотою й ніжністю. Всі діти змалку вдягалися в українське вбрання, співали українських пісень. Дуже часто Леся та її брати і сестри були гостями в сусідів - простих селян, брали участь у народних святах, іграх. Леся дуже швидко запам'ятовувала народні пісні, казки, які чула. Пізніше вона спеціально збирала народні пісні та ігри, - і записала їх понад двохсот.
Усі співають кілька народних пісень.
Вихователь говорить про те, що діти люблять своїх маленьких братиків, сестричок і діточок з молодшої групи дитячого садка, допомагають їм, адже вони ще не все вміють робити самі. Діти розповідають, як вони допомагають молодшим.
От і наша Леся дуже любила сестер і братів. Коли мати від'їздила, Леся у родині була молодшим за матір. Вона й годувала, і пестила, і навчала їх читати, малювати, вишивати, грати на фортепіано. Навіть підручник історії склала для них. А коли Леся сама від'їздила з дому на лікування, то, повернувшись, завжди привозила всім подарунки: книги та іграшки, корали чи намисто, листівки або жука-скарабея, яким потім довго гралися діти. Особливо старалася порадувати сироту Марусю.
Леся господарювала вдома як доросла, а малеча залюбки допомагала їй. Усі діти в родині Косачів змалку привчалися до праці, кожна дитина мала свій маленький городик, квітничок. А що потрібно, щоб овочі й квіти добре росли? (Діти відповідають, пригадують, як працювали влітку на своєму городі, квітнику). А ще Леся зі своїми братами й сестрами посадила садочок: яблуньки, грушки, вишеньки. Мабуть, згадкою про той садок і став вірш «Вишеньки», а композитор Я.Степовий написав до нього музику.
Діти виконують хоровод «Вишеньки».
Вихователь: - Леся Українка тяжко хворіла, і їй доводилося тривалий час жити далеко від домівки, щоб лікуватися біля моря. Хто з вас їздив з батьками до моря? Пригадуєте, яке воно? (Діти відповідають). А тепер послухайте, як гарно написала про море Леся Українка.
Діти і вихователька читають вірші.
Вихователь звертає увагу дітей на виразну, образну мову поетеси, на епітети і порівняння, за допомогою яких вона описує море, небо. Леся полюбила море. Вона вміла цінувати красу природи і чужих країв, та, які б вони не були гарні, завжди пам'ятала, що вона - українка, сумувала за рідним краєм. Де б не жила Леся Українка, вона завжди серцем линула до рідного краю.
Вихователь: - А ми на якій землі живемо? Так, ми живемо на Україні. Це наша Батьківщина, наша рідна земля, і ми з вами теж її любимо. Ми - земляки славетної поетеси Лесі Українки, і цим можна пишатися, адже її знають і люблять в усьому світі.
З платівки линуть спокійні народні мелодії. Діти покладають квіти до портрета поетеси, вклоняються і виходять із залу.