Уява доповнюється мисленням у процесі виконання практичних дій.

Формою синтезу вражень між прийомами уяви і прийомами мислення є аналогія. (див. рис. 1.1.).

Розкриємо взаємозв’язок і аналогію психічних процесів уяви і мислення у мислительних прийомах:

• загострення – підкреслювання окремих ознак предметів сприймання, а аналіз – розчленування складного об’єкта на частини;

• гіперболізація – збільшення предмета із видозмінюванням окремих частин (зворотний процес мінімізація), а порівняння – установлення схожості або різниці між об’єктами;

• аглютинація – “склеювання” різних якостей і частин, які в реальному житті не поєднуються, а синтез – це поєднання цілого із частин;

• схематизація – злиття окремих уявлень, згладжування різниці, чітке вираження рис подібності, а абстракція – виокремлення суттєвих і опускання несуттєвих ознак предметів і явищ;

• типізація – виділення суттєвого, яке повторюється в однорідних образах, а узагальнення – об’єднання предметів і явищ за їх загальними і суттєвими ознаками.

Умови виникнення

Процеси

Прийоми

Результат

Форми реалізації

Рис.1.1. Мислення і робота уяви в практичній діяльності

Отже прийоми мислення та уяви є взаємодоповнюваними у процесі предметно-перетворювальних або предметно-маніпуляційних дій, тобто у процесі поведінки особистості, яка може бути трьох типів: емоційною, інтелектуальною і вольовою. В проведених нами прикладних педагогічних дослідженнях все більше увиразнюється проблема повноцінності представлення в освітніх технологіях засобів розвитку уяви, мислення і вольових дій.

З огляду на вище зазначене, варто нагадати, що існує два рівноцінних способи пізнання довкілля:

- спосіб аналітичний, абстрактний, для якого існують лише закони, роди, види, загальне (наукове пізнання);

- спосіб синтетичний, конкретний, яким визнаються лише факти, події, індивіди, приватне (художнє пізнання).

Виходячи з теоретичного положення про два способи пізнання довкілля, ми сформували дидактичні умови, які необхідні для взаємодоповнення наукового та художнього пізнання. Окреслені нами сучасні дидактичні умови подані в змісті початкової дизайн-освіти.

Особливості змісту початкової дизайн-освіти

У традиційній педагогіці з її розгалуженою предметною системою навчання системотворчим компонентом в сукупності дидактичних умов є зміст освіти. Предметно розрізнений традиційний зміст початкової школи реалізується через методичні системи, які, насамперед, забезпечують перцептивний і алгоритмічний репродуктивні способи засвоєння учнями навчального матеріалу. При цьому робляться спроби надмірною вербальною інформацією активізувати понятійне мислення молодших школярів, яке в молодшому шкільному віці ще не може бути повноцінним. У молодших школярів центри Брока і Верніке у лобовій частині лівої півкулі мозку ще не мають достатнього розвитку для абстрактного мислення, що зумовлено віковими особливостями. А тому абстрактне, понятійне, логічне мислення є невластивим для молодших школярів. Наприклад, дитина ще неспроможна уявити око рибини окремо від самої риби. Молодші школярі уявляють предмети цілісно, яскраво, образно. Тобто у них переважає пізнання особистісно значущої інформації через уяву або фантазію.

В такому разі системотворчим компонентом сукупності дидактичних умов поступово має стати не стільки зміст словесний (вербальний), скільки предметно виражений. Найважливішим дидактичним компонентом для розвитку уяви, фантазії має бути художньо розвивальне, предметно стимулююче середовище, яке забезпечить формування сенсомоторної цілісності учнів. У природному або рукотворному довкіллі з’являється ситуація вибору особистісно ціннісного змісту навчання. Але ж предметно-розвивальне довкілля значно ефективніше, якщо воно задумується, проектується в зображеннях і оформляється виробами самих же учнів. Закономірності предметного формотворення відображено у дизайні.

Саме тому творчі педагоги пошуково-експериментальну роботу здійснюють за такими напрямами: розробка і апробація особистісно зорієнтованої моделі змісту початкової дизайн-освіти як цілісного міжпредметного утворення з інтегруючим ядром дитячої дизайн-діяльності; вивчення дитини як цілісної особистості з опорою на сучасні методи педагогічної, психологічної і медичної діагностики; нагромадження даних про психологічні якості школяра, пізнавальні здібності, фізичні дані, особливості характеру і поведінки, різноманітність мотивів та інтересів особистості.

За результатами узагальнень багаторічних педагогічних прикладних досліджень в Інституті педагогіки АПН України ми прийшли до висновку, що енергопотенційним може бути цілісний зміст початкової дизайн-освіти, який забезпечує в оптимально допустимих межах вплив на особистість і її організм триєдиного потоку інформації: сенсорної (через органи чуттів, першу сигнальну систему, праву півкулю «художньо-образного» мозку); вербальної (через усне й писемне мовлення, центри Брока й Верніке лівої півкулі «логічно-раціонального» мозку); структурної (через їжу й повітря, дотики, смаки і запахи, через шлунково-кишковий тракт і центри дихання).

Поміркуй.

1. Що таке єство?

2. Чи можливе визрівання єства без органічної єдності з природою, без інтегрованого змісту дизайн-діяльності?

3. Чи можливе креативне формотворення без мислення, уяви і предметно-перетворювальної дії?

4. Чи можливий прояв натхнення особистості без триєдиного потоку інформації: вербальної, сенсорної, структурної?