2. Опера «Демомонфт»

Єдина опера композитора — «Демомонфт» була написана в Італії і ставилася в м. Ліворно у 1773 році, про що збереглася стаття у місцевій газеті «Notizie del mondo». Збереглися лише 4 арії з цієї опери[3], які свідчать про тісні зв'язки композитора з неаполітанською та венеціанскою оперними школами. Орієнтуючись на тогочасні тенденції розвиткуопери-серіа, Бортнянський виявляє в музиці емоційність і щиросердність, почутєєву ніжність і благородство, мелодичну красу[4].

3. Соната для скрипки і чембало

Єдиним відомим інструментальним твором Березовського є Соната для скрипки і чембало, написана в Пізі 1772 року. Рукопис цієї сонати зберігався в Паризькій національній бібліотеці і був розшифрований М. Степаненкомта опублікований видавництвом«Музична Україна»в 1983 році.

Соната має три частини, енергійні крайні частини контрастують повільній середній. Як і в опері «Демофонт», Березовський наслідує тогочасні традиції західноєвропейської музики, яскраво вилявляючи своє ліричне обдарування[5]

4. Пам'ять

Скульптор І.Коломієць. Пам'ятник М. Березовському в Глухові

1995року в Глухові було встановленопам'ятник композитору(скульптор —Коломієць Інна Антонівна).

2005— на фасаді Болонської музичної академії встановлено меморіальну дошку на честь українського композитора Максима Березовського. ПісляВ.А. Моцарта, Березовський став другим композитором-чужинцем, пам'ять якого вшанована в такий спосіб у всесвітньо відомому центрі культури та мистецтва —Болонській академії. Пам'ятник Березовському споруджено уГлухові.

Ім'я композитора носить дитяча школа мистецтв у Глухові, вулиця в Рівному.

1. Твори

   1. О

      фрагменти композицій М. Березовського

      • Концерт «Не отвержи мене»^(файл)

        • виконує капела ім. М. Глінки

      • Симфонія до мажор^(файл)

        • виконує Pratum Integrum Orchestra

      пери

• «Демофонт» (лібр. П. Метастазіо, 1773, поставлена1774вЛіворно, Італія),

• «Іфігенія» (не закінчена);

1. Хорові твори

• Літургія св. Іоанна Златоустого,

духовні концерти

• «Не отвержи мене во время старости»,

• «Остригну сердце»,

• «Милость и суде воспою»,

• «Слава в вышних Богу»;

причастники

• «Творяй Ангелы своя духи»,

• «Чашу спасения приму»,

• «И память вечную»,

• «Во всю землю»,

• «Хвалите Господа»,

• «Блажени яже избрал»,

• «Не имамы иныя помощи».

1. Інструментальна музика

• Соната для скрипки і чембало (1772).

Дмитро́ Степа́нович Бортня́нський(*28 жовтня[1]1751року,Глухів,Україна— †10 жовтня1825року,Петербург) — українськийкомпозитор,співакідиригент, автор 6 опер, камерно-інструментальних творів, хорових циклічних концертів, 10 двохорних концертів, херувимських та причасних творів. Створив новий тип хорового концерту.

6. Походження

Рід свій предки Дмитра Бортнянського вели з села Бортного (зараз Лемківщинау східній Польщі). Батько майбутнього композитора, Стефан Шкурат, переїхав на Слобожанщину, де він став жителем «міста Глухова в числі тамтешніх глухівських міщан», змінив своє прізвище на Бортнянський (за назвою рідного села) і там же одружився з вдовою-козачкою Мариною Дмитрівною Толстою.

7. Біографія

Народився 1751року вГлухові. Відомостей про дату народження композитора не збереглося, однак найімовірнішою дослідники вважають 28 жовтня (за старим стилем), ґрунтуючись на тому, що найпопулярнішим святим на ім'я Димитрій на теренах України бувДимитрій Ростовський, день пам'яті якого припадає на цей день[2].

Початкову музичну освіту здобув у Глухівській співацькій школі, яка готувала співаків для придворної хорової капели в Петербурзі. У юному віці його вирізнив з-поміж однолітківМарко Полторацькийза сильний голос і музикальність і забрав доПетербургав хорову капелу, де він навчався у її керівника, італійського композитора, аранжувальникаБальдассаре Ґалуппі.

Згодом Ґалуппі, за вказівкою цариці Єлизавети Петрівни, узяв свого вихованця до Італії, де він навчався протягом десяти років уВенеції,Болоньї,РимітаНеаполі. В Італії було з успіхом поставлено опери Бортнянського на італійські лібретто — «Креонт» (1776), «Алкід» (1778), «Квінт Фабій» (1779). Бортнянський бере участь у діяльності музичної академії в Болоньї. Його опери йшли у венеційському театрі «Сан Бенедетто».

У 28-річному віці Бортнянський повернувся до Петербурга, де отримав посаду придворного капельмейстера, а 1784 року — капельмейстера «малого двору» престолонаслідникаПавла Петровича. Перебуваючи на цій службі, Бортнянський написав три опери на лібрето французькою мовою, а також ряд творів для клавесину.1782року в Петербурзі вийшла друком його «Херувимська», 1784 року — триголосний хор «Хай відправиться молитва моя». Бортнянський був першим композитором у Росії, музичні твори якого почали виходити друком. За Бортнянського петербурзька придворна капела досягла високого рівня. Під час керівництва капелою Бортнянський написав багато інструментальних творів, опери на французькі лібрето«Сокіл»(1786), «Син-суперник» (1787), пасторальну комедію «Свято сеньйора» (1786) та ін.1793року в Петербурзі вийшли друком романси Д.Бортнянського.

У 1796році, після зведення Павла І на престол, Бортнянський отримав посаду директора придворної капели, на цій посаді композитор служив до кінця життя. Як і його попередники, Бортнянський поповнював капелу переважно вихідцями з України, зокрема Глухівської співацької школи. 1802 року було засновано Петербурзьке філармонічне товариство, на концертах якого з успіхом виконувалися хори Бортнянського. 1816 року композитора було призначено головним цензором видань духовних творів.

Наприкінці життя Бортнянський продовжував писати романси, пісні, кантати. Він написав гімн «Співець у стані руських воїнів» на слова поета М.Хераскова, присвячений подіям війни 1812 року. В останні роки життя Бортнянський працював над підготовкою до видання повного зібрання своїх творів, у яке він вклав майже всі свої кошти, але так і не побачив його. Композиторові вдалося лише видати кращі зі своїх хорових концертів, написаних у молодості, як «Духовні концерти на чотири голоси, створені і знову виправлені Д.Бортнянським».

Бортнянський помер 1825 року в Петербурзі, похований на Смоленському цвинтарінаВасильєвському острові, на могилі композитора було встановлено пам'ятник і обеліск. У 1930-х роках в ході підготовки до знищення кладовища значну частину історичних поховань було вандалізовано[3], зокрема втрачено й могилу Бортрнянського.

Повне зібрання творів Бортнянського було видане у 10 томах 1882 року за редакцією П.Чайковського.