Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
семінар 5.docx
Скачиваний:
23
Добавлен:
07.02.2016
Размер:
35.41 Кб
Скачать

Семінарське заняття 5. Тема: Особливості етичної поведінки вчителя в різних сферах його суб’єктно-суб’єктних взаємин у школі План:

  1. Характеристика сфери суб’єктно-суб’єктних взаємин вчителя у школі.

 Національна доктрина розвитку освіти поставила за мету виховання особистості,

морально доскональної людини, яка могла б розв`язувати складні проблеми. Для

нашого колективу постала потреба виховати громадянина України,

конкурентноспроможну особистість, гуманіста, толерантну людину. Розвиток сучасної

освіти передбачає використання функціонального підходу до формування особистості.

Процес становлення та формування особистості – це засвоєння нею соціальної ролі.

Зрозуміти учня і допомогти йому реалізувати себе як особистість неможливо без опори

на колектив.

К. Ушинський наголошував: ’’У вихованні все повинно базуватися на особі

вихователя, тому що виховна сила виливається тільки з живого джерела людської

особистості. Ніякі статути і програми, ніякий штучний організм закладу, хоч би як

хитро він був придуманий, не може замінити особистості в справі виховання ’’. У

особистісно-орієнтованому вихованні становлення особистості вихованця можливе

лише у суб`єктно-суб`єктній взаємодії з іншою особистістю-педагогом.

Суб`єктно - суб`єктна міжособистісна взаємодія будується за умов, коли педагог,

по-перше, вбачає у вихованцеві активного суб`єкта виховного процессу; по-друге,

розвиває в нього здатність до самопізнання, самовизначення, саморегулювання

власною діяльністю; по-третє, організовує виховний процес як спільну діяльність,

спрямовану на розв’язання особистісно важливих для кожного учня проблем.

У контексті особистісно орієнтованого виховання педагог – це “не пасивний

виконавець чужих педагогічних та методичних рецептів…”, а “… яскрава творча

індивідуальність, що реалізує в діалозі з учнем свій світогляд і світорозуміння і здатна

розробити власну педагогічну концепцію, програму чи технологію’’.

Для побудови ефективної суб`єктно - суб`єктної міжособистісної взаємодії педагог

має бути, насамперед, майстром. У особистісно орієнтованому вихованні педагогічна

1

майстерність учителя це інтегративний показник ступеня його готовності до побудови

особистісно орієнтованих виховних технологій.

Отже, у особистісно орієнтованому вихованні педагог – це майсер педагогічної

діяльності, яку здійснює на глибоко гуманістичних засадах. Він - суб`єкт інноваційної

творчої діяльності; комунікативної між особистої взаємодії та гуманістично

спрямована особистість.

Над проблемою особистісно орієнтованого виховання в Україні працюють І.Бех,

О.Бондаревська, А.Кузьмінський. Академіком АПН України доктором психологічних

наук І.Д.Бехом розроблені завдання цього виховання:

- взаємодіяти з учнями, будувати партнерство на основі суб`єктно-суб`єктних відносин

на засадах гуманістичної педагогіки,

- створювати новее соціально-культурне середовище розвивального типу без

дисгармонії,

- вчити дитину вирішувати свої проблеми,

- керувати розвитком особистості учня

- відкрити дитині внутрішній світ: хто я? який я?

- навчити рефлексії як способу мислення

- етична норма має стати значущою для кожного

- виховувати через вчинок, діяльність

Мною розроблено цільовий проект «Виховна система СЗОШ І-ІІІ ступенів №12».

Оснорезультатами виховної роботи є компетентнісно зорієнтоване виховання, яке

забезпечує дитині оволодіння ключовими життєвими компетенціями, вчить активно

діяти в нових соціально-економічних умовах, адекватно реагувати на зміни, постійно

самовдосконалюватися, досягати успіху. Оскільки виховання набуває сьогодні

пріоритетного значення, то виникає гостра потреба в розробленні ефективної моделі

виховної системи школи, у визначення основних цілей, напрямів, форм і методів

виховання, що ефективно забезпечували б процесс розвитку й саморозвитку

особистості.

Методи особистісно орієнтованого виховання спрямовано на встановлення

особистісно значимих способів пізнання, які стимулюють розвиток самостійності,

творчості, формують конструктивний соціальний досвід.

2

Розвиток особистості учнів, їхня самореалізація, створення ситуацій успіху для

учнів – це основне завдання виховної діяльності школи.

Прагнучи до прогресивних змін у вихованні інноваційної організації навчально-

виховного процессу та заради виконання поставленої мети – впровадження

особистісно орієнтованої моделі виховання, творчою группою класних керівників

розроблена ця модель. Ось вона на єкрані; ви бачите, що особистість учня в центрі

виховного процессу. Засади виховної роботи школи відображені у Концепції виховної

роботи школи це виховання спрямоване на особистість дитини особлива увага

приділятиметься формуванню життєво компетентної творчої особистості через

діяльність творчих центрів.

Творчою группою розроблено організаційно-функціональна структура виховного

процессу школи.

За цією структурою позакласна діяльність здійснюється через центри розвитку

особистості учня: «Довкілля», «Інтелект», «Відродження», «Здоров`я», «Громадянин».

Головна мета діяльності центрів – створення умов для розвитку учня. Шкільні

гуртки підпорядковані центрам. Реалізація завдань кожного центра проводиться в

рамках творчих проектів. Творчі педагоги уже працюють над розробленням проектів

центру «Довкілля» - Григор`єва Наталія Юріївна, центру «Відродження» - Вітюк

Наталія Сергіївна, «Здоров`я» - Куракіна Валентина Вадимівна, «Громадянин» - Лата

Лілія Борисівна.

Потребою сьогодення стало підведення учнів до самовиховання та

самоосвіти. Це є два основних складники саморозвитку особистості, які відкривають

кожному шлях до само актуалізації через керування власними спонуками у соціумі.

Виховна взаємодія в школі повинна забезпечувати процес самореалізації та

формування соціальних компетенцій кожного вихованця, вона має бути

індивідуалізована і колективна водночас, забезпечувати процес самореалізації кожного

її учасника.

Загальне поняття « самореалізація» конкретизується через такі поняття:

* самовираження – активність, спрямована на самореалізацію, вона носить лише

демонстративний характер ( перший рівень соціальної активності особистості);

* самоствердження – активність, спрямована на самореалізацію, де мотивом виступає

3

прагнення одержати визнання з боку інших (соціальної групи) «тут-і-тепер» (другий

рівень соціальної активності особистості). Позбавлення можливості визначення «тут-і-

тепер» веде до припинення активності,спрямованої на самоствердження;

* самоактуалізація – активність, спрямована на збагачення своїх власних сил з тим,

щоб у майбутньому мати змогу само реалізуватися на більш високому рівні ( третій

рівень соціальної активності особистості). Тут проявляється духовна спрямованість,

спрямована на себе, діяльність саморозвитку.

У своїй діяльності педагоги школи прагнуть сформувати в учнів такі соціальні

компетенції:

- активність у прийнятті рішень, суспільному житті, вміння відстояти свою життєву

позицію;

- прагнення до активної життєвої позиції;

- установка на людину – переможця ( повноваження, вибір, відповідальність);

- вміння аналізувати ситуацію, обирати правильну модель поведінки в умовах

конфлікту, доводити власну точку зору;

- вміння налагоджувати комунікації;

- розвинений емоційний інтелект, креативне (творче) мислення;

- вміння адекватно оцінювати себе;__

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]