7.2. Вплив культури на формування психопатичної особистості

У племені адангбе (Гана) викликає зацікавленість обряд повноліття у дівчат. Ритуал триває декілька тижнів, а то й місяців. Якщо до обряду або під час нього дівчина стає вагітною і народжує дитину, то остання на все життя залишається знехтуваною і фактично виключеною з життя племені. Така дитина («пла-бі») не бере участі в ритуалах свого народу і саме через це визнається співвітчизниками хворою. її поведінка, як заз­начають дослідники, є своєрідним еталоном психічної хвороби. Афек­тивні коливання, невпевненість у собі, підозрілість, самотність, немоти­вована агресивність — ось риси таких дітей. Причому кожна з них визначається тими мікросоціальними умовами, в які поставлена «пла-бі» старим «гріхом» своєї матері. Саме формування комплексу певних

ЕТНОПСИХІАТРіЯ

Розділ 2. ПРИКЛАДНА ЕТНОПСИХОЛОГІЯ

360

її

характерологічних особливостей у дитинстві ще раз підтверджує значен- ; ня традиційної культури у формуванні психопатій.

Труднощі з диференціальною діагностикою психопатій і з аналізом преморбідної особистості пов'язані в Гані не тільки з традиційною куль­ турою, але й із соціально-економічною структурою суспільства. Річ у тії*, що у дитини в Гані взагалі різко обмежені можливості емоційних кон- ." тактів: батько й мати живуть у різних місцях у шлюбі, тобто традицій- "*; ною є «асиметрична» родина, в якій з батька знято всі зобов'язання щодо виховання дитини, окрім піклування про її матеріальний стан. Зрозумі- *, ло, це також певною мірою впливає на специфіку формування особис- | тості. .

Іншим фактором, ідо певною мірою позначається на формуванні осо» '?Ш бистості в африканських дітей, є недостатнє харчування, дефіцит білків. ■* Наслідками білкового голодування і аліментарної дистрофії у дітей є гра? ^ нична розумова відсталість у важких випадках і невротичні розлади — в ;Ш' субклінічних. ;Л

7.3. Транскультурні дослідження алклголізму та наркоманії

Історичні джерела, археологічні та етнографічні матеріали свідчать про те, що наркотичні засоби і алкогольні напої широко використову­валися всіма народами світу з давніх часів, відіграючи важливу роль у міфології та обрядовості, а також у семіотичній системі відповідних тра­дицій і звичаїв деяких культур. Що ж до медичних аспектів наркоти­зації, то ефект знеболювання після прийняття паркотика був, імовірно, відкритий ще в глибоку давнину. А. Бородатова (1984) датує цей час епо­хою мезоліту, коли вже було відомо поховання з трепанованими черепа­ми. На користь цього припущення свідчать знахідки так званих нарко­тичних клізм у похованнях з трепанованими черепами в Перу.

Найбільш глибоко й різнобічно етнопсихіатричні (етно наркологічні) аспекти алкоголізму розкрито в монографії Ю.Лисицииа та П.Сидоро­ва «Алкоголізм» (1990). У ній автори стверджують, що одними з найбільш ранніх знахідок, що розкривають особливості наркотизації і алкоголі­зації, є знахідки у майя та ацтеків. У етнографічній літературі наведено описи ритуалів, під час яких використовувалися ті чи інші наркотики або спиртні напої. Так, найсильнішим наркотиком у ацтеків вважався гриб теопанакаталь («м'ясо богів»). Його вживали під час певних об­рядів усі члени ацтекського суспільства. Наприклад, під час церемонії коронації правителів усі запрошені на свято вночі при світлі смолоскипів, наївшись сирих священних грибів з медом, ставали «збудженими і задо­воленими», «співали й танцювали, втративши розум». У видіннях їм роз-

361

вривалося майбутнє, вчувалися божі прозріння, «диявол говорив з ними» , _т. пі Крім нього свята, антекська верхівка збиралася також на щорічну «грибну церемонію» — «свято прозрінь». щорічну

Серед учених-етнографів побутує думка, що використання сильних наркотиків-галюшногенів, на відміну від загальнодоступних алкпгпГ них напоїв, завжди було пов'язане з низкою суттєвих обмежень лл я не посвячених у таїнства жрещв. До того ж, крім культових заборон обме ження прийому наркотиків і алкогольних засобів було пов'яза, я

хідністю збереження соціальної дисципліни. Прийом будь як ³ " " тропних засобів, крім тих ситуацій, коли він був обов'язк ^П~^ИХ°" заборонявся доти, доки він не загрожував нормальному функціонував іію суспільства - землеробським роботам, військовій дисципліні тошо" і іншого боку, обов язкове загальне алкогольне сп'яніння чи масо™ З' котизащя під час певних церемоній обґрунтовувалися, за А БГїГ бою. необхідністю нервової релаксації. '

І тепер у віддалених гірських селищах Мексики й Гватемали шамани цілителі и чаклуни вважають наркотики та алкоголь нГобхіл ним засобом для зв язку з, евггом надприродних сил і широко .ІГ" товують їх у різних ритуалах. Популярність рослинних наркотичних з_я собів (кактуса «пеиотль», насіння деяких видів в'юнів п_Р™,„ „ .

гриоїв) настільки велика, що незважаючи па заборону католицької,З ви. їх продовжують зараз вживати як у давніх обрядах, так і в синкпетиТ них християнсько-язичницьких ритуалах на честь діви Марії та святих" апостолів. Гриби-галюциногени продаються на всіх базарах а непіііко й на лотках біля католицьких храмів. ' ^1ьР'-ч^ьі'и

Треба особливо підкреслити, що основним способом прийоми няп котиків у ацтеків і майя було ректальне введення настоянки з них . помогою клізм. Серед малих народностей Крайньої Півночі цей спосіб також був основним, що, на думку вчених, може пояснити пшвише^

ЗЛОЯКІСНІСТЬ 1 ПрОГреДІЄНТНІСТЬ аЛКОГОЛІЗМу у НИХ, ЯК і В УСІХ Інши7 и7

родів, у яких -сторично не сформувалася ефективна етанояоокислюв^ня

СИСТема. ілюаиьпА

У сучасному світі існує велике розмаїття алкогольних напоїв які відрізняються процентним вмістом спирту, особливостями вихідної ги ровини та технологією приготування. Вид напою, що традишйні?™™" лює в певній культурі, значною мірою визначає характер сп'яніння і по" ведінки при інтоксикації, а в разі зловживання - час вини™ основних клінічних ознак алкоголізму, протікання й особливості

ГИЧНИХ Й НСВрОЛОГІЧНИХ ускладнень.

У північних країнах традиційно частіше вживають спиот гп віск,, ром та інші міцні напої, вироблені із зернових культто аТяїпІ коньяк, отриманий з виноградного спирту з добавкою алкалоїдів дуба

Ьтнипсихолопн

Роіділ 2. ПРИКЛАДНА ЕТНОПСИХОЛОГІЯ

362

363

У південних країнах вживають переважно виноградне вино. Винний ал­коголізм вивчався в основному в Італії, Франції, Іспанії та Португалії, а в СРСР — переважно в Грузії та Молдавії, У країнах Центральної Євро­пи дуже популярним є пиво. Зростання його вживання останнім часом пов'язане, на думку деяких дослідників, з індустріалізацією та урбаніза­цією (вважають, що пиво є засобом для полегшення й розширення по­всякденних соціальних контактів).

Крім алкогольних напоїв етнічну специфіку алкоголізації зумовлю­ють ще деякі чинники. Чільне місце серед них посідає традиційне, закріп­лене в культурі ставлення до алкоголю й традиції, пов'язані з його вжи­ванням. Так, повсякденне вживання вина характерне для Франції, Італії, Іспанії, Аргентини, Бразилії, Чилі та деяких інших країн. Легка форма сп'яніння не вважається, зокрема у французів, ганебною. Навпаки, у євреїв споживання алкоголю мало суто обрядовий характер, а тому пи­яцтво, як таке, виключалося. У дослідженнях з цього питання зазначаєть­ся, що іудаїзм розглядає вино як божий дар і тому його не можна вжива­ти поза ритуальними днями чи обрядами.

Деякі дослідники пов'язують поширеність пияцтва у деяких народів з існуючими в суспільстві традиційними сімейними стосунками. Так, ана­лізуючи причини пияцтва у негрів, .І.К.о1Ьик та Я.ЛоЬзоп встановили, що більшість із досліджених негрів-алкоголіків виховувалися в атмосфері суворості, створеній завдяки жорсткій позиції владолюбних батьків. Дослідники вважають, що головним чинником, який зумовив їхнє пияц­тво, був внутрішній протест проти батьківського впливу та утисків, що трансформувався в почуття ворожості до оточуючих людей. Останнє виразно проявлялося в їхній агресивності у стані сп'яніння.

На початку XX століття робилися спроби пов'язати алкоголізм з ра­совими або національними психічними чи характерологічними особли­востями. Так, стверджувалося, що романські народи (французи, іспанці, італійці) схильні до помірного, але регулярного вживання алкоголю, тоді як для слов'ян ніби-то характерне періодичне, однак у більших обсягах вживання спиртних напоїв. Та більшість сучасних дослідників схиляються до думки про те, що правильне розуміння етнічних відмінностей у вжи­ванні алкоголю можливе тільки на основі аналізу не вузьконаціональ-них, а традиційних культурних і соціальних факторів.

Останніми роками при вивченні поширеності серед населення пияцтва та алкоголізму значна увага приділяється ролі соціальних і традиційно-культуральних факторів. При цьому зазначається, що оскільки найбіль­ша стабільність традиційного способу життя властива сільському насе­ленню, то й вивчення етнонаціональних традицій щодо вживання спиртних напоїв найвиразніше простежуватиметься під час дослідження сільської популяції.

М.Хотиняиу (1981) провів порівняльний аналіз поширеності пияцт­ва та алкоголізму серед репрезентативних вибірок мешканців села однієї з прибалтійських і однієї із середньоазіатських республік. Як виявилося, у дослідженого сільського населення середньоазіатської республіки, зай­нятого на сільськогосподарських роботах, спостерігається досить жорст­ке дотримання традиційного національного способу життя та немає осіб з ознаками побутового пияцтва, тим більше — хронічного алкоголізму. Серед сільського населення прибалтійських республік дотримання тра­диційного національного способу життя також констатовано в усіх дос­ліджених, однак у 13.2% виявлено ознаки побутового пияцтва, а у 5,5% — хронічного алкоголізму.

Отримані результати можна пояснити, зокрема, тим, що серед ос­танніх контингентів додержання національно-традиційного способу життя мало суто формальний зовнішній характер. Однак це не єдина причина. У формуванні та закріпленні антиалкогольних традицій та ус­тановок на тверезий спосіб життя велику роль відіграє ставлення до спир­тного не тільки обстежених, але й їхнього найближчого оточення. Так, за даними М.Хотиняну, в прибалтійських республіках дотримання на-ціопально-традиційного способу життя оточенням обстежених осіб з різними формами споживання спиртних напоїв відмічено в середньому в 20% випадків, тоді як оточення обстежених у середньоазіатських рес­публіках дотримується неухильно національних традицій та норм у 60% випадків.

Отже, оцінюючи вплив на ці о пально-традиційних норм життя на фор­мування ставлення населення до спиртних напоїв, треба брати до уваги не тільки закріплені в них антиалкогольні тенденції, але й враховувати поширеність, стабільність і послідовність їх дотримання більшістю насе­лення певного регіону.

Поряд з традиційним способом життя і різними культурними чинни­ками суттєву роль у поясненні етнічної специфіки алкоголізації можуть відігравати генетично детерміновані особливості етанол о окислювальних систем. Встановлено, що особи різного етнічного походження виявля­ють різну вазомоторну чутливість до алкоголю, що проявляється, зок­рема, у відмінностях у гіперемії обличчя з відчутгям приливання крові до нього, підвищенні температури шкіри, що супроводжується іноді відчуттям дискомфорту, тощо. Так, реагування у вигляді виразної гіпе­ремії обличчя виявилося досить поширеним як серед американських індійців (80%). так і серед американців японського, китайського та ко­рейського походження (83%), тоді як серед осіб європейського поход­ження аналогічну реакцію відмічено тільки в 5% випадків. Найразючіші відмінності в реакції на алкоголь спостерігаються між представниками монголоїдної та європеоїдної рас. Підсумовуючи нагромаджені в літе-

46*

364

Розділ 2. ПРИКЛАДНА ЕТНО ПСИХОЛОГИ

ЬТНОПСИХІАТРІЯ

365

ратурі факти, А.\У.К.Спап (1986) показав, що реакція почервоніння об­ личчя після прийому навіть невеликої дози алкоголю трапляється у 3-29% європейців і 47-82% представників східних народів. На невеликі дози % алкоголю чоловіки східного походження реагують прискоренням серце^ биття, зниженням діастолічного тиску, а також швидким почервонінням.- шкіри. У чоловіків європейського походження колір шкіри не змінював*.-;) ся, частота пульсу та систолічний тиск знижувались. Прилив крові де; обличчя супроводжувався відчуттям сили, зняттям втоми. Виразної! різниці серед цих двох груп досліджуваних у настрої після прийнятнії алкоголю виявлено не було. ._:;ї

Безумовно, потрібно бути дуже обережними в інтерпретації наведе»л! них даних у експертних ситуаціях, оскільки міжіидивідуальне розмаїття^! навіть серед однорідних етнічних груп, може бути дуже великим. Учен|| вважають, що у людини в межах національних популяцій спостерігаєте^ ся 85% генетичної різноманітності, а генетичні відмінності між різнищЕ|

націями в межах однієї раси і між різними расами становлять лише 7,5 хоча окремі невеликі ізольовані народності, такі як американські індійці^! баски, ескімоси, корінне населення Австралії та ін., як правило, І

ніше відхиляються від середніх аллельних частот.