Карта самостійної роботи студента

Змістовий модуль та теми курсу	Академічний контроль	Бали		Термін виконання (тижні)
Змістовий модуль І. Літературознавство як наука
Тема 1-2. Літературознавство як наука (10 год.)	Індивідуальне заняття, семінарське заняття, екзамен	10+5		І-ІІ
Література як мистецтво слова. Художній образ як універсальний компонент літературного твору	Есе, модуль­ний контроль, екзамен	20		ІІ-ІІІ
Змістовий модуль ІІ. Поетика літературного твору
Тема 3-4. Поетика літературного твору (8 год.)	Індивідуальне заняття, екзамен		5	ІV-V
Тема 5. Змістові та формальні компоненти художнього твору	Семінарське заняття, модуль­ний контроль,  екзамен			VІ- VІІ
Змістовий модуль ІІІ. Літературний процес та закономірності його розвитку
Тема 6. Роди і жанри (епос, лірика, драма) (6 год.)	Семінарське заняття, самостійна робота, екзамен		10	VІІІ-ІХ
Версифікаційні особливості художнього тексту	ІНДЗ, семінарське заняття, екзамен
Літературний процес та закономірності його розвитку	Індивідуальне заняття, екзамен			ІХ
Разом: 24 год.	Разом: 50 балів

Vіі. Індивідуальна навчально-дослідна робота

Індивідуальне навчально-дослідне завдання (ІНДЗ) з курсу "Вступ до літературознавства" – це вид науково-дослідної роботи студентів, яка містить результати дослідницького пошуку, відображає певний рівень його навчальної компетентності.

Мета ІНДЗ: систематизація, узагальнення, закріплення та практичне застосування знань із навчального курсу, удосконалення навичок самостійної навчально-пізнавальної діяльності.

Зміст ІНДЗ: завершена практична робота у межах навчальної програми курсу, яка виконується на основі знань, умінь та навичок, отриманих під час лекційних та семінарських занять і охоплює декілька тем або весь зміст навчального курсу.

Вид ІНДЗ, вимоги до нього та оцінювання:

літературознавчий аналіз ліричного твору на вибір, схема див. Ткаченко А. Мистецтво слова, с.410 (30 балів)

Орієнтовна структура ІНДЗ

І. Схема аналізу.

1. Літературний рід (лірика) – пояснити, чому.

2. Вид.

   1. Віршована, або ж поезія.

      1. Різновиди виду.

         1. З погляду систем віршування.

         2. З погляду стилю.

   2. Драматизовано, або ж рольова.

      1. Різновиди виду.

         1. З погляду опозиції автор/персонаж.

         2. З погляду стилю.

   3. Прозова (мініатюри та більші форми).

      1. Різновиди виду.

         1. З погляду опозиції автор/персонаж.

         2. З погляду стилю.

3. Жанр.

   1. Різновиди жанру.

      1. Загальнолітературні.

      2. Національні.

2. Стильові.

3. Індивідуально-авторські.

3. Метрика.

1. Метр.

2. Розмір.

3. Система вирішування.

3. Строфіка.

1. Строфа проста чи канонізована.

2. Вид строфи

3. Фоніка.

1. Способи римування.

2. Види клаузул та рим з погляду наголошеності.

3. Види рим з погляду якості співзвуччя.

4. Інші засоби евфонії/какофонії: звукопис (алітерація, асонанс), звуконаслідування (фономімесис, ономатофонія, фонопоея).

3. Стилістика.

1. Денотація/конотація (номінативний/переносний слововжиток).

   1. Лексика нейтральна і стилістично маркована.

   2. Тропи.

   3. Стилістичні фігури.

3. Образна система.

1. Ключові образи.

2. Загальна образна структура.

3. Змістовий аспект.

1. Основні тематичні мотиви.

2. Мистецька ідея.

3. Композиція, сюжет, художня мова.

4. Тема, ідея, проблематика, тональність (пафос), фабула, колізії та їх зв'язок.

5. Твір як цілість.

ІІ. Тексти на вибір.

Леся Українка

ВІДПОВІДЬ

Не жаль мені, що я тебе кохаю, Та в нас дороги різно розійшлись. Ні не кажи, що зійдуться колись! Не зійдуться,мій друже,я те знаю.

Моє кохання--то для тебе згуба: Ти наче дуб високий та міцний, Я ж наче плющ похилий та сумний,-- Плюща обійми гублять силу дуба.

Та без притулку плющ зелений в'яне, Я не зав'яну, я знайду руїни, Я одягну обдерті, вбогі стіни, Зелений плющ оздобою їм стане.

В країну смутку вітерець прилине І принесе мені луну розмови Від мого дуба любого з діброви,- І спогад любих літ повік не згине.

Володимир Сосюра

Ілюзії

Синій місяць химерною грою Опромінив узор на вікні І ридає рояль за стіною Про далекі загублені дні

Од ридань тих заплакати можна Прошу серце моє не мовчи Хтось на клавіші душу тривожну Виливає сльозами вночі

Прости мені цей раз останній В простій душі чуття пусті Це все ілюзії її... кохання Прости мені а я тобі Прости мені а я...

Що згубив ти і що я згубила Що тривожить так душу мою Звуків цих зачаровану силу Я все дужче і дужче люблю

Але раптом ридання змінила Пісня щастя мов сяєва тінь Мою душу на огненних крилах Понесла в голубу далечінь

Прости мені цей раз останній В простій душі чуття пусті Це все ілюзії її... кохання Прости мені а я тобі Прости мені а я...

Олена Теліга

* * *

Сьогодні кожний крок хотів би бути вальсом: Не студить вітер уст — зігрівся біля них; І радісно моїм тонким, рухливим пальцям Торкатись інших рук і квітів весняних.

Тебе нема, нема... Та в серці сміх іскриться, Ось він стрільне в юрбу, мов золотий шампан! В чужих очах вогонь, привітом сяють лиця, І кожний мій порив — сьогодні владний пан.

Любов — лише тобі... А це її уламки, Це — через край вино, в повітря квіт дерев, Це щастя, що росте в тісних обіймах рамки Закритої душі і рамку цю дере,

Щоб зайвину свою розсипати перлисто: Комусь там дотик рук, комусь гарячий сміх. Ось так приходить мент, коли тяжке намисто Перлинами летить до випадкових ніг.

Василь Симоненко

Любов

Дзвенять німою тугою ліси, Коли їх ніч тремтлива обнімає І від очей у ревності ховає Принади їх первісної краси.

Бринять живою радістю ліси, Як ранок спалахне на небокраї, Як сонце огняне завісу піднімає Із їх первісної і чистої краси.

Мені здається, — може, я не знаю, — Було і буде так у всі часи:

Любов, як сонце, світу відкриває Безмежну велич людської краси. І тому світ завжди благословляє І сонце, що встає, і серце, що кохає.

Василь Герасимюк

Я написав стільки віршів про твої руки, плечі, волосся, очі, що тепер не знаю, якими вони були...

Я пам'ятаю, як ти усміхалась, про що ми розмовляли, які переглянули кінофільми... Я згадую, як ти засинала, як прокидалась - і мені перехоплює подих...

А все інше - вірші.

Ліна Костенко

Хай буде легко. Дотиком пера. Хай буде вічно. Спомином пресвітлим. Цей білий світ — березова кора, по чорних днях побілена десь звідтам. Сьогодні сніг іти вже поривавсь. Сьогодні осінь похлинулась димом. Хай буде гірко. Спогадом про Вас. Хай буде світло, спогадом предивним. Хай не розбудить смутку телефон. Нехай печаль не зрушиться листами. Хай буде легко. Це був тільки сон, що ледь торкнувся пам'яті вустами.

Не говори печальними очима...

Не говори печальними очима те, що не можуть вимовить слова. Так виникає ніжність самочинна. Так виникає тиша грозова.

Чи ти мій сон, чи ти моя уява, чи просто чорна магія чола... Яка між нами райдуга стояла! Яка між нами прірва пролягла!

Я не скажу і в пам’яті — коханий. І все-таки, згадай мене колись. Ішли дві долі різними шляхами. На роздоріжжі долі обнялись.

Олександр Олесь

Ти не прийшла в вечірній час... Без тебе день вмирав сьогодні, Без тебе захід смутно гас І сонце сходило в безодні... Ти не прийшла в вечірній час.

Тебе, здавалось, ждало море, І все не гасли скелі гір, І все дивилися в простори... І довго їх останній зір Шукав тебе і гас на морі.

Ти не прийшла в вечірній час... Самотньо сонце попрощалось, І сумно, сумно день погас... Когось, мов, серце не дождалось, Хтось не прийшов в вечірній час.

Іван Левченко

ПРОЩАЛЬНИЙ ПОЦІЛУНОК

Ще й досі пам'ятаю на собі Останній твій — прощальний поцілунок… … Для мене час ледь повз, для тебе — біг, І ти шукала вихід-порятунок. Я ждав кінця. Боялась ти його: Я відлюбив, а ти все ще кохала. Камінний я і ти — вогонь Прощально-мовчазні стояли. Ну, от і все — спинивсь автобус мій. Байдужим я пірнув між люди… "Зажди! — у тиші мов прибій — Одну лиш мить зажди, мій любий!" І проштовхавши натовп весь — До вуст моїх, мов до води, припала. "Іч, мало їй!" — бурчало десь, А ти все цілувала, цілувала… З тих пір зійшло немало літ — Солідності рокам відкрив рахунок! Та й досі топить серця лід Останній твій — прощальний поцілунок.

Марія Матіос