10.Надайте характеристику японської моделі корпоративного управління.

Японська модель корпоративного управління:

Вагома роль банків у складі акціонерів компаній

Корпоративне управління здійснюється в межах кейрецу – групи компаній, об'єднаних спільними корпоративними правами на володіння і управління акціонерним товариством

Членами наглядових рад є представники уряду, що визначає значний ступінь прозорості ведення бізнесу в межах даної моделі

Японська модель корпоративного управління за своєю сутністю є унітарною, але має риси інсайдерської моделі

Велика Рада директорів (до 50 осіб) – як правило входять лише “внутрішні представники” акціонерного товариства

Корпорації Японії – це самодостатні, універсальні багато галузеві економічні комплекси, що мають у своїй структурі фінансові установи (банки, страхові, трастові компанії), торговельні фірми, а також виробничі підприємства з усіх галузей господарства. На сьогодні основу економіки Японії складають 6 найбільших фінансово_промислових груп: Mitsubishi, Sumitomo, Mitsui,Fuji, DaiAichi Kangyo, Sanwa. Сукупний обсяг продажу цих групп гігантів – близько 15 % ВНП країни. Сьогодні 75% компаній,зареєстрованих на Токійській фінансовій біржі, належать однійз 6 груп. Широке використання корпораціями залучених коштів– одна з причин японських економічних досягнень.

Ключові учасники. Японська модель корпоративного управління багатостороння і базується навколо ключового банку та фінансово_промислової мережі, чи кейрецу.

Ключовий банк і кейрецу – два різні елементи японської моделі, які водночас дублюють і доповнюють один одного. Майже всі японські компанії мають тісні зв’язки з ключовим банком.

Банк надає своїм корпоративним клієнтам кредити і послуги щодо випуску облігацій, акцій, ведення розрахункових рахунків і консалтингові послуги. Зазвичай, ключовий банк – основний власник акцій корпорації.

У США і в інших країнах, де використовують англо_американську модель, немає феномену ключового банку, який виконує численні функції. Цим займаються різні заклади: комерційні банки надають кредити; інвестиційні банки випускають акції; спеціалізовані консалтингові фірми надають послуги щодо голосування за дорученням тощо.

Багато японських корпорацій також мають міцні фінансові зв’язки з мережею афілійованих компаній. Ця мережа характеризується загальним позиковим акціонерним капіталом, торгів_

лею товарами і послугами та неформальними діловими контактами. Їх називають кейрецу.

Державна економічна політика також відіграє ключову роль у корпоративному управлінні. Перед Другою світовою війною, під час війни і в післявоєнний період японський уряд проводив і

проводить економічну політику, спрямовану на надання допо_ моги японським корпораціям. Ця політика означає офіційне або неофіційне представництво уряду в раді корпорації.

Чотири основні учасники в японській моделі: ключовий банк і афілійована компанія (кейрецу) (основні внутрішні акціонери корпорації), менеджери й уряд. Взаємодія між цими учасниками

спрямована швидше на встановлення ділового контакту, а не балансу сил, як в англо_американській моделі.

На відміну від англо_американської моделі, незалежні (неафілійовані) акціонери майже не в змозі впливати на справи корпорації. Унаслідок цього справді незалежних директорів мало.

Склад власників. У японській моделі так само, як і в німецькій, банки – це ключові акціонери, які взаємодіють з корпораціями.

Це основна відмінність обох моделей від англо_американської, згідно з якою такі відносини заборонені антимонопольним законодавством. Американські й англійські корпорації одержують

фінансові та інші послуги із різних джерел, включаючи добре розвинуті ринки цінних паперів.

Склад ради директорів. Рада директорів майже повністю складається з афілійованих осіб, тобто виконавчих директорів, керівників важливих відділів компаній і правління. Якщо компанія протягом тривалого періоду не дає прибутку, ключовий банк і члени кейрецу можуть зняти директорів і призначити своїх кандидатів. Інше, звичне для Японії явище, – введення відставних

чиновників міністерств до складу ради директорів корпорації (наприклад, призначення такого чиновника в дирекцію банку). Рада директорів в Японії більша, ніж у США, Великобританії і Німеччині. Склад середньої японської ради – 50 членів.