41.Характерні особливості розвитку економіки України в пореформений період (60 – 70-ті роки хіх ст.) та відображення цих процесів у вітчизняній економічній думці .

Україна у своєму індустріальному розвитку в останній третині XIX ст. зробила значний крок уперед. Певне ж відставання Росії, і в її складі України, від передових країн світу на даному етапі мало не тільки негативні прояви. Воно принесло па­ралельно й позитивні результати, як-от: можливість скористатися досвідом західноєвропейських держав у здійсненні промислового перевороту, організації виробництва та запровадженні нової техні­ки та технології; залучити іноземні інвестиції для проведення влас­них індустріальних перетворень. Це, у свою чергу, впливало на темпи економічного зростання, модернізацію промислового вироб­ництва, сприяло розвитку економіки на підприємницьких засадах, хоча цей розвиток, як зазначалося вище, носив незрівноважений характер та мали місце деформації структури економіки (доміну­вання галузей важкої промисловості, незавершений цикл виробни­цтва, відсталість сільського господарства тощо).

В цілому праці вітчизняних економістів були спрямовані, на­самперед, на дослідження українських реалій пореформеного розвитку. Українські дослідники висвітлювали національний ас­пект різноманітних проблем соціально-економічної еволюції країни (питання розвитку сільського господарства, внутрішньої та зовнішньої торгівлі, створення національного ринку, кустар­ного виробництва та кооперації, концентрації та монополізації виробництва, сутності криз та циклічності економічного розвит­ку, географічного розміщення бюджетних доходів і витрат, пи­тання соціально-класової структури суспільства тощо).

Особливе місце в дослідженні процесів генезису ринкового гос­подарства належить І. В. Вернадському. Його наукова діяльність припала на період феодальної кризи напередодні реформи 1861 р. та час становлення капіталістичних відносин у 70—80-х рр. XIX ст. Будучи послідовником класичної школи політичної еко­номії та високо оцінюючи внесок А. Сміта і Д. Рікардо до скарб­ниці світової економічної теорії, І. В. Вернадський не тільки аналі­зував теоретичні постулати західноєвропейських економістів, а й намагався використати їх для дослідження російської дійсності та критики феодально-кріпосницької системи. Він був упевнений, що феодальні відносини треба усувати як неефективні, як такі, котрі заважають становленню нових ринкових відносин.

І. В. Вернадський приді­ляв велику увагу питанню вивчення ролі машинного виробницт­ва як засобу подолання феодальних пережитків та відсталості Ро­сії від більш розвинутих країн Західної Європи. У зростанні промисловості вчений вбачав важливу передумову розвитку ка­піталістичних відносин та розширення ринку.

42.Охарактеризуйте Київську соціально-психологічну школу (м.Х.Бунге, м.І.Туган-Барановський, в.Я.Желєзнов, д.І.Піхно) про закономірності та особливості ринкової еволюції в Україні.

Туган-Барановськиіі.

Виступ з критикою трудової теорії вартості. Намагався переорієнтувати політ, екон. Росії та України та позиції суб'єктивно-пснхологічної школи та неокласиків. Першим висунув сучасну теорію інвестиційних циклів. Значний внесок зробив у розроблення теорії розподілу, теорії кооперування, теорії соціалізму тощо. Аналізував проблеми закріплення їх в історичному плані. Висунув думку про закономірності ринкової еволюції. Висунув нову соціальну теорію розподілу: лише частина суспільства одержує результат праці.

Все ж інше захоплюється нетрудовою системою, що спирається на свою економічну міць. Вартість визначається як затрати суспільно-необхідної праці. Дійшов висновку, що середній клас створюється в ході індустріально-технологічної революції. Політекономія тлумачить як науку про суспільні відносини людей в межах їх часткової діяльності, що здійснюється в середовищі мінового ринку, який перебуває в процесі історичного розвитку. Створив кон'юнктурну теорію грошей, розглядав грошовий обіг на основі золотого стандарту. Провів глибокий аналіз трудового господарства.

Буше.

Критикував ідеї школи класичної політекономії. Заснував Київську психологічну школу. Шлях капітального розвитку вважав необхідним і природним явищем. Розробив теорію цінності на основі психологічної школи, «цінність = корисність». Розробив податкову реформу, організував селянський банк. Виступав за приватну власність на ініціативу. Визначав процес акціонерного формування власності. Вважав концентрацію виробництва І банківську справу позитивним. Виступав за існування конкурентного середовища.

Виступав за економічно обґрунтоване втручання держави. Виступав за можливість створення робітничих асоціацій і участі робітників у прибутку підприємства. Виступав за втручання уряду у перебіг соціальних процесів для вирішення соціально-економічних проблем.

Железнов.

Висунув думку про неминучий характер ринкової еволюції. Підкреслював неминучість перетворення домашнього промислового у фабричне виробництво. Свою роль відзначав у створенні форм переходу до нового господарства Проблему бачив у тому, щоб цей перехід до нової форми господарювання було зроблено якомога зручнішим для трудящих верств населення. Вчений справедливо зауважував про становлення ринкової системи, в основі якої лежить відділення промисловості від сільського господарства, спеціалізація промислової діяльності, швидкий розвиток обробної промисловості у порівнянні з сільськогосподарською, що потребує розширення територій обміну. Важливими аспектами дослідження ринкового господарства Желєзновим були також питання взаємозв'язку функціонування ринкового механізму з кризовими коливаннями економіки, проблеми ринкового ціноутворення та рівноваги, питання впливу на процеси ціноутворення монополістичних тенденцій в економіці, проблеми фінансів, кон'юнктури, втручання держави та її інститутів у економіку тощо. При цьому вчений був упевнений у прогресивності підприємницьких відносин порівнюючи з замкнутим феодальним господарством.

Піхно.

Виходячи з характерної ще для класиків позиції про досконалу конкуренцію, Піхно аналізував ціну, що складається на ринку, досліджуючи функціональні залежності таких чинників, як ціна, попит і пропонування. Розглядав умови формування та сутність монопольних цін, передумови та характер конкуренції, що впливають на ці ціни. Проте і в першому, і в другому випадку ринкова ціна характеризувалася ними як головний елемент формування господарських пропорцій та узгодження економічних інтересів суб’єктів господарської діяльності. Оскільки «монополія обмежує постачання», то ціна предметів монополізованого ринку завжди перевищує витрати їх виробництва, і це перевищення змушений сплачувати споживач.