Інтелектуальна власність / DEPLOYMENT_2008

У більшості випадків до комерційної таємниці відносять науково-технічні досягнення:

а) на які могли б бути видані патенти, але підприємства з тієї чи інших причин не побажали їх одержати;

б) науково-технічні досягнення, що не охороняються патентним захистом;

в) науково-технічні досягнення, що не захищені патентами в країнах, наданих ліцензіатові, тобто на який отримані патенти в країні ліцензіара й в інших країнах, але не отримані в країні ліцензіата й у країнах, наданих йому за ліцензійною угодою для збуту ліцензійної продукції.

До “ноу-хау” відносять також досвід і виробничі навички, виробничі секрети, нові методи керування виробництвом тощо.

Основою цього визначення ноу-хау є наступні критерії: 1. Це науково-технічні знання і досвід.

2. Вони являють цінність.

3. Вони можуть бути використані.

4. Носять конфіденційний характер.

5. Не захищені на національному чи міжнародному рівні. Технічні відомості, що складають виробничий досвід і знання,

можуть у залежності від обставин включати:

а) предмети: зразки виробів, незапатентовані промислові зразки, машини, прилади, запасні частини, інструменти, пристосування і т.д.;

б) технічну документацію: формули, розрахунки, креслення, схеми, незапатентовані винаходи і т.д.;

в) інструкції, пояснення, що стосуються конструкції, чи виробництва застосування чи виробу процесу виробництва, виробничих чи навичок практичних виробничих рад, технічні розпорядження, додаткові пояснення до патентів, зведення у відношенні організації роботи, вимоги, пропоновані до будинків, розташуванню устаткування, виробничому потоку,методицітехнічного

81

контролю, кваліфікації персоналу і дані, що допомагають у рішенні економічних питань, таких, як, наприклад, розрахунок собівартості продукції і т.д.

На відміну від запатентованого винаходу виробничий досвід і знання ще не користаються особливим правовим захистом — національної чи міжнародний: вони не реєструються і не публікуються. Якщо відбувається розголошення змісту виробничого досвіду і знань, вони не можуть, як це має місце у відношенні патентів, бути захищені за допомогою юридичного документа.

Міжнародна асоціація по охороні промислової власності дає наступне визначення “ноу–хау”: «Виробничий досвід і знання — це знання і досвід, придбані з метою практичного застосування визначеної технології».

Міжнародна торговельна палата запропонувала наступний проект визначення ноу-хау: «Сукупність зведень, професійних знань і досвіду в процесі виготовлення і технічного здійснення якого-небудь продукту може бути названа ноу-хау». Це визначення було уточнено в такий спосіб: «Це поняття може містити в собі не тільки секретні формули і процеси, але також усю необхідну для використання патенту технологію, пов’язану з процесом виготовлення, що патентується».

На думку деяких фахівців, поняття ноу-хау може бути визначене як: «Не захищені законодавчим шляхом результати винахідництва, способи виготовлення, конструкції та інші, що збагачують техніку досягнення».

У змісті правових принципів поняття «виробничі секрети» має широке розуміння. Воно містить у собі не тільки креслення, рецептуру й інші подібні письмові зведення, але також усю сукупність наявного на підприємстві власного досвіду у всіх його проявах. При цьому неважливо, чи зафіксований цей досвід у письмовому вигляді чи він виявляється в знаннях і досвіді виробників–фахівців.

Вітчизняне законодавство визначає, що “комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну 82

Не претендуючи на вичерпний перелік критеріїв, що характеризують ноу-хау, все-таки можна вважати, що ці критерії є визначальними і, у достатньому ступені характеризують “ноу-хау”, можуть бути використані в практиці проведення переговорів і укладанні ліцензійних угод.

Майновими правами інтелектуальної власності на комерційну таємницю є право на використання комерційної таємниці; виключне 83

право дозволятивикористання комерційної таємниці; виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці та інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Строк чинності права інтелектуальної власності на комерційну таємницю обмежується строком існування сукупності ознак комерційної таємниці, тобто її секретності, комерційної цінності та здійснення заходів щодо збереження її секретності.

Види комерційної таємниці 1. У залежності від виду виконуваної роботи, у результатіякої

були отримані “ноу-хау”, їх підрозділяють на:

- науково-дослідні в області науково-дослідних робіт; - конструкторські в області дослідно-конструкторських робіт; - технологічні і виробничі - «секрети виробництва»; - розрахункові - в області інженерних розрахунків;

- проектні - в області проектування промислових і цивільних об'єктів.

2. В залежності від галузі застосування комерційна таємниця може бути:

Виробниче “ноу-хау” це інформація щодо технології, устаткування,рецептури, послідовності дій та таких інших виробничих процесів яка дозволяє досягати певного позитивного ефекту при здійсненні виробничих операцій, якого неможливо досягти іншими засобами, без використання цих знань.

Управлінське “ноу-хау” полягає звичайно в найбільш ефективних структурах і методах керування, простих і надійних структурних зв'язків як по вертикалі, так і по горизонталі, у чіткому розподілі обов'язків і їхнього змісту, функціональному взаємодії структурних підрозділів, методах взаємодії фірм, що кооперують, (наприклад, фірми, що випускає продукцію, з постачальниками, з фірмами, що реалізують продукцію й експлуатують її). Великою цінністю в області керування є ноу-хау, зв'язані з використанням електронно-обчислювальної техніки і машин.

84

Комерційне “ноу-хау” звичайно полягає в передачі знань і досвіду в області реалізації продукції, містить дані про кон'юнктуру ринку, найбільш досвідчених і авторитетних фірмах-посередниках, збутових фірмах у країнах збуту продукції, найбільш доцільних формах реалізації продукції, організації її реклами тощо.

Фінансові “ноу-хау” містять відомості про найбільш вигідні форми використання коштів, цінних паперів, акцій, капіталовкладень з урахуванням зміни курсів валюти, особливостях національних податкових систем, митних обмеженнях, зведення про банківські об'єднання, форми кредитування та іншу аналогічну інформацію.

Найчастіше фінансове ноу-хау тісно переплітається з комерційним, а управлінське, у свою чергу, може також сполучатися з комерційним. Однак по характеру відомостей, знань і досвіду між ними можна провести чітку грань.

Розпорядження майновими правами на комерційну таємницю

У міжнародній і внутрішній торгівлі ліцензіями щорічно зростає значення ноу-хау, які все частіше стають єдиним предметом ліцензійних угод. При цьому кількість ліцензійних угод на “ноу-хау” зростає більш швидкими темпами, ніж на винаходи й інші об’єкти інтелектуальної власності.

Зростання ролі і значення ноу-хау пояснюється тим, що в останні роки відтворення нової техніки (технології) стало практично неможливим без знання ноу-хау. Поряд з цим швидке скорочення термінів морального старіння нової техніки (технології) призвело до того, що фірми в цілому ряді випадків не подають заявки на винаходи, якщо в межах термінів морального старіння можна зберегти їх у таємниці, як “ноу-хау”, і по кінцевій продукції, з якою виходять на ринки, їх не можна відтворити.

Збільшенню кількості ліцензійних угод на “ноу-хау” сприяє і те, що на практиці систематично зростає кількість відомостей, стосовно “ноу-хау”, на які укладають ліцензійні угоди. Зараз рідко укладається ліцензійна угода без “ноу-хау”, для чого є й інші численні причини.

Перехід до ринкових відносин в області досліджень і розробок, їх промислового освоєння і використання, сервісу й удосконалення нової техніки і технології різко активізував внутрішню і зовнішню 85

торгівлю ліцензіями на “ноу-хау”. Торгівлі “ноу-хау” надається велике значення у взаєминах не тільки між розроблювачами нової техніки і її виробниками, але і при здійсненні інших товарних угод на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Поширення продажів “ноу-хау”, особливо по супутнім ліцензійним угодам, різко підвищує ефективність внутрішньої і зовнішньої торгівлі ліцензіями. Практично ноу-хау стало обов'язковим предметом абсолютної більшості ліцензійних угод, що укладаються, та й багатьох інших зовнішньоторговельних операцій.

Збереження “ноу-хау” в таємниці повинне бути організовано таким чином, щоб його конфіденційність не стримувала поширення науково-технічнихзнань, необхідних для розроблювачівнової техніки, технології і матеріалів, іншими словами, щоб конфіденційність ноухау не стала стримуючим фактором науково-технічного прогресу в країні. Реалізація ноу-хау як усередині країни, так і за її межами повинна здійснюватися за ліцензійними угодами (звичайним чи супутнім) із забезпеченням строгого режиму його використання контрагентами і запобіганням неправомірного його використання ким би то не було як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках.

2.8. Договір комерційної концесії ( франчайзинг)

У багатьох країнах світу одержала поширення особлива форма комплексного ліцензування, в якій знак для товарів і послуг, комерційна таємниця та інші об’єкти інтелектуальної власності можуть використовуватись в комплексі. Це договір про франчайзинг (англ. franchise) або договір комерційної концесії (англ. соntract of commertial concession). Використовуватись можуть як зареєстровані так і не зареєстровані об’єкти, комерційний досвід, ділова репутація

та т.п. За договором комерційної концесії одна сторона (суб’єкт прав інтелектуальної власності) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг.

Предметом договору комерційної концесії є право на використання об'єктів права інтелектуальної власності (торговельних 86