7. Харківські газети і журнали (1812-1825). Журнальна публіцистика.

Датою народження журналістики в підросійській Україні є 1812 рік, коли в Харкові з 4 травня до 20 липня існувала газета під назвою “Харьковский еженедельник” (Видавець книгар Ланґнер). Вийшло усього 12 чисел. Великий тираж – 600 примірників. Виходила щосуботи в обсязі 1 - 1,5 друкованого аркуша. Передплата для Харкова дорівнювала 10 крб. на рік, а з пересилкою – 12. “Харьковский еженедельник” виник з бажання задовольнити запити промисловості й торгівлі. У відповідності до своїх наукових інтересів К. Нельдехен вміщував у своїй газеті переважно матеріали з господарського життя, давав сільськогосподарські поради. Широко висвітлювалася на сторінках “Харьковского ежене-дельника” тор¬гівля в місті, а також ярмаркові товари й ціни на них в інших містах України й Росії.

Харьковский демокрит. Цензурний дозвіл на перше число журналу датований 7 січня 1816 року. Видавець – студент Василь Маслович. У журналі публ. Грігорія Квітку, Івана Срезневського, Разумніка Гонорского та ін. Матеріали у часописи ділилися на три частини - «поезія, проза, суміш», загальний напрямок був сатиричний, але без політики. У прихованій формі критикувалося кріпацтво та проблеми харківчан. Представлений також був жанр літературної пародії. «Харківський Демокрит» видавався російською мовою, проте твори, пов’язані з минулим або тогочасним життям Слобожанщини, вміщали багато українізмів, пізніше у часописі з’явилося кілька творів українською мовою від самого Масловича. Харківський Демокрит був першим часописом, який виходив на території України, першим часописом, де була вжита українська мова та першим суто гумористичним виданням у Російській імперії. Видання часопису було припинено у червні 1816 року, про що читачів проінформували три слова «Кончина «Харьковского Демокрита», надруковані на останній сторінці.

Наступником видання став «Український Вісник» - перший в Україні літературно-мистецький, науковий і громадсько-політичний місячник. Виходив за ініціативи І. Срезневського у 1816—1819 р. переважно російською мовою. Редакція: Є.Філомафітського, Р. Гонорського і Григорія Квітки, Петра Гулака-Артемовського; наклад 350 — 500 примірників. Ідея створення належить викладачам Харківського Університету. Зміст: перекладні матеріали переважно з науки і мистецтва і статті на загально-культутрні, релігійні і філософські теми, статті з історії України, етнографії, економіки, педагогіки і літератури, літературної і театральної критики. Вперше з'явилися українською мовою твори Петра Гулака-Артемовського «Пан та собака» та його байки і статті. Цінні статті про життя і діяльність Г. Сковороди. Одним із провідних елементів концепції журналу було розширення інформації про рідний край, ознайомлення читачів з історією України, формування почуття любові до неї. На вимогу Міністерства Освіти місцева влада припинила появу «Украинского Вестника».

«Украинскій Домоводъ» — господарський місячник, присвячений тваринництву і переробці його продуктів, виходив у Харкові у 1817 році. Видавець і редактор Ф. Пільгер. Появу «Украинского Домовода» припинила цензура за критику урядових кіл, що належно не дбали про освіту і добробут села.

«Харьковскія Извѣстія» — тижневик, виходив 1817 — 23 у Харкові, спершу видавець і ред. А. Вербицький, з 1819 — Рада Харківського університету, з доручення якої ред. були П. Гулак-Артемовський, Є. Філомафітський, О. Склабовський та О. Куницький. Газ. подавала матеріали з життя Харкова: про театр, нові книги, статистичні дані, побутові зарисовки; українською мовою друкувалися вірші Г. Квітки-Основ'яненка.

«Украинскій Журналъ» — літературно-художній, науковий і громадсько-політичний двотижневик, що видавався Харківським університетом.

Виходив 1824 — 1825 у Харкові як своєрідне продовження «Украинского ВЂстника» (з 1816); редактор Олександр Склабовський . Вийшло 48 номерів; наклад 600 примірників. Журнал містив серед іншого матеріали з української історії, етнографічні описи, описи українських міст, статті про українську мову і народну творчість та їх значення для розвитку української літератури. «УЖ» інформував про стан освіти, культурні події, літературні новини і про громадське життя, зокрема на Слобожанщині. Журнал припинила університетська влада.