ющук 2004

384 МОРФОЛОГІЯІПРАВОПис

згадаю, у грудях серце з туги, з жалю гине (Леся Українка) Полюютьзайціввосновномутрюмаспособами:зпідйому з-під собак-гончаків і на засідах (Остап Вишня).

Форму теперішнього часу мають тільки дієслова недоконаного виду.

М а й б у т н і й ч а с означає дію, шо відбуватиметься чи відбудеться після повідомлення про неї. Дієслова в майбутньому часі мають три форми:

просту доконаного виду: прочитаю, розглянемо, збудують;

складну (синтетичну) недоконаного виду: писатиму, читатимете,виступатимуть;

складену (аналітичну) недоконаного виду: будемо писати, будетевдосконалювати,будутьпрацювати.

Останні дві форми за своїм значенням синонімічні.

Часові форми дієслів у контексті можуть набувати невластивих їм значень, тобто одна форма може вживатися замість іншої.

Форма теперішнього часу може вживатися для позначення дії, що відбувалася в минулому:

а) в емоційних розповідях про несподівані випадки, про насичені пригодами події: Пішов я з рушницею в ліс, може, думаю, де зайця підніму. Вийшов на личакову поляну — зирк! — а передо мною, ну, не далі як до комори, стоять дві [кози] й дивляться на мене... Не витримав: приложився — б-бах! Одна на місці! А друга втекла! Я біжу до неї і світу під собою не бачу! Прибіг, здіймаю череска, путаю ноги! А руки тремтять, а ноги тремтять! (Остап Вишня);

б) в розповідях про нерегулярно повторювані дії (зі вставним словом було): Було, роблю що, чи гуляю, чи Богу молюся, усе думаю про його (Т. Шевченко);

в) в описах природи для створення ефекту присутності.

Ліс чимдалі густішає. Праворуч і ліворуч великі дерева - дуби й берези, а де-не-де трусить листом боязка осик

(1. Сенченко);

г) в описах історичних подій (історичний час): НаприкМ березня 1917 року в Києві заявляє про себе нова УкРа ська державотворча сила. За ініціативою відомого у

дієслово

раїнського громадського діяча адвоката Миколи Міхновського збирається військовий з'їзд (Р. Іванченко).

Якшо форму майбутнього часу доконаного виду вжито оояд із формами минулого й теперішнього часів, то ця форма п а3 уЄ на дію, шо відбулася в минулому: Дощі випадали щоденно Вискочить сонце на мить на блакитну поляну, щобобсушитись, гляне на себе в калюжу — і зновлізуть на нього важкі розтріпані хмари (М. Коцюбинський). У цьому уривку, де Йдеться про минуле, дієслово випадали вжито в минулому часі, вискочить і гляне — в майбутньому, лізуть — у теперішньому. Іноді на минулий час вказує вжите в реченні вставне слово

було: Було, вийду, сяду на призьбі, прислухаюся, придивляюся

(Марко Вовчок).

Зрідка, щоб підкреслити неминучість якоїсь дії, минулий час вживають у значенні теперішнього або майбутнього. Наприклад, Лісовик у «Лісовій пісні» Лесі Українки, застерігаючи Мавку від підступності людських стежок, каже: «Обминай їх, доню: раз тільки ступиш, і пропала воля!». Форму дієслова

пропала тут вжито в значенні пропаде.

§127

Творенняформминулогоідавноминулогочасу

Форми минулого часу творяться від основи інфінітива:

а) для чоловічого роду — за допомогою суфікса -в або без нього, якщо основа закінчується на приголосний: читав, мандрував, розцвів, побіг, затих; причому о, є в закритому складі чергується з і: мести — мів, везти — віз, могти — міг, рости —ріс;

) для інших родів і для множини — за допомогою суфікса -л- та закінчень -а, -о, -и: розцвіла, розцвіло, розцвіли; затихла, затихло, затихли; чергування о, є з і в цих формах не відбувається: мести — мела, мело, мели; рости — Росла,росло,росли.

°_"НУ" П Р И Ц Ь О М У м о ж е випадати: мерзнути — мерз, зблід, заслабнути — заслаб (і заслабнув), стерпну-

ти — стерп (і стерпнув); але: стукнути — стукнув, гукнути -~ гукнув, крикнути — крикнув.

Дієслова в минулому часі за особами не змінюються, змінюються тільки за родами (в однині) і числами: (я, ти, він) ріс, (я, ти, вона) росла, (я, ти, воно) росло, (ми, ви, вони) росли

Форми давноминулого часу творяться приєднанням д0 форм минулого часу відповідних форм минулого часу дієслова

бути: почав був, почала була, почало було, почали були.

Дієслово в давноминулому часі виражає дію, що тривала якийсь час, але була перервана іншою дією в минулому: Лукашнахиляється, знаходить вербовусопілку, щобувкинув, бере її до рук і йде по білій галяві до берези (Леся Українка). Я вже зібрався був, та не поїхав черезродинні обставини івлаштувався на роботу в редакцію харківської газети (О. Довженко). Віл щось почав був говорити, та судді річ його спочатку перебили

(Є. Гребінка).

Від давноминулого слід відрізняти форму минулого часу з вставними словами було, бувало, які не вказують, що дана дія передувала якійсь іншій дії: За медом, було, приїздили купці з Харкова, з Бєлгорода (О. Стороженко). Ти пам 'ятаєш того великого чорного парасоля, як ми, бувало, під ним удвох від дощу

ховались? (Леся Українка). Щоправда, трапляються випадки, коли для творення давноминулого часу використовують і форму було: — Ви, діточки, не скучайте за братиком, — почала було мати, та голос ввірвавсь і завмер (Марко Вовчок). Така форма дієслова не виділяється комами. Слова ж було, бувало, вжиті як вставні, треба виділяти комами.

§ 128

Змінюваннядієслівутеперішньомуіпростому майбутньомучасах

Дієслова в теперішньому і простому майбутньому часах (доконаного виду) однаково змінюються за особами й числами. За характером особових закінчень дієслова поділяютьс на першу, другу та архаїчну дієвідміни.

іх осіб, крім 1-ї особи однини і 3-ї особи множини, мають є /°а письмі — також є), а в 3-й особі множини — закінчення угь (на письмі — також -ють): кажеш, каже, кажемо, кажете,

ть,;зуміє,зумієш,зуміємо,іє о зуміієте,зуміють.

До II дієвідміни належать дієслова, які в закінченнях

<осіб, крім 1-ї особи однини і 3-ї особи множини, мають

иі (на письмі — ї), а в 3-й особі множини — закінчення -ать

(на письмі — також -ять): мовчиш, мовчить, мовчимо, мовчите, мовчать; склеїш, склеїть, склеїмо, склеїте, склеять.

Вукраїнській мові немає таких дієслів, що в якихось формах належали б до І дієвідміни, а в якихось — до II: якщо дієслово в будь-якій особовій формі має закінчення І дієвідміни, то й у всіх інших формах матиме звукову характеристику цієї дієвідміни; те саме стосується й дієслів II дієвідміни.

Отже, дієслова І та II дієвідмін на письмі мають такі особові закінчення:

їсти и повісти та префіксальні похідні від них на зразок дода-

ти> пР°дати, виїсти, розповісти тощо (суфіксальні похідні діє-

слова давати, поїдати, відповідати належать до І дієвідміни). Змінюються вони так:

Число Особа Дати ЇСТИ ПОВІСТИ

У 3-й особі множини дієслова на -повісти не вживаються їхнє значення тут передається іншими словами: повісти, п0 з

повісти — розкажуть; відповісти — дадуть відповідь; допові сти — повідомлять, прозвітують.

Дієслово бути в теперішньому часі в усіх особах має форму є. Лише в художній літературі можуть траплятися архаїчні форми 2-ї та 3-ї осіб єси, єсть, єсте, суть. У майбутньому часі дієслово бути має закінчення І дієвідміни: буду, будеш, буде будемо, будете, будуть.

Для особових форм дієслова характерні такі особливості:

а) ненаголошені є (є) та и (ї) у закінченнях у вимові звучать майже однаково, наприклад: пишемо звучить майже як [лишимо], будуєш — майже як [будуйіш], сушите наближається до [сушете]; це треба мати на увазі під час написання особових форм дієслова;

б) буквосполучення -шея в 2-й особі однини читається як с'с'а (вчишся [учис'с'а], пнешся [пнес'с'а]); буквосполучення -ться в 3-й особі однини й множини (яке, до речі, завжди пишеться з м'яким знаком) звучить як ц'ц'а (вчиться [учиц'ц'а], вчаться [учац'ц'а]);

в) у 3-й особі однини дієслова II дієвідміни обов'язково мають у кінці м'який звук т"; просить, бачить, гоїть (в усній мові можна почути просе, баче, гоє);

г) у 1-й особі множини в кінці виступає звук о: ведемо, говоримо, будуємося; форми без кінцевого о (ведем, говорим, будуємся) допустимі лише в розмовній мові та в поезії;

ґ) у закінченнях 1-ї та 2-ї осіб множини -емо, -имо, -ете, -ите перший голосний ніколи не буває наголошеним, наголос падає або на останній голосний закінчення, або на голосний основи: йдемо, можемо, мовчимо, ходимо] йдете, можете, мовчите, ходите.

ДІЄСЛОВО

§ 129

Визначення дієвідміни дієслова

Дієвідміну дієслова можна визначити:

а) за 3-ю особою однини, якщо наголос падає на закінчення: веде, береже, принесе (І дієвідміна); біжить, кричить, шумить (11 дієвідміна);

б) за 3-ю особою множини за закінченнями -уть (-ють) і

-ать (-ять): пишуть, виконують, клопочуться (І дієвідміна); нівечать, чистять, дивляться (і\ дієвідміна).

Безпохибно дієвідміна дієслова визначається за основою інфінітива (неозначена форма без суфікса -ти: працюва-ти, терпі-ти, чисти-ти, допомог-ти).

Якшо основа інфінітива закінчується суфіксами -і- (-Ї-), -и- або після шиплячого -а- і цей суфікс у 1-й особі однини випадає, то дієслово належить до II дієвідміни. Якшо дієслово не відповідає цим умовам, то воно належить до 1 дієвідміни.

Наприклад, дієслова гуркотіти — гуркочу, гоїти — гою, ходити—ходжу, бачити— бачу, кричати—кричу, одержати— одержу (у яких суфікси -і-, -и- та після шиплячого -а- випадають) належать до II дієвідміни: гуркотиш, гуркотить... гуркотять; гоїш, гоїть... гоять. Дієслова молоти, боротися, в'я- нути, класти, повзти, гуркотати, дихати, стругати (у яких немає суфіксів -і-, -и- та після шиплячого -а-), радіти — радію, синіти — синію, бажати — бажаю, помічати — помічаю

(у яких ці суфікси не випадають) належать до 1 дієвідміни:

гуркочеш,гуркоче...гуркочуть;радієш,радіє...радіють.Удієсловах бити, лити, жати, почати тощо звуки и та а не є суфіксами (входять до кореня), тому ці дієслова належать також до

1даєвідміни: б'єш, б'є... б'ють.

Ьцього правила є винятки:

а) дієслова хотіти, гудіти, сопіти, ревіти, іржати (хоч у них суфікси -і-, -и- та після шиплячого -а- випадають) належать до І дієвідміни: хочу, хочеш, хоче... хочуть; сопу

(не «соплю»), сопеш, сопе... сопуть (не «соплять»); Дієслова бігти, боятися, стояти, спати (хоч у них немає відповідних суфіксів) належать до II дієвідміни:

біжиш,біжить...біжать.

Іноді дієслова, подібні за звучанням і однакові або близькі за значенням, залежно від їхнього звукового оформлення можуть належати до різних дієвідмін, наприклад: брязкотати — брязкочу,брязкочеш...брязкочутьібрязкотіти—брязкочу,бряз- котиш...брязкотять; слати—стелю, стелеш... стелютьісте- лити—стелю, стелиш...стелять;волокти—волочу,волочеш...

волочуть і волочити — волочу, волочиш... волочать.

§ 130

Змінизвуківвособовихформахдієслів

Під час змінювання дієслів у теперішньому й простому майбутньому часах (доконаного виду) деякі приголосні чергуються. Це відбувається відповідно до правил чергування приголосних, тобто чергуються г — з — ж, к — ц — ч,х — с — ш; д — дж, зд — ждж, т — ч, ст — щ. При цьому спостерігаються такі закономірності.

Удієсловах 1 дієвідміни чергування приголосних відбувається в усіх особах: могти — можу, можеш, може, можемо, можете, можуть; тесати — тешу, тешеш, теше, тешемо, тешете,тешуть;гуркотати—гуркочу,гуркочеш,гуркоче,гур- кочемо, гуркочете, гуркочуть; пекти— печу, печеш, пече, печемо, печете, печуть.

Удієсловах II дієвідміни чергування приголосних відбувається тільки в 1-й особі однини: водити — воджу, водиш, водить, водимо, водите, водять; їздити — їжджу, їздиш, їздить, їздимо, їздите, їздять; чистити — чищу, чистиш, чистить, чистимо, чистите, чистять; гуркотіти — гуркочу, гуркотиш, гуркотить, гуркотимо, гуркотите, гуркотять.

Удієслові бігти чергування г — ж відбувається в усіх особах:біжу,біжиш,біжить,біжимо,біжите,біжать.

Удієсловах П дієвідміни, основа яких закінчується на гуоний звук, у 1-й особі однини і 3-й особі множини перед закінченням з'являється м'який л': ловити — ловлю, лови >

ловить, ловимо, ловите, ловлять; ломити — ломлю... ломля

пбити—роблю...роблять;кропити—кроплю...кроплять;гра- нити - графлю... графлять.

Якщо звук л з'являється в дієсловах І дієвідміни, то він зберігається в усіх особах: сипати — сиплю, сиплеш, сипле, сиплемо,сиплете,сиплють.

Крім того, основи дієслів 1 дієвідміни порівняно з основами інфінітива (неозначеної форми) зазнають таких змін:

а) суфікс -ува- змінюється на -уй-: будувати — будуй-у (-еш, -уть), працювати — працюй-у (-еш, -уть); а також у слові кувати — куй-у (-еш, -уть);

б) у дієсловах із суфіксами -а-, -і-, які не випадають, перед закінченням з'являється звуки: бувати — бувай-у (-еш, -уть), бажати — бажай-у (-еш, -уть), радіти — радій-у (-еш, -уть); у дієсловах давати, ставати суфікс -ва- замінюється на -й: дай-у (-еш, -уть), стай-у (-еш, -уть); а також можливі два варіанти: плескати — плещу (-еш, -уть) і плескаю; стругати — стружу (-еш, -уть) і стругаю;

в) у дієсловах, основа яких закінчується кореневим и, перед закінченням з'являється й: мити — мий-у (-еш, -уть), шити — ший-у (-еш, -уть), вити (видавати звуки) — вий-у (-еш, -уть); у кількох дієсловах кореневий и змінюється на й: бити — бй-у (-еш, -уть, на письмі: б'ю, б'єш і т. д.), пити — пй-у (-еш, -уть), вити (сплітати, скручувати) — вй-у (-еш, -уть), лити — л'л'-у (-еш, -уть);

г) у кількох дієсловах в основі з'являється або зникає звук є: брати — беру, прати — перу, стерти — зітру, підперти—підіпру;

г) змінюються основи в дієсловах гнати — жену, слати

(посилати) — шлю, слати (стелити) — стелю, молоти — мелю, сісти — сяду, іти — іду, їхати — їду, жити — живу, дути — дму (і дую), зняти — зніму, взяти — 'ЗЬМУ> жати — жму (тисну) і жну (зрізую стебла), м я-

имну, тяти — тну, почати — почну, клясти — кляну

§ 131

Творення складноїі складеноїформ майбутньогочасу

Складна (синтетична) форма майбутнього часу (недоконаного виду) утворюється додаванням особових форм дієслова (й)няти до неозначеної форми дієслова недоконаного виду (дієслово йняти збереглося лише у вислові я не йму віри, ти не ймеш віри і т. д.):

Тому в цій формі після т перед м завжди пишеться буква и (кінцевий голосний неозначеної форми дієслова).

Складена (аналітична) форма майбутнього часу (недоконаного виду) утворюється поєднанням особових форм дієслова бути з неозначеною формою дієслова недоконаного виду:

Складна і складена форми майбутнього часу мають однакове значення. їх нерідко вживають упереміш, аби уникнути одноманітності:Україно!Докижитибуду,дотивідкриватиму

тебе (В. Симоненко).

§ 132

Творенняформумовногоспособу

форми умовного способу дієслів творяться від форм милого часу за допомогою частки би (б), яка пишеться окремо

'V печенні може стояти після будь-якого повнозначного сло-

аПричому форма би вживається після приголосних, форма б 1_ після голосних. Якщо в реченні поспіль вжито кілька лієслів в умовному способі, то частку би (б) не обов'язково повторювати при кожному з них, наприклад: Якби оті проміння золоті у струни чарами якими обернути, я б з них зробила золотую арфу, — в ній все було б ясне — / струни, й гуки (Леся Українка). Ні, Марко не такий. Він, як бурчак, рвав би каміння, рив береги, з корінням вивертав би дерева (М. Коцюбинський).

Упідрядних реченнях, приєднаних до головного за допомогою сполучників якби, аби, коли б, у складі яких є частка би (б), дієслово у формі минулого часу має значення умовного способу:Добре, дуже бдобре було, якби-то воно так сталося, як гадалося (Т. Шевченко). Дослужився б до високих посад, аби не мав природної недовіри. Коли б знав чоловік, що доля готує йому через якийсь проміжок часу, тоді б десятою дорогою обминав непевні стежки (3 тв. М. Стельмаха).

Значення умовного способу мають і форми минулого часу, вжиті із частками щоб, бодай: Село! Село! Веселі хати! Веселі здалека палати, бодай ви терном поросли!Щоблюди й сліду не найшли, щобінезнали, де й шукати (Т. Шевченко).

Умовний спосіб може утворюватись і від неозначеної форми дієслова за допомогою тої ж частки би (б): Коли б його пустити з косою просто, він обкосив би всю земну кулю, аби тільки Ула добра трава та хліб і каша (О. Довженко). Сини мої, мої 'вчата, вам жить та жить би молодим (В. Сосюра).

їдко вживаною є форма минулого часу умовного спосо- ЯкбНКа т в о р и т ь с я за Допомогою допоміжного дієслова бути: Ус\кіЗНаЛа' Що п о к и н е — була б не любила (Т. Шевченко). В вказукШИХ в и п а д к а х Ф 0 Р м и умовного способу на час не

Творення форм наказового способу

Спеціальні форми наказового способу є лише для 2-ї особи однини (зроби) та 1-ї і 2-ї осіб множини (зробімо

зробіть).

Наказовий спосіб для 1-ї і 3-ї осіб однини та 3-ї особи множини твориться додаванням до дієслова в теперішньому часі або в майбутньому часі доконаного виду частки хай (нехай): хай зроблю, хай зробить, хай зроблять.

Спеціальні форми наказового способу утворюються від основи теперішнього часу. Для цього від 3-ї особи однини відкидаємо закінчення -є або -ить (пиш-е, підкресл-ить, сяд-е, стан-е, поміркуй-е, пробач-ить тощо), потім:

а) під наголосом та після збігу приголосних додаємо особові закінчення -и, -імо, -іть: пиши, пишімо, пишіть; підкресли, підкреслімо, підкресліть; ці закінчення зберігаються й тоді, коли префікс виперетягує на себе наголос:випиши,випишімо,випишіть;

б) у решті випадків кінцеві зубні приголосні основи по- м'якшуємо, інші — не пом'якшуємо і в 1-й особі множини додаємо закінчення -мо, а в 2-й — закінчення -те: сядь, сядьмо, сядьте; стань, станьмо, станьте; поміркуй, поміркуймо, поміркуйте; пробач, пробачмо, пробачте.

Отже, у наказовому способі дієслова мають такі закінчення:

ДІЄСЛОВО^

тякі форми наказового способу: їж, їжмо, їжте; тут булося чергування звука д (їда) із звуком ж (як у випадку

^вадити-заважати).

Форми наказового способу на зразок ходім, ходімте, дайте підемо (замість: ходімо), ідіте (замість: ідіть) не є нор-

мативними, вони допустимі лише в розмовному стилі.

форма 2-ї особи множини наказового способу вживається оазі ввічливого звертання до однієї особи: Не плачте, мамо,

Іє треба (А. Малишко).

При наказовому способі, як правило, вживається звертання- Зеленійте, доли і лужечки, і, орли, здіймайтесь ув імлі, позливайтесь, круті бережечки, по вкраїнській молодій землі!

(А. Малишко).

Різних відтінків значенню наказового способу надає вид дієслова. Наказ чи прохання, висловлені дієсловом недоконаного виду, звучать не так категорично, як ті ж наказ чи прохання, передані формою доконаного виду: заходьте і зайдіть, сідайтеісядьте.

Наказові надають відтінку інтимності частки -но, -бо, які пишуться через дефіс: іди-но, розкажи-но, послухай-бо, заче- кайте-бо.

Поміркуйте

1.Чи всі способові форми дієслова змінюються за особами?

2.Від чого залежить час дієслова?

3.Чим різняться дієслова І і II дієвідмін? Чи тільки закінченнями?

4.Чи можна визначити дієвідміну дієслова за 1-ю особою однини?

5.Чи форми наказового способу якось залежать від дієвідміни дієслова?

Дієприкметникібезособова формана -но, -то

§ 134

Дієприкметник як форма дієслова

Дієприкметник — це форма дієслова, яка поєднує в собі дієслівні ознаки з прикметниковими.

Зодного боку, дієприкметник, як і дієслово взагалі, називає дію, має доконаний чи недоконаний вид, буває перехідним (пасивний дієприкметник) або неперехідним (активний). Наприклад, дієприкметник лежачий (камінь) указує на дію — (камінь) лежить, має недоконаний вид і є неперехідним; дієприкметник покладений (камінь) указує на дію — поклали (камінь), має доконаний вид і є перехідним.

Зіншого боку, дієприкметник, як і прикметник, називає ознаку предмета, має форму відмінка, роду й числа. Наприклад, дієприкметник достиглої (вишні) вказує на ознаку (відповідає на питання я к о ї?) і має форму родового відмінка однини жіночого роду.

Уреченні дієприкметник виконує ту саму функцію, шо й прикметник, тобто виступає в ролі означення або іменної частини складеного присудка: Я хочу бачити світ розплющеними очима (І. Драч). Хатапосыпаназеленою, пахучою травою, кутки обставлені клечанням (Ю. Яновський).

Дієприкметники бувають активні й пасивні.

А к т и в н і д і є п р и к м е т н и к и називають ознаку предмета, зумовлену дією того самого предмета: робітник працює — працюючий робітник, птах співає — співаючий птах, вогнище погасло — погасле вогнище.

Активні дієприкметники бувають доконаного (погасле) й

недоконаного (працюючий, співаючий) видів.

П а с и в н і д і є п р и к м е т н и к и називають ознаку предмета, зумовлену дією іншого предмета: робітника преміювали — премійований робітник, хтось поранив птаха — поранений птах* застосовують метод — застосовуваний метод.

Крім того, пасивні дієприкметники можуть називати о3"

оедмета, зумовлену зворотною дією того самого пред-

>-дитина вмилася — умита дитина, листок відірвався — ^Тпваний листок, дід згорбився — згорблений дід.

пасивні дієприкметники бувають доконаного (премійова-

- поранений) і недоконаного (застосовуваний) видів.

На час дієприкметники не вказують: він визначається «текстом. Наприклад, у реченні В лісі вже ставало тісно

К°д прибуваючих військ (О. Гончар) дієприкметник прибува-

в чих-співвідноситься з минулим часом (які прибували). А в "вченні Якщо станеться війна, знову виплакуватимуть очі передчасно посивілі матері й наречені дієприкметник посивілі

співвідноситься з майбутнім часом (які посивіють). Тому неправомірно до дієприкметників застосовувати означення «дієприкметникминулогочасу»чи«дієприкметниктеперішнього часу».

Дієприкметники можуть втрачати дієслівні ознаки (зокрема вид) і набувати значення прикметника: колючий дріт, родюча земля, пекучий біль, блискучий промовець, вихована людина, розгублений погляд.

він:Прикметник від дієприкметника відрізняється тим, що

а) вказує на сталу, не зумовлену конкретною дією ознаку:

ведуче колесо, дикоростучі тюльпани, стояча вода, шиплячий звук, лежачий камінь;

б) по-іншому утворений, зокрема має невластиві для дієприкметників суфікси: летючий (дієприкметник —

летячий), кипучий (дієприкметник — киплячий), плакучий (дієприкметник — плачучий), загребущий, тямущий, пропащий;

в ) хоч має суфікс -л(ий), але не має префікса, який вказує на доконаний вид: кислий (дієприкметник — скис-

Ли&), стиглий (дієприкметник — достиглий), гнилий

(Дієприкметник — зігнилий), талий (дієприкметник —

Розталий);

г) має наголошений суфікс -ённ(ий) або -йнн(ий): нескінченний, незбагненний, невблаганний;

м°же мати інший наголос: печёна картопля, варений

Творенняіправописдієприкметників

Активні дієприкметники доконаного виду творяться від основи інфінітива неперехідних дієслів доконаного виду за допомогою суфікса -л- та прикметникових закінчень: а/иар-

ні(ти) — змарнілий, спочи(ти) — спочилий, опа(сти) — опалий.

Причому суфікс -ну- в них випадає: засохну(ти) — засохлий промокну(ти) — промоклий, змерзну(ти) — змерзлий.

У сучасній українській мові активні дієприкметники доконаного виду за допомогою суфіксів -ш-, -вш- не творяться. Форми на зразок «перемігший», «допомігший», «позеленівший», «бувший» не відповідають літературній нормі; у таких випадках треба казати який переміг, який допоміг, позеленілий, колишній.

Активні дієприкметники недоконаного виду творяться від основи теперішнього часу неперехідних дієслів недоконаного виду за допомогою суфіксів -уч-, -юч- (від дієслів 1 дієвідміни) і -ач-, -яч- (від дієслів II дієвідміни) та прикметникових закінчень.

Практично це робиться так: дієслово ставиться в 3-й особі множини теперішнього часу і замість кінцівки -ть додається -ч(ий): співаю(ть) — співаючий, квітну(ть) — квітнучий, лежань) — лежачий, терпля(ть) — терплячий.

Утворені від перехідних дієслів активні дієприкметники недоконаного виду на зразок «поважаюча себе людина», «виконуючий пісню артист» не відповідають нормам сучасної українськоїмови; слідказати:людина, яка поважає себе; артист, який виконує пісню (але у вислові виконуючий обоє 'язки це можливо, оскільки цей вислів має значення іменника).

Пасивні дієприкметники доконаного й недоконаного видів утворюються від перехідних дієслів (а також від деяких неперехідних дієслів на -ся):

а) якщо основа інфінітива закінчується на -а, то до неї додається суфікс -н(ий): обладна(ти) — обладнаний, осюла(ти) — осідланий, спиля(ти) — спиляний, обговорю ва(ти) — обговорюваний; при цьому суфікс -ува-, я 1 0 1 1 на нього переходить наголос, змінюється на -ова-:Р° малювати — розмальований, збудувати — збудований, програмувати — запрограмований;

б) якщо основа інфінітива закінчується не на -а, то до основи 1-ї особи однини додається суфікс -ен(ий): бачити) — бач(у) — бачений, заспокої(ти) — заспокой(у) — заспокоєний, узгоди(ти) — узгодж(у) — узгоджений, в 'їздити) — в'їждж(у) — в'їжджений, вирости(ти) — вирощ(у) — вирощений, пилососи(ти) — пилосош(у) — пилосошений, молоти — мел(ю) — мелений (і молотий);

в) якщо основа інфінітива закінчується на суфікс -ну чи на голосний, що належить до кореня, або на -ер, то до такої основи здебільшого додається суфікс -т(ий): зігну(ти) — зігнутий (і зігнений), стисну(ти) — стиснутий (і стиснений), трісну(ти) — тріснутий, коло(ти) — колотий (і колений), би(ти) — битий, тер(ти) — тертий.

У пасивних дієприкметниках н не подвоюється: сказаний, закінчений, запрограмований, перевірений.

Дієприкметники з часткою (постфіксом) -ся в українській мові не утворюються. Якщо ж активний чи пасивний дієприкметник і твориться від дієслова на -ся, то частка -ся відпадає:

розчервонітися — розчервонілий, намерзтися — намерзлий, втомитися — втомлений, усміхнутися — усміхнений, зажуритися — зажурений, зібратися — зібраний.

§136

Відмінюванняівживаннядієприкметників

Усі дієприкметники змінюються за відмінками, родами й числами, як прикметники твердої групи:

Активні дієприкметники доконаного виду (на -лий) і Па сивні (на -ний, -тий) вживаються без обмежень — нарівні прикметниками: 3 одинадцяти стріляло п 'ятеро, та й ті за

кривавлені відран своїх і чужих, виснажені й посліплі, глухі від вибухів (Ю. Яновський). Вигляд він мав чудернацький, був якийсь начепідстреленийу своємуперетягнутомупутом, поруділому від дощів сіряку (О. Гончар).

Активні дієприкметники недоконаного виду (на -учий -ачий) вживаються рідко, і то без залежних слів: Не бійся гостясидячого,абійсястоячого(Нар.творчість).Умираючий

промінь сонця падає на березу, кривавить білу кору (А. Шиян) Здалеку долітають завмираючі гуки музики (1. Нечуй-Левиць- кий). Нудьгуючими очима дивився він на село (3. Тулуб).

Але як неприродні, штучні сприймаються ті самі дієприкметники, коли їх вжито із залежними словами: Не бійся гостя,

сидячогозастолом.Вмираючийповоліпроміньсонцякривавить білукоруберези.Здалекудолітаютьзавмираючівранковійтиші гукимузики. Нудьгуючими відпересиченняочима дивився вінна село. У такому разі їх слід замінити:

а) підрядним означальним реченням: Не бійся гостя, що

сидитьзастолом;

б)дієприслівником:Проміньсонця,поволівмираючи,кривавитьбілукоруберези;

в) способовою формою дієслова: Здалеку долітають гуки музики й завмирають уранковій тиші;

г) пасивним дієприкметником: Знудженими від пересичення очима дивився він на село.

Частіше активні дієприкметники недоконаного виду використовуються в термінологічних словосполученнях: блукаючий нерв, крокуючий екскаватор, несуча поверхня крила, ведуче колесо,резонуючакамера,ріжучийдиск,діючийвулкан,тонізуючі речовини. Але й тут їх намагаються по можливості уникнути. Наприклад, замість «оточуюче середовище» тепер кажуть

навколишнє середовище, довкілля, оточення; замість «ріжучий інструмент» — різальний інструмент; замість «спрямовуюча рейка» — напрямна рейка; замість «узагальнююче слово» — Уза~ гальнювальне слово тощо.

401

ДІЄСЛОВО^

Безособова форма на -но, -то

Безособова форма дієслова на -но, -то твориться від пасивяієприкметників шляхом заміни закінчення на суфікс -о:

Н читаний — прочитано, виконаний — виконано, розглянутий —

П^°зглянуто. Ця форма — незмінювана. Вона, як і безособові дієслова вживається в ролі присудка в безособових реченнях. При ній підмета не буває, але є прямий додаток, виражений знахідним (чи родовим) відмінком без прийменника: школу збудовано, доповідьзаслухано,всіпитаннярозглянуто,помилокнепомічено.

Безособову форму на -но, -то вживають замість пасивних дієприкметників, коли є потреба наголосити на дії, а не на ознаці.

Наприклад, у реченні Ухвала прийнята одноголосно дієприкметник варто замінити безособовою формою: Ухвалу прийнято одноголосно. А от у реченні Хлопці були зморені після далекої дороги цього зробити не можна.

За своїм значенням безособова форма на -но, -то виражає дію, минулу недавно: Останній екзамен складено, школу закінчено (О. Донченко). Якщо ж повідомляється про давно закінчену або майбутню дію, то ця форма вживається з допоміжним дієсловом було або буде: А в самому низу картини, в окремих клітках, було ще намальовано щось на зразок виставки чи прейскурантакарзагріхи(О.Довженко).Невдовзібудерозпочато будівництво ще однієїлінії метро в Києві (3 газети).

Поміркуйте

Яка різниця між активними й пасивними дієприкметниками?

Чи пасивні дієприкметники можуть, як і активні, називати ознаку предмета, зумовлену дією того самого предмета?

За скількома моделями утворюються пасивні дієприкметники?

Чи при активних дієприкметниках недоконаного виду вживаються залежні слова?

Чи дієприкметники вказують на час?

Дієприслівник

±221

Дієприслівник як форма дієслова

Дієприслівник — це незмінна форма дієслова, яка називає другорядну дію порівняно з основною дією того самого предмета.

Наприклад, у реченні Бані церков здіймаються над к.їв- ськимигорамийсяютьзолотомублакитномунебіназваноодин предмет (бані) і дві його дії (здіймаються і сяють). Якщо в цьому повідомленні нас цікавить передусім місце розташування церков, то в такому разі дія здіймаються для нас головна, а сяють — другорядна; цю дію, отже, передаємо дієприслівником:Баніцерковздіймаютьсянадкиївськимигорами,сяючизолотом у блакитному небі. Якщо ж ідеться про зовнішній вигляд церков, тоді здіймаються буде для нас другорядною дією, і її, отже,передаємодієприслівником:Баніцерков,здіймаючисьнад київськимигорами,сяютьзолотомублакитномунебі.

Дієприслівники бувають доконаного й недоконаного видів. Дієприслівники самі по собі на час не вказують.

Д і є п р и с л і в н и к д о к о н а н о г о виду означає другорядну дію, яка відбулася чи відбудеться раніше від основної. Він відповідає на питання що з р о б и в ш и ?

Наприклад,уреченніПогулявшиколобджілінаївшисьогіркових пуп янків, натрапивя на моркву (О. Довженко) доконаний вид дієприслівників погулявши і наївшись вказує, що дія, названа ними, відбулася раніше від дії, названої дієсловом натрапив.

Д і є п р и с л і в н и к н е д о к о н а н о г о виду означає другорядну дію, одночасну з основною. Він відповідає на питання що р о б л я ч и ?

Наприклад, у реченні Гуляє містом дика хуґа, висвистую' чи, дико кричачи (М. Бажан) недоконаний вид дієприслівників висвистуючи і кричачи вказує, що дія, названа ними, відбувається водночас із дією, названою дієсловом гуляє.

Дієприслівник у реченні виступає обставиною: Любив,

(коли?) Ідучи на возізлугу, дивитися, (як?) лежачи, на зоряне небо (О. Довженко). Дієприслівники й дієприслівников

403

оти (дієприслівники разом із залежними словами) у ре- зВ°^ • звичайно відокремлюються з обох боків комами.

§ 139

Творення і вживання дієприслівників

Дієприслівники доконаного виду творяться від основи інфінітива дієслів доконаного виду за допомогою суфіксів -виш,

Гшіг сказа(ти) — сказавши, побачи(ти) — побачивши, роз- цвісти)—розцвівши,перемог(ти)—перемігши.

Практично це робиться так: дієслово ставиться в чоловічому роді минулого часу й до нього додається -ши: подумав — подумавши,оглянув—оглянувши,підбіг—підбігши.

Дієприслівники недоконаного виду творяться від основи теперішнього часу недоконаного виду за допомогою суфіксів -учи, -ючи (від дієслів І дієвідміни) і -ачи, -ячи (від дієслів II дієвідміни):жив(уть)—живучи,розумі(ють)—розуміючи,ба- ч(ать)—бачачи,сид(ять)—сидячи.

Практично це робиться так: дієслово ставиться в 3-й особі множини теперішнього часу і замість -ть додається -чи: думаю(ть) — думаючи, терпля(ть) — терплячи, гуркочу(ть) — гуркочучи,гуркотя(ть)—гуркотячи.

У кінці дієприслівників завжди пишеться буква и: подумавши,розповівши,розповідаючи,кажучи.

Дієприслівники недоконаного виду треба відрізняти від близьких за звучанням активних дієприкметників у називно- МУ (знахідному) відмінку множини, які, на відміну від дієприслівників, відповідають на питання я к і? і мають закінчення -і: (щ о р о б л я ч и?) сяючи і (я к і?) сяючі, (що р о б -

Я Ч и > ) сидячи і (я к і?) сидячі. Наприклад, у реченні Десятки

ю°^с?!ІТпоРів 3 валу вдарили промінням, засліплюючи наступа-

віааєШСЬ'Са ^" ^ о н ч а Р) засліплюючи — дієприслівник, бо відпоник р ? а П и т а н н я Що р о б л я ч и ? ; наступаючі — дієприкмет-

' °° в1Дповідає на питання які?

До одног3110^81111^ м о ж н а вживати лише тоді, коли в реченні дУмаєщ ° Д і я ч а . відноситься щонайменше дві дії: Якщо не по- ' то " кілочка не затешеш. — Не подумавши, й кілочка