ющук 2004

160

дійсності, що їх ці слова називають. Наприклад, двері можугь зачинятися і відчинятися, скрипіти і грюкати, стояти і лежатц (якщо вони зняті із завіс), але не можуть читати, писати, бігати. Тому й іменник двері можна поєднувати лише з такими дієсловами, як зачинятися, відчинятися, скрипіти, грюкати стояти, лежати, але не читати, писати, бігати. Торувати («прокладати вздовж по землі») можна дорогу, шлях, стежку але не будинок, пісню, думку. Тому й дієслово торувати може сполучатися лише з додатками, вираженими такими словами як дорога, шлях, путь, стежка, але не будинок, пісня, думка

тощо.

Частина слів обмежена у своїх зв'язках з іншими словами не тому, що таких зв'язків між відповідними явищами немає в об'єктивній дійсності, а тому, що інше поєднання цих слів не узвичаєне в мові. Тобто цим словам властиве фразеологічне значення — значення, яке виявляється в поєднанні лише з одним або кількома строго визначеними словами. Наприклад, прикметник карий вживається тільки у двох словосполучен- » нях: карі очі, карий кінь; в іншому поєднанні (скажімо, «каре волосся», «карий плід каштана») це слово позбавлене будь-яко- го змісту. Тим часом прикметник темно-брунатний, що позначає той самий колір, що й карий, таких обмежень у своєму значенні не має: темно-брунатне волосся, темно-брунатний плід каштана, темно-брунатні очі. Так само можливі лише поєднання: гнідий кінь, буланий кінь, вороний кінь, булатна сталь, булатний меч, булатна шабля, валовий продукт, валовий збірзерна,заплющитиочі,жито(пшениця,ячмінь)половіє,скоромно їсти.

Лише у фразеологізмах у сучасній українській мові вживаються такі слова, як, наприклад, байдики {бити байдики), облизень (піймати облизня), лизень (лизень злизав), відкош (дати відкоша), лігма (лігма лежати) тощо. Поза такими словосполученнями ці слова втрачають будь-яке лексичне

значення.

Іноді слово, не обмежене у своєму вживанні, одного із значень набуває лише в стійкому, фразеологічному словосполученні. Так, слово теплий має значення «вигідний» тільки У фразеологізмі тепле місце; слово похилий має значення «ду#е старий» лише в словосполученні похилий вік; слово вітер має значення «дурість» тільки у вислові вітер у голові.

161

разом із тим слово в реченні може поєднуватися з іншими ловами без урахування зв'язків, що існують між предмета- ° и і явищами в об'єктивній дійсності. Тоді воно набуває ^властивого йому значення, яке сприймається лише в певному контексті: теплий передзвін заводів (М. Рильський), море сміху (С. Васильченко), клубок болю (М. Стельмах), п'я- но гойдали головами соняшники (Ю. Мушкетик), і вродиться така шарманка (Григорій Тютюнник). Таке значення слова називається контекстуальним. Контекстуального значення найчастіше набуває слово, вжите переносно для емоційної — позитивної чи негативної — характеристики особи, предмета, явиша.

§44

Однозначніібагатозначніслова

Слова бувають однозначні й багатозначні, мають пряме й переносне значення і можуть вживатися в переносному значенні.

Слово, що має одне значення, називається однозначним. Одне значення мають переважно назви людей за різними ознаками (українець, киянин, слюсар, лікар, директор, родич, удівець), назви тварин (олень, леопард, нутрія, дельфін, окунь, краб, стриж, горобець, комар), назви рослин (сосна, тополя, вишня, смородина,пшениця,буряк,жоржина,ромашка,чистотіл),назви конкретних предметів (споруда, шафа, стілець, долото, лопата, торба, піджак, паркан), назви місяців і днів (січень, лютий, понеділок, вівторок), більшість відносних прикметників (міський, латунний, кленовий, морський, тутешній, вчорашній, перелітний, подвійний, дев 'ятиповерховий), числівники (два, три, десять) тощо.

Також однозначними є терміни (банкнот, вексель, інструкція, катет, аорта, меридіан, тонна, метр).

Слово, що має два і більше значень, називається багатозначним. Здатність слова виступати з різними значеннями наивається багатозначністю, або полісемією.

162

Слово може бути багатозначним тому, шо в його назві враховується лише одна якась ознака предмета. А таку саму ознаку можуть мати й інші, відмінні предмети. Наприклад основне пряме значення слова стіна — «вертикальна міцна частина будівлі» (матеріал, з якого вона виготовлена, тут не вказується), тому цим словом ще називають і «прямовисну бічну поверхню чого-небудь» (стіна урвища), і «муровану огорожу» (стіна замку), і переносно «щільний ряд людей» (людська стіна), і так само переносно «моральну перепону між людьми» (стіна непорозуміння) тощо.

У такому разі слово у свідомості мовців поєднується за його спільною визначальною ознакою не з одним, а з кількома сигніфікатами. Наприклад, слово лінія означає «вузька смужка, шо тягнеться на якій-небудь поверхні», і саме з основним значенням «смужка, що має протяжність» пов'язуються всі його побічні значення: «уявна смужка» (лінія горизонту),

«межа» (оборонна лінія), «шлях» (трамвайна лінія), «послідовний ряд кровно споріднених осіб» (по материній лінії), «послідовний розвиток подій у художньому творі» (сюжетна лінія), «спосіб дії» (лінія поведінки).

Основне й побічні значення слова. У багатозначному слові одне значення основне, інші — побічні. У слові голова основним є значення «частина тіла», побічними — «розум», «керівник», «передні ряди», «основна річ» тощо. Іноді в слові буває два й більше основних значень. Наприклад, слово грубий має три основні значення: «товстий»; «необроблений»; «брутальний». Часом основним для слова є не первинне його значення, а похідне, як це сталося, наприклад, з іменником колія, основним значенням для якого тепер є не «наїжджене заглиблення від коліс на дорозі», а «лінія з двох паралельно прокладених рейок, призначена для руху поїздів, трамваїв тощо».

Кожне конкретне значення багатозначного слова реалізується в контексті, у ситуації: важка колода (має велику вагу), важка будівля (велика, масивна), важкі кроки (повільні, втомлені), важка робота (вимагає значних зусиль), важкий день (сповнений труднощів), важкий удар (сильний),

важкий настрій (гнітючий), важкий біль (нестерпний), важкий характер (незлагідний), важкий погляд (суворий, похмурий).

Т я т и с я в якомусь напрямку» (про транспорт), «вирушати <<Р Гнебудь», «ставати кудись на роботу», «діяти певним чи- ,> «боати шлюб», «знаходити збут» (про товари), «виділя-

яз чого-небудь», «наставати» і т. д. Слово крило має де-

тИ ; значень- «літальний орган птахів», «несуча поверхня С?гяка» «лопать вітряка», «дашок над колесом автомашини»,

«бічна частина будівлі», «угруповання в політичній органі-

3аШБагатозначність дає змогу за відносно обмеженої кількості слів називати ними практично необмежену кількість предметів та явиш.

§45

Прямеіпереносне значення слова

Пряме номінативне значення безпосередньо вка-

зує на співвідношення слова з тим чи іншим явищем об'єктивної дійсності, як це історично закріпилось у свідомості мовців. Пряме значення є переважно первинним значенням слова. Наприклад, пряме й первинне значення слова промінь — «світлова смуга, що виходить з якого-небудь джерела світла», усі інші — переносні й похідні.

П е р е н о с н е н о м і н а т и в н е з н а ч е н н я — ц е о д н е зі значень слова, яке виникло внаслідок перенесення найменувань одних явищ, предметів, дій, ознак на інші і закріпилося в ньому як додаткове. Переносне значення завжди похідне, вторинне. Наприклад, значення «початок чогось доброго, по-

зитивного» у слові промінь — переносне (промінь надії, промінь Щастя, промінь свободи).

Від переносного значення слова, що є постійним, слід відрізняти переносне вживання слова. Переносне вжи-

Н н я с л °ва за своїм змістом індивідуальне і використовуєть-

ся лише в певному контексті. Значення, яке виникає внаслідок переносного вживання слова, є лише контекстуальним, тобто тимчасовим, ситуативним, і за словом не закріплюється! Якщо ж таке значення закріплюється за словом, то воно стає номінативним.

Розглянемо різні значення слова полотно: «лляна, конопляна, бавовняна тканина» — пряме номінативне значення; «картина художника», «проїзна частина дороги», «плоска тонка частина інструмента (пилки, ножівки)» — переносні значення, які стали номінативними. А в реченні Зимовий вечір усе ткав і ткав над селом свої полотна, і вони ніжно спадали з невидимих верстатів на прихоплену морозцем землю (М. Стельмах) відбулося переносне вживання слова. Однак значення слова полотно («сніговий покрив»), яке при цьому виникло, поки що тільки контекстуальне.

Переносне вживання слова відбувається в мові у вигляді метафори, метонімії, синекдохи.

Метафора — перенесення назви з одного предмета, явища на інший предмет, явище за їхньою схожістю.

Метафори бувають за кольором (сріблиться річка, бронзовий загар), за формою (мереживо гілок, павутина доріг), за розміром (крапля надії, море радості), за місцем (ніс корабля), за динамічністю (спалах ентузіазму, вибух ненависті),

за відчуттям дотику (шовкова трава, шорсткий голос), за функцією (металеве перо, електролампа горить, рушниця

стріляє), за дією (ступає ніч ногами бурими — В. Симоненко), за способом дії (навшпиньки підійшов вечір — П. Тичина), за наслідком дії (/ небо невмите, і заспані хвилі — Т. Шевченко) тощо.

Метафора є не тільки одним із засобів посилення образності й виразності мови, а й могутнім джерелом збагачення лексико-семантичної системи взагалі. Тим, що ми сьогодні кажемо сонце сходить, сонце заходить, вживаємо слова схід, захід, східний, західний, завдячуємо метафорі. Завдяки їй маємо слова правда, правдивий, правило, правильний (від правий,

що колись мало значення «прямий»); кривда (від кривий); мрія, замріяний (від мріти); хвилювання, схвильований, хвилина (від хвиля); вікно, вічко (від око); струм (від струмувати, струмок). Найчастіше саме так виникали слова з абстрактним значенням.

Метонімія — перенесення назви за суміжністю. Вона буває тоді, коли вживається:

а) назва матеріалу замість назви речі: брильянти й золото на руках (замість: прикраси з брильянтів і золота), фарфор і фаянс (замість: фарфоровий і фаянсовий посуд);

б) назва предмета замість його вмісту: чайник закипів (замість: вада в чайнику), випив чарку (замість: горілку з чарки);

в) назва властивості замість її носія: відвага мед п 'є (замість:

відважна людина), правда переможе (замість: люди, які домагаютьсяправди);

г) назва місцевості замість людей тієї місцевості: Київ прокидається (замість: люди, що живуть у Києві), село чекає змін (замість: селяни);

г) назва особи замість речі, що їй належить: читаю Ліну Костенко (замість: твори, які належать Ліні Костенко), шофер підвіз мене (замість: автомашина, якою керував шофер) тощо.

Метонімічне перенесення назви рідко спричиняється до появи нових номінативних значень у словах. Цим способом виникли хіба що такі назви, як бостон (від назви міста Бостона), кашемір (від назви князівства Кашемір), галіфе (від прізвища генерала Г. Галіффе), ом (від прізвища фізика Г.-С. Ома) і под.

Синекдоха — перенесення назви частини на ціле (найменування предмета за його характерною деталлю). Це, власне, різновид метонімії.

Наприклад, назва частини тіла може вживатися на означення людини: роботящі руки, носа не показувати куди, руда борода захвилювалася; назва одягу може замінювати назву людини з певного середовища: сіряки і свитки підвели голови, чорний смокінг оглянувся. Однина вживається замість множини:

риба в ставку, буряк у полі.

З переносного вживання слова розвивається його переносне номінативне значення. Спочатку це сприймається як щось незвичне, випадкове, а з часом, якщо таке вживання повторюється, до нього звикають, і воно набуває статусу постійного, номінативного.

166

"•мли»»»»»»

Змінивлексичномузначенніслова

Лексичне значення слів, особливо життєво важливих, виявляє високу стійкість. Таким словам, як мати, сонце, око, я, ти, кільканадцять тисяч років; у різних мовах по-різному змінилося їхнє звучання, але значення залишилося те саме.

Разом із тим деякі слова з часом набувають інших значень, і ці зміни проходять у трьох напрямах: звуження, розширення,зміщення.

«край землі, що межує з річкою, озером, морем»; слово благий у давньоукраїнській мові мало значення «добросердий, лагідний», тепер — «старий, убогий» {благий одяг). Спочатку слово мабуть виражало впевненість (має бу}ри), тепер, навпаки, — невпевненість; те саме стосується й слів очевидно, певно, напевно.

Часом значення може змінитися на протилежне, залишаючись співіснувати в тому самому слові: Спасибі, дідусю, що ти заховав в голові столітній ту славу козачу; я її онукам тепер розказав (Т. Шевченко). На весь куток іде слава про її сварливу вдачу (О. Копиленко).

Іноді різні групи людей у те саме слово можуть вкладати різний зміст. Так, у недавньому минулому слову націоналізм було приписано негативне значення «реакційна буржуазна ідеологія і політика в галузі національних відносин». Тим часом це слово походить від лат. папо «народ» і означає «любов до свого народу» — так само, як слово патріотизм походить від лат. раігіа «батьківщина» й означає «любов до своєї землі».

§47

Вживанняслів відповідно до їхнього значення

СЛОВО В МОВІ має вживатися в його загальноприйнятому лексичному значенні. Відхилення від його значення може призвести до непорозуміння, а то й до неправильного тлумачення сказаного.

Найчастіше трапляються сплутування значення таких слів: адрес — письмове вітання кого-небудь із видатною подією в його житті (вітальний адрес, вручити адрес); адреса — місце перебування (на мою адресу, помилитися адресою);

вирішити — прийняти рішення; бути вирішальним (вирішилистрайкувати,інодіхвилинавирішуєвсе);розв'язати —

реалізувати, знайти відповідь на поставлену умову (розв 'я- зати проблему, питання, задачу);

виручка — допомога (прийти на виручку, виручка в скрутну хвилину); виторг — гроші, одержані від продажу чого-не- будь (рахувати виторг);

відношення — причетність до чого-небудь; зв'язок із кимось, чимось; взаємозв'язок між предметами (процентне відношення); ставлення — характер поводження з ким-не- оудь, чим-небудь (ставлення до людей, ставлення до праці);

168

ЛЕКСИКА

вірно — надійно; щиро (любити вірно, вірно служити); правильно — відповідно до правил; істинно; безпомилково

(правильно міркувати, правильно розв 'язати задачу);

дякуючи — висловлюючи вдячність (дякуючи за підтримку); завдяки — внаслідок; за сприяння (завдяки збігові обставин, завдяки наполегливості);

заказувати — забороняти; не дозволяти; рішуче радити не робити чого-небудь (заказано рубати дерева, заказати полювання); замовляти — доручати кому-небудь виготовити, підготувати або доправити шо-небудь; казати магічні слова (замовити костюм, замовити рану, замовити слово);

любий — дорогий; близький серцю (люба матусю, любий друже); будь-який — байдуже який; який завгодно (будьяка людина, будь-який предмет);

на протязі — у різкому струмені повітря (не стій на протязі); протягом — за час (протягом години, протягом року); не дивлячись — не бачачи (не дивлячись на дорогу, не дивлячись у вічі); незважаючи — всупереч несприятливим умовам (незважаючи наранній час, незважаючи на труднощі); неділя — сьомий день тижня (неділя — день відпочинку); тиждень — сім днів (протягом тижня, сім п 'ятниць на тиждень);

об'єм — величина чого-небудь, вимірювана в кубічних одиницях (об'єм конуса, об'єм і форма); обсяг — розмір; величина чого-небудь (обсяг робіт, обсяг знань);

обумовлювати — робити певні застереження в угоді, іншому документі(обумовитивідповідальністьзаневиконання);зумовлювати — бути причиною; спричиняти (зумовити пожежу);

підписка — письмове зобов'язання або підтвердження чогось (підписка про невиїзд); передплата — попередня плата за шо-небудь (передплата на газети);

попереджати — наперед повідомляти кого-небудь про щось

(попереджатипронебезпеку,попереджатипровідповідальність); запобігати — не допускати; заздалегідь відвертати шо-небудь неприємне, небажане; догоджати кому-небудь

(запобігатизлочинам,запобігатипередначальством);

рахувати — визначати кількість, суму чого-небудь; називати числа в послідовному порядку (рахувати гроші, раху-

/ІЄКСИКОЛОГІЯ

вати дні); вважати — мати думку; гадати (вважати за потрібне,вважатисправедливим);

розгрузити — зіпсувати ходьбою, їздою розмоклу від дошу дорогу або стежку (розгрузити болото); розвантажити —

знімати вантаж із машини; звільняти кого-небудь від надмірного навантаження (розвантажити машину);

складати — розмішувати шо-небудь у певному порядку, в одному місці; збирати докупи що-небудь; монтувати

(складати речі, складати руки, складати зброю, складати відозву,складатишану,складативелосипед);становити—

являти собою; утворювати певну суму, кількість (становити більшість, становити виняток, становити певний відсоток);

являтися — з'являтися; виринати; виникати; привиджуватися (являтися уві сні); бути — виступає в ролі зв'язки в складеному присудку; існувати (бути здоровим, бути героєм, бути в театрі).

Поміркуйте

1.Чи точність, глибина мислення людини залежить від її запасу слів?

2.Чому, щоб дати визначення слову, треба зіставляти його, з одного боку, з морфемою, а з іншого — зі словосполученням?

3.Як виникли українські назви місяців? Чим вони відрізняються від латинських?

4.Чому часто помиляємося в написанні слів, які вперше чуємо?

5.Яка різниця між лексичним значенням слова і поняттям, позначуваним цим словом?

6.Чим контекстуальне значення слова відрізняється від номінативного та фразеологічного?

7.Як розвивається багатозначність слова?

8.Чим переносне значення слова відрізняється від його переносного вживання?

9.Як слова правда (від правий, тобто «прямий») і кривда (від кривий) набули сучасного значення?

170

Групи слів за лексичним значенням

§48

Проблема класифікації лексики

У високорозвинених мовах, таких, як українська, налічують сотні тисяч слів. Словниковий запас — активний і пасивний — сучасної культурної людини становить не менш ніж 70—80 тис. слів. Для того щоб вільно користуватися таким багатством, останнє має бути якимось чином упорядковане, систематизоване.

Систематизація лексики утруднюється тим, що слова відбивають позамовну дійсність, яка не завжди усвідомлюється як система.

Класифікація лексики має такі особливості:

а) слова на групи поділяються нерівномірно: в одних групах є десятки тисяч слів, в інших — тільки одиниці (наприклад, іменників — величезна кількість; числівників, займенників — небагато);

б) те саме слово внаслідок своєї багатозначності може належати одночасно до кількох груп (наприклад, слово назустріч виступає то як прислівник: подався назустріч, то як прийменник: назустріч товаришеві, то як поєднання іменника з прийменником: на зустріч з однокласниками; слово морда, коли йдеться про тварину, сприймається як стилістично нейтральне, коли ж мовиться про людину — потрапляє до розряду вульгаризмів);

в) межі між групами не завжди чітко окреслені; у групі, як правило, розрізняється ядро (основа) і периферія (наприклад, у тематичній групі «Зима» ядро становлять слова мороз, лід, сніг, хуртовина, сани, замерзати, білий тощо; периферію — сонце, небо, похмурий, сірий, які, входячи до цієї тематичної групи, так само належать і до інших, наприклад до тематичної групи «Осінь»);

171

Лексикологія

г) групи слів можуть розпадатися на окремі підгрупи з різною ієрархічною віднесеністю (наприклад, слова, що належать до іменних частин мови, поділяються на іменники, прикметники, числівники, займенники; а іменники, у свою чергу, — на загальні й власні назви, назви істот і назви неістот тощо).

У лексиці є чимало перехідних явищ. Наприклад, слово зірка — це і назва предмета (небесне тіло, геометрична фігура), і назва рослини (червоніють зірки у квітнику), і назва тварини (морська зірка). Слово немає, нема — якоюсь мірою дієслово, а якоюсь — предикативний прислівник.

Групувати слова можна по-різному, за різними критері-

ями.

За н а я в н і с т ю с п і л ь н и х к о р е н і в слова групуються в словотвірні гнізда. Наприклад, слова рука, рукав, рукавиця, ручка, ручний, зручний, безрукий, наручники, рушник, рушниця, ручатися, порука, доручати, приручений, поруч, заручини та ін. становлять одне словотвірне гніздо, бо мають той самий корінь -рук- (-руч-, -руш-), хоч іноді вони бувають досить різні за своїм значенням.

За ч а с т о т о ю в ж и в а н н я слова умовно поділяють на часто вживані, без яких практично не можна побудувати тексту, помірно вживані і рідкісні. Перша група — це переважно займенники та службові слова (прийменники, сполучники, частки). Вона охоплює порівняно невелику кількість слів (до сотні). Друга група налічує приблизно 10... 15 тис. слів, які стосуються різних сторін життя людини та навколишнього світу. Частота вживання решти слів надзвичайно мала: як стверджують мовознавці, вони трапляються не частіше одного разу на мільйон слів тексту, хоч їх у мові є сотні тисяч. Зрозуміло, і в цих групах є частіше й рідше вживані слова. Крім того, частота вживання тих чи інших слів залежить і від предмета розмови.

Можливі також інші групування слів: за походженням (питомі й запозичені), за стилістичною віднесеністю (стилістично нейтральні й стилістично забарвлені), за сферою вживання (загальновживані й вузьковживані). Найважливішою Для мови є класифікація слів за їхнім лексичним значенням (семантикою).

172

ЛЕКСИКА

§49

Класифікація слів за значенням

Лексика класифікується насамперед за значенням. Значення слів можна розглядати з різних позицій.

За г р а м а т и к о - с е м а н т и ч н и м и ознаками, тобто за граматичними особливостями й реальним значенням, усі слова поділяються на повнозначні (самостійні) частини мови (іменники, прикметники, числівники, займенники, дієслова, прислівники), службові частини мови (прийменники, сполучники, частки) й окремо вигуки.

За функціонально-семантичними ознаками, тобто за їхньою роллю у відображенні дійсності і функціями в реченні, слова бувають номінативні, вказівні і службові.

Номінативні слова пов'язані з постійними, властивими тільки їм сигніфікатами й виконують номінативну функцію, тобто називають предмети (іменники, наприклад, будинок, радість), ознаки (прикметники, наприклад, високий, радий), дії (дієслова, наприклад, стояти, думати),

обставини (прислівники, наприклад, вчора, близько). Ці слова в будь-якому контексті мають однакове або близьке за значенням реальне наповнення. Наприклад, у висловахдерев'янийбудинок,цеглянийбудинок,недобудований будинок, розвалений будинок, будинок на горі тощо слово будинок завжди називає аналогічний предмет. Так само слово білий у різних висловах, таких, як білий сніг, білеполотно,біліруки,білийхліб,завждипозначаєбільшменш той самий колір і пов'язані з ним ознаки. Слово швидко в усіх словосполученнях ВКЯЗУЄ на інтенсивність поступальногоруху:швидкойти,швидкодумати,швидкогоріти.

Вказівні слова пов'язуються із сигніфікатами залежно від контексту чи ситуації й вказують на предмети (займенники він, цей, той, хто, що, хто-небудь тощо), ознаки (займенники такий, мій, твій, наш, всякий, інший, весь

та ін.), кількості (займенники стільки, скільки, скількинебудь;числівникиодин,два,три,дванадцять,стоіт.д.), обставини (займенникові прислівники там, тут, де,

173

Лексикологія

тоді, коли, тому, чому, навіщо тощо), почуття (вигуки

ох, шїтаін.).

Такі слова не мають свого конкретного семантичного наповнення, а набувають його тільки в поєднанні з номінативними словами, у контексті. Наприклад, значення займенника вона у вислові Вона прийшла стане зрозумілим, якшо в попередньому реченні буде вжито слово зима, чи весна, чи воля, чи вістка, чиінший іменникжіночого роду. Зовсім різне реальне наповнення має числівник три у висловахтритополі,тришляхи,трибрати.Сампособічислівник три нічого реального не означає.

Різниця міжзайменниками (він, такий), займенниковими прислівниками (там, тоді) і числівниками (два, три) як вказівними словами полягає в тому, що поза контекстом займенники й займенникові прислівники взагалі нічого не виражають, а числівники й поза контекстом передають ідею кількості, причому кожен числівник — відмінну, свою. Тому з числівниками, навіть без реального наповнення їх, можна здійснювати абстрактні математичні дії

(двадодатитридорівнюєп'ять).

Вказівні слова мало диференційовані за стилістичними ознаками, не поділяються ні на тематичні групи, ні за сферою вживання і розрізняються лише за своїми функціями.

Службові слова вказують на зв'язки, відношення між явищами, виражають різні граматичні та модальні значення (модальні значення полягають у вираженні впевненості чи невпевненості, волевиявлення, особистого ставлення до сказаного тощо). Цю роль виконують прийменники (на, під, перед), сполучники (і, та, або, щоб), частки (більш, би, навіть).

Службові слова, як і вказівні, мало диференційовані за стилістичними ознаками, не групуються за тематикою і розрізняються тільки за своїми конкретними функціями.

Номінативні слова за реально-семантичним зміс- °м поділяються на різні лексико-семантичні групи, як, наприклад,назвиспорідненості(батько,мати,брат,сестра,дво- Р'онийіт.д.),назвипочуттів(радість,сум,щирий,збенте-

зви'""СЯт о щ о ) 'н а з в и одягу (сорочка, плащ, пальто та ін.), насмакових ознак (солодкий, гіркий, прісний і т. д.), назви,

174

ЛЕКСИКА

пов'язані з кольором (синій, жовтий, білий, зелень, червоніти

та ін.), назви видів руху в просторі (іти, бігти, їхати та ін.) тощо.

У таких групах нерідко виділяються гіпероніми, тобто слова з узагальнювальним значенням, і гіпоніми — слова з підпорядкованим значенням. Наприклад, слово дерево є гіперонімом щодо слів дуб, сосна, береза, тополя, вишня, яблуня, які є гіпонімами щодо слова дерево.

Сукупний зміст слів однієї лексико-семантичної групи становить семантичне поле, яке є мовним відображенням певної ділянки дійсності.

За т е м а т и к о ю номінативні слова поділяються на більші й менші групи. Наприклад, тема «Погода» об'єднує такі слова різних лексико-семантичних груп: погода, негода, спека, мороз, імла і т. д.; дощовий, похмурий, морозний тощо; холодно, ясно, вранці та ін. Так само охоплюють велику кількість слів такі тематичні групи, як «Людина», «Тваринний світ», «Природні явища», «Суспільне життя» тощо.

За х а р а к т е р о м п р и с в о є н н я н а з в з-поміж номінативних слів окремо виділяється надзвичайно численна група власних назв. Якщо загальні назви позначають цілі групи однакових предметів, то власні — даються окремим предметам, щоб відрізнити їх від багатьох подібних.

Серед власних назв розрізняються, зокрема: антропоніми —

власні назви людей: Ольга, Іван, Петренко, Шекспір, Шевченко; топоніми — власні географічні назви: Київ, Дніпро, Україна, Волинь, Карпати, Говерла, Європа, Везувій, Корсика; культуро-

німи — позначення предметів духовної і матеріальної культури: «Кобзар», Євангелія, «Літопис Самовидця», «Явір» (ансамбль), «Просвіта», «За заслуги» (орден), «Антей» (літак), «Турист» (автобус), «Кристал» (виробниче об'єднання), Перун, Зевс, Ахіллес (міфологічні персонажі) тощо.

Крім того, можливі невеликі об'єднання слів, зумовлені їхнім місцем у семантичному полі. За значенням слова порізному пов'язуються між собою: або наближаються одне до одного, або, навпаки, відштовхуються на протилежні полюси. За характером відношень між словами в семантичному полі розрізняють антоніми, синоніми, омоніми, пароніми.

175

Антоніми

і Антоніми — це пари слів із протилежним значенням.

Наприклад: мир — війна, життя — смерть, гострий — тупий, радіти — сумувати, за — проти.

Антоніми в семантичному полі розташовуються на протилежних полюсах. Коли взяти низку слів на позначення стосунків між людьми (семантичне поле): любов, симпатія, дружба,приязнь,пошана,прихильність,доброзичливість,байдужість, неповага, недолюблювання, неприязнь, зневага, ворожість, ненависть, то на протилежних кінцях стоятимуть антоніми любов — ненависть.

Антоніми в мові існують тому, що в самій дійсності та в людських оцінках існують предмети, явища, дії, ознаки з протилежними якісними, кількісними, просторовими й часовими властивостями: день і ніч, тепло і холод, добро і зло, початок і кінець чогось, легкі й важкі предмети, близькі й далекі відстані, давній і майбутній час тощо. Мова лише називає ці якості.

Антоніми виражаються тією самою частиною мови й позначають однорідні явища, тобто явища одного плану. У мовленні обидва антоніми поєднуються з тими самими словами: і

початок, і кінець — дня, тижня, століття, роботи, твору, дороги,подорожі, поневірянь, ниткитощо;ісонячний, іхмарний— день,ранок, вечір, літо, осінь, весна, погода.

Антонімами бувають переважно слова з абстрактним якісним значенням: веселий — сумний, гарячий — холодний, високий — низький, білий — чорний, повний — порожній; добро — зло, радість — горе> світло — темрява; дружити — ворогувати, радіти — сумувати, хвилюватися — заспокоюватися; добре ~ погано, легко — важко, корисно — шкідливо. Менше антонімів є серед слів із просторовим та часовим значенням:

високий — низький, широкий — вузький, ранній — пізній; схід — захід, висота — глибина, ранок — вечір; глибоко — мілко, воень -— уночі. Серед дієслів антонімічними найчастіше бува- Ю т ь . ті, що або походять від якісних прикметників, або вка-

тьна спрямовану дію: дорожчати — дешевшати, ширша-

ти — вужчати, віддалятися — наближатися, підніматися —. спускатися, давати — брати, вдихати — видихати. Антонімічними бувають також прийменники: від — до, над — під, перед — за, у — з.

Багатозначні слова вступають в антонімічні відношення окремими своїми значеннями: тихий — гучний (голос); тиха — вітряна (погода); тихе — розбурхане (море); тихе — неспокійне

(життя) і под.

Трапляються випадки, коли те саме слово передає два протилежні, антонімічні, значення. Так, слово сходити означає і «підніматися», і «спускатися»; сходження — і «підняття на гору», і «спуск із гори»; позичати — і «давати в борг», і «брати в борг»; колись — і «у минулому», і «у майбутньому». Наприклад, — На які ж ви гори сходили? — зацікавлено допитувався Воронцов (О. Гончар). З гори сходять кілька хлопців (І. НечуйЛевицький). Сидів колись дідок під явором густим (Л. Глібов). Скажуть колись люди: коли сей народ пережив і такі часи і не загинув, то він сильний (Леся Українка).

Слова, не пов'язані з якісною чи кількісною оцінкою явищ, із різними протистояннями, не мають антонімів: стіл, вікно, літак, думка, слово, мрія, математика, мистецтво, політика, хліборобський, заячий, писати, дивитися. Тому не можна вважати антонімічними й поняття, пов'язані з розрізненням чоловічої та жіночої статі: батько — мати, брат — сестра, чоловік — жінка, цап — коза, баран — вівця. Вони хоч і мисляться попарно, проте не протиставляються, не взаємовиключаються, а лише зіставляються за певною ознакою, як, наприклад, слова стіл і стілець, солодкий і кислий, іти і їхати, шо також не є антонімами.

За х а р а к т е р о м в і д н о ш е н ь у семантичному полі антоніми бувають двох видів:

а) з проміжними ступенями вияву якостей, коли між двома антонімічними поняттями розташовуються одне чи більше понять із менш вираженою інтенсивністю: гарячий — гаряченький — теплий — тепленький — теплуватий — прохолодний — холоднуватий — холодний — крижаний; світло—сутінки—темрява;

б) без проміжних ступенів вияву якостей: життя — смерть, перемога— поразка, присутній—відсутній,лівий—пра- вий, однаковий — різний, множити — ділити, наступа-

177

ти — відступати, нападати — захищатися, купувати — продавати, говорити — мовчати, всередині— зовні, вго-

любити—ненавидіти;

б) однокореневі (словотвірні): надія — безнадія, спокій — неспокій, орієнтація — дезорієнтація, логічний — алогічний, раціональний — ірраціональний; особливо багато їх серед дієслів: відчинити — зачинити, увійти — вийти, навантажити—розвантажити, недосолити— пересолити.

Слова з нелише тоді антонімічні, коли ця частка творить нове слово з новим значенням: правда — неправда {брехня), друг — недруг {ворог), воля — неволя {рабство). Антоніми з не-

виражають меншу міру протиставлення, ніж різнокореневі антоніми: багатий — небагатий (убогий), легко — нелегко {важко), правда — неправда {брехня). Але такі похідні слова з не-, як гарячий •— негарячий, швидко — нешвидко, не є антонімічними. Вони передають не протилежні значення, а значення з різним ступенем вияву якостей.

В антонімічні відношення можуть вступати також фразеологізми: далеко — під носом, працювати — бити байдики, смеркає — на світ благословляється, темно — хоч голки збирай.

Антоніми бувають загальновживані (постійні) і контекстуальні. Загальновживані антоніми мають протилежне значення й поза контекстом (сум — радість); контекстуальні ж набувають протилежного значення тільки в контексті внаслідок переносного вживання слова. Наприклад, у вислові Не бійтесь заглядати у словник: це пишний яр, а не сумне провалля (М. Рильський) завдяки контексту сприймаються як антоніми пари слів пишний — сумний, яр — провалля.

Використання антонімів робить мову виразнішою, багатшою, контрастнішою, дає змогу загострити увагу на певних явищах, виділити їх. Ось як, наприклад, поет різнобічно виявляє своє ставлення до України, бачення свого місця в її житті:

Будулагідним, будужорстоким, Буду мудрим, та буду дурним, На красу твою — буду стооким, На ганьбу твою — буду сліпим, Буду я і наївним, і хитрим, Буду щедрим, та буду скупим, Буду я, наче скеля, несхитним І, мов комишина, хистким.

(Р. Третьяков)

Антоніми використовуються в прислів'ях, приказках, дотепах: На чорній землі білий хліб родить. Порожня бочка гучить, а повна — мовчить. Чужого доброго не гудь, а свого поганого не хвали. На контекстуальних антонімах побудовані деякі іронічні вислови: Розжалобився, як вовк над поросям — від 'їв ніжки та й плаче. Добрий баранчик, та по-вовчому виє. Такий добрий, що в ложці води втопив би. Така гарна, що як вигляне у вікно, потім собаки на те вікно три дні гавкають.

Антоніми входять до складу багатьох фразеологізмів: ні живий ні мертвий; ні холодно ні жарко; ні туди ні сюди; ні в сих ні в тих; і сміх і гріх; рано чи пізно; наліво і направо; пройти крізь вогонь і воду; змінити гнів на милість; ні богові свічка, ні чортовікочерга.

На антонімії будується такий стилістичний засіб, як оксиморон, коли свідомо поєднують протилежні за змістом поняття, які разом дають нове уявлення: без надії сподіватися, солодкий біль, небезпечна безпека, дзвінка тиша, живий труп, біднийбагач,щасливегоре. Наприклад:

Вдень такий на землі розквітає весна

Ітремтить од солодкоїмуки.

(В. Сосюра)

Звідтіль ми пішли, звідтіль, Де тісно — самому, а двом — просторо,

Навшпиньках за нами, навшпиньках Йшлонаозйрціщасливегоре.

(І. Драч)

Синоніми

1 Синоніми — це слова, що звучать по-різному, але мають

іспільне основне лексичне значення.

Усемантичному полі синоніми своїм значенням накладаються один на одного або перебувають поруч: горизонт, обрій, видноколо,небосхил,небозвід,крайнебо,круговид,кругозір;зрозуміти,збагнути,втямити,дібрати,уторопати,розшолопати.

Синоніми, як правило, називають той самий денотат, але різними словами.

Синоніми в мові можливі тому, що лексичні значення окремих слів нерідко перекривають одне одного: адже немає чіткої межі між поняттями, скажімо, багато і чимало; близькі за значенням у повсякденному вживанні слова імла, мряка, туман; те саме атмосферне явище називають слова дощ і злива.

Водночас синоніми обов'язково чимось різняться між собою — відтінками значень, емоційним забарвленням, експресивністю, стилістичною віднесеністю, різною активністю в мові, здатністю сполучатися з іншими словами. Наприклад, здавалось би, слова батьківщина і вітчизна тотожні за значенням, проте перше слово на відміну від другого має ще й побічне значення «місце походження»: можна сказати Південна Америка — батьківщина картоплі, але не вітчизна. Слова лелека, чорногуз, бузько, бусел називають того самого птаха і є, власне кажучи, абсолютними синонімами. Але у вислові Кохай мене, я твій завжди... Моя зажурена лелеко, прилинь сюди!

(М. Упеник) взаємозаміна їх неможлива.

Відтінками значень і сферою вживання різняться між собою синоніми говорити, казати, мовити, вести річ, держати Річ, висловлюватися, ректи, глаголати, цвенькати, подейкували,балакати,гомоніти,просторікувати,молоти,верзти,базікати, патякати, шварґотіти, лепетати. Різну сполучуваність мають синоніми замурзаний, заяложений, каламутний, неприбраний, нечистий, яких об'єднує спільне загальне значення брудний». Кажемо: замурзане обличчя, заяложений одяг, кала- мУтна вода, неприбрана кімната, нечиста гра — але поміняти

місцями ці означення не можна, цього не дозволяє їхня конк- Ретна семантика.