Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Яворницкий2.doc
Скачиваний:
8
Добавлен:
07.02.2016
Размер:
404.48 Кб
Скачать

І.О. Кочергін

Історико-культурна діяльність о. М. Поля.

Однією з найбільш відомих і визначних постатей в історії нашого краю е постать Олександра Миколайовича Поля. Народившись на козацькій землі (20 серпня 1832 року) і будучи нащадком відомих козацьких родів (Полуботки, Полетики, Савичі), О. М. Поль через все життя проніс любов до рідної землі і віддав всі свої сили для економічного і культурного піднесення своєї батьківщини. Діапазон його діяльності є надзвичайно широким. Він займався археологією і колекціонуванням старовинних речей, він входив до комітету по влаштуванню селян і був членом Катеринославського губернського земства, виконував обов'язки мирового судді і був попечителем Катеринославського реального училища та Марійської жіночої гімназії, займався розробками аспіду і залізної руди Кривого Рогу. Але найбільш улюбленою справою його життя стало вивчення історії і збереження культурної спадщини рідного краю.

Доробок Олександра Миколайовича Поля в галузі історичних досліджень і культурного розвитку Катеринославського краю є настільки значним, що ми і досі відчуваємо на собі його вплив. Всебічне вивчення історії рідного краю, збирання старожитностей і проведення археологічних розвідок стали улюбленою і однією з найважливіших справ життя О. Поля. І. Ф. Вертоградов в своєму нарисі Пам'яті Поля зазначав: Служіння суспільству, заняття місцевою історією та археологією - це сфери, які поглинули всю його увагу, яким він присвятив все своє життя [1].

Потяг до історії рідного краю Олександр Поль відчув ще в дитинстві. Розповіді матері Ганни Павлівни та бабусі Варвари Дмитрівни Полетики, уродженої Манджос, читання літератури з історії України пробудили інтерес маленького Олександра до історії рідної землі і своїх предків. Як згадував Д. І. Яворницький, О. М. Поль ще будучи хлопчиком, за його особистими словами, лазив по всіх горищах і прикомірках будинку своєї бабки, всюди відшукував різні предмети давнини і вже з тих пір став відчувати до них особливу пристрасть [2].

Роки навчання в Полтавській гімназії (1844-1850) та Дерптському університеті (1850-1854) не згасили любов Олександра до історії землі предків, не спокусили можливістю отримати блискучу кар'єру в Санкт-Петербурзі чи Москві (рівень освіти та диплом випускника Дерптського університету дозволяв це). Після закінчення навчати О. Поль повертається на Батьківщину. Тут він, нарешті, втілює в реальність свою дитячу мрію - дізнатись, які ж секрети криє в собі запорозька земля. Пізніше О. Поль так розповідав про свої перші спроби знайти відповіді на питання, які його цікавили: Закінчив я курс наук, повернувся в радні степи, взяв палицю і пішов пішки оглядати могили, городища та урочища [З]. Певно, що так воно і було, бо О. Поль не був спеціалістом-археологом. Він не мав історичної освіти, в нього спочатку не було ні спеціального спорядження для археологічних досліджень, ні помічників. Почавши історичні дослідження як аматор, він згодом перетворився на знаного в усій Україні археолога, колекціонера залишків місцевої старини і знавця музейної справи. За плідну і суспільно-корисну діяльність в галузі археологічних досліджень Олександр Поль був вшанований особливою увагою в промові депутата від Одеського відділення Російського технічного товариства гірничого інженера Л. П. Долинського, виголошеній 14 листопада 1889 року на урочистому засіданні, присвяченому 50-річному ювілею Одеського товариства історії та старожитностей [4]. Вшанування О. Поля було цілком заслуженим. Починаючи з середини 50-х років і до кінця свого життя, О. Поль кожного року проводив розкопки в різних місцях Катеринославської губернії, причому, робочу силу для проведення досліджень він наймав за власний рахунок. За словами відомого письменника і популяризатора-науковця Івана Максимовича Шаповала, О. М. Поль як людина видатного розуму і всебічно освічена спрямував свою увагу на те, повз що людина пересічна проходила без уваги [5].

В основному ареал археологічних пошуків О. Поля розповсюджувався на територію Катеринославської губернії. Він проводив розкопки біля сіл Обухівка, Звонецьке, Любомирівка, Наталївка, Діївка, Старі Кодаки, містечка Кривий Ріг та Мишурин Ріг. Після кожної експедиції О. Поль проводив ретельну каталогізацію знайденого матеріалу, але, на жаль, до нашого часу значна археологічна картотека О. Поля фактично не збереглась. Деяке уявлення про його роботу можна скласти за статтями, які він надіслав до Одеського товариства історії та старожитностей. У квітні 1869 року О. Поль проводив розкопки кургану в своєму маєтку - селі Олександрополь. Цей курган лежав поблизу путівця, що йшов з Нікополя, через річку Базавлук [6]. О. Поль докладно дослідив його, а звіт про отримані результати відправив до Одеського товариства історії та старожитностей. У наступному році Олександр Поль копав городище Мишурин Ріг, що поблизу населеного пункту Верхньодніпровського повіту з такою ж назвою. Результати його археологічних пошуків залишків городища Мишурин Ріг були надруковані у восьмому томі Записок Одеського товариства історії та старожитностей . Вони свідчать про те, що О. Поль був здатним професійно обстежити об'єкт дослідження і дати аналіз проведеній роботі. Він досконало вивчав не тільки місце розкопок, але й ознайомлювався з історичною літературою, що стосувалась даної місцевості. Тобто, О. Поль займався археологією, володіючи фактичним матеріалом, не відстаючи при цьому від сучасної йому історичної науки - брав участь в Археологічних з'їздах, вів активне листування з Імператорською Археологічною комісією [7]. Він прекрасно орієнтувався в українській і зарубіжній історіографії, був знайомий з роботами Г. Боплана, Самійла Величка, О. Рігельмана, А. Скальковського, читав Літопис Самовидця , Історію Русів , Історію Малої Росії Д. Бантиша-Каменського тощо.

За цінну і плідну історико-археологічну роботу Олександр Поль Одеським товариством історії і старожитностей був відзначений прийняттям його спочатку у члени-кореспонденти (26 жовтня 1870 року), а потім - у дійсні члени Товариства (7 жовтня 1871 року) [8].

Археологічні розвідки давали О. Полю багато цінного історичного матеріалу, який пізніше склав цілий музей. Чимало археологічного, етнографічного, мінералогічного та іншого матеріалу, який стосувався не тільки історії України, він придбав шляхом обміну або купівлі. Мандруючи по різних селах Півдня України, О. Поль за свої гроші купував у селян, які розкопували кургани та могили, знайдені ними речі, що відносились до різних історичних епох; у нащадків запорожців він випрошував чи купував для власної колекції різноманітні козацькі реліквії; іноді йому щастило натрапити на селян, які при обробці своїх земельних ділянок натикались на залишки старовини. Він багато подорожував по Європі, де також купував рідкісні речі.

Не заради своєї користі чи поміщицької примхи збирав О. Поль колекцію старожитностей. Він був охоплений ... невсипущим бажанням зібрати й зберегти скарби рідної культури для свого покоління [9]. І справді, він завжди був готовий поділитись своїми знаннями з історії Катеринославського краю, з готовністю допомагав відомим і молодим історикам-археологам в проведенні археологічних пошуків, ділився інформацією. Багато чим завдячував О. Полю відомий історик, етнограф, краєзнавець і культурний діяч Дмитро Іванович Яворницький. Відомий дослідник життя та творчості Д. І. Яворницького І. М. Шаповал згадував: О. Поль по-дружньому ставився до молодого археолога, допомагав Яворницькому збирати експонати минувшини. Навіть давав йому на ціле літо робочу силу за свій рахунок [10]. На підтвердження цього факту можна навести цитату з тогочасної газети Дніпро: Згідно повідомлень Харківських відомостей місцевий наш археолог Д. І. Еварницький наступного літа має розпочати розкопки у Верхньодніпровському повіті Катеринославської губернії в маєтку землевласника Олександра Миколайовича Поль. Сюди з тією ж метою обіцяв прибути і професор-археолог Київського університету В. Б. Антонович. Кошти для розкопок надані самим володарем О. М. Полем [11]. Як стверджує І. Шаповал, дружба між Олександром Миколайовичем і Дмитром Івановичем була чесною і безкорисливою. Це підтверджують нечисленні листи О. М. Поля до Д. І. Яворницького, що зберігаються в архіві Дніпропетровського історичного музею. Листи свідчать про те, що О. Поль завжди тримав у курсі справ свого молодого підопічного, надсилав йому зібрані ним історико-археологічні матеріали з неодмінним побажанням успіхів у роботі. В результаті численню досліджень, проведених на території Катеринославської губернії, і завдяки неабиякій обізнаності в історичній літературі, О. Поль володів широкою інформацією по історії Катеринославщини, якою завжди ділився з Дмитром Івановичем. В одному з листів О. Поль повідомляв Д, Яворницькому, що в селі І Любомирівка, у байраку, що впадає у вершину річки Сура, є яр, десятин в 4, який вкритий лісом. В цьому місці був запорізький зимівник, де збереглись залишки куренів, велика пасіка і є сліди підземних ходів [12].

Зрозуміло, що не лише один Д. Яворницький отримав доступ до багатств, які протягом життя збирав Олександр Поль. У 1887 році вони стали доступними погляду кожного, у кого був час і бажання завітати у Потьомкінський провулок, № 14. Саме тут, у приміщенні власного будинку, О. Поль відкрив перший в Катеринославі приватний археологічний музей. Музей мав 7 відділів, які розмістились в 4-х кімнатах. Тут був спеціальний екскурсовод, який проводив екскурсії для бажаючих, іноді це робив сам Олександр Миколайович. Музейна колекція складалась з археологічних, етнографічних, нумізматичних та інших матеріалів, які були зібрані в різний час самим О. Полем. Сучасники відмічали, що колекція О. Поля відрізнялась надзвичайним багатством і різноманітністю. Місцеві оглядачі М. М. Владимиров і І. А. Шмаков, які в числі перших побували в музеї, писали в своїх замітках, що музей цей - не лише зібрання старовинних речей археолога аматора, в якому зібрані в одну масу різні курйозні предмети, випадково зібрані в один склад, - ні, це систематично зібрана колекція вцілілих залишків давнини, знайдених в тутешній губернії і взагалі на півдні Росії [13].

За даними І. Шмакова музей Поля вміщував предмети старовини, які відносились до палеоліту, енеоліту, скіфського і козацького періодів. Були тут і відділи витончених виробів італійського і грецького мистецтва, а також цінна колекція портретного живопису. Окрім цього велика маса речей з колекції О. Поля не ввійшли до експозиції, бо не мали відношення до археології. На думку оглядача, подібних музеїв в Росії на той час було не багато, тим більше, що всі речі були зібрані однією особою. Археологічна колекція Олександра Поля засвідчила, що козацька земля за багатством залишків старовини не поступалась Риму чи Греції. Отже така колекція заслуговувала особливої уваги і потребувала детального опису. Відсутність детального каталогу колекції О. Поля відмітив не лише І. Шмаков. Відвідувачі, які побували в музеї, сподівались, що згодом такий каталог з'явиться. Єдине, чого не вистачає, - писав один з місцевих оглядачів, - це пояснювального каталогу музею, який, треба сподіватись, не змусить себе чекати і буде видрукуваний вельмишановним Олександром Миколайовичем [14]. Такий каталог з'явився лише після смерті Олександра Миколайовича. У 1893 році в Києві був надрукований Каталог колекції старожитностей О. М. Поля в Катеринославі Катериною Мельник. В цьому каталозі був зроблений детальний опис колекції О. Поля, яка умовно була поділена на 9 розділів. Зміст каталогу наводить на думку, що колекція О. М. Поля була дійсно багатою. Колекція нараховувала 4774 предмети, які відносились до різних епох, починаючи від палеоліту і до козацьких часів. Окремими розділами були виділені зібрання зброї, монет та етнографічні матеріали (одяг, скульптура, вироби зі скла і кераміки тощо) [15].

Опріч археологічного музею, Олександр Поль протягом життя також зібрав чудову історичну бібліотеку, дорогоцінні рукописи, карти, плани, які збирались ним.

О. Поля вабили не лише скарби, заховані в надрах землі, йому неодноразово доводилось працювати і в архівних зібраннях, де він відшукував матеріали, які стосувались історії Новоросійського краю. У 1872 році О. Поль надіслав Одеському товариству історії та старожитностей документ, який мав певне відношення і до історії Катеринославщини, під назвою Оповідь очевидця Турецько-татарського походу до Астрахані і Азова , яку Олександр Миколайович віднайшов в одному з російських архівів. У 1877 О. Поль працював в архівах Катеринославського губернського присутствія, де розшукав матеріали, що відносились до історії Новоросійської губернії і заснування Катеринослава. Інформацію про деякі з документів, що були наявні в Катеринославському архіві, О. Поль опублікував в Катеринославському ювілейному листку . Років десять назад, -повідомляв О. Поль, - бажаючи познайомитись з історією Катеринославської губернії з першоджерел, я звернувся до архівів катеринославських службових місць, огляд яких був мені дозволений [16]. Метою Олександра Поля в цьому випадку було зацікавити читача вказаними документами, з тим щоб заохотити катеринославців до вивчення історії рідного краю.

Розповсюдження серед населення історичних знань, особливо знань з історії Новоросійського краю, стало для Олександра Поля однією з важливих цілей його життя. Взагалі просвітницька діяльність О. Поля заслуговує на особливу увагу і потребує детального вивчення. Наприклад, відомо, що ще з кінця 50-х років О. Поль замислювався над створенням Катеринославської публічної бібліотеки. Ще в часи існування Пікквікського клубу в Катеринославі він підтримував ідею В. М. Єлагина і М. М. Стопановського про створення бібліотеки. Ось бібліотеці я співчуваю, - казав О. Поль Володимиру Єлагіну. 10 карбованців вніс на вашу бібліотеку [17]. Незважаючи на те, що бібліотека так не була створена, О. Поль не забував про цей проект. Але часу у нього і так катастрофічне не вистачало, тому самому розпочати цю справу, обтяженому боргами О. Полю, годі було й сподіватись. Однак він був готовий всіляко сприяти її відкриттю нехай не власною участю, так грошима. У 1887 році він пожертвував 50 карбованців на користь Катеринославської публічної бібліотеки, яку планували відкрити у вересні 1887 року [18].

О. Поль переймався практично всім, що стосувалось історії рідного краю. Вболівання О. Поля за бібліотечну справу, збирання і збереження історико-археологічних цінностей мало на меті донести до нащадків історико-культурну спадщину, залишену попередніми поколіннями. Чималу цінність для Олександра Миколайовича, в справі збереження залишків старовини становила охорона пам'яток архітектури Катеринославщини. Однією з цих пам'яток О. Поль вважав Свято-Троїцький собор XVIII ст. у м. Новомосковську. На кінець 80-х років XIX ст. цей собор потребував термінового ремонту, і Олександр Поль був одним з тих, хто підтримав клопотання Новомосковського земства про надання коштів на реставрацію цього видатного пам'ятника Запорожжя [19].

Єдиний епізод, який, так би мовити, випадає з логіки всієї історико-культурної діяльності О. Поля, це справа, пов'язана з ідеєю відкриття Педагогічного музею в Катеринославі. У 1884 році на черговій сесії губернського земства, гласний від Олександрівського повіту І. Г. Василенко запропонував відкрити в Катеринославі Педагогічний музей, який сприяв би справі розповсюдження освіти і досвіду викладання в шкільних закладах. Але гласний О. Поль, цілком співчуваючи цій справі, висловив незгоду з цією пропозицією. Я співчуваю його утворенню, - казав О. М. Поль, - а також хотів би відкрити агрономічний музей, навіть картинну галерею, але все це розкіш, доступна тоді, коли є кошти . Відкриття музею, на думку О. Поля, потребувало великих коштів, яких земство на той час не мало, а населення губернії і так було переобтяжене податками. Зараз найголовніше економія, - вів далі О. Поль, - треба скорочувати наші бюджети, чи буде користь від музею -це ще питання [20]. О. Поль запропонував віддати це питання на розгляд повітових училищних рад, та земство все ж таки постановило асигнувати 4000 крб. на влаштування музею. Хто був правий в цій ситуації важко сказати. Будь-який музей є об'єктом притягання культурних цінностей, і О. Поль, в цілому, не був противником відкриття Педагогічного музею, але в даному випадку актуальні проблеми землеробів переважили інтереси освітян.

Загалом можна зробити висновок, що вся історико-культурна діяльність О. М. Поля була суспільно-корисною. Археологічні пошуки, відкриття власного археологічного музею, сприяння бібліотечній справі і збереженню пам'яток культури були спрямовані на розвиток і загальне піднесення української культури.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]