Документ Microsoft Office Word

Біотичні фактории: В результаті росту і розвитку рослинних організмів у водоймищах відбувається безперервне накопичення їх біомаси. Рівень первинної продукції, визначуваний фізіологічними властивостями водоростей і чинниками середовища, є основним регулятором інтенсивності і ефективності всього біопродуктивного процесу. Біологічне продукування відбувається у формі утворення первинної і вторинної продукції, під якою розуміється відповідно приріст біомаси автотрофів (рослинних організмів) і гетеротрофів (тваринних організмів). Процес автотрофного живлення гідробіонтів, тобто утворення ними органічної речовини свого тіла з мінеральних речовин, є єдиним, при якому у водоймищі виникає «первинна їжа». За рахунок її живуть всі гетеротрофні гідробіонти як рослиноїдні, так і м'ясоїдні. Так, молодь більшості видів риб на ранніх стадіях розвитку споживає водорості, а для білого амура, деяких видів тіляпій, білого і строкатого товстолобиків вища і нижча водна рослинність – важливе джерело живлення впродовж всього життя.Таким чином, все населення водоймищ залучається до процесів круговороту речовин, який включає наступні ланки: синтез органічної речовини у водоймищі і надходження органічної речовини у водоймище з водозбірної площі; розкладання органічних речовин у водоймищі (мінералізація); споживання і перетворення розкладаючих речовин бактерійними, рослинними і тваринними організмами; споживання живих організмів, що синтезують органічну речовину з неорганічної. Утворення органічної речовини у водоймищах відбувається в процесі фотосинтезу зеленими організмами планктону (водоростями і зеленими бактеріями) і бентосу (нижчими і вищими рослинами), а також в процесі хемосинтезу бактеріями.Зелені рослини, що беруть участь в процесі фотосинтезу (діатомові, зелені, синьозелені і інші водорості), вимагають для свого розвитку певних умов – наявність біогенів і мікроелементів, а також певної температури. Так, діатомові водорості розвиваються звичайно при температурі 16…18°С. Синьозелені водорості з'являються при вищій температурі, за наявності фосфору до 0,02 міліграм/л і азот до 0,08 міліграм/л води. Зелені водорості вимагають великої кількості азоту. У водоймище також поступають органічні речовини. Їх кількість залежить від характеру водозбірної площі, клімату, ґрунту, рослинного покриву, характеру господарської діяльності людини. Органічні речовини, що поступили з донних відкладень і з водозбірної площі, а також організми, що розмножилися при фотосинтетичній діяльності і з часом відмирають (фітопланктон, макрофіти, фітобентос), розкладаються і перетворяться за участю бактерій і простих. При цьому мікроорганізми не просто руйнують органічну речовину, а перетворюють його на свої власні тіла, роблячи його доступнішим для живлення тварин. Одночасно протікають і процеси деструкції, в результаті яких у воду поступають біогени, необхідні для розвитку водоростей. При слабкій утилізації органічна речовина осідає на дно водоймища, поглинає велику кількість кисню, погіршує кисневий режим. У міру накопичення у водоймищах невикористаної органічної речовини відбувається старіння екосистем. Воно відбувається повільніше, якщо основними продуцентами органічної речовини є планктонні водорості. Проте і при інтенсивному розвитку фітопланктону, але слабкому його споживанні рослиноїдними безхребетними, значна частина первинної продукції також залишається недовикористаною і відкладається на дні водоймища. Таким чином, оцінка продуктивності водоймища, що проводиться тільки по величині первинної продукції, може привести до помилок, оскільки значна частина органічної речовини випадає з продукційних процесів і може негативно впливати на їх течію. Велике значення у водоймищі мають бактерії, гриби і мікро зоопланктон (інфузорії, безбарвні джгутикові і ін.). Річна продукція бактерій може досягати десятків і сотень грамів сирої маси на 1 м3. Величезну роль грають у вторинному продукуванні організми мікрозоопланктону і мікрозообентосу, зокрема найпростіші. У водоймищах інфузорії в масі розвиваються вслід за наростанням біомаси бактерій, яке починається після відмирання фітопланктону. Маючи величезну чисельність і високу інтенсивність продукування, інфузорії створюють біомасу, часто близьку до тієї, яку утворюють у водоймищах всі інші тварини. Подальший хід круговороту речовин йде з участю тварин, які харчуються водоростями, сапрофітними бактеріями, грибами і тваринами інших видів. Рослинні організми – водорості і вищі рослини – використовуються різною мірою майже всіма тваринами. Наприклад, губками, коловертками, ракоподібними, молюсками, личинками і мальками риб і дорослими рибами – фітофагами. Особливо широко використовуються протококові водорості. По своїх живильних властивостях фітопланктон і вища водна рослинність не поступаються кращим сортам кормових трав. Вельми цінним видом їжі для багатьох тварин служать бактерії. Ними харчуються ракоподібні, личинки тендіпедід, олігохети і молюски. Особливе значення, як їжа водних безхребетних, має детрит, під яким розуміється сукупність зважених у воді органічних частинок (обривків наземної і водної рослинності, відмерлих водоростей і тварин і ін.). Цілі групи тварин, так звані детритофаги, харчуються детритом. Детрит різного походження істотно розрізняється по біохімічному складу. Останньою ланкою харчового ланцюга в процесі круговороту речовин у водоймищі є культивована риба, яка харчується зоопланктонними і бентосними організмами, а окремі види риб, як, наприклад, білий амур, використовують водну рослинність.

Висновок: Процеси кругообігу речовин у водоймищі, виникаючі харчові зв'язки, поїдання одних організмів іншими, що відбувається при цьому перетворення органічних речовин приводять зрештою до утворення продукції, що використовується людиною. Величина продукції риби у водоймищі залежить від якості і кількості природної їжі, екологічних умов, видового складу риб. Чим швидше росте риба і чим коротший її харчовий ряд, тим вище може бути природна продуктивність водоймища. Необхідно враховувати, що характер живлення у риб у міру зростання міняється. Так, мальки коропа харчуються планктонними ракоподібними, а потім донними організмами. Дворічний короп споживає вже в основному донні організми, але при недоліку їх використовує і зоопланктон. У незначній кількості він споживає також фітопланктон і вищу водну рослинність. Основна їжа білого товстолобика – фітопланктон і детрит. Білий амур на перших етапах розвитку харчується зоопланктоном, а потім переходить на живлення вищою водною рослинністю.

Список використаної літератури:

Привезенцев Ю.А. Интенсивное прудовое рыбоводство: Учебник для вузов. – М.: Агропромиздат, 1991. – 368 с: ил. Еколого-економічні проблеми довкілля Житомирщини. [Кол. мо-ногр.]/ В.І. Карпов, С.П. Сіренький, В.К. Данилко та ін.; Під заг. ред. П.П. Михайленка. – Житомир, 2001. – 320 с. Анисимова И.М., Лавровский В.В. Ихтиология. – М.: Высшая школа, 1983. - 255 с. Иванов А.П. Рыбоводство в естественных водоемах. – М.: Агропромиздат, 1988. – 367 с. Константинов А.С. Общая гидробиология. – М.: Высшая школа, 1986. – 472 с. Мартышев Ф.Г. Прудовое рыбоводство. – М.: Высшая школа, 1973. – 375 с. 255 с. Бессонов Н.М., Привезенцев Ю.А. Рыбохозяйственная гидрохимия. – М.: Агропромиздат, 1987. – 159 с.