- •Ответы а гос экзамены Теорфонетика
- •Principles of classification of English consonants.
- •The theory of phoneme
- •3 Types of lexical combinability of words:
- •2). Collocations.
- •3). Idioms
- •История языка
- •§ 84. The sixth period extends from the mid-17th c. To the close of the 18th c. In the history of the language it is often called “the age of
- •§ 281. Though the Scandinavian invasions of England are dated in the oe period, their effect on the language is particularly apparent in me.
- •§ 384. It must be noted that some of the diphthongs which arose
- •§ 387. The Great Vowel Shift has attracted the attention of many linguists (k- Luick. O. Jespersen, f. Mosse, a. Martinet, b. Trnfca, V. Plotkin and others).
- •General Notes on Styles and Stylistics
- •Stylistics and its Subdivisions
- •Process of reading is decoding.
- •3.Stylistic classification of the English vocabulary. Stylistic Classification of the English Vocabulary
- •1 Вступ до мовознавства:
- •Природа і сутність мови
- •Синхронія і діахронія
- •Генеалогічна класифікація мов
- •2. МовознавствоСредних століть, Відродження і Нового часу. Універсальна логічна граматика
- •4.Натуралистическое,логико-грамматическое і психологічну напрями у лінгвістиці xiXстоліття.Младограмматизм
- •7. Основні напрями в сучасному мовознавстві
- •The Indo-European languages
- •The Germanic languages
- •Modern North-Germanic languages
- •Modern West Germanic languages
- •Present day Germanic languages: language list with a sample text
- •Historical Germanic Languages North Germanic
- •West Germanic
- •East Germanic
- •Vandalic
- •§ 40. In addition to the three languages on the mainland, the North Germanic subgroup includes two more languages: Icelandic and Faroese, whose origin goes back to the Viking Age.
- •West Germanic
- •§ 43. The Franconian dialects were spoken in the extreme North of the Empire; in the later Middle Ages they developed into Dutch
- •§ 46. At the later stage of the great migration period — in the 5th c.
- •§ 49. The following table shows the classification of old and modern
- •Independent Vowel Changes in Proto-Germanic
- •§ 56. After the changes, in Late pg, the vowel system contained the following sounds:
- •Interpretation of the Proto-Germanic Consonant Shift
- •§ 60. The causes and mechanism of the pg consonant shift have been a matter of discussion ever since the shift was discovered.
- •Inflectional Morphology; Classes of Words
- •Inflection of Substantives.
- •Inflection of Adjectives
- •The Numerals
- •Inflection of Verbs
- •3.7.1. Origin of the Tense System
Генеалогічна класифікація мов
Зусиллями декількох поколінь учених, які вивчали мови в порівняльному аспекті, розроблена генеалогічна класифікація мов.
Генеалогічна класифікація мов - вивчення і групування мов світу на основі споріднених зв'язків між ними (на основі спільного походження від якоїсь прамови).
Грецьке слово genealogia означає "родовід". Спорідненими з цим словом є ген "елементарна одиниця спадковості, за допомогою якої відбувається запис, зберігання й передавання генетичної інформації в ряді поколінь", генеза (генезис) "походження, виникнення", генетив "родовий відмінок", жона (від gena), що означало "та, що народжує", євгеніка "наука про покращання біологічних властивостей людини", імена Гена, Женя, що означають "благородний", а також такі слова, як генотип, генофонд, геноцид, генерація, генерувати, генетика, генетичний тощо. Усі ці слова пов'язані значенням родоводу.
Генеалогічна класифікація базується на порівняльно-історичному методі, мета якого полягає: 1) у встановленні спорідненості мов, їх спільного походження шляхом порівняння слів, звуків і граматичних форм; 2) у реконструюванні слів і граматичних значень у мові-предку ; 3) у встановленні закономірностей у зміні слів, звуків і граматичних форм після розходження мов.
Ще в 1538 р. французький учений Г. Постеллус у книзі "Про спорідненість мов" намагався довести походження всіх мов від давньоєврейської. Відтак у 1610 р. Ю.-Ц. Скалігер зробив першу класифікацію мов у праці "Думки про європейські мови". На основі дослідження слова Бог він виділив 11 груп мов: грецьку, латинську, тевтонську, слов'янську, албанську, ірландську, британську, татарську, угорську і баскську.
У 1666 р. хорват Ю. Крижанич опублікував "Граматичні дослідження про російську мову", де навів фонетичні відповідники між слов'янськими мовами і на цій основі зробив їх класифікацію.
Багато мовних відповідників у європейських мовах установив засновник слов'янської філології Й. Добровський: гр. ХЄЇЦ&> лат- hiems, рос. зима; гр. ураю, рос. жрать; лат. gränum, слов. зрьно; лат. musca, рос. муха; нім. Gold, слов. злато.
Однак справжнім поштовхом для порівняльно-історичного методу стало відкриття європейцями санскриту. Італійський мандрівник Ф. Сассеті, який проживав в Індії у 80-х роках XVI ст., де й ознайомився з цією давньою мовою, у своїх листах у Європу висловив припущення про спорідненість санскриту з італійською мовою. На підтвердження цього навів такі відповідники: санскр. dva "два" - італ. due, санскр. tri "три" - італ. tre, санскр. sarpa "змія" - італ. serpe.
У другій половині XVIII ст. англійці заснували в Калькутті інститут східних культур. В. Джонс (У. Джоунз), вивчивши санскрит, першим дійшов висновку про існування прамови: "Санскрит, яким би не був його вік, має надзвичайну структуру; він досконаліший від грецької, багатший від латинської і перевершує ці мови за витонченістю. Однак його подібність із цими мовами, яка не могла виникнути випадково, настільки сильна, що жоден мовознавець при дослідженні всіх трьох мов не може не дійти висновку, що вони виникли з одного джерела, яке вже не існує". Так порівняльне вивчення мов трансформувалося в порівняльно-історичне.
Німецький мовознавець Фрідріх Шлегель ( 1767-1845) у праці "Про мову і мудрість індійців" уперше порівнював не слова, а морфеми (закінчення), що значно об'єктивізувало подібні дослідження і стало значним кроком у методиці порівняльних досліджень. Інший німецький мовознавець Франц Бопп (1791-1867), якого вважають одним із засновників порівняльно-історичного методу, порівняв дієвідмінювання в санскриті, грецькій, латинській, готській мовах і встановив регулярні відповідники як між коренями, так і закінченнями цих дієслів. Основний принцип Боппа - відповідність у граматичній структурі та в утвореному нею мовному матеріалі - зберігає свою силу і в наш час. Бопп був автором першої "Порівняльної граматики індогерманських мов" (1833).
Датський мовознавець Расмус-Крістіан Раск (1787- 1832) у праці "Дослідження давньопівнічної мови"(1815) зіставив граматичну структуру ісландської мови зі структурами гренландської, баскської, кельтської, норвезької, шведської, датської, німецької, грецької та латинської мов. Згодом залучив для зіставлення й слов'янські мови. Вчений дійшов висновку, що ісландська мова є спорідненою з норвезькою, шведською, датською, німецькою, грецькою і латинською мовами і не має спорідненості з гренландською, баскською та кельтською мовами.
Німецький мовознавець Якоб Грімм (1785-1863) у "Граматиці німецької мови" (1819-1837) порівнює всі германські мови в історичному плані, починаючи від готської й закінчуючи англійською. Це, по суті, перша порівняльно-історична граматика.
Російський мовознавець О.Х. Востоков (1781-1864), порівнюючи слов'янські мови, відкрив історію юсів (ж і а). Він дійшов висновку, що ці букви позначали носові звуки, які в давнину були характерними для всіх слов'янських мов, а залишилися лише в польській (ст. сл. ржкъ - польськ. rqk, ст. сл. голябъ - польськ. golqb; ст. слов, масо - польськ. mi$so). Востоков також довів необхідність порівнювати не тільки різні мови, а й різні зафіксовані в пам'ятках писемності й збережені в діалектах стадії історичного існування однієї мови.
Отже, Ф. Бопп, Р.-К. Раск, Я. Грімм і О. Востоков незалежно один від одного і майже в один і той самий час відкрили порівняльно-історичний метод.
Далі Август Шлейхер (1821-1868) досліджує балтійські та германські мови, обґрунтовує поняття родовідного дерева (див. схему на с. 64) й архетипу (праформи). Йоганн-Каспар Цейс (1806-1856) досліджує кельтські мови, Фрідріх Діц (1794-1876) - романські, Франьо Міклошич
(1813-1891) - слов'янські. Ф. де Соссюр займається реконструкцією індоєвропейської прамови.
Так поступово склалося порівняльно-історичне мовознавство і його чи не основне досягнення - генеалогічна класифікація мов.
За генеалогічною класифікацією мови світу поділяють на сім'ї (максимальні об'єднання споріднених мов), сім'ї - на групи (гілки), групи - на підгрупи, а вже в підгрупах виділяють конкретні мови. Ізольовану мову, генетичних зв'язків якої не вдалося знайти, вважають окремою сім'єю.
У наш час виділяють приблизно 200 сімей мов, із них 22 - у Євразії, 20 - в Африці, інші - в Америці, Австралії, Новій Гвінеї. Найвідомішими і найпоширенішими мовними сім'ями є індоєвропейська, семіто-хамітська, кавказька, фіно-угорська, самодійська, тюркська, монгольська, тунгусо-маньчжурська, китайсько-тибетська, тайська, аустронезійська, аустроазіатська.
Основні етапи історії мовознавства, його сучасний стан.
Мова — один із найвизначніших божественно-людських витворів, універсальне надбання людства й універсальна реальність суспільного існування. Це, за висловом німецького філософа Мартіна Гайдеґґера, оселя людського духа. І не дивно, що люди ще в давні часи зацікавились мовою і створили про неї науку — мовознавство.
Мовознавство, або лінгвістика, — наука про природну людську мову загалом і про всі мови св'ггу як її індивідуальних представників.
Отже, предметом мовознавства є мова як притаманний тільки людині засіб спілкування й окремі конкретні мови в їх реальному функціонуванні, у статиці й динаміці, в їх теперішньому й минулому, в усіх їх взаємозв'язках та взаємодії з іншими соціальними феноменами (суспільством, свідомістю, культурою тощо). Проблеми сутності мови, її функцій, структури і розвитку є дуже важливими, оскільки мова є необхідною умовою мислення, існування й поступу суспільства. Через пізнання мови пролягає шлях до пізнання людини.
Мовознавство — одна з найдавніших і найрозгалу-женіших наук. Усі мовознавчі дослідження розподіляють між двома підрозділами цієї науки — конкретним (частковим) і загальним мовознавством. Конкретне мовознавство вивчає окремі мови (україністика,
Мовознавство як наука
полоністика, богемістика, русистика) або групи споріднених мов (славістика, германістика, романістика тощо). Загальне мовознавство вивчає загальні особливості мови як людського засобу спілкування, а також структуру й закономірності функціонування всіх мов світу.
Початковий етап розвитку мовознавства: Індійський і античне мовознавство
Початковий етап розвиткуязикознанияVIв дон.е.-XVIII в. н.е.:
1. індійський мовознавство
2. античне мовознавство
3. мовознавство середньовіччя
4. мовознавство відродження середньовіччя.
Саме тоді сформувалися важливих проблем мовознавства, заклали основу лінгвістичної термінології, нагромадили матеріал з вивчення різних мов світу.
Давня ідея походження мови перегукується з міфам пов'язує поява мови з Богом- з одного сторони, і з матеріальниммиром-с інший.
Давнє уявлення: основу зародження світу лежить божественне початок, яке перетворюється на матерію через логос (слово). «Спочатку було словом, і слово було в Бога».
Ставлення до наявності значення слова підштовхнуло до розвитку науки про мову.
Індійський мовознавство виникла потреби тлумаченнявед - священних книжокИндуизма (>ведическое мовознавство). Найважливішою функцієюдревневедических лінгвістів булоотграничение священного мовивед санскриту від народної мови пракриту.
Найстрашніше видатні гідність індійського мовознавства – граматикаПанине (IV в. До н.е.) граматикаПанине складається з 3996сутр (віршованих творів).
На відміну від індійського мовознавства дляевропейско-античной лінгвістики була важлива суть мови, його зв'язку з мисленням.Учених цікавили природні найменування. У першому місці був філософський аспект мови, саму теорію мови,рожденная у надрах філософії. Існує 2 теорії походженняязика-наименования промови:
1. найменування за своєю природоюphysei (Геракліт) походження назви заперечує саму суть предмета.
2. зі становленняthesei (Демокріт) речі називають речі оскільки влаштовані люди й не відбиваючи суті.
Свій внесок вніс і великаДревне Грецька трійця філософії: Платон, Сократ і Аристотель.
З іншого боку на становлення мовознавства вплинули філософи стоїки і Александрійські граматисти.