- •7. Завдання, принципи й напрями когнітивної лінгвістики.
- •8. Основні поняття когнітивної лінгвістики.
- •9. Проблема концепту в сучасній лінгвістиці.
- •4. Лінгвістична концепція в. Фон. Гумбольдта та її вплив на лінгвістику хх – початок ххі ст. Гіпотеза лінгвістичної відносності Сепіра-Уорфа як прояв неогумбольдтианства у мовознавстві.
- •6. Основні проблеми взаємозв’язку мови і мислення. Типи мислення. Вербальні та невербальні засоби комунікації. Поняття про паралінгвістику та паракінесику.
- •7. Новітні напрями сучасного мовознавства. Когнітивна лінгвістика та її місце в науці про мову.
- •8. Багатопланова природа та функції мови.
- •9.Лінгвосеміотика. Типи знаків. Специфіка мови як знакової системи.
- •10.Семіот. Будова слова. Семант. Трикутник Огдена-Річардса. Закон семант.Відкритості словесного знака.
- •12. Парадигматичні, синтагматичні та епідигматичні відношення між мовними одиницями як основа системного та синергетичного устрою людської мови. Ізоморфізм мовної системи.
- •13. Соціолінгвістичні проблеми мовознавства. Основні соціальні статуси мови: національна мова, державна мова, мова міжнаціонального та міжнародного спілкування. Поняття про штучні мови.
- •14. Мова як історична категорія. Внутрішні та зовнішні чинника мовних змін. Поняття про мовні антиномії. Основні закони розвитку мови.
- •15. Основні лінгвістичні методи та їх характеристика.
15. Основні лінгвістичні методи та їх характеристика.
Методами лінгвістичних досліджень займались багато відомих вітчизняних та зарубіжних науковців, зокрема: І. О. Бодуен де Куртене, Карл Бругман, Выльгельм Вундт, О. О. Потебня, Пилип Федорович Фортунатов, Август Шлейхер та ін. 1)Загальні (спостереження, індукція, дедукція, гіпотеза, аналіз, синтез, порівняння, ідеалізація, експеримент, формалізація, моделювання..) і спеціальні (1.порівняльно-історичний, 2.типологічний, 3.зіставний, 4.структурний, 5.функціональний, конструктивний, дискурс-аналізу). 1-сукупність процедур реконструкції походження мов від прамов, установлення еволюційних змін і закономірностей розвитку споріднених мов шляхом їхнього порівняння на різних етапах формування, доведення генетичної близькості мов. Тобто об'єктом є споріднені мови, які мають спільного предка.Головне завдання цього методу - відкриття законів, за якими розвивалися споріднені мови в минулому. За його допомогою можна реконструювати (відтворити) звуки, слова, їх форми і значення.Головним принципом методу є історизм. Основоположники Ф. Бопп, Я. Гримм, датчанин Р. Раск і російський дослідник О.Х. Востоков. Зародження методу позначено розробками: 1) проблеми походження мови від прамови, якою спершу став санскрит(у 2 половину 19 ст. це було спростоване А. Шлейхером); 2) концепції мовних сімей; 3) генеалогічної і типологічної класифікації мов; 4) універсальних граматика (порт-Рояля 1660 р.) і створення багатомовних словників.На основі порівняльно-історичного методу створено історичні й порівняльно-історичні граматики мов і етимологічні словники (словники, які пояснюють походження слів).
3-головний м. контрастивної лінгвістики, спрямований на вияв спільних і специфічних рис зіставлюваних мов на всіх їх рівнях, а також в мовленні і у тексті. Його об'єктом є вивчення різних мов - споріднених і неспоріднених.Мета застосування : шляхом зіставлення виявити спільні, однакові й відмінні, специфічні риси зіставлюваних мов у звуковій, словниковій і граматичній системах; поглиблення знань про одну з мов на тлі другої, встановлення характерологічних рис сімей і груп мов, прогнозування інтерференції мов, визначення особливостей взаємодії мов в процесі оволодіння другою іноземною мовою.
2-метод мовознавчих досліджень, спрямований на виділення загальних ознак і закономірностей мов світу і їхню класифікацію залежно від таких ознак. Головним принципом методу є порівняння як установлення схожості і розбіжності між мовами. Метою методу є виділення мовного типу як сукупності відповідних ознак мов (універсалій) або сукупності мов, що їх мають. На відміну від порівняльно-історичного методу, здійснюється аналіз синхронічного стану мов незалежно від їх спорідненості чи віддаленості.типи: 1) мови аморфні (кореневі, ізолюючі); 2) аглютинативні; 3) інкорпоруючі (полісинтетичні); 4) флективні (фузийні) (перший, другий і четвертий типи було виділено до нього А. Шлегелем, а інкорпоруючий уперше виокремив Гумбольдт).
2.2 Література країни, мова якої вивчається