8. Багатопланова природа та функції мови.

Мова – явище соціальне (суспільне). Вона виникає, щоб задовольнити потреби людського суспільства, є однією з найважливіших ознак суспільства й поза ним існувати не може.

1 Комунікативна. мова – гол. засобу спілкування, мова, якою не спілкуються, стає мертвою, і в історії людських мов дуже мало прикладів повернення мов до життя; 3 Гносеологічна. Комунікація відбувається, як правило, для того щоб передати чи засвоїти інформацію, знання або набутий досвід. Мова – могутній засіб пізнання. Людина ніколи не пізнає світ “із нуля”, вона користується не лише індивідуальним досвідом, а й суспільним, який закодовано в мові. 4 Експресивна. Спілкування – це й соц процес, і міжособистісний.

5 естетично-культурологічна. Ця функція виражається в естетичних, культурних і національних уподобаннях певної нації. Руйнування естетично-культурологічної функції призводить до того, що нація поступово переходить у безнаціональну чи в іншу національну парадигму.6 Виховна: слово прищеплює моральні принципи, виховує національно-свідомого громадянина, естетичне світовідчуття.

7 Магічно-містична: сила слова – викор-вали в давнину в замовляннях та заговорах, які мали практичну функцію, але за словесною формою вони були справжніми мистецько-поетичними творами. Колядки, щедрівки, примовляння 8 Філософсько-світоглядна: мова прив’язує етнос до його природного оточення, ландшафту, предметного обжитого космосу, з рослинністю та звіриною включно, який становить неорганічне тіло народу.9 Ідентифікаційна. Мова є засобом ідентифікації, ототожнення особи в межах певної людської спільноти, засобом об’єднання людей у народ, націю, засобом консолідації населення в державі. Усі функції мова не виконує окремо, вони взаємодіють між собою, впливають одна на одну, близькі за своєю суттю. Повнота виконання функцій означає ефективність мовоіснування.

9.Лінгвосеміотика. Типи знаків. Специфіка мови як знакової системи.

ЛінгвоС. вивчає природну мову — найважливішу із знакових систем, що діють у сфері культури, — з точки зору його спільності з іншими знаковими системами. В той же час мова виступає як еталон знакових систем.

Згідно з семіот. підходом мова – це система знаків, яка користується певними правилами щодо утворення і перетворення слів. Знаки поділяють на три види: знаки-індекси, знаки-образи та знаки-символи. 1. знаки, що безпосередньо вказують на позначуваний ними предмет. Між знаком і предметом існує зв'язок, аналогічний зв'язку наслідку з причиною. 2. мають певну подібність до відповідних предметів. 3. це знаки, які фізично не пов'язані з предметами, які вони позначають, їхнє значення встановлюється за взаємною згодою. У цьому випадку зв'язок між знаками і предметом складається або за угодою, або стихійно, при формуванні мови і практичному засвоєнні конкретною людиною. Саме ці знаки становлять основу мови.

Кожний знак характеризується предметним значенням і смислом.

П р е д м е т н е- об'єкт, який позначається цим знаком. Такими об'єктами можуть бути окремі предмети, множини предметів, явища, події, властивості, відношення тощо. С м и с л о м є інформація, яку несе знак про предмет.

Мовні знаки, як і знаки інших семіотичних систем, є умовними, довільними. Вони не мають органічного зв'язку з явищами, які позначають. Про умовність мовних знаків свідчить і те, що одне й те саме поняття в різних мовах позначається різними звуковими комплексами

Мова є однією зі знакових систем. У цьому легко переконатися, взявши до уваги той факт, що будь-який знак іншої семіотичної системи можна передати словом чи якимось іншим мовним виразом.