Завдання:
Поясніть, в чому полягає гуманістичне переосмислення міфу про Едіпа в трагедії Софокла «Цар Едіп». Порівняйте характер викладу подій у міфі та творі Софокла.
Яким є співвідношення фатальних сил та індивідуальної волі героя в трагедії Софокла? В чому ви вбачаєте торжество особистості в трагедії? Скористайтеся поданим нижче уривком.
ХОР
О, як страшно людині цей жах споглядать!
Ще ніколи страшніших не бачив я мук!
О, нещасний, яке божевілля тебе
1300] Охопило? Ненатле яке божество
Налетіло, мов вихор, з пекельних глибин
На твою нещасливу долю?
Леле, леле! Дивитись на тебе мені
Вже несила, а скільки б хотів я спитать,
1305] І почути, й дізнатися скільки б хотів,-
Але жах мою душу проймає!
ЕДІП
Горе, горе мені! О нещастя моє!
В край який я, бездольний, іду?
1310] І куди мого стогону луни летять?
О, куди ти ведеш мене, Доле?
ПРОВІДНИК ХОРУ
В імлу страхіть нечуваних, невиданих.
ЕДІП
Строфа 1
О пітьми жах!
Непроглядна мла хмари чорної,
1315] Повінь темряви нездоланної!
О горе!
І горе внов! Мов вістря, в груди вп'явсь мені
Страждання біль і спогад лютих злочинів.
ПРОВІДНИК ХОРУ
Не диво, що у незрівняннім горі цім
1220] Подвійно тужиш і подвійно мучишся.
ЕДІП
Антистрофа 1
О друже мій!
Лиш один тепер ти слуга мені,
Бо сліпцем сумним ще піклуєшся.
Ой леле!
1425] Ти тут, зі мною, ясно відчуваю я,
Бо хоч і темний, але чую голос твій.
ПРОВІДНИК ХОРУ
Страшне вчинив ти! Як ти очі зважився
Згасити? Хто з богів тебе штовхнув на це?
ЕДІП
Строфа 2
Аполлон то був, Аполлон, брати!
1330] Злом він злочини завершив в мені.
Не інший хто, сам очі вирвав, безталанний я!
Нащо ж ті очі,
Як ні на що не мило вже й дивитися?
ПРОВІДНИК ХОРУ
1335] все сталось так, як мовив ти.
ЕДІП
Куди ж тепер гляну я?
І кого любить мені?
З ким, друзі, щиро привітатися?
1340] О, мерщій мене проженіть вддціль,
Згубу, скверну цю проженіть мерщій!
Тричі проклятий, я усім богам
Став ненависний.
ПРОВІДНИК ХОРУ
Сумні - і доля, й розум твій однаково,-
Нехай би краще зовсім я не знав тебе.
ЕДІП
Антистрофа 2
1350] А бодай би він та й навік пропав,
Той, хто з ніг моїх пута зняв тугі
І не на радість вихопив із рук загибелі
А умер би я -
1355] де знали б стільки горя й сам я, й родичі.
ПРОВІДНИК ХОРУ
Було б і справді краще так.
ЕДІП
Не йшов би я батька вбить,
Не знеславив би себе
1360] Я шлюбом із своєю матір'ю!
І богами я вже відкинутий,
І батьків своїх став соложником.
Якщо в світі є зло над всяке зло,-
Все прийняв Едіп.
ПРОВІДНИК ХОРУ
Не знаю я, чим виправдати вчинок твій,-
Вже краще не родитись, як сліпому жить.
ЕДІП
Не говори, що не найкращий вихід то,
1370] Не радь мені нічого і не вчи мене.
Якими-бо очима мав би глянути,
В Аїд зійшовши, на свойого батька я
Чи на нещасну матір? Перед ними-бо
Я винний так, що мало і петлі мені.
1375] Чи любо на дітей було б дивитися,
Моє поріддя, з нею блудно роджене
О ні, очам моїм несила бачити
Ні їх, ні міста, ані славних стін його,
Ані священних статуй,- сам позбавив я
1380] Себе всього - найперший між фіванцями.
Сам наказав я гнати нечестивого,
У кому голос божий скверну виявить,
Що на родину Лая впала плямою.
І як в ганьбі цієї скверни смів би я
1385] На громадян очима лиш поглянути?
Нізащо! О, коли б я міг джерела вух
Замкнуть для слуху і мою нещасну плоть,
Немов в'язницю, всю огородити скрізь,
Щоб і не чуть нічого, і не бачити.
1390] Не відчувати лиха - як це солодко.
О Кіферон, навіщо ти прийняв мене?
І чом, прийнявши, зразу ж не убив тоді,
Щоб тайни не відкрить мого походження?
Полібе й ти, Коринфе, що вважав тебе
1395] я рідним домом, скільки зла затаював
Я під красою, що в мені плекали ви,
Й те зло жахливі породило злочини.
О шлях троїстий, тіняві ущелини,
І гай дубовий на розпутті трьох доріг,
1400] То ж ви мою? пролиту мною кров пили
Мойого батька,- все ви пам'ятаєте,
Що я вчинив, і потім, як прийшов сюди,
Що я накоїв! О мій шлюбе, шлюбе мій!
Те лоно, від якого народився я,
1405] Моє прийнявши сім'я, породило знов
Синів братами батька однокровними
І дочок - сестер від тієї ж матері,-
Ганьба, якої людський рід не знав іще
Та нащо ці ганебні дії згадувать!
1410] В ім'я богів - скоріш мене сховайте десь,
Чи вбийте, чи втопіть у глибині морській,
Щоб більш ніхто не міг мене побачити.
Наблизьтесь, доторкніться до нещасного.
Не бійтеся - ні скверни, ні недуг моїх
1415] Ніхто з людей, крім мене, не носитиме.
Переклад Б.Тена
Прокоментуйте вислювання В. Ярхо [2] стосовно природи конфлікту в трагедії Софокла: «Драматична ситуація виникає у «Царі Едіпі» не з характеру центрального персонажа або з його почуття (любові, ревнощів, заздрості, владолюбства та ін.), а ззовні, причому первинним поштовхом стає подія, про яку незабаром усі забувають, оскільки вона поступається місцем з'ясуванню абсолютно інших обставин. Саме ці незвичайні обставини визначають індивідуальну своєрідність героя, що розкривається не в його неповторних психічних властивостях, а в узагальненій моральній характеристиці людини, «якою вона має бути». До поведінки героя не додається будь-яких ознак, які могли б скласти його суб'єктивну провину, – в той же час йому доводиться брати на себе усю відповідальність за об’єктивний стан речей, що склався. Проте ця несумірність об'єктивної відповідальності з суб’єктивною невинністю не викликає нашого обурення і не вселяє нам переконання в алогізмі, дисгармонії існуючого світу, – навпаки, падіння героя стверджує кінцеву розумність».
Основні поняття: трагедія, міф, протагоніст, трагічна колізія, трагічна іронія, антропоцентризм, гуманізм, психологізм, фатум.
Література:
Основна:
Анненский И.Ф. История античной драмы. – СПб.: Гиперион, 2003. – 416 с.
Ярхо В.Н.Античная драма. Технология мастерства. – М.: Высшая школа, 1990. – 142 с.
Шкаруба Л.М.Древнегреческая трагедия: от Эсхила до Эврипида // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – 2004. – № 11. – С. 9-19.
Ярхо В.Н. Античные свидетельства о жизни и творчестве Софокла // www.lib.ru/POEEAST/SOFOKL/sofokl0_3.txt_with-big-pictures.html
Ярхо В.Н. Софокл и его трагедии // http://lib.misto.kiev.ua/POEEAST/SOFOKL/sofokl0_6.txt
Аверинцев С.С. К истолкованию символики мифа об Эдипе // Античность и современность. – М.: Наука, 1972. – С. 90-103.
Боннар А. Софокл и Эдип – ответ року// Боннар А. Греческая цивилизация. – Т. 2. – М.: Искусство, 1992. – С. 105-141.
Якимова Ж.В. Д.С. Мережковский о древнегреческой трагедии в связи с постановкой его переводов пьес Софокла и Еврипида на Александрийской сцене // http://cyberleninka.ru/article/n/d-s-merezhkovskiy-o-drevnegrecheskoy-tragedii-v-svyazi-s-postanovkoy-ego-perevodov-pies-sofokla-i-evripida-na-aleksandriyskoy-stsene
Синицын А.А. Дионисийские драмы Софокла // http://www.proza.ru/2012/07/02/669
Апт С.Античная драма // Античная драма. – М.: Худ. лит., 1970. – С. 5-37. (серия «Библиотека всемирной литературы». Том 5).
Каллистов Д.П. Античный театр. – Л.: Искусство, 1970. – 176 с.
Додаткова:
Головня В.В.История античного театра. – М.: Искусство, 1972. – 287 с.
Пащенко В. І.Антична література. – К.: Либідь, 2008. – 718 с.
Підлісна Г.Н.Антична література. – К.: Вища школа, 1992. – 255 с.
Тронский И.М. История античной литературы. – М.: Высшаяшкола, 1983. – 464 с.