2. Традиційні прийоми економічного аналізу
І. Порівняння — це метод, за допомогою якого явище, що аналізується, порівнюється з іншим одноякісним явищем з метою виявлення загальних рис або відмінностей між ними. Він використовується як у житті окремих людей, так і в економіці. Порівняння може дати позитивні наслідки тільки тоді, коли явища, що порівнюються, можна зіставити.
- спосіб порівнянняявляє собою оцінку й аналіз об'єкта, що досліджується, через аналогічні об'єкти (логічно порівнянні, але різнорідні за економічним змістом). Тобто порівняння як метод спосіб дослідження здійснюється через зіставлення одного показника з іншими з метою визначення спільних рис або розбіжностей між ними (планових і фактичних показників, фактичних показників з нормативними, фактичних показників з аналогічними показниками минулих років тощо);
Для того щоб показники, які аналізуються, були порівнювальними, слід провести ряд допоміжних розрахунків (інколи останні називають методом перерахунку показників):
- нейтралізувати вплив цінових чинників (перерахувати показники обсягу в однакову оцінку);
- нейтралізувати різницю обсягів виробництва;
- проводити порівняння за однакові звітні періоди;
- перерахувати показники, що порівнюються за однією методикою;
- виключити інші відмінності в умовах роботи підприємств, що порівнюються.
Найбільш типовими є ситуації, коли застосовуються такі порівняння:
Порівняння фактичних і планових розрахункових показників для оцінки ступеня виконання плану.
Зіставлення фактичних показників з нормативними з метою контролю за витратами та впровадження ресурсозберігаючих технологій.
Порівняння фактичних показників з показниками минулих років для визначення тенденцій (динаміки) розвитку економічних процесів.
В спеціальній літературі з економічного аналізу цей метод економічного аналізу називають порівняльним аналізом і поділяють його на:
горизонтальний — використовується для розрахунку абсолютних та відносних відхилень фактичного рівня від базового;
вертикальний — вивчає структуру економічних явищ і процесів шляхом обчислення питомої ваги окремих частин в загальному цілому (наприклад, питома вага необоротних і оборотних активів у загальній сумі активів підприємства), відношення частин цілого між собою ( наприклад, власного і позиченого капіталу, основного й оборотного капіталу), а також вплив факторів на рівень результативних показниківшляхом порівняння їх величини до і після зміни фактора;
трендовий — застосовується у випадках, коли вивчаються відносні темпи зростання та приросту показників за декілька років до рівня базового року, тобто при дослідженні рядів динаміки.
II. Використання абсолютних, відносних, величин в економічному аналізі
В економічному аналізі використовуються:
абсолютні величини — характеризують кількісні розміри явища, яке аналізується, в одиницях міри, ваги, об'єму, площі, вартості;
- абсолютні величини - показують, як змінюється показник протягом певного періоду часу або на скільки один порівнянний показник (об'єкт, явище) відрізняється від іншого за певною ознакою у абсолютному виразі;
Відносні величини— показують співвідношення величини явища, яке вивчається, з величиною того ж явища, але взятого за інший час, або іншого явища.
- відносні величиниобчислюються шляхом побудови часового ряду, тобто вони характеризують зміну того чи іншого показника в часі у відносному виразі. Здебільшого відносні величини є відношенням двох абсолютних величин (відсоток виконання плану, темпи зростання та приросту окремих показників тощо);
Ці показники розраховуються відношенням однієї величини до другої, яка приймається за базу порівняння:
1) відносна величина планового (розрахункового) завдання:
[план (розрахунок) поточного року] / [план (розрахунок) минулого року або за декілька минулих років];
2) відносна величина виконання плану:
[(фактичний показник) / (плановий показник)] * 100%;
3) відносна величина динаміки:
(показник поточного періоду) / (показник минулого періоду).
Ці показники поділяються і характеризують:
абсолютний приріст — характеризує, як збільшився, наприклад, обсяг продукції в звітному періоді порівняно з минулим;
темп зростання продукції — відношення рівня виробництва даного звітного періоду до базового рівня виробництва, виражається в процентах, коефіцієнтах;
темп приросту розраховується як відношення абсолютного приросту продукції за даний період до абсолютного рівня базового періоду;
абсолютний розмір 1% приросту продукції обчислюється як частка від ділення абсолютного приросту на його темп, виражений у відсотках.