03Boplan_peredmov
.doc
96 Jасуk R. Мара Ukrainy Beauplana // Ksiega pamiątkowa XII Zjazdu Lekarzy і Przyrodników Polskich w roku 1925. — Warsawa. 1926. — T. 1. — S. 120 — 121; Jacyk R. Stopień dokladności na mapachXVII w. // Pamiętnik II Zjazdu Stowianskich Geograiów і Etnografów w Polsce w r. 1927. — Kraków, 1930. — T. 2. — S. 282 — 283; Jacyk R. Analiza тару Ukrainy Beauplana // Polski Przegląd Kartograficzny. — Lwów, 1931. — T. 5. — №35. — S. 66 — 91.
97 Buczek K. Ze studiów nad mapami Beauplana // Wiadomości Słuzby Geograficznej. — Warszawa, 1933. — N 1. — S. 20 — 23.
98 Крип'якевич І. Забуті види України XVII — XVIII ст. // Українська книга. — Львів, 1937. — № 1. — С. 18 — 20. Пор.: Ковальський Н. П., Мыцык Ю. А. «Cyaneae» — немецкое сочинение конца XVII в. и его сведения по истории славян // Вопросы германской истории и историографии. — Днепропетровск, 1975. — Вып. 3. — С. 138; Мыцык Ю. А. Записки иностранцев как источник по истории Освободительной войны украинского народа 1648 — 1654 гг. — Днепропетровск, 1985. — С. 39.
99 Крип'якевич I. П. Богдан Хмельницький. — К., 1954. — С. 43, 80, 104, 238 та ін. Пор. також: Кізлик О. Д. Іван Петрович Крип'якевич: Бібліографічний покажчик. — Львів, 1966 (бібліографія праць не повна).
Нігілістичне ставлення до серйозних історичних досліджень у республіці на початку 30-х років болюче відбилося також на джерелознавстві, включаючи вивчення і використання спадщини Боплана. Минуло понад 25 років, поки бопланівська тематика, спершу несміливо і часом з дивними формулюваннями, почала з'являтися на сторінках наукових праць. Втрачено було спадкоємність історіографічної традиції, і багатьом авторам здавалося, що саме вони починають /230/ відкривати Боплана. Здобутки попередників забулися або їх свідомо замовчували. Доцент Київського університету Віра Павлова намагалася довести, що відомості для карт Боплан, значною мірою, запозичив з російських карт, зокрема з «Большого чертежа» 100, та що карти Боплана, мовляв, просто чомусь «прийнято вважати оригінальними» 101. Павлова цілком ігнорувала ту обставину, що карти Боплана складалися на підставі геодезичних вимірювань, а тогочасні (та й пізніші) російські — за принципом інтинераріїв (шляхових карт). Володимир Голобуцький, колишній співробітник Інституту історії АН УРСР, відновив значення «Опису України» як історичного джерела 102. Павло Жолтовський (1904 — 1986), співробітник Музею етнографії та художніх промислів АН УРСР у Львові, повернувся до карт як до іконографічного джерела 103. Але про повне відродження бопланознавства ще важко було говорити: протягом 60 — 70-х років про Боплана, по суті, не було сказано жодного свіжого слова, його недооцінювали та й писали про нього скупо і неохоче 104.
Лише в кінці 70-х — на початку 80-х років у дослідженні спадщини Боплана відбулися певні зрушення. Микола Кравець присвятив «Описові України» змістовну лекцію 105. На підставі нової закордонної літератури було підведено підсумки картографічних досягнень Боплана — вони виявилися набагато більшими, ніж вважалося раніше, хоча б, за часів Кордта 106. Праці про Боплана зайняли відповідне місце в історіографії українського картознавства XIX — початку XX ст. 107.
100 Павлова В. П. Картографическое изучение территории Украины. (Исторический обзор): Автореф. дис. ... канд. географ. наук. — Киев, 1954. — С. 4.
101 Павлова В. П. Картографічне вивчення території західних областей в період до возз'єднання їх з Радянською Україною // Географічний збірник. — К., 1960. — Вип. 3. — С. 180; Павлова В. П. Територія України на іноземних картах XVI — XVII вв. // Вісн. Київ. ун-ту. Сер. геології та географії. — 1963. — № 5, вип. 2. — С. 97.
102 Голобуцкий В. А. Запорожское казачество. — Киев, 1957. — С. 46, 53 — 55, 88, 89, 110 та ін., також дві карти Дніпра.
103 Жолтовський П. M. Визвольна боротьба українського народу в пам'ятках мистецтва XVI — XVIII ст. — К., 1958. — С. 18 — 21.
104 Пор.: Марченко M. I. Українська історіографія (з давніх часів до середини XIX ст.). — К., 1959. — -С. 42.
105 Кравець M. M. Щоденник Еріха Лясоти та «Опис України» Гійома Левассера Боплана як джерело з історії України: (Методична розробка для студентів). — Вінниця, 1978. — С. 12 — 20.
106 Дашкевич Я. Р. Територія України на картах XIII — XVIII ст. // Історичні дослідження: Вітчизняна історія. — К., 1981. — Вип. 7. — С. 90 — 91.
107 Дашкевич Я. Р. Середньовічні карти України в дослідженнях кінця XVIII — початку XX ст. // Історичні дослідження: Вітчизняна історія. — К., 1985. — Вип. 11. — С. 85 — 90.
Ярема Кравець підготував новий український переклад «Опису /231/ України», призначений для широких читацьких кіл. Він був опублікований у скороченому вигляді як журнальний варіант 108. Автор передмови до перекладу Ярослав Ісаевич також сприяв популяризації твору Боплана серед російських читачів 109. Марія Вавричин дала огляд картографічних праць Боплана і перелік карт, збережених у радянських колекціях (правда, до них вона помилково залічила репродукції Ю. Нємцевича, повиривані з польського перекладу «Опису України» 1822 р.), та підготувала проект атласу репродукцій усіх Бопланових карт 110.
Виникли деякі нетрадиційні підходи до спадщини Боплана. Микола Крикун, порівнявши південні межі Брацлавського воєводства за картами і територією справжнього заселення, зробив висновок, що Боплан включив до воєводства територію, на яку реальна влада Польщі не поширювалася 111. Геннадій Боряк, аналізуючи відомості про Київ за «Описом України» та картами, звернув увагу на реалістичне панорамне зображення міста 112. Відновилося регіональне вивчення карт. Людмила Анохіна працювала над Вінниччиною 113, Ольга Діденко — над Уманщиною 114.
108 Боплан Г. Л. де. Опис України... / Пер. з фр. Я. Кравець // Жовтень. — Львів. 1981. — № 4. — С. 54 — 88. Принципи даного перекладу викладено в ст.: Кравець Я. І. «Опис України...» Боплана — видатна історична пам'ятка // Українська археографія. Сучасний стан та перспективи розвитку. Тези доповідей респ. наради. Грудень, 1988 р. — К., 1988. — С. 75 — 76.
109 Ісаєвич Я. Боплан і його «Опис України...» // Жовтень. — Львів, 1981. — № 4. — С. 89 — 90; Чтоб вовек едины были / Сост. Я. Д. Исаевич. — М., 1987. — С. 343 — 344, 350 — 376. Фрагменти «Опису України» подаються за уточненими перекладами К. Мельник-Антонович і В. Ляскоронського.
110 Вавричин М. Карти українських земель Г. Боплана в бібліотеках і архівах СРСР // Бібліографічна інформація і сучасність: Зб. наук. праць. — К., 1981. — С. 116 — 127; Вавричин М. Г. Карти України Гійома Левассера де Боплана // Жовтень. — 1981. — № 4. — С. 89 — 94; Вавричин М. Г. Про видання атласу «Україна на картах Г. Боплана» в рамках серії «Картографічні джерела до історії України» // Українська археографія... Тези... — С. 240 — 243.
111 Крикун М. Г. Границі і повітовий поділ Брацлавського воєводства в XVI — XVIII ст. // Історичні дослідження: Вітчизняна історія. — К., 1983. — Вип. 8, — С. 91.
112 Боряк Г. В. Гійом де Боплан: «Це давнє місто розмістилося на плато». Київ на картах XV — XVIII ст. // Київ. — 1985, — № 1. — С. 154 — 155.
113 Анохіна Л. С. Поділля на картах Г.-Л. Боплана // Тези III Вінницької обласної історико-краєзнавчої конференції (4 вересня 1985 p.). — Вінниця, 1985. — С. 63 — 64.
114 Діденко О. П. Уманщина на картах Г. Боплана // Історико-географічне вивчення природних та соціально-економічних процесів на Україні: Зб. наук. праць. — К., 1988. — С. 84 — 89.
Заново передруковано російський переклад «Опису України», хоча незрозуміло, чому для цього підібрано найнедосконаліший з /232/ існуючих — переклад Ф. Устрялова 115, зрештою, без оригінальних приміток. На Україні вперше Сергієм Білоконем впорядковано біобібліографію Боплана 116.
115 Боплан Г. Л. де. Описание Украины // Архіви України. — К., 1988. — № 2. — С. 62 — 76; № 4. — С. 50 — 63. Котляр M. Ф. Передмова // Гійом Левассер де Боплан і його «Опис України» // Архіви України. — 1988. — № 2. — С. 59 — 62.
116 Білокінь С. Бібліографія києвознавців. К., 1985. — Вип. 5. — С. 4 — 6.
Незважаючи на помітне пожвавлення українського бопланознавства у 80-х роках, досі ще відчуваються негативні наслідки легковажного ставлення до історичних джерел в минулому, коли для історичної науки було втрачено кілька десятків років. Кількісний ріст публікацій автоматично не підвищив їх якість. В результаті, нам сьогодні не так просто досягти того рівня, якого, вивчаючи спадщину Боплана, добилися зарубіжні дослідники (маємо на увазі, хоча б, критичне видання «Опису України» на підставі усіх прижиттєвих видань і повний корпус карт, працю над яким завершують Д. Ф. Ессар та А. Б. Пернал). Однак незалежно від цього всього ми врешті усвідомили, що Боплан, завдяки. «Описові України» й картам, навічно залишається в суспільно-політичній історії України та в цілому ряді суміжних історичних і неісторичних дисциплін. Прийшло розуміння того, що Гійом Левассер де Боплан був не просто військовим інженером, якого авантюристична вдача привела на Україну, а справжнім фундатором західноєвропейського українознавства. З його іменем назавжди пов'язане поширення імені нашої Батьківщини в Західній Європі. А багатогранність Бопланової спадщини — певна запорука того, що до постаті Великого Француза повертатимуться не раз українські дослідники багатьох поколінь.
Я. Р. Дашкевич.