Короткий огляд розвитку лижного спорту в росії з періоду зародження до 1917 року

Вважають, що лижі винайшли або стародавні жителі Центрального Сибіру, а з великим переселенням народу вони поширилися по всій Півночі, або одночасно в усіх місцях, де сніжні зими. Якщо відносно способу і місця винаходу лиж існують різні версії, то час подій досить точно визначили археологи. На російській півночі і поблизу скандинав­ських фіордів вони не раз знаходили скам'янілі лижі, вік яких сягав 5 тис. років. У печерах заполярного острова Родей у Норвегії і поблизу Упсали (Швеція) були відкриті приблизно такого ж віку малюнки із зображенням лижників.

Однак лижі не довго залишалися виключно привілеєм жителів Пів­ночі. Описуючи свій похід у Малу Азію, старогрецький історик Ксенофонт (401 р. до нашої ери) повідомляв, що вірмени не лише самі корис­тувалися прив'язаними до ніг круглими дерев'яними дощечками, але радили взувати в спеціальні лижі коней, що загрузали в снігу.

На Русі лижі широко застосовувалися не лише в повсякденній діяльності людей, а й для розваг під час зимових свят. Тут уже можна було побачити прообраз лижних змагань — біг на лижах наввипередки і спускання з крутих схилів. У середині XVII ст. в суровому колимському краї проклав собі шлях на лижах мореплавець Семен Дежньов, і в цей час простував на них приамурськими нетрями не менш відомий землепроходець Ерофей Хабаров. Великий полководець Суворов поставив на лижі і гармати під час переходу через Альпи. Нижні загони відіграли свою роль при вигнанні наполеонівських пол­чищ.

Створення лижних клубів поклало початок регулярним міжнарод­ними лижним змаганням. У 1877 році в Норвегії було організовано перше лижне спортивне товариство. Цей досвід був перейнятий Фінлян­дією де був створений спортивний лижний клуб. Далі почали виникати клуби лижників у всіх великих державах Європи, Азії, Америки: в Уго­рщині у 1883 році, Австрії і Швейцарії у 1891 році, Німеччині і Італії у 1893 році, Швеції у 1895 році.

Перші лижні змагання в Росії, про які оповіщалось у пресі, були проведені у лютому 1894 року по сніговому покрову річки Неви біля Адміралтейської набережної. Дистанція була невеликою 1/4 версти що складає 267 метрів. Через місяць, у подібних змаганнях брали участь жінки.

У грудні 1895 року відбулося урочисте відкриття Московського клубу лижників, який організували 13 членів клубу велосипедистів і 17 любителів лижних прогулянок. У статуті клубу вказувалося, що його членами не можуть, бути «особи жіночої статі, вихованці навчальних закладів і професіональні лижники», якими вважалися "всі хто їздив на лижах публічно за гроші». Невдовзі ентузіа­сти подали своєму генерал-губернатору прохання «затвердити Статут товариства лижного спорту, передбачивши в ньому можливість допу­щення як гостей осіб жіночої статі і тих, хто досяг повноліття». Після залагодження бюрократичних формальностей товариство було узаконе­не.

26 Січня 1896 року на Ходинському полі вперше відбулися офіційні змагання на звання «першого лижного бігуна столиці,» яке в гонці на з версти виборювали 6 учасників.

Згодом у 1897 році у Петербурзі був створений клуб лижників «Полярна зірка», а потім у Тулі, Рязані, Костромі, Смоленську, Харкові, Єкатеринбурзі.

Але для широких мас населення клуб був зачинений, бо потрібно було робити значні грошові внески.

Перший чемпіонат Росії відбувся у лютому 1910 року. В гонці на 30 верст брали участь 14 спортсменів, найсильнішим виявився Павло Бичков з результатом 2 год.26 хв.47 сек. Він успішно виступив і в кіль­кох наступних чемпіонатах. Разом з іншим сильним гонщиком того часу — Ігорем Немухіним він виступив на міжнародних змаганнях — Півні­чних іграх. Павло Бичков працював двірником у братів Скуйє, які узим­ку бігали на лижах, а влітку їздили на велосипедах. Бичков попросив панів брати його з собою у вихідні па лижні прогулянки і незабаром разом з демократичними господарями вступив до клубу лижників, а згодом став першим лижником країни. Однак високе звання двірник отримав не одразу. И тодішніх правилах змагань був пункт, згідно з яким особи, які займались фізичною працею, вважалися професіонала­ми, а отже, це могли змагатися з любителями. На щастя, після пого­дження, цим безглуздим пунктом знехтувати, і Павло Бичков був проголошений першим. У 1948 році Бичков був удостоєний звання «заслуже­ною майстра спорту СРСР».

У 1912 році гонщиками Сокольницького клубу був здійснений ли­жний перехід Москва — Петербург (680 км), учасники Гостев, Захаров, Мухін, Єлізаров подолали його за 12 діб. Вони його повторили у 1936 році в зворотному напрямку і подолали його за 8 діб, покращивши свій попередній результат на 4 доби.

До 1912 року на озброєнні російських лижників був лише один російський хід», а з 1913 року почали застосовувати у нас лижні ходи «фінський хід» з одночасним поштовхом рук, а також змащення лижними мазями.

В спортивних змаганнях брали участь в основному лижники із Центральної Росії. Так у спортивному сезоні 1910 — 1911 року кількість змагань становила — 17, кількість спортивних товариств — 9, кількість учасників — 109. У спортивному сезоні 1911 — 1912 року ці цифри відносно становили: 20 — 10 — 155, а вже у сезоні 1912 — 1913 року — 19-13-192.

З 1906 року в Росії почали розвиватися гірськолижні види спорту. Стрибки на лижах з трампліна потужністю 8 — 10 метрів. З 1909 по 1912 роки трампліни були побудовані в Царицині, Звенигороді (Москов­ська обл.) в Юках під Петербургом. Стрибки до 20 метрів — перемож­цем був Борис Смирнов.