Загальні рекомендації по проведенню йодної профілактики.

Найбільш ефективним засобом захисту щитовидної залози від радіоактивних ізотопів йоду є вживання лікарських препаратів стабільного йоду(йодиста профілактика).

Найкращий захисний може бути досягнутий при по попередньому або завчасному з надходженням радіоактивного йоду вживання стабільного аналогу.

Захисний ефект препарату значно знижується якщо вживати його пізніше 2 год. після надходження в організм радіоактивного йоду.

Але навіть через 6 годин після одноразового надходження йоду-131, вживання препаратів стабільного йоду може знизити потенційну дозу на щитовидну залозу приблизно в 2 рази. Враховуючи ці обставини, йодна профілактика (при необхідності введення цієї міри захисту) повинна бути виконана як можливо скоріше.

Ефективність йодної профілактики в залежності від часу вживання препаратів стабільного йоду показана в таблиці:

Час вживання препаратів стабільного йоду	Фактор захисту
За 6 годин до інгаляції	100
Під час інгаляції	90
Через 2 години після разового надходження	10
Через 6 годин після разового надходження	2

Одноразове вживання 100 мг стабільного йоду(130 мг й одіту калію) забезпечує високий захисний ефект на протязі 24 годин. В зв’язку з тим, що неможливо виключити імовірність повторного викиду, для підтримання такого рівня захисту в умовах тривалого надходження в організм радіоактивного йоду – необхідно повторити вживання препаратів стабільного йоду 1 раз в добу на протязі всього періоду, коли можливе надходження радіо йоду, але не більше 10 діб для дорослих і не більше 2-х діб для вагітних жінок і дітей до 3-х років. Якщо йодова небезпека буде зберігатися більше 10 діб для дорослих і 2 діб для вагітних жінок і дітей до 3-х років, то потрібно застосовувати інші способи захисту, аж до евакуації

Йодистий калій вживають після їжі разом із чаєм, соком або водою 1 раз на день протягом 7 діб:

• дітям до двох років – по 0,040 г на один прийом; дітям від двох років та дорослим – 0,125г на один прийом.

Водно-спиртовий розчин йоду приймати після їжі тричі на день протягом 7 діб:

• дітям до двох років – по 1-2 краплі 5% настою на 100 мл молока (консервованого) або годувальної суміші;

• дітям від двох років та дорослим – по 3-5 крапель на склянку молока або води;

• немовлята, яких годують грудьми одержують необхідну дозу препарату з молоком матері, яка вжила 125 мг стабільного йоду.

Можна також наносити на поверхню тіла настою йоду у вигляді сітки 1 раз на день упродовж 7 діб.

Організаційні заходи

Заходи по йодній профілактиці повинні бути внесені як самостійний розділ в загальний план ліквідації наслідків аварії на ядерному реакторі.

Для забезпечення високої ефективності йодної профілактики плануванням повинні бути передбачені:

- можливість швидкого розповсюдження препаратів стабільного йоду серед населення;

• способи і терміни інформування населення про необхідність як одноразового так і повторного вживання препаратів стабільного йоду;

• в інструкції по вживанню йодистого препарату повинні бути данні про доцільність цього заходу, механізм захисної дії, дозування препарату для різних груп населення а також можливі побічні ефекти (металевий прикус в роті, нудота і т.д.). Інструкція повинна розроблятися завчасно і роздаватися разом з препаратом йоду.

Організація дозиметричного контролю

Дозиметричний контроль включає:

• контроль опромінення;

• контроль радіоактивного зараження (забруднення).

Дозиметричний (радіометричний) контроль забруднення полягає у:

1. Визначення потужності дози радіоактивного забруднення (РЗ) в зоні аварії.

2. Установлення меж РЗ.

3. Вимірювання концентрації РР у повітрі, воді відкритих водойм і джерел питного водопостачання.

4. Визначення осіб, які зазнали РЗ і впливу радіаційного опромінення.

5. Визначення необхідності проведення заходів щодо дезактивації.

6. Визначення часу можливого перебування людей у зоні радіаційного забруднення.

За даними доз. контролю проводиться оцінка індивідуальних доз зовнішнього опромінення працівників зайнятих на ліквідації наслідків аварії, що викликала РЗ. У разі потреби проводиться оцінка можливого внутрішнього опромінення.

Контроль опромінення особового складу на зараженій місцевості ведеться безперервно. Облік доз опромінення ведеться в журналі контролю опромінення. Сумарну дозу періодично вносять в картку обліку доз опромінення.

Допустимі дози опромінення.

Контроль опромінення потрібен для того, щоб поглинені дози радіації не перевищували допустимих норм опромінення.

Допустимі дози опромінення:

а) на воєнний час:

- при одноразовому опроміненні (до 4 діб) – 50 Р

- при багаторазовому опроміненні за 30 діб – 100 Р

за 3 місяці – 200 Р

за 1 рік – 300 Р

б) на мирний час:

Згідно НРБУ-97 встановлюються такі категорії осіб які зазнають опромінення:

• категорія А (персонал) – особи, які постійно чи тимчасово працюють безпосередньо з джерелами іонізуючого випромінювання – ліміт дози опромінення – 20 м зв.рік (2 бер);

• категорія Б (персонал) – особи, які безпосередньо не зайняті роботою з джерелами іонізуючих випромінювань, але у зв’язку з розташуванням робочих місць в приміщеннях та на промислових майданчиках об’єктів з радіаційно-ядерними технологіями можуть отримувати додаткове опромінення – ліміт дози – 2 м зв.р (0,2 бер);

• категорія В все населення – 1 м зв.рік (0,1 бера);

Числові значення лімітів доз встановлюються на рівнях, що виключають можливість виникнення детерміністичних ефектів опромінення і, одночасно, гарантують настільки низьку імовірність виникнення стохастичних ефектів опромінення, що вона є прийнятною як для окремих осіб, так і для суспільства в цілому.

Для осіб категорій А і Б ліміти доз встановлюються в термінах індивідуальної річної ефективної та еквівалентних доз зовнішнього опромінення (ліміти річної ефективної та еквівалентної доз). Обмеження опромінення осіб категорії В (населення) здійснюється введенням лімітів річної ефективної та еквівалентної доз для критичних груп осіб категорії В. Останнє означає, що значення річної дози опромінення осіб, які входять в критичну групу, не повинно перевищувати ліміту дози, встановленого для категорії В.

З лімітом дози порівнюється сума ефективних доз опромінення від усіх індустріальних джерел випромінювання. До цієї суми не включають:

• дозу, яку отримують при медичному обстеженні, або лікуванні;

• дозу опромінення від природних джерел випромінювання;

• дозу, що пов’язана з аварійним опроміненням населення;

• дозу опромінення від техногенно-підсилених джерел природного походження.

Контроль опромінення потрібен для того, щоб поглинені дози радіації не перевищували допустимих норм опромінення.

Для кожної категорії осіб згідно з НРБУ-97 встановлені відповідні ліміти дози опромінення (мЗв: рік^-1)

	Категорія осіб, які зазнають опромінювання
	А	Б	В
Ліміт ефективної дози	20	2	1
Ліміти еквівалентної дози зовнішнього опромінення:
для кришталика ока	150	15	15
для шкіри	500	50	50
для кистей та стіп	500	50	-

Наведенні значення лімітів доз опромінення встановлені на рівнях, які гарантують настільки низьку імовірність заподіяння шкоди здоров’ю людини від ІВ, що вона є прийнятою як для окремих осіб так і для суспільства в цілому.

Згідно Закону України “Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань” №15/98-ВР передбачені такі допустимі дози опромінення:

- для населення: 1 мЗв/рік (1000 мбер/рік – 0,1 бер)

- для персоналу: не більше 20 мЗв/рік (2000 мбер/рік – 2 бер). Допускається до 5 бер (50 мЗв) за умов, що середньорічна доза протягом п’яти років не більше 20 мЗв за рік (2 бер) в середньому. Ці дози не враховують вище приведені дози опромінення, які отримує людина в повсякденному житті.

Організація дозиметричного контролю повинна забезпечити своєчасне знаходження, зараження (забруднення) радіоактивними речовинами і прийняття заходів по не допущенню опромінення і забруднення особового складу і розповсюдження радіоактивних речовин. Контроль опромінення проводиться в цілях своєчасного отримання даних про поглинуту дозу опромінення людей і тварин. По даним контролю опромінення встановлюється чи підтверджується факт зовнішнього впливу іонізуючих випромінювань, оцінюється працездатність людей і уточнюється сортувальне призначення уражених. Вплив іонізуючого опромінення на організм людини прийнято оцінювати величиною поглинутої дози зовнішнього опромінення, яке вимірюється на поверхні тіла людини в радах (рад), чи експозиційною дозою, яка вимірюється в рентгенах (р) 1Р = 0,95 рад в тканинах.

Поглинута доза зовнішнього опромінення о приділяється дозиметрами, які реєструють гамма-випромінювання.

Контроль опромінення ділиться на:

• груповий;

• індивідуальний.

Груповий для отримання даних по оцінці роботоздатності формувань, працюючих здійснюється ІД-1 чи ДКП-50А, непрацюючого населення – розрахунковим методом.

Груповий контроль опромінення розрахунковим методом полягає у визначенні дози опромінення населення по середнім рівням радіації в населених пунктах з розрахунком часу опромінення і захищеності людей.

Для виміру рівнів радіації використовуються вимірювачі потужності дози (рентгенметри) ДП-5, ІМД-21, ДП-3 і т.д.

Розрахунок доз опромінення проводиться по формулі

Д= Рср Ч Т

Кпосл.

Д - доза опромінення

Рср. - середній рівень радіації в н. п. Р/год.

Т - час опромінення (знаходження в зоні радіації)

К - коефіцієнт послаблення доз гамма чи гамма і нейтронного опромінення.

Дозиметричний контроль повинен бути постійним і носити обов’язковий характер.

Дозиметричному контролі в зоні суворого режиму підлягає:

- зовнішні поверхні одягу, взуття, відкриті у частки тіла;

- поверхні обладнання, автотранспорт, технічні побутові відходи.

Контроль радіоактивного зараження (забруднення)

Проводиться для опре ділення ступені зараження (забруднення) радіоактивними речовинами людей, тварин, техніки, ЗІЗ, одягу, продовольства, води, фуражу і інших об’єктів. Він здійснюється шляхом вимірів степені зараження (забруднення) об’єктів по гамма – випромінювання чи опре ділення питомої активності по бета і альфа опроміненню.

Ступень радіоактивного зараження (забруднення) людей, тварин, техніки і інших мат. засобів оцінюється шляхом виміру потужності експозиційної дози від них, вимірюється в мілірентгенах в годину (мР/год).

Ступінь радіоактивного зараження (забруднення) продуктів харчування, води, фуражу о приділяється питомою активністю і вимірюється в мілікюрі на літр (мКі/л) чи мілікюрі на кг (мКі/кг) чи в Бк/кг(л).

Радіаційна розвідка району радіоактивного забруднення проводиться з метою обстеження відповідної території, споруд, технічних засобів для підтвердження факту їх радіоактивного забруднення, о приділення рівнів радіації і огородження небезпечних в радіаційному відношенні участків місцевості і окремих частин високоактивних об’єктів.

Завдання радіаційної розвідки

1. Встановлення напрямку переміщення радіоактивної хмари.

2. З находження радіоактивного забруднення місцевості, акваторії, повітря, приміщень, споруд, технічних засобів.

3. Визначення рівнів радіації, встановлення і означення кордонів (районів, участків) радіоактивного забруднення чи окремих високоактивних об’єктів.

4. Контроль замірів рівнів радіації.

5. Взяття проб повітря, ґрунту, рослин і відправка їх в лабораторію.