61. Одним із основних напрямів у сфері запобігання корупції є виявлення корупційних ризиків, які можуть виникнути в діяльності державних службовців, а також усунення умов та причин виникнення цих ризиків.

За поширеністю корупційні ризики в діяльності державних службовців можна розташувати в такому порядку:

-недоброчесність державних службовців;

-виникнення конфлікту інтересів;

-безконтрольність з боку керівництва;

-наявність дискреційних повноважень.

Етично-психологічні аспекти та соціально-правові фактори мають досить великий вплив на сумлінність державних службовців при виконанні останніми посадових обов’язків, оскільки державний службовець завжди приймає рішення у першу чергу на підставі власного досвіду, психологічного відношення до виконуваної роботи, а також ґрунтуючись на особистих переконаннях і персональному соціально-матеріальному становищі.

Одним з корупційних ризиків є виникнення конфлікту інтересів, тобто наявність реальних або таких, що видаються реальними, суперечностей між приватними інтересами особи та її службовими повноваженнями, які можуть вплинути на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень.

Запобігання корупції

Державні службовці повинні знати свої права та обов’язки при виявленні ними фактичних або можливих правопорушень у сфері державної служби. З цією метою для таких ситуацій повинні бути передбачені чіткі правила і процедури, яких мають дотримуватися державні службовці та посадові особи, та офіційно затверджена ієрархія відповідальності. Державні службовці також мають знати, який захист їм надаватиметься у разі виявлення ними таких правопорушень.

Процес прийняття рішень має бути прозорим та відкритим для ретельного його розгляду. Суспільство має знати, яким чином державні інститути розпоряджаються даними їм повноваженнями і ресурсами. Інформаційна прозорість може бути підкріплена такими заходами, як застосування систем розкриття відомостей та визнання ролі активних та незалежних засобів масової інформації.

Керівники повинні демонструвати та заохочувати етичну поведінку, зокрема, шляхом створення адекватних умов роботи, надання дієвої оцінки показників роботи.

В рамках державної служби мають діяти адекватні механізми підзвітності. Державні службовці мають бути підзвітні не лише керівництву, а і суспільству. Засоби реалізації підзвітності можуть бути як внутрішніми по відношенню до установи або відомства, так і діючими у масштабах усього державного апарата.

Для боротьби з неправомірною поведінкою мають передбачатися відповідні процедури та санкції. Тобто необхідно створити надійні процедури та ресурси для відслідковування, доповіді про розслідування випадків порушення правил державної служби, а також співрозмірні адміністративні або дисциплінарні санкції.

Тому, з метою недопущення (запобігання) виникнення такого корупційного ризику, як безконтрольність з боку керівництва, саме безпосереднім керівництвом контроль має здійснюватись:

-систематично, тобто нести регулярний характер, або постійно;

-всебічно, тобто найбільш охоплювати всі питання та напрямки роботи;

-шляхом перевірки не тільки тих службовців, які мають слабкі результати роботи, а й тих, що мають добрі результати;

-об’єктивно, тобто виключати упередженість;

-гласно, тобто результати контролю повинні бути відомі тим особам, які підлягали контролю;

-результативно (дієво), тобто в залежності від результатів контролю мають вживатись відповідні заходи.

65. Однією з рис чистого суспільного блага є відсутність суперництва у його споживанні (nоnrі-valry in consumption): користування цим благом одним суб'єктом не зменшує його кількості, не погіршує якості для інших користувачів. Люди спільно користуються законодавчими актами, що регулюють освіту, охорону здоров'я, соціально-трудові відносини. Чисельність споживачів цих суспільних благ може зростати при стабільному рівні забезпеченості кожного з них. Немає необхідності ухвалювати додатковий закон про державне страхування на випадок безробіття при збільшенні безробітних, якщо один такий закон вже існує.

Іншою рисою чистого суспільного блага є не-виключність у споживанні (nonexcludability of benefits), тобто неможливість виключення окремих споживачів від користування ним. Характер такого блага, як послуги ефективної Державної служби зайнятості, не дозволяє запобігти його споживанню неплатниками (підприємствами, фізичними особами, які уникають внесків у бюджет державного страхування на випадок безробіття). Інакше кажучи, постачальник послуг Державної служби зайнятості не в змозі відокремити свої взаємовідносини з кожним зі споживачів своїх послуг, нормувати ці послуги.

Різним суспільним благам неоднаковою мірою властиві відсутність суперництва у споживанні та невиключність. Коли користування суспільним благом кожним додатковим споживачем зменшує його споживчі якості для всіх інших споживачів внаслідок дії ефектів витіснення (crowding) або переповнення (congestion), - це змішане суспільне благо. Найбільш явно ефекти переповнення та витіснення виступають при наданні таких благ, що мають відношення до відтворення робочої сили: масові заходи (театральні, спортивні); послуги публічних лікарень, бібліотек, басейнів, пляжів, навчальних закладів. Переповнені класи учнів не сприяють нормальному засвоєнню навчального матеріалу. Черги за безкоштовними послугами в стоматологічні кабінети в державних лікувальних закладах - звичайне явище в сьогоднішній Україні. Державна політика в цьому випадку може бути спрямована на розширення, будівництво нових суспільних закладів освіти, охорони здоров'я; впровадження нормування відповідних благ за допомогою встановлення за них оплати.

Зараз в Україні відбувається переведення благ суспільного споживання переважно на фінансування за рахунок коштів їхніх окремих споживачів. Той факт, що виробництво деяких благ переходить на приватне, змішане фінансування, не може розглядатися як зміна статусу блага з суспільного на благо приватного споживання. Але у кожному разі невиправдане звуження фінансової основи важливої для усього суспільства продукції може сприяти її зменшенню, повній ліквідації. Для запобігання таким процесам треба жорстко окреслити коло суспільних благ, які життєво необхідні Україні.