5. Заходи по захисту населення в випадку аварії на аес

Характер і масштаби радіоактивного забруднення місцевості при аваріях на АЕС залежать від типу реактора, ступеню його руйнування, метеорологічних умов, рельєфу місцевості і, головним чином, від характеру вибуху (тепловий чи ядерний).

При аварії на АЕС з тепловим вибухом і руйнуванням реактора відбувається викид радіонукліді в у атмосферу, гідросферу і літосферу, що обумовлює радіоактивне забруднення довкілля і опромінювання працюючого персоналу і населення.

Шляхи впливу радіаційних факторів на населення

При аварії ядерного реактора з викидом в атмосферу РАДІОАКТИВНИХ РЕЧОВИН можливі слідуючи основні шляхи впливу радіаційних факторів на населення:

• зовнішнє гамма-випромінювання при проходженні радіоактивної хмари;

• внутрішнє опромінення за рахунок вдихання радіоактивних аерозолів (інгаляційна небезпека);

• контактне опромінення при радіоактивному забрудненні шкіряних покровів і одягу;

• загальне зовнішнє гамма – опромінення людей від радіоактивних речовин, які осіли на поверхню ґрунту і місцеві об’єкти (будинки, споруди і т.п.);

• внутрішнє опромінення в наслідок використання населенням води і місцевих харчових продуктів, забруднених радіоактивними речовинами.

Основним завданням по захисту населення в випадку аварії повинно бути – зведення до мінімуму кількості опромінених осіб і рівнів опромінення.

Виконання заходів сприяє зменшенню шкоди здоров’я населення, а також зниженню народно – господарських втрат.

В зв’язку з тим, що при аварії джерело випромінювання стає неконтрольованим, треба попередити чи обмежити опромінення людей заходами надзвичайного характеру. При цьому необхідно прагнути до того. Щоб користь від проведених заходів перевищила шкоду і втрати, зв’язані з їх проведенням.

Ступінь радіаційної небезпеки для населення о приділяється:

• кількісним і радіонуклідним складом викинутих у зовнішнє середовище РР;

• відстанню від джерела радіоактивного викиду до населених пунктів;

• характером їх забудови і щільністю населення;

• метеорологічними умовами під час аварії, порою року;

• характером с. господарського використання території, водозабезпечення і харчування населення.

При прогнозі радіаційних наслідків і плануванні заходів по захисту населення треба виділити три фази протікання аварії:

1. Рання фаза (РФ) – від початку аварії до моменту закінчення викидів РР в атмосферу і закінчення формування радіоактивного сліду на місцевості. Тривалість цієї фази в залежності від характеру і масштабів аварії може бути від декількох годин до декількох діб.

В цій фазі доза зовнішнього опромінення формується гамма і бета – опромінення РР, які знаходяться в хмарі. Внутрішнє опромінення обумовлене інгаляційним надходженням в організм радіоактивних продуктів з хмари.

2. Середня фаза (СФ) – від моменту завершення формування радіоактивного сліду до прийняття всіх заходів по захисту населення.

В залежності від характеру і масштабів аварії тривалість СФ може бути вад декількох днів до року після виникнення аварії.

На СФ джерелом зовнішнього опромінення являється РР, які осіли з хмари на поверхню землі, будівлі, споруди і т.п. і які сформували радіоактивний слід.

Всередину організму РР поступають в основному внутрішнім шляхом при вживанні забруднених продуктів і води.

3. Пізня фаза (ПФ) – триває до завершення необхідності в виконанні захисних мір. Фаза закінчується одночасно з відміною всіх обмежень на життєдіяльність населення забрудненої території і переходом до звичайного санітарно – дозиметричного контролю радіаційної обстановки, яка характерна для умов контролює мого опромінення.

На ПФ джерела зовнішнього і внутрішнього опромінення ті ж, що і на середній фазі.

В перші два місяця після аварії доза внутрішнього опромінення населення, яке проживає на сформованому сліді, обумовлена радіонуклідами йоду (в першу чергу йодом – 131). Основним заходом на даному етапі, який в значній мірі знижує радіаційний вплив за рахунок вживання молока і молочних продуктів від тварин, які пасуться на забруднених радіоактивними речовинами пасовищах, є перевід молочно продуктивних тварин на стійлове утримання.

Основну увагу необхідно звертати на дітей, які являються критичною групою, тому що при одній і тій же кількості надходження (або наявності) радіо йоду в організмі доза, утворена в щитовидній залозі дітей в віці 1-14 років, може бути значно більшою, ніж у дорослої людини (до 10 разів).

В більш пізні терміни головну роль в формуванні дози внутрішнього опромінення починають відігравати довго живучі радіонукліди, перш за все це цезій-134 і-137. Іншими радіонуклідами, які можуть бути в деяких випадках суттєвими для здійснення контролю за забрудненням продуктів харчування є стронцій-89, -90, цирконій-95, рутеній-103, 106, церій-144.

Основним на цьому етапі (С і ПФ розвитку аварії) є заходи, які обмежують надходження в організм довго живучих радіонуклідів (головним чином з молоком, м’ясом і рослинними продуктами місцевого виробництва). Це досягається встановленням допустимих рівнів забруднення харчових продуктів, контролем за їх споживанням, заходами по зменшенням переходу радіонуклідів в сільськогосподарську продукцію, зміною структури сільськогосподарського виробництва.

Додаток №3. Вимоги ДР-97 допустимих рівнів вмісту радіонуклідів в продуктах харчування та питній воді (Бк/кг, Бк/л).

Додаток №4. Тимчасові режими захисту населення у випадку ускладнення обстановки на АЕС.

Додаток №5. Потенційні шляхи опромінювання, фази аварії та контрзаходи, для яких можуть бути встановлені рівні втручання.

Радіаційний контроль об'єктів навколишнього середовища, продуктів харчування та питної води проводиться на всіх фазах аварії, але об'єм та структура цього контролю може бути різною. Це визначається спеціальним методично-регламентуючим документом.

Радіаційний захист – це комплекс заходів, спрямованих на ослаблення або виключення впливу іонізуючого випромінювання на населення, персонал радіаційно небезпечних об’єктів, біологічні об’єкти природного середовища, на електронне обладнання і оптичні системи, а також на охорону природних і техногенних об’єктів від забруднення радіоактивними речовинами і віддалення цих забруднень (дезактивацію).

Забезпечення виконання нормативів щодо радіаційної безпеки, передбачених законодавством, є кінцевою метою заходів радіаційного захисту і його функцією.

Заходи з радіаційного захисту, як правило, здійснюються завчасно, а у разі виникнення радіаційних аварій, у разі виявлення локальних радіоактивних забруднень – в оперативному порядку.

Норми радіаційної безпеки встановлюють критерії у разі виявлення локальних забруднень двох рівнів. Коли ефективна доза становить 0,01-0,3 мЗв/рік, рівню забруднення присвоюють умовне найменування – “рівень досліджень”. Заходи такого рівня обмежуються спостереженням, контролем, дослідженням джерела з метою уточнення оцінки величини річної ефективної дози і визначення дози, яка очікується за 70 років.

У випадку, коли ефективна річна доза перевищує 0,3 мЗв/на рік, локальному забрудненню присвоюється другий рівень – “рівень втручання”. Під втручанням розуміють дії органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, органів управління МНС, якими можуть бути введеними обмеження на використання продуктів харчування, переміщення в межах зони забруднення або постійного перебування у ній.

Превентивним порядком проводяться наступні заходи радіаційного захисту:

- розробляються і запроваджуються режими радіаційної безпеки;

- створюються і експлуатуються системи радіаційного контролю за радіаційною обстановкою на території атомних електростанцій, в зонах спостереження і санітарно-захисних зонах цих станцій;

- розробляються плани дій щодо запобігання і ліквідації радіаційних аварій;

- нагромаджуються і утримуються в готовності засоби індивідуального захисту, прилади радіаційної розвідки і дозиметричного контролю, засоби йодної профілактики і дезактивації, відповідні технічні засоби, матеріали і майно;

- підтримуються у готовності до застосування захисні споруди на території АЕС, протирадіаційні укриття в населених пунктах поблизу станції;

- здійснюються заходи щодо захисту продовольства, харчової сировини, фуражу і джерел (запасів) води від можливого забруднення радіоактивними речовинами;

- проводиться підготовка населення до дій в умовах радіаційних аварій, професіональна підготовка персоналу радіаційно небезпечних об’єктів і особового складу аварійно-рятувальних сил;

- забезпечується готовність служб радіаційної безпеки радіаційно небезпечних об’єктів, сил і засобів підсистем і ланок системи цивільного захисту, на території яких розташовані АЕС, до ліквідації наслідків радіаційних аварій.

До основних заходів, способів і засобів, які забезпечують захист населення від радіаційного впливу під час радіаційних аварій належать:

- виявлення факту радіаційної аварії і оповіщення про неї;

- виявлення радіаційної обстановки в районі аварії;

- організація радіаційного контролю;

- встановлення і підтримання режиму радіаційної безпеки;

- проведення, у разі необхідності, на ранній стадії аварії йодної профілактики населення, персоналу аварійного об’єкта, учасників ліквідації наслідків аварії;

- забезпечення населення, персоналу аварійного об’єкта, учасників ліквідації аварії необхідними засобами індивідуального захисту і використання цих засобів;

- укриття населення, яке опинилося в зоні аварії, у сховищах і протирадіаційних укриттях, які забезпечують зниження рівня зовнішнього опромінення, а по можливості і захист органів дихання від проникнення у них радіонуклідів, наявних в атмосферному повітрі;

- санітарна обробка населення, персоналу аварійного об’єкта, учасників ліквідації наслідків аварії;

- дезактивація аварійного об’єкта, об’єктів виробничого, соціального, житлового призначення, території, сільгоспугідь, транспорту, інших технічних засобів, засобів захисту, одягу, майна, продовольства і води;

- евакуація або відселення громадян із зон, у яких рівень забруднення або дози опромінення перевищують прийнятні для проживання населення.

Важливішим елементом радіаційного захисту у разі радіаційної аварії є встановлення і додержання режиму радіаційної безпеки. Режим радіаційної безпеки – це обов’язковий порядок і організація діяльності підрозділів ліквідації наслідків аварії, а також поведінки населення в зон аварії з метою максимально можливого і виправданого зниження радіаційного впливу. Цей режим забезпечується:

- встановленням особливого порядку доступу в зону аварії;

- зонування району аварії;

- доцільним відбором учасників ліквідації наслідків аварії з обов’язковим їх медичним освідченням;

- проведенням аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;

- здійсненням радіаційного контролю в зоні і на виходах в “чисту” зону;

- забезпеченням спецодягом, засобами індивідуального захисту і медичної допомоги;

- організацією індивідуального дозиметричного контролю і веденням обліку доз опромінення персоналу і колективних доз опромінення населення;

- проведенням дезактиваційних робіт;

- організацією поводження з радіоактивними відходами.

По суті справи, реалізація режиму радіаційної безпеки забезпечує виконання значної частини заходів щодо радіаційного захисту населення, персоналу об’єкта, учасників ліквідації наслідків радіаційної аварії.