Тема 1.
Об’єкт, предмет та функції політології.
Політологія – це наука політику і політичному управлінні, про розвиток політичних процесів і систем, поведінці й діяльності суб'єктів політики.
Об'єктом політології є політичне життя людей, соціальних спільностей, інтегрованих на державу й суспільство. Предметом служить не та частина об'єкта, яка пізнана даний період суспільно-політичного розвитку, виражена законів і категоріях цієї галузі знання і набутий становить певну концепцію знань об'єкт.
У плані предметного змісту розвиток політичної науки йшло від зосередження уваги насамперед формальних інститутах до прояву інтересу до політичних процесам, поведінці індивідів і груп. Якщо пануючим у політологіїXVIII–XIX ст. було інституціональне напрям – вивчення політичних інститутів з урахуванням теорії поділу влади, то XX в. його доповнюють дослідження політичних систем, структур і, прояви людських якостей у політиці.
Предмет політології (політична наука, наука про політику) й відкрита політика як його центральна категорія пояснюються з допомогою одним і тієї ж понять: влада, держава, панування, політичний порядок.
Тож у визначенні предмета політології є кілька точок зору. Проте навряд можна заперечувати, політика є особлива сфера життєдіяльності людей, що з владними відносинами, із державою і державним пристроєм, суспільні інститути, принципами та аналогічних норм, функціонування і які покликане гарантувати життєздатність тієї чи іншої людські спільноти, реалізацію загальній волі, інтересів та потреб.
Предметом політології єзакономерности-тенденции і проблеми політики і місцевої влади: структурні, інституціональні і функціональні.
ФУНКЦІЇ ПОЛІТОЛОГІЇ.
Теоретико-пізнавальна функція. Передбачає вивчення, систематизацію, тлумачення, аналіз, узагальнення й оцінку політичних явищ. Теоретичне пізнання дає змогу всебічно вивчити й оцінити досвід політичної діяльності, політичне мистецтво.
Методологічна функція. Охоплює способи, методи й принципи теоретичного дослідження політики і практичної реалізації надбаних знань.
Світоглядна функція. Зумовлює утвердження цінностей, ідеалів, норм цивілізованої політичної поведінки, політичної культури соціальних суб’єктів, що сприяє досягненню певного консенсусу в суспільстві, оптимальному функціонуванню політичних інститутів. Вивчення політології дає змогу зрозуміти, чиї інтереси представляють певні партії, суспільні групи, їхні лідери та державні структури.
Прогностична функція. Полягає в передбаченні шляхів розвитку політичних процесів, різних варіантів політичної поведінки. Це необхідно для вироблення механізму раціональної організації політичних процесів, урахування ресурсів політичної влади, особливо таких її компонентів і форм, як авторитет, контроль, вплив, примус тощо.
Інтегруюча функція. Виявляється у сфері політичної свідомості й політичної поведінки. Важливим компонентом у реалізації цієї функції є ідеологія, що охоплює політичні цінності, соціально-політичні ідеали, через які політична наука впливає на політичні процеси, сприяє розвитку політичної соціалізації, політичної культури, національної самосвідомості.
Прикладна функція. Передбачає вироблення практичних рекомендацій щодо шляхів, механізмів реалізації політичних знань, раціональної організації політичних процесів. Вона забезпечує вивчення ефективності політичних рішень, стану суспільної думки, ставлення громадськості до політичних структур, інститутів і норм.
СТРУКТУРА ПОЛІТОЛОГІЇ.
Структуру політології становлять:
– теорія політики і політичних систем;
– міжнародні відносини і світова політика;
– управління соціальними процесами;
– політична ідеологія;
– історія політичних учень.
Методологічний та методичний інструментарій політології.
Сучасна політологія використовує різнобічні теоретичні, філософські, загальнологічні та емпіричні методи дослідження.
1. Серед методів теоретичного пізнання, тобто прийомів дослідження, способів узагальнення і формування системи знання, як правило, виділяють такі:
інституціональний метод, який передбачає, що в центрі дослідження повинні знаходитися політичні структури, їхні властивості і взаємозв'язки, а також фіксовані норми, на основі яких функціонують ці інститути;
соціологічний метод орієнтований на виявлення соціальної обумовленості політики, вплив на неї економіки, культури, ідеології та соціальної структури;
історичний метод, який розглядає політичні явища в процесі їх становлення в минулому і розвитку в теперішньому;
системний метод, котрий застосовується при дослідженні складних багаторівневих об'єктів (політичні системи, інститути); об'єкт розглядається як цілісність, що формується взаємодією елементів і знаходиться в багатогранних зв'язках із зовнішнім середовищем;
порівняльний метод передбачає співставлення однотипних об'єктів (політичних систем або їх окремих структурних компонентів, моделей політичних режимів у різних країнах) у різних народів з метою виявлення подібностей і відмінностей;
структурно-порівняльний метод, який полягає у розгляді внутрішньої структури системи з позиції функціонального призначення кожного її елементу;
антропологічний метод, котрий пояснює політику, виходячи з природи і універсальності родових якостей людини;
психологічний метод спрямований на вивчення психологічних механізмів політичної поведінки;
біхевіоралістський метод, який розглядає політику як поведінку індивідів і груп, що мають певну мотивацію та установки; як уже зазначалося, цей підхід вимагає емпіричної перевірки всіх висновків;
нормативно-ціннісний метод оцінює політичні процеси з погляду оптимального варіанту, ідеалу.
2. У другу групу входять філософські та загально-логічні методи, які використовуються не тільки в політології, але й в інших науках:
діалектичний метод, який передбачає розгляд політичних явищ з урахуванням їхньої постійної зміни, взаємозв'язку частин, компонентів і внутрішнього протиріччя;
метод сходження від абстрактного до конкретного;
аналіз і синтез;
індукція і дедукція;
узагальнення.
3. Поряд з теоретичними в політології застосовуються численні емпіричні методи збору і аналізу інформації, запозичені з природничих наук, кібернетики і соціології. До них відносять:
опитування - один з найпоширеніших методів збору політичної інформації; воно може проводитися у формі розмов, інтерв'ю, анкетування, що дозволяє виявити стан суспільної думки з того чи іншого питання;
спостереження, яке дозволяє безпосередньо відслідковувати політичні факти; спостереження буває двох типів: невключеним і включеним; у першому випадку події і факти відслідковуються зі сторони, у другому - передбачається безпосередня участь спостерігача в якій-небудь події або діяльності організації;
статистичні методи, за допомогою яких здійснюється накопичення і систематизоване узагальнення різнобічних емпіричних даних, що характеризують різні стани об'єкта;
математичні методи, які відкривають можливість для моделювання політичних процесів;
метод моделювання: модель - це схематичний зразок об'єкта, що вивчається, який відображає його сутнісні якості. Моделювання дозволяє перевірити гіпотези, скласти прогнози, пояснити чи описати які-небудь політичні явища і процеси.
Методологія політичної науки
Усі методи, що використовує політологія можна поділити на три групи:
- Загальнотеоритичні (відносятся такі методи як соціологічний підхід, системний підхід, психологічний метод)
-Загальноологічний
- Емпіричні методи досліджень