2. Ґрунти території обстеження

Грунтова зона, яка входить до складу території, характеризується різними типами ґрунтів та їх комбінацією, але основний відсоток площі території має однотипний склад.

На цій території в переважають чорноземи звичайні глибокі мало- й середньогумусні, утворені на лесових породах(приблизно 80% площі обраної території).

Наявність річки на грунтовій зоні обумовлює поширення таких типів грунтів як, дернові оглеєні та дернові оглеєні грунти, переважно піщані, глинисто-піщані та супіщані грунти в комплексі зі слабогумусованими пісками, чорноземи опідзолені та темно-сірі опідзолені, утворені на лесових породах. Ці типи грунтів поширюються переважно біля берегів річки Дніпро, і є наслідком намиву(перенесення течією) піщаних частинок. Також наслідком дії цієї річки є наявність чорноземів типових малогумусних та слабогумусованих, які утворилися на лесових породах, лучні грунти на делювіальних та алювіальних відкладах, які результатом модифікації грунтогенезу річкою, та чорноземи реградовані утворені на лесових породах.

2.1.Систематичний список ґрунтів

Таблиця 1

Систематичний список ґрунтів території обстеження

Тип	Підтип	Вид	Різновид	Розряд	Позначення на карті
1	2	3	4	5	6
Чорнозем	звичайний	середньогумусний, глибокий	середньосуглинковий	на лесах	13=
Чорнозем	звичайний	малогумусний, глибокий	важкосуглинковий	на лесах	13≡
Чорнозем	типовий	малогумусний	середньосуглинковий	на лесах	11=
Чорнозем	Реградований	малогумусний	середньосуглинковий	на лесах	10=
Чорнозем	Опідзолений	малогумусний	Легкосуглинковий	на лесах	8-
1	2	3	4	5	6
Лучні	власне лучні	середньогумусний	середньосуглинковий	На делюві-альних та алювіальних відкладах	29=
Лучні	солонцюваті	середньогумусний	середньосуглинковий	На делюві-альних та алювіальних відкладах	30=
Темно-сірі	опідзолені	добрегумусований	середньосуглинковий	на лесах	7=
Дернові	оглеєні	малогумусний	Піщаний та глинистопіщаний	на делювіальних та алювіальних відкладах	35:

Основний тип грунту чорнозем звичайний та чорнозем типовий має різний характер зволоження, оскільки рельєф являє собою плато та підвищену хвилясту рівнину розчленовану густою мережею річкових долин та балок, а також ярів. В балках, що простягаються з заходу на схід, південні схили пологі, а північні крутіше, дуже вкриті ярами, в таких місцях відкриваються давні докембрійські породи. Отже, в низинах та ярах нагромаджується більша кількість вологи, ніж на висотах.

Територія поблизу річок, представлена лучними, опідзоленими, темносірими грунтами, характеризується високою деградацією земель. Небезпекою для земель є водна й вітрова ерозія. У прибережній зоні до ерозійних відносяться процеси площинного змиву, яроутворення і річкової ерозії. Площинний змив полягає у змиві ґрунтів з похилих поверхонь дощовими й талими водами. На правобережжі Дніпра у межах басейнів річок Цибульник та Омельник знаходиться зона найбільшої яружної та балочної мережі. На території Світловодська та Світловодського району відбувається постійний процес руйнування берегів Кременчуцького водосховища, чому сприяють природні та гідрологічні умови .

2.2. Морфологічні ознаки ґрунтів

Чорноземи типові характеризуються класично зональним проявом усіх рис чорноземоутворення: інтенсивне накопичення гумусу, максимальна акумуляція біофільних елементів, неглибоке (в межах Нрk) залягання карбонатів, повна відсутність Е – І-диференціації профілю по мулу. Чорноземи типові мають найбільш репрезентативну для всього типу чорноземів будову профілю , яка для цілинного екзоту має вигляд: Н0 + Н/k + Нрk + НРk + Рhk + Рk. Скипання від НСl спостерігається в нижній частині Нр/k-горизонту — спочатку воно слабке, бо тут мало карбонатів, а потім посилюється із збільшенням їх кількості у формі нечастого та розсіяного псевдоміцелію та прожилок, яких стає більше внизу профілю. Види чорноземів типових представлені глибокими (100 – 120 см).

Рисунок 1

Рисунок 1

Морфологічна будова профілю чорноземів типових (потужних) середньогумусних на лесі:

а — ландшафт слабкохвилястого водороздільного плато, б — профіль грунту, в — структура гумусового орного горизонту; г —структура верхнього перехідного горизонта; д — структура нижнього перехідного горизонту.

Чорноземи звичайні середньоглибокі малогумусні за більшістю своїх параметрів наближаються до чорноземів типових, за винятком незначних, проте суттєвих ознак. У них дещо загальмовано процес гумусонакопичення, більш жорсткий ( щодо фіто- та агроценозів) водний режим, який маркує вища (в низах Н-горизонту) лінія скипання та видимі форми карбонатів одразу за лінією скипання у вигляді прожилок, нечітких плям, нижче від яких з’являється рясна білозірка ( округлі до 0,5 – 1,0 см борошнисті скупчення карбонатів кальцію) з максимумом у горизонтах НРk і Рk.

Особливо різкі відмінності помітні при глибокопрофільному порівнянні цих двох підтипів : з 3 м за горизонтом карбонатів у профілі чорноземів звичайних трапляється гіпс, відсутній у чорноземів типових. У профілі ґрунтів багато кротовин. Виділення гіпсу можуть з'являтися на глибині 200-300 см.

Морфологічна будова профілю чорноземів звичайних середньоглибоких малогумусних:

Рисунок 2

а - ландшафт Гуляйпільського плато, глубоковолністая рівнина, б -профіль грунту; в -структура гумусового горизонту; г -структура верхнього перехідного горизонту, д -структура нижнього перехідного горізонту е - структура лесу; ж -білоглазка і кротовини в лесі

Чорноземи реградовані принципово є вторинно окарбоначеними чорноземами опідзоленими, які знаходяться під посівами сільськогосподарських культур (Не + Нрі /k + НРіk + Рhіk + Рk), хоч досліджені вони ще недостатньо. Чорноземи реградовані відносять до підтипу чорноземів опідзолених , їх походження яких трактують двояко:

1) чорноземи реградовані є результатом окультурення опідзолених і вилугуваних чорноземів;

2) формування реградованих чорноземів є природнім ґрунтоутвореним процесом в місцях повного знищення лісу і розвитку багатої трав'янистої рослинності. У реградованих чорноземів спостерігається відновлення ознак, властивих чорноземам.

Чорнозем реградований на лесі:

Рисунок 3

а - ландшафт слабкохвилястого вододільного плато, б - профіль грунту, в - структура гумусового орного горизонту, г - структура верхнього перехідного іллювійного горизонту; д -структура нижнього перехідного іллювійного горизонту.

Лучні ґрунти є класичними представниками гідроморфних ґрунтів, площа яких в Україні становить 1206,3 тис.га (третина їх донедавна розміщувалася в ріллі). Формуються вони в різних зонах під лучною (мезофітною) злаково - осоково-різнотравною рослинністю на знижених терасах і плато, в негативних елементах рельєфу за неглибокого залягання підґрунтових вод (1 – 3 м). Розмаїте поєднання та взаємопереплетіння умов гідроморфного ґрунтогенезу на значній території наклало свій відбиток на їхні морфологічні ознаки, екологічні режими та агрономічні властивості. Залежно від грубизни гумусованого профілю лучні ґрунти поділяють на короткопрофільні (25 – 45 см), неглибокі (45 – 65 см), середньоглибокі (65 – 85 см) та глибокі (більше ніж 85 см). Ґрунти з глибоким профілем розташовані в Лісостепу та Степу. Їх профіль має добре оформлені гумусово-акумулятивні, гумусово-перехідні та оглеєні горизонти материнської породи. Різноманітність лучних ґрунтів збільшується за рахунок накладання солонцевого процесу та засолення (солончаковість і солончакуватість). Якість земель з лучними солонцювато-солончаковими ґрунтами ускладнюється наявністю серед них солонців лучних, площа яких посеред лучних ґрунтів в Україні досягає 10 %. Переважна частина лучних галоморфних ґрунтів має хлоридно- сульфатне засолення з переважанням Сa++, Mg++ за значної кількості Na+, а в Середньому Придніпров’ї з’являється сода. Серед лучних ґрунтів трапляються осолоділі ґрунти з диференційованим профілем, зумовленим спорадично-контрастним глеєелювіальним процесом. Гранулометричний склад цих ґрунтів дуже різноманітний — від піщаних і глинисто-піщаних до глинистих. Властивості і ґрунтово-екологічні режими лучних ґрунтів є дуже сприятливими для відродження в межах гідроморфних ландшафтів лучних фітоценозів кормового призначення, а також запровадження інших екологічно орієнтованих форм природокористування.

Морфологічна будова профілю лучного поверхнево солонцюватого грунту на алювіальном суглинку:

Рисунок 4

а —ландшафт заплавної тераси; б — профіль грунту, в — структура гумусового пептизованого горизонта; г — структура перехідного горизонту, д —структура глеєвого горизонту.