Витрати на проведення ветеринарних заходів та методика їх обліку

Витрати на ветеринарні заходи (В_в) поділяються на прямі та непрямі і складаються з трудових та матеріальних ресурсів у грошовому виразі, потрібних для здійснення відповідних протиепізоотичних, лікувально-профілактичних, ветеринарно-санітарних, зоогігієнічних, організаційно-господарських та інших заходів.

До прямих витрат відносять:

1. Оплату праці робітників, безпосередньо зайнятих на роботах по проведенню ветеринарних заходів, в т.ч. і відрахування на соціальне страхування тощо.

2. Амортизаційні відрахування від балансової вартості ветеринарного обладнання, апаратів, приладів та витрати на поточний ремонт приміщень і догляд за технікою.

3. Вартість використаних біопрепаратів, медикаментів, деззасобів, перев’язувальних засобів, палива, електроенергії, паливно-мастильних матеріалів, а також інструментів та обладнання малої вартості.

4. Витрати на спорудження тимчасових забійних площадок, пастеризаційних установок, пропускних пунктів, шлагбаумів, дезінфекційних бар’єрів, знезараження продуктів забою та трупної сировини.

Непрямі витрати включають оплату праці переважно головних або старших спеціалістів ветеринарної медицини на правах головного, транспортні витрати та витрати на утримання аптек, складів тощо.

Загальна сума витрат на ветеринарні заходи визначається шляхом складання всіх видів витрат.

Визначення економічної ефективності ветеринарних заходів

При визначенні економічної ефективності ветеринарних заходів встановлюють коефіцієнт захворюваності, летальності, а також величини економічного збитку, що спричиняють хвороби і витрати на ветеринарні заходи.

1. Коефіцієнт можливої захворюваності (К_з1) в неблагополучному стаді і районі (К_з2) визначають шляхом ділення числа захворілих тварин відповідно на поголів’я неблагополучних стад господарства чи району:

К_з1 = М_зг : М_сг ;

К_з2 = М_зр : М_ср ,

де М_зг – число захворілих тварин в окремому господасртві, гол.;

М_сг – загальне поголів’я сприйнятливих тварин в окремому господарстві, гол.;

М_зр – число захворілих тварин в районі, гол.;

М_ср - загальне поголів’я сприйнятливих тварин в районі, гол.

2. Коефіцієнт летальності (К_л) встановлюють діленням числа загиблих тварин на число захворілих:

К_л = М : М_з ,

де М– кількість загиблих, вимушено забитих, знищених тварин, гол.;

М_з – число захворілих тварин, гол.

Питому величину економічного збитку, спричиненого захворюванням, на одну захворілу тварину (К_зб), визначають розділивши загальну суму складових частин економічного збитку на число захворілих тварин:

К_зб = З : М_з ,

де З – загальна сума економічного збитку, грн.;

М_з – число захворілих тварин, гол.

3. Додаткову вартість (Д_в), одержану додатково за рахунок збільшення кількості і підвищення якості продукції, внаслідок застосування більш ефективних засобів і методів профілактики хвороб тварин, їх лікування визначають за формулою:

Д_в = (В_рн – В_рт)  О_р ,

де В_рн і В_рт – вартість виробленої чи реалізованої продукції за діючими закупівельними цінами відповідно при застосуванні традиційних (базових) і нових (більш ефективних) засобів, в розрахунку на одну оброблену тварину (одиницю роботи), грн.;

О_р – число оброблених тварин новими засобами (обсяг роботи), гол. (м²).

4. Економічний збиток, попереджений в окремому господарстві внаслідок профілактики та ліквідації хвороб тварин (П_з1), визначають за формулою:

П_з1 = М_сг  К_з1  К_зб – З ,

де М_сг – загальне поголів’я сприйнятливих до хвороби тварин, гол.;

К_з1 – коефіцієнт можливого захворювання тварин в неблагополучних гуртах (додаток 6);

К_зб – питома величина економічного збитку в розрахунку на одну захворілу тварину, грн.;

З – фактичний економічний збиток в господарстві, грн.

5. Економічний збиток, попереджений в господарстві внаслідок проведення лікувальних заходів (П_з2), визначають за формулою:

П_з2 = М_л  К_л  Ж  Ц – З ,

де М_л – кількість тварин, яких лікували, гол.;

К_л – коефіцієнт летальності;

Ж – середня жива маса однієї тварини, кг;

Ц – закупівельна ціна одиниці продукції, грн.;

З – фактичний економічний збиток в господарстві, грн.

6. Економічний збиток, попереджений внаслідок профілактики та ліквідації хвороб тварин в районі (П_з3), визначають за формулою:

П_з3 = (М_ср  К_з2 – М_зр)  К_зб ,

де М_ср – кількість сприйнятливих до хвороби тварин в районі, гол.;

К_з2 – коефіцієнт можливого захворювання тварин в районі;

М_зр – кількість захворілих тварин в районі, гол.;

К_зб – питома величина економічного збитку в розрахунку на одну захворілу тварину, грн.

7. Збиток, попереджений внаслідок хірургічної операції тварин (П_з4), визначають за формулою:

П_з4 = М_п  Ц – В_ф ,

де М_п – кількість прооперованих тварин, гол.;

Ц – середня вартість тварин (балансова або за закупівельними цінами), грн.;

В_ф – можлива грошова виручка при вимушеному забої прооперованих тварин, грн.

8. Економічний ефект, одержаний внаслідок здійснення профілактичних, оздоровчих і лікувальних заходів (Е_е), визначають за формулою:

Е_е = П_з – В_в ,

де П_з – попереджений економічний збиток, грн.;

В_в – витрати на ветеринарні заходи, грн.

9. Економічний ефект від проведення профілактичних оздоровчих заходів і лікувальних заходів на одну гривню витрат (Е_грн), визначають за формулою:

Е_грн = Е_е : В_в ,

де Е_е – загальний економічний ефект, одержаний внаслідок здійснення профілактичних, оздоровчих і лікувальних заходів, грн.;

В_в – витрати на ветеринарні заходи, грн.