Лекція №8. Особливості будови органів дихання в дрібних свійських тварин

I. Особливості будови носу та носової порожнини

Передня ділянка носа в собак рухлива. Ділянка носа вкрита звичайним волосяним шкірним покривом, проте на передній ділянці (носовому дзеркалі) волосся відсутнє, тому епідерміс тут значної товщини і з поверхні розбитий багатьма бородавками на невеликі поля дзеркальця. Рельєф поверхні завжди має індивідуальний рисунок і може використовуватися для впізнавання тварини. В кішки на носовому дзеркальці є невеликі горбки. За білого забарвлення шерсті на лицевій частині голови носове дзеркальце не пігментоване, рожевого кольору. Носове дзеркальце в нормі вологе і дещо прохолодне від випаровування рідини. При патологічних станах з підвищенням температури ніс часто на дотик сухий та гарячий. Проте це не може розглядатися як вірогідна діагностична ознака.

Ніздрі в кішки та собаки вузькі. Бічний край кожної ніздрі має вирізку, внаслідок чого утворюються верхнє та нижнє крила носа. В м’ясоїдних м’язи в ділянці входу в носову порожнину розвинуті слабо, тому можливість активного розширення ніздрів дуже сильно обмежена. У зв’язку з цим у собак деяких брахіцефалічних порід через надто вузькі ніздрі спостерігається затруднене дихання, а інколи навіть інспіраторна задишка. В таких випадках потрібно оперативне розширення крилової борозни. Через вузькі ніздрі м’ясоїдних практично неможливе проведення будь-яких хірургічних втручань у носовій порожнині. Так, деформовані носові раковини можна видалити лише після оперативного відкриття кісткового склепіння носу. З огляду небезпеки пошкодження продірявленої пластинки решітчастої кістки і, разом з нею нюхового мозку, слід проводити видалення турбіналій решітчастої кістки з особливою обережністю.

Хрящова носова перегородка потовщується ближче до орального краю і формує невеликі (дорсальні й вентральні) бічні хрящі. Обширні носові порожнини заповнені складними складками слизової оболонки, тому їх повітряні простори невеликі. В складки слизової оболонки в ділянці присінка носа вставлені хрящові пластинки, а в більш глибоких відділах – тонкі кісткові. Завдяки цьому твердому остову складки слизової оболонки набувають пружності, повітряні ходи залишаються завжди відкритими, не спадають і дають можливість вільному ходу повітря через дуже звивисту носову порожнину. В носовій порожнині знаходяться дорсальна й вентральна раковини, а в її задній ділянці розміщені закрутки лабіринту решітчастої кістки.

Приносові синуси (пазухи) розвинуті слабо. В собаки є велика лобова пазуха, розділяється на передній та задній відділи, сполучається із середнім носовим ходом та верхньощелепний рецесус.

У кішки присутня лобова пазуха, верхньощелепний рецесус і додатково в тілі клиноподібної кістки є клиноподібна пазуха. Над клиноподібною пазухою проходять борозна зорового перехрестя та зоровий канал. Таким чином, патологічні процеси в клиноподібній пазусі інколи можуть впливати на зорові нерви.

Через хоани носова порожнина сполучається з носоглоткою. При введенні носо-шлункового зонду необхідно «перехитрити» носоглотку, яка знаходиться в положенні дихання. Зонд не повинен потрапити через гортань у нижні дихальні шляхи, його потрібно провести через внутрішньоглотковий отвір у стравохід. Тому використовується ковтальний рефлекторний рух, викликаний механічно проходженням зонду. При попаданні зонду в гортань виникає кашель.