jurfax

Нині в усьому світі відбуваються кризові процеси, за якими неодмінно настає болісна рецесія. Отже, слід готуватися не лише до зменшення тиражів, а й до певного звуження діапазону творчого пошуку українських журналістів. Через брак коштів закриваються не тільки друковані видання, скорочуються штати працівників. Закриваються також навчальні заклади, різноманітні фундації, фонди тощо. Через це різко зменшуються можливості підготовки і перепідготовки журналістських кадрів.

До цієї проблеми слід ставитися як до об'єктивної реальності, не драматизуючи її, а лише спробувати пристосуватися до несприятливих умов, максимально підвищивши віддачу кожного творчого працівника. До речі, криза дає можливості й для швидкої кадрової ротації, адже кількість охочих посісти посаду в колективі зростає.

Також під час кризових ситуацій виживають найбільш конкурентоспроможні друковані видання. Саме ті, що зможуть запропонувати пересічному читачеві корисну інформацію, за яку він згодиться платити досить високу ціну.

Зі світового досвіду випуску друкованих видань за несприятливих соціально-економічних умов можемо спрогнозувати зменшення тиражу масово-політичних газет і журналів. Їм на зміну досить швидко прийдуть реґіональні видання, присвячені проблемам локальної місцевості, окремого населеного пункту тощо.

Стосовно нашої країни це, як правило, щотижневики, які свого часу замінили районні й міськрайонні газети, що фінансувалися з бюджетних коштів.

Слід зазначити, що за своєю ментальністю пересічний читач в усьому світі насамперед цікавиться проблемами реґіону, місцевості, де він проживає. В коло його інтересів входять проблеми працевлаштування, перспективи навчання дітей, екологія даної місцевості тощо. Значно менше читач місцевої преси переймається проблемами виборів за океаном чи протистоянням в Африці.

Виходячи з вищенаведеного постулату, можемо говорити про майбутній динамічний розвиток групи аналітично-публіцистичних жанрів. Також слід зазначити перспективи розвитку класичної аналітичної статті. Превалюватиме в ній, однак, не риторика на зразок

281

питання: "хто винен?", а прагматика "що робити?". Аналітичні матеріали стануть більш варіативними в композиційному і стилістичному плані за рахунок привнесення в їх архітектоніку репортажних елементів, інтерв'ю. Зовсім не визначеною, а тому мало прогнозованою лишається доля оглядів (преси, листів і т.д.). Цілком імовірно, що саме у пресі будуть публікуватися огляди інтернет-листів до редакції. Тут слід врахувати той незаперечний факт, що здебільшого спілкування з інтернетом має досить фрагментарний характер, ознайомлення з окремими статтями викликає однозначну емоційну реакцію – бажання відразу написати відповідь для того, щоб побачити її негайно на інтернет-сторінці. Однак саме поспішність і зайва емоційність автоматично призводять до зменшення доказовості, зваженості. Ці прорахунки повністю компенсуються в роботі з друкованим текстом, коли з варіантами аналітичного матеріалу ознайомляться кілька творчих працівників, які можуть висловити свої зауваження, дати корисну пораду тощо. Друкований текст примушує до більш вагомих аргументів в аналітиці, оскільки лишає час для осмислення події.

Найбільш цікавим у плані творчого передбачення є питання розвитку групи художньо-публіцистичних жанрів. Існує кілька точок зору щодо цього процесу. Одна, найбільш усталена, ґрунтується на тому факті, що із загальною масифікацією суспільства художньопубліцистична група буде існувати у локальній системі суто елітарних видань. Ідеться про літературно-мистецькі видання – аналоги сучасних журналів "Вітчизна", "Київ", "Сучасність" та ін., які призначені для певної цільової аудиторії. Остання складається, передусім, з письменників, критиків, мистецтвознавців і, звичайно, поціновувачів художньої творчості.

Видавцям, які мали справу з художньо-мистецькими виданнями, дуже добре відомий той факт, що людей, які пишуть для себе, родини, знайомих, – значно більше, ніж це здається на перший погляд. Виявляється навіть, що не лише до написання мемуаристики, а й до творення віршів, прози вдаються люди поважного віку, зі значним життєвим досвідом, матеріальними статками. Тобто такі, які, як прийнято говорити, "вдалися в житті", тож вони підсвідомо прагнуть

282

поділитися пережитим, екстраполюючи побачене у художній, есеїстичній формі викладу. На них і слід розраховувати, проводячи рекламну кампанію нового або оновленого культурологічного видання, що само по собі вже не може бути дешевим. Основу подібної цільової групи лише частково становитиме студентський загал, де вірші пише чи не кожний другий юнак або дівчина. Річ у тому, що через брак коштів українська поезія вже зараз "іде в інтернет", де обдаровані люди реалізують себе на самодіяльних поетичних сайтах.

Розумний і прагматичний видавець здатний "перерозподілити" цей процес, розмістивши мемуаристику і вірші під "дахом" вузькоспеціалізованого видання, що може дати незначний, але стабільний прибуток.

Загалом, коли йдеться про футурологічний прогноз, фахівці виходять із чинників й явищ, що вже наявні сьогодні. Але ж існують ймовірності, які передбачити практично неможливо! Так, для багатьох сучасних культурологів стало приємною несподіванкою різке зростання популярності театральних вистав під час економічної кризи в Україні. За свідченням адміністраторів столичних театрів, лише за перші місяці кризового 2009 року кількість викуплених заздалегідь квитків на театральні вистави збільшилася в кілька разів! Пояснюється це досить несподівано, але просто. У важкі часи зростає інтерес до вічних моральних цінностей, що втілюються у театральному дійстві як на сценах великих, так і малих, камерних залів.

Отже, цілком природно виникає потреба в адекватній реакції на цей процес у пресі. Оскільки необхідно рецензувати вистави, робити огляди театральних сезонів і т.д., слід готувати, перекуповувати, наймати театральних критиків, знавців історії театру. Відповідно вже в найближчому майбутньому ми станемо свідками прискореного розвитку таких призабутих нині жанрів, як театральна рецензія, есе тощо.

Можна передбачити появу в українській пресі плеяди молодих літературних критиків, які будуть здатними оцінити нові імена в національній белетристиці. Отже, розвиватиметься жанр художньокритичної статті, рецензії, інтерв'ю-діалогу в формі співбесіди: кри- тик–письменник.

283

Економічна криза, якщо її екстраполювати на духовну сферу, стає своєрідним катарсисом. Часом усвідомлення, переосмислення старих моральних догм, виокремлення нових етичних пріоритетів.

Тому розвиток української преси не сповільниться, але жанри трансформуються, виникнуть нові різновиди, часом – невпізнанно зміняться старі групи. Сприятимуть цьому давні культурні традиції нашого етносу; високий, навіть за європейськими стандартами, рівень загальної освіти; прагматика українця, коли кожний читач добре розуміє, що друковане слово залишається на папері кількасот років.

Рукописи, як то кажуть, "не горять". Навіть щоденна газета – вічна, бо дозволить допитливим нащадкам знову і знову пережити сподівання майданів, трагедію розчарувань і світлу віру в майбутнє людей, які жили, живуть і житимуть на благодатній землі України.

284

Навчальне видання

ПРИСТУПЕНКО Тетяна Олегівна РАДЧИК Раїса Віталіївна ВАСИЛЕНКО Микита Кімович

та ін.

ЖУРНАЛІСТСЬКИЙ ФАХ: газетно-журнальне виробництво

Навчальний посібник

Редактор Г. А. Дзюбенко

Оригінал-макет виготовлено Видавничо-поліграфічним центром "Київський університет" Виконавець Д. Ананьївський

Підписано до друку 26.10.10. Формат 60х841/16. Вид. № 111–1. Гарнітура Times. Папір офсетний. Друк офсетний. Наклад 150. Ум. друк. арк. 16,74. Обл.-вид. арк. 18. Зам. № 210-5399.

Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет" 01601, Київ, б-р Т. Шевченка, 14, кімн. 43

(38044) 239 32 22; факс (38044) 239 31 28

Свідоцтво внесено до Державного реєстру ДК № 1103 від 31.10.02. E-mail: vydav_polygraph@univ.kiev.ua