теорія інтервю
.docxСьогодні мало газет, які б не друкували пізнавально-розважальних інтерв'ю з відомими акторами, співаками, модельєрами, письменниками, мандрівниками й іншими знаменитостями.
А ось В. Ла Рош виділяє свої різновиди інтерв’ю: предметне інтерв’ю, інтерв’ю про думку, інтерв’ю про особу.
Предметне інтерв'ю передбачає отримання інформації (завжди йдеться про інформацію та факти).
На відміну від цього, інтерв'ю про думку має на меті з'ясувати ставлення співрозмовника до якоїсь проблеми або явища.
Інтерв'ю про особу має на меті представити співрозмов-ника, тобто через відповіді на запитання змалювати портрет людини.
На практиці всі три види інтерв'ю поєднуються між со-бою. Наприклад, інтерв'ю про особу не обійдеться, звичайно ж, без запитань інформаційного характеру, так само як і без запитань про дум-ку.
Методика підготовки проведення інтерв'ю
Про методику підготовки і проведення інтерв'ю написані цілі книги. Процес підготовки до інтерв'ю прийнято умовно поділяти на загальну, спеціальну і психологічну частини.
Загальна підготовка до інтерв'ю передбачає підвищен-ня загальної ідеологічної, інтелектуальної і професійної підготовки.
Конкретна підготовка включає визначення мети бесі-ди і характеру необхідних відомостей, вивчення предмета інтерв'ю і майбутнього співбесідника, попереднє обдуму-вання змісту бесіди, складання запитань, домовленість про місце і час зустрічі.
Психологічна підготовка здійснюється як загальним, так і конкретним типами роботи. Зосереджується увага на виробленні у себе необхідних психологічних якостей, набутті знань про інтерв'ю як ситуацію соціально-психо-логічного спілкування, процес сприйняття людини люди-ною. Здійснюється «програмування (прокручування) пси-хологічної ситуації» конкретного інтерв'ю, психологічне настроювання (мобілізація, готовність) на бесіду.
Важливо розпочати інтерв'ю із «замашного», влучного запитання, а закінчити якимось оригіналь-ним. Не годиться починати із закритих питань, які передбачають відповідь лише «так» або «ні». Набагато краще ставити запитання, що по-чинаються з «як».
Також, важливе значення має ерудиція і досвід журналіста, безпосередня робота перед конкретним інтерв'ю, а також з'ясування технічних питань і врахування психологічних якостей співрозмовника, тактика поведінки із знаменитістю.
Дуже часто інтерв'ю тривають довше від визначеного часу, бо знамениті професіонали бачать перед собою сумлінного журналіста-фахівця. Однак у повсякденній журналістській практиці репортер не може дозволити собі таку розкіш . Усе відбувається у високому темпі, при постійному дефіциті часу. І за цих умов свої розмови з людьми треба продумувати, оперативно знаходячи інформацію через колег, користуючись телефоном, комп'ютером та іншими засобами комунікації.
Тему інтерв'ю визначає редакція або сам журналіст. Вивчення теми охоплює глибоке ознайомлення з предме-том майбутньої розмови, в процесі якого журналіст пра-гне осягнути все, що згодом йому може придатися. Чим ретельніше журналіст готується до інтерв'ю, чим більше опрацьовує матеріалу, тим цікавіші думки і факти одер-жує у відповідь на свої запитання.
Журналіст може й не знати всіх тонкощів, усіх дета-лей проблеми — їх у разі потреби роз'яснить сам фахі-вець, — але він зобов'язаний знати, що вони існують. Це знання допомагає йому спрямовувати бесіду у потрібне русло, продумати такі запитання, у відповідь на які він одержить цікаву й корисну інформацію. Якщо журналіст не вивчить теми інтерв'ю, він не зможе й конкретизувати запитання. Вони виходитимуть у нього надто широкими і загальними.
Вивчення теми бесіди і вибір опитуваного часто-густо відбувається одночасно. Щоб інтерв'ю було предметним і цікавим, журналіст ознайомлюється з життям і діяль-ністю людини, з якою буде бесідувати. Збирає відомості про сім'ю, інтереси, захоплення, щаблі професійного, службового, творчого зростання, дані про нагороди тощо. Робить нотатки із статей, книг майбутнього співрозмов-ника.
Для радіо дуже важливим елементом є його мова, для телебачення — також телегенічність. Приступаючи до бесіди, журналіст повинен знати про людину, яка си-дить перед ним, буквально все.
Інтерв'ю — спільна праця двох людей. Але успіх журналіста багато залежить від уміння ставити запитання. Оригінальні, нестандартні за формою і змістом запитання надають інтерв'ю додаткового інте-ресу, привертають увагу читачів, слухачів, глядачів, зму-шують їх до кінця прочитати чи вислухати відповіді.
Але успіх інтерв'юера значною мірою залежить ще
й від самої можливості поспілкуватися із людиною популярною, розумною до того ж дотепною. Та не менше значення має оволодіння поетикою діалогу тонкою драматургією інтерв'ю.
Типовою помилкою ряду інтерв'ю є прагнення журналіста задавати по кілька запитань одночасно. Співбесідник розгублюється: він не знає, на яке запитання відпо-відати спочатку, забуває зміст решти запитань, так що їх доводиться повторювати. Отже, кожне запитання повинно бути конкретним.
Конкретне запитання свідчить про глибоке знання про-блеми, матеріалу, вміння журналіста досягти мети. При цьому не слід допускати однозначних відповідей. Відповіді, як правило, однозначні, не характери-зуються інформаційною насиченістю.
Особливо винахідливим треба бути у розмові з колоритними людьми, знати характер співрозмовника.
Практикується вручення опитуваному питань заздале-гідь, щоб він грунтовніше підготувався до бесіди. Не слід допускати, щоб у попередній, уточнювальній бесіді інтерв'юйований «виговорився», бо під час запису діалог може вийти неприродним. Нерідко людина вдруге не може ви-словитись так емоційно, зацікавлено, ґрунтовно, як перший раз, під час проби.
Добре підготовлене інтерв'ю ґрунтується не тільки на вмінні запитувати, а й на тому, як журналіст вміє створи-ти і передати ситуацію самого спілкування, як описує психологічний, емоційний стан опитуваного.
Під час інтерв'ю важливим є і такт, і постійна добро-зичливість до співбесідника, і блискавична реакція. Ре-портерська зацікавленість, що виявляється в репліках, жестах, міміці, заохочує опитуваного до відвертої розмо-ви, до розкриття душі. Щоб стати добрим інтерв'юером, необхідно любити людей. Кажуть, культура — це те, що залишається, коли людина забуває все. Інтерв'юер може все забути, але не безкорисливу повагу до співбесідни-ка — безвідносно до його посади, становища, популярно-сті. Тільки особистою відвертістю можна викликати іншого на відвертість.
Професіоналізм інтерв'юера не лише в умінні невиму-шене «щось» запитати.
Уміння задавати питання «по суті» не може виникну-ти без знання проблеми. Для того щоб вислухати глибо-ку відповідь співбесідника, журналістові необхідно спо-чатку «проінтерв'ювати» чимало інших джерел — друко-ваних, зображальних, звукових.
Висновки
Отже, особливість інтерв'ю полягає у тому, що на від-міну від інших жанрів, воно є результатом праці журналі-ста і співбесідника, має діалогічний характер. Якщо фак-ти, думки висловлює авторитетна особа, чия компетентність і принципова позиція не викликає сумніву, то створюються передумови впливу інтерв'ю на формування громадської думки. Інтерв'ю емоційно впливає на читача, радіослуха-ча, телеглядача, бо дає можливість охарактеризувати осо-бистість співбесідника, розкрити його внутрішній світ, пе-редати його думки, прагнення, настрій, кількома штрихами змалювати обстановку, у якій проходила бесіда. Інтерв'ю притаманні різні форми викладу матеріалу. Використовую-чи їх, можна відобразити думки, повідомити факти, отри-мані під час бесіди з однією чи кількома особами, стисло чи широко розкрити тему. Хоч інтерв'ю жанр інформацій-ний, але володіє можливостями публіцистичного осмислен-ня явищ дійсності, часто має аналітичний характер.
Інтерв'ю як жанр інформаційний не менш про-дуктивно «працює» в аналітичних публікаціях і переда-чах. Вплив на громадську думку аналітичних інтерв'ю, які переходять у публіцистичний діалог, полягає в тому, що вони привертають увагу громадськості до певного яви-ща, виявляють і коригують різні точки зору. Разом з уча-сниками діалогу читач, слухач, глядач стає не тільки спів-учасником пошуку істини, а й дослідником. Сприймаючи запропоновану йому систему аргументів, він її перевіряє. Така форма спілкування" між людьми (хоч вона і опосе-редкована), яка виникає внаслідок діалогічної подачі аналітичних матеріалів, виявляється надзвичайно плід-ною, бо відкриває нові можливості для процесу переко-нування. Від журналіста, крім сумлінної підготовки, знання теми, співбесідника, вимагається володіння драма-тургією інтерв'ю, темпераментом, іноді полемічним мистецтвом. Це допомагає привернути читача до проблеми.
Наявність запитань і відповідей в інтерв'ю — необхідна умова існування цього жанру.
Отже, інтерв'ю, як і кожне редакційне завдання, щора-зу вимагає продуманої підготовки, мобілізації всіх зу-силь, високих професійних якостей, сумлінності, захопле-ності, пристрасності.
На мою думку, інтерв'ю є найважчим видом журналістської ро-боти. Воно вимагає ста-ранної підготовки до теми і максимальної стриманості у виявленні своїх знань. Воно потребує великої контактності, впевненості в собі і тактовності, енергійності та цілеспрямо-ваності у веденні розмови, здатності налаштуватися на свого візаві, пристосуватися до атмосфери та ситуації.