Тема 7. Соціальна структура суспільства, її зміст та оізновиди

1. Зміст та склад соціальної структури, загальні положення.

Поняття соціальної структури — надзвичайно важливе в соціо­логії. Воно стосується того, що соціальні конструкти, в яких перебігає наше життя, не складаються з абсолютно випадкових послідовностей подій або дій; вони структуровані або змодельовані різними спосо­бами. Соціальна структура зовсім не така, як структура фізична, скажімо, будинок, що існує незалежно від людських дій. Вона реконструюється щомиті самими ж таки «будівельними блоками», що її становлять,— люд­ськими істотами.

У соціології поняття «соціальна структура» тісно пов’язане з поняттям «соціальна система». Соціальною системою іноді називають суспільство. Це – сукупність різноманітних соціальних явищ і процесів, які детерміновані соціальними відносинами та зв’язками, в результаті чого виникає цілісний соціальний організм. Соціальна структура суспільства є частиною соціальної системи і об’єднує два компоненти – соціальній склад і соціальні зв’язки. У найзагальнішому вигляді вона розуміється як сукупність взаємопов’язаних і взаємодіючих соціальних груп, соціальних інститутів і відносин (зв’язків) між ними.

«Соціальний склад» – це набір елементів, які складають дану структуру. Другий компонент являє собою набір зв’язків цих елемен­тів. Виходячи із розуміння суті соціальної структури суспільства, можна визначити її як сукупність взаємопов’язаних і взаємодіючих між собою впорядкованих щодо один до одного соціальних спільностей, верств, груп, а також відносин між ними. Це – свого роду «анатомія» суспільства, об’єк­тивний диференційований поділ суспільства на окремі прошарки, групи, які об’єд­ну­ються на основі однієї або кількох ознак.

Вивчаючи соціальну структуру суспільства, соціологія аналізує процеси виникнення або стирання граней між різними групами, прошарками (зближення, віддалення за різними критеріями). Соціальна структура означає стійкий зв’я­зок соціальних елементів у соціальній системі. Основним елементом соціальної структури є соціальні спільності (класи, прошарки, нації, професійні, демо­графічні, територіальні, політичні групи, але не випадкові нестійкі об’єднання людей). Кожний з цих елементів, у свою чергу, є складною будовою, притаманною певним внутрішнім прошаркам, зв’язкам.

Крім того, соціальна структура відображає і особливості соціальних відносин класів, професійних, культур­них, національно-етнічних та демографічних груп, які визначаються місцем та роллю кожної з них у системі економічних відносин. Соціальна структура формувалася, «карбувалася» в процесі історичного розвитку. Вона і нині видозмінюється.

Члени суспільства можуть бути розрізнені (диференційовані) за багатьма особливостями, ознакамиє.

• соціально-класові (соціальні прошарки, групи, страти);

• соціально-професійні;

• соціально-демографічні;

• соціально-територіальні (поселенські спільності);

• соціально-етнічні (нації, народності);

• інші

Рис. 13

Кожен із цих елементів (системи спільнот) поділяється на велику кількість різних соціальних формувань.

2. Стратифікаційна структура.

Найголовнішим структурним компонентом соціальної структури є соціально-класовий або стратифікаційний зріз, який має подвійний характер: виступаючи водночас і як елемент цілого (соціальної структури), і як «соціальна випуклість», наслідок «взаємодії» інших соціальних зрізів, детермінованих певними диференційованими ознаками (рис. 14. Основні соціальні зрізи суспільства та їх позиціювання).

Ці особливості диференціюються в кожному суспільстві по-різ­ному. Існують різні способи, критерії оцінки ролі ряду особливостей. Саме принцип та ознаки диференційованості (розрізнення в якісно-кіль­кіс­ному вимірі) служать умовою подальшого розрізнення людей, груп в ієрархіч­ній впорядкованій системі, статусно-рольовій системі – стратифікації.

Системний аналіз суспільства соціологічна наука проводить крізь призму соціальної диференціації (тобто поділення, розрізнення) суспільства, зокрема, за такими критеріями:

• біологічні (стать, вік, раса);

• інтелектуальні особливості (розумовий рівень, здатність);

• соціальні особливості (освіта, матеріальний стан, спосіб життя);

• функції, або соціальні ролі, статуси в рамках різних сфер діяльності суспільства.

Статус – це соціальне становище людини в суспільстві, узагальнена харак­теристика, яка охоплює професію, економічне становище, політичні можливості, демографічні характеристики людини. Він являє собою і певну позицію людини в соціальній структурі певної спільноти або суспільства, пов’язану із іншими позиціями через систему можливостей, прав, обов’язків. 3. Соціально-професійна структура

Соціальна структура суспільства, особливо її соціально-класовий зріз, міцно пов’язані із професійною.

Однією із підсистем соціальної структури суспільства є Професійна структура – це сукупність існуючих у суспільстві професійних груп і відносин між ними. В її основі лежить поділ на окремі види професій, які потребують спеціальних знань та трудових навичок. Вона відображає технічні відносини щодо раціонального використання виробничих сил суспільства. Належність до тієї чи іншої професійної групи багато в чому зумовлена належністю до певного класу чи соціальному прошарку і, як правило, повністю визначає соціальне становище працівника. Посилюються розмаїття в професійній структурі робітничого класу, селянства, інтелігенції, працівників «вільних» професій, підприємців, безробітних та ін.

Професія - це рід трудової діяльності людини, що володіє комплексом спеціальних знань, практичних навичок, одержаних шляхом спеціальної освіти, навчання чи досвіду, які дають можливість здійснювати роботу в певній сфері суспільного виробництва з урахуванням різних форм власності чи господарювання.

Предметом вивчення в даній галузі знань є:

• місце і роль професійного поділу в суспільному його поділі;

• місце та рід занять як результат професійного поділу;

• професійні групи та їх характеристики;

• спосіб життя професійної групи;

• особи та професії.