Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Тема 5.Нерівність та Мобільність.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
06.02.2016
Размер:
124.42 Кб
Скачать

Тема 9.Соціальна мобільність

  1. Природа соціальної нерівності

Різноманітність відносин ролей, позицій призводять до відмінностей між людьми у кожному конкретному суспільстві. Проблема зводиться до того, щоб якимось - то чином впорядкувати ці відносини між категоріями людей, що розрізняються в багатьох аспектах і перш за все у нерівності. Що ж таке нерівність? У найзагальнішому вигляді нерівність означає, що люди живуть в умовах, за яких вони мають нерівний доступ до обмежених ресурсів матеріального і духовного споживання. Для опису системи нерівності між групами людей в соціології широко застосовують поняття «соціальної стратифікації» (про що ми говорили). При розгляді проблеми соціальної нерівності цілком виправдано виходити з теорії соціально - економічної неоднорідності праці. Виконуючи якісно нерівні види праці, різною мірою задовольняючи суспільні потреби, люди іноді виявляються зайняті економічно неоднорідним працею, бо такі види праці мають різну оцінку їхньої суспільної корисності. Саме соціально - економічна неоднорідність праці не тільки наслідок але і причина присвоєння одними людьми влади, власності, престижу і відсутності всіх цих знаків просунутості в суспільній ієрархії в інших. Андрєєв А.Л. Ціннісні та світоглядні аспекти соціальної нерівності // Социол. дослідні. - 2007. - N 9. - С.38-44.

Соціальна стратифікація має традиційним характером. Оскільки при історичної рухливості форми її сутність, тобто нерівність положення різних груп людей, зберігається протягом всієї історії цивілізації. Навіть у примітивних суспільствах вік і стать у поєднанні з фізичною силою був важливим критерієм стратифікації. Враховуючи незадоволеність членів суспільства існуючою системою розподілу влади, власності та умов індивідуального розвитку, все ж потрібно мати на увазі універсальність нерівності людей.

У теорії соціальної стратифікації соціальна нерівність трактується як наслідок нерівності позицій (посад, професій), різниця в розмірі матеріальної та моральної винагороди (престиж), влади, освіти між різними стратами та прошарками населення. Нерівність - це критерій, за допомогою якого можна розмістити одні групи вище або нижче інших. І соціальна структура перетворюється на соціальну стратіфікацію- сукупність розташованих у вертикальному порядку соціальних верств. Під нерівністю розуміється неоднаковий доступ великих соціальних груп людей (страт, в ерств, станів, каст, класів) до економічних ресурсів, соціальних благ і політичної влади. Нерівність існує в усіх суспільствах. Соціологи довели, що різні групи населення мають нерівні життєві шанси. Вони купують різну кількість і різної якості продукти харчування, одяг, житло і т.д. Люди, що мають більше грошей, краще харчуються, живуть в більш комфортних будинках, воліють особистий автомобіль громадському транспорту, можуть дозволити собі дорогий відпочинок і т.д. Але крім явних економічних переваг заможні верстви мають приховані привілеї. У бідних коротше життя (навіть якщо вони користуються всіма благами медицини), менш освічені діти (навіть якщо вони ходять в ті ж самі громадські школи) і т.д. Однак соціальна нерівність може бути виражене в термінах не тільки класової, але гендерної та расової стратифікації. При рівних доходах чорних і кольорових батьків можуть мати гірші життєві шанси, ніж діти білих. Якщо суспільство обмежує доступ до отримання престижної освіти або якісного медичного обслуговування тільки тому, що у людини немає або дуже мало грошей, то такий порядок речей розцінюється як соціальна несправедливість. Як правило, три поняття - нерівність, рівність і справедливість - аналізуються в тісному зв'язку один з одним

Як правило, поняття соціальна нерівність тісно пов’язане із поняттям бідність. Бідність визначається як економічний та соціо­культурний стан людей, котрі мають мінімальну кількість ліквідних цінностей (ті, що постійно підлягають продажу та обміну) та обмежений доступ до соціальних благ. Але соціологія розуміє і вбачає в бідності не тільки мінімальний дохід, але і своєрідний спосіб і стиль життя, норми поведінки, стереотипи сприйняття, психологію, котрі передаються протягом поколінь.

Нерівність характеризує нерівномірний розподіл дефіцитних ресурсів суспільства - грошей, влади, освіти і престижу - між різними стратами або верствами населення. На шкалі нерівності на верхній позиції виявляться багаті, а на нижній бідні. Соціальна нерівність існувало протягом практично всієї розумної історії людства. Незважаючи на те що в усі віки нерівність засуджувалося, піддавалося нищівній критиці і ніколи не викликало симпатій у членів суспільства, люди в ході історичної практики з разючою завзятістю чинили опір створенню «досконалих» товариств, заснованих на соціальній рівності і відсутності гноблення і приниження одних соціальних груп іншими . При цьому члени суспільства постійно створювали нові види ієрархічних соціальних структур, заснованих на нерівності.

Витоки соціальної нерівності багато сучасних дослідників бачать в природних відмінностях людей за фізичними даними, особистісним якостям, внутрішньої енергії, а також по силі мотивації, спрямованої на задоволення найбільш значущих, насущних потреб. Спочатку виникає нерівність зазвичай вкрай нестійке і не призводить до закріплення соціальних статусів. Саме така нерівність спостерігалося в раннє середньовіччя, на заході античного світу, коли практично всі вожді варварських племен обиралися одноплемінниками і володіли серед них великою владою.

Щодо примітивна культура не створює соціальних норм щодо жорсткого закріплення відносин нерівності. Наступним етапом формування відносин нерівності є закріплення існуючого положення, яке складається в деякий момент в ході обміну. Більшість дослідників вважають, що соціальна стратифікація - ієрархічно організована структура соціальної нерівності, яка існує в певному суспільстві, в певний історичний відрізок часу.

Універсальним мірилом нерівності у сучасному суспільстві виступають гроші. Саме їх кількість визначає місце індивіда або його сім’ї в соціальній стратифікації. Багаті тому і називаються так, що масово володіють максимально ліквід­ними цінностями. Їх також називають мільйонерами (мультимільйонери, міль­ярдери). На рис. 18 показано структурний склад прошарку багатіїв США.

Рис. 18

Якщо багатство – це основна ознака вищого класу (багатіїв), то дохід (в прямому розумінні), як потік грошових надходжень за певний календарний період, ідентифікує середній клас суспільства. Поняття заробітна плата ідентифікує нижчі прошарки населення – клас на- йманої робочої сили. Найбільш убогі елементи ідентифікуються подаяннями. В соціологічному сенсі убогі – це люди, котрі здатні задовольняти фізичні потреби, які забезпечують лише біологічне виживання. Сьогодні західні соціологи включають до складу бідних такі групи: безробітні, малозабезпечені робітники, нещодавні емігранти, національні меншини, біженці, сільські мігранти, бродяги та бомжі, неповні багатодітні сім’ї, особи, котрі позбавлені змоги працювати у зв’язку з віком (старість), каліцтвом, хворобою. Сутність економічної нерівності

(диференційності) полягає у тому, що найбільш високі доходи отримує найменша частина суспільства, а середні та найменші доходи – більшість населення. На рис. 19 подано порівняльний аналіз профілів економічної нерівності США та України на початку 90-х років.

Для вимірювання нерівності використовують два показники - багатство (запас активів) та дохід (потік грошових надходжень в одиницю часу). Соціальна нерівність - результат нерівного розподілу економічних благ. У 1972 р в Англії 20% найбагатших і заможних англійців володіли 82% багатства, а на частку залишилися 80% припадало 18%. З часом подібна тенденція мало змінилася, оскільки не змінився економічний лад суспільства. Міждержавні аналіз, виражений в децильних коефіцієнтах, показав, що в сучасній Росії рівень нерівності знаходиться на позначці 12-13 (в СРСР він не перевищував 5, у Швеції - 6). Це наочно свідчить про углубляющемся розриві між тонким шаром багатих і зубожіють більшістю суспільства. Загоруйко І.А. Соціальна нерівність: причини, наслідки та механізми подолання в суспільстві майбутнього / Загоруйко І.А., Федоров В.М. // Укр. МГУ. Сер.6. Економіка. - 1994. - N 1. - С.30-39.

В Україні, з початку року декларації з отриманим минулорічним доходом у понад 1 мільйон гривень подали 1703 громадянина.

Як зазначається, загальна сума задекларованого ними доходу становить 8 млрд гривень. Найбільше мільйонерів нараховується у Києві - 761 громадянин, якими задекларовано 3,9 млрд гривень

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.