26.Культура українського барокко. Києво-Могилянська академія (Петро Могила, Феофан Прокопович)

Визначну роль у духовному відродженні українського народу відіграла Кисво-Могилянська академія, що була заснована в 1632 р. Довгий час Академія була осередком професійної діяльності в галузі науки і філософії не тільки в Україні, вона задовольняла освітні потреби Росії, Білорусії. Особливе значення мало вивчення мов, що відкривало доступ до ознайомлення мовою оригіналу праць грецьких, римських авторів. Найпопулярнішим предметом серед студентів була риторика, яка формувала високу культуру логічного мислення. Філософія вивчалась 2–3 роки, причому професори використовували в своїх лекціях ідеї найвидатніших мислителів, як античності, середньовіччя, так і Нового часу. Серед діячів Академії XVII–XVIII ст. провідне місце в розвитку філософської думки посідали Й.Кононович-Горбацький,І.Гізель, І.Галятовський, С. Яворський, Г.Бужинський, Ф.Прокопович, Л.Барановський та ін. Петро Могила – церковний, політичний, культурно-освітній діяч України.З його іменем пов'язане розгортання системи вищої і середньої освіти в Україні та Росії, один з перших почав видавати книги Українською мовою.Саму суть духовності пов'язував із вірою і церквою, які прилучали людину до Бога. Єдиним носієм віри він вважав церкву, яка могла підпорядкувати собі розум і науку, не заперечуючи і не принижуючи ролі останніх. В «Требнику» - найвизначнішому творі,написаному П.Могилою, осмислюються стратегічні напрямки розвитку духовності українського народу,творення його національної церкви та держави. Розглядає духовність як особливий дар Божий, те спільне, що єднає людину і Бога. Людині потрібна віра, щоб рухатися у напрямку до єднання з Богом. Церква на його думку повинна виступати засобом згуртування і єднання людей у національні спільноти.На його думку Христос наказав кожній людині нести свій тягар і навчив її терпінню.Праця завжди важка, але коли людина реалізує Божий дар терпіння, її життя втрачає безпросвітність.Праця – це спосіб життя людини, це засіб для задоволення життєвих потреб. Петро Могила бачив Україну поза межами Польщі і незалежною від неї.

Феофан Прокопович – вихованець,а потім професор, ректор Києво-Могилянської академії. Його життя і діяльність умовно можна поділити на два періоди: київський і петербурзький. У першому він виступав вченим, філософом, а у другому був політиком, діячем церкви. Прагнув звільнити природознавство, історію від схоластичних канонів. Всупереч середньовічним філософам, що спиралися на вчення Арістотеля, згідно якого матерія набуває свого існування завдяки формі, яку вносить в неї Бог, Ф.Прокопович зазначав, що матерія сама по собі має всі форми, є основою всіх речей. Світ матеріальний за своєю природою, а сама матерія не створюється і не знищується, вона розвива ється за своїми закономірностями. Ніщо не виникає з нічого. Світ матеріальний. Виникнення і знищення, кругообіг небес відбуваються завдяки рухові, який є зачинателем усього життя. Для обґрунтування своїх поглядів Прокопович постійно посилався на численні спостереження, досліди в галузі механіки, оптики. У людині цінував освіченість і розум. Основою діяльності людини вважав активність, чесність,порядність, що тривалість прожитого життя вимірюється не кількістю років, що вона зробила, яку користь принесла людям і державі.