56.Сучасна науково-технічна революція: та соціальні наслідки

На сучасному етапі свого розвитку науково-технічна революція характеризується наступними основними рисами.

1) ..Перетворенням науки в безпосередню продуктивну силу в результаті злиття воєдино перевороту в науці, техніці і виробництві, посилення взаємодії між ними і скорочення термінів від народження нової наукової ідеї до її виробничого втілення.

2). Новим етапом суспільного розподілу праці, пов'язаних з перетворенням науки у провідну сферу розвитку суспільства.

3).Якісним перетворенням усіх елементів продуктивних сил – предмета праці, знарядь виробництва та самого працівника; зростаючою інтенсифікацією всього процесу виробництва завдяки його наукової організації та раціоналізації, постійного оновлення технології, заощадження енергії, зниження матеріалоємності, капіталоємності і трудомісткості продукції. Купується суспільством нове знання дозволяє скоротити витрати на сировину, обладнання та робочу силу, багато разів аби окупити витрати на наукові дослідження і технічні розробки.

4) Зміною характеру і змісту праці, зростанням у ньому ролі творчих елементів; перетворенням процесу виробництва з простого процесу праці в науковий процес.

5). Виникненням на цій основі матеріально-технічних передумов скорочення ручної праці і заміни його механізованим. В подальшому відбувається автоматизація виробництва на основі застосування електронно-обчислювальної техніки.

6). Створенням нових джерел енергії і штучних матеріалів з наперед заданими властивостями.

7). Величезним підвищенням соціального і економічного значення інформаційної діяльності, розвитком засобів массовойкоммунікаціі гігантським.

8). Зростанням рівня загальної і спеціальної освіти та культури населення.

9). Збільшенням вільного часу.

10). Зростанням взаємодії наук, комплексного дослідження складних проблем, ролі соціальних наук.

11). Різким прискоренням всіх суспільних процесів, подальшої інтернаціоналізацією всієї людської діяльності в масштабі планети, виникненням так званих глобальних проблем.

Можна зробити висновок, що науково-технічний прогрес призводить до глобальної трансформації суспільства. Товариство вступає в нову фазу свого розвитку, яку багато хто соціологи визначають як «інформаційне суспільство».

55 Марксизм

Марксизм виник у 40-х роках XIX ст. Карл Маркс та Фрідріх Енґелс, аналізуючи існуючий суспільний лад, його суперечності та недоліки, прагнули з'ясувати умови і вказати шляхи реального визволення трудящих мас від будь-якої експлуатації, від усіх форм соціального гноблення і нерівності. Вони поставили перед собою завдання накреслити контури ладу, який зможе усунути відчуженість трудівника від власності та влади, найбільш раціонально організує суспільне життя, створить умови для всебічного і гармонійного розвитку особистості. Увага найперше і головно до зазначених проблем зумовлювала звернення до питань держави, права, законодавства, політики. В результаті постала марксистська історико-матеріалістична концепція держави і права. Специфіка марксистського підходу до вивчення держави і права полягає, насамперед, у тому, що аналіз явищ політичного та правового життя проводився, у першу чергу, як органічних складових частин класової суспільно-історичної формації, відмовляючись від того, щоб вбачати у політико-юридичних інститутах феномени релігійного, психологічного, етнічного, етичного порядку. Цей підхід базується на ідеї залежності держави і права передусім від рівня суспільного розподілу праці, класової структури і співвідношення класових сил у державі. Учення марксизму певною мірою є спільним доробком К.Маркса та Ф.Енґелса, принаймні, програмний твір марксизму "Маніфест комуністичної партії" вони створили разом. Це дає підставу аналізувати їхню творчість як цілісне вчення.Карл Генріх Маркс (1818 – 1883) народився в Трієрі в сім’ї адвоката. Закінчив гімназію, Боннський університет та Берлінський університет, отримавши вчений ступінь доктора філософських наук. В 1842 р. очолює „Рейнську газету”, де і знайомиться з Фрідріхом Енгельсом. Фрідріх Енгельс (1820 – 1895) народився у Бремені в сім’ї фабриканта. Не закінчивши гімна0зію починає працювати та займається самоосвітою. Починає діяльність у „Рейнській газеті”. Водночас разом з Марксом бере участь у роботі революційних груп у Парижі. Карл Маркс та Фрідріх Енгельс розпочинали свою діяльність як революційні демократи та теоретики революційної боротьби, але згодом створили власну теоретичну систему, яка охопила всі соціальні науки і не залишала поза увагою ні політику, ні економіку, ні закономірності соціального та духовного розвитку суспільства. Теоретичними джерелами марксизму, крім класичної англійської політекономії, були німецька філософія і французький утопічний соціалізм. Усе це позначилось на методології дослідження. Маркс і Енгель використовували хронологічний підхід до аналізу явищ, що традиційно зв’язується з історичним методом. Метою вивчення суспільних явищ в історичному аспекті було перетворення економічної науки на науку емпіричну. Історичний метод аналізу, що базувався на вивченні історичних фактів та визнанні їхньої взаємозалежності, передбачав розуміння прогресу, як безперервного еволюційного процесу. Поряд з цим вони скористались підходом, характерним для класичної школи, що відзначався глибиною проникнення в суть явища, виокремлюванням найголовнішого, визначального в суспільному економічному розвитку. Цей метод отримав назву наукової абстракції. Відповідно до класичної теорії основою поступального розвитку суспільства є задоволення індивідуальних інтересів, і сила їхнього протистояння визначає напрямки розвитку суспільної економіки.