62. Буття і існування. Поняття реальність

Поняття "буття" дає змогу позначити і описати все, що є, все що існує - все.

Буття, за сутністю, є причиною всієї дійсності. Проблема буття - серце філософії. Філософія буття зветься онтологією.

Найбільше розвинені концепції буття розробили Платон та Арістотель; ці концепції можна вважати провідними парадигмами (взірцями) розуміння буття і донині. У Середні віки буття постає в окресленні абсолюту. Абсолютним буттям є Бог, за своїми якостями він вічний, незмінний, всеохоплюючий; є запорукою того, що буття невмируще.Найпершою умовою розуміння буття є вироблення категорії "все". Якщо дійсність постає перед нами через серію локальних фрагментів, які невідомо де та як починаються та невідомо куди зникають, невідомо, як між собою поєднуються, то схопити реальність у статусі буття неможливо. З іншого боку, як уже зазначено, будь-яка визначеність потребує позначення меж. "Усе" межує з "нічим", тому перші визначення буття йдуть через зіставлення та використання саме цих категорій. Ще в гімнах індійських "Вед" та у гномах (загальнозначимих висловах) давньогрецьких мудреців ("софістів"), поетів, політичних діячів загальнозначущі сентенції формулювались так: "Усе моє — зі мною", "Нічого понадміру", "Все обдумуй заздалегідь". Але в усіх цих випадках можна вести розмову лише про початкові, зародкові форми названих термінів як категорій.Виразнішу форму категоріальних визначень ці терміни набули в давньогрецькій натурфілософії. Зокрема, Фалес Мілетський стверджував, що "все утворюється з води" (або "все народжується з води"). Але натурфілософія пішла далі в розробленні зазначених термінів, висунувши поняття "першого початку всього" ("архе"). Цим самим засвідчувалось, що в самому бутті вже вирізняли щось стійке, стале, незмінне, на відміну від нестійкого, мінливого, такого, що зникає. Стале з тих часів ототожнювали з буттям як таким, а мінливе поставало в якості образів його з'явлень. Саме таке тлумачення буття знаходимо в судженнях Парменіда, якому належить заслуга введення у філософський та науковий обіг поняття "буття": "Те, що висловлюється та мислиться, повинно бути сущим, бо ж є буття, а ніщо не є.Реа́льність — (від лат. realis — речовинний, дійсний) — сукупність чуттєвої даності світу як світу речей в спогляданні і сприйнятті. Протилежні поняття — «ілюзія», «фантазія», «ідеальне». Поняття «реальність» слід відрізняти від поняття «дійсність». Іноді, під «реальністю» розуміють даність об'єктів в найширшому смислі, і говорять, наприклад, про віртуальну реальність.У діалектичному матеріалізмі термін «Реальність» вживається в двох розуміннях:що все існує, тобто весь матеріальний світ, включаючи всі його ідеальні продукти;об'єктивна реальність, тобто матерія в сукупності різних її видів. Реальність протиставляється тут суб'єктивній реальності, тобто явищам свідомості, і ототожнюється з поняттям матерії.Поняття реальності вивчається розділом філософії — онтологією.Поняття реальність вступає у складні відносини з поняттям буття:Буття є сукупністю різновидів реальності (коли поняття реальності гранично розширене і включає такі поняття як, наприклад, суб'єктивна реальність)Буття містить реальність як складову частину (коли реальності протиставила ірреальність або сюрреальність)Реальність містить в собі буття (в екзистенціалізмі, де буттям володіє тільки людина).