3.ГОСТ 16483.3-84. Древесина. Методы определения предела прочности при статическом изгибе.

4.ГОСТ 16483.10-73. Древесина. Методы определения предела прочности при сжатии вдоль волокон.

5.ГОСТ 16483.5-73. Древесина. Метод определения предела прочности при скалывании вдоль волокон.

6.ГОСТ 16483.7-71. Древесина. Методы определения влажности.

7.ГОСТ 16481.17-81. Древесина. Метод определения статической твердости.

16.1.Визначення вологості

Матеріали: зразки деревини розмірами 20х20х30 мм. Прилади: ваги з похибкою зважування не більше 0,01 г; бюкси з

притертими кришками; ексикатор; сушильна шафа; безводний хлорид кальцію.

Порядок виконання роботи

Зразки деревини очищають від пилу, кладуть у попередньо зважені бюкси, зважують їх з похибкою не більше 0,01 г і визначають масу вологого

зразка.

Після цього знімають кришку бюкси і вміщують у сушильну шафу. Висушують зразок деревини при температурі 103±20С до сталої маси, що визначається контрольними зважуваннями. Зразки м’яких порід деревини

зважують через 6 год після початку сушіння, твердих – через 10 год. Далі зважування проводять через 2 год. Висушування вважається закінченим, коли різниця між результатами останніх двох зважувань не перевищує 0,01 г.

Зразки зі смолистої деревини хвойних порід не рекомендується сушити більше 20 год.

Накривши в сушильній шафі бюксу кришкою, її переносять в ексикатор, в нижню частину якого вміщують безводний хлорид кальцію. Зразок ставлять на сітку у верхній частині ексикатора, де він охолоджується до кімнатної температури. Вологість зразка визначають з точністю до 0,1% за формулою:

WМ = mвл −mc 100%, mc −m

де m, mвл, mc - маса бюкса відповідно порожнього, з вологим зразком, з

висушеним зразком.

Вологість зразків деревини визначають як середнє арифметичне результатів випробування трьох зразків. Результати випробувань заносять до

таблиці 16.1.

94