96_3_3

2.3. Перевірки та юстування нівелірів

Після загального огляду перед початком польових робіт виконують

перевірки та регулювання нівелірів. Всі перевірки записують до журналу.

ПЕРЕВІРКИ НІВЕЛІРА Н-3

1. Вісь круглого рівня повинна бути паралельною до осі обертання

нівеліра.

Бульбашку рівня встановлюють на середину ампули за допомогою трьох підйомних гвинтів. Потім верхню частину приладу повертають на 180°.

Якщо після повороту бульбашка відходить від середини ампули (нуль-

пункту), то обертаючи юстирувальні гвинти, які розташовані знизу оправи рівня, переміщують бульбашку на половину дуги відхилення, а потім підйомними гвинтами приводять бульбашку до середини. Перевірку слід повторити.

2. Горизонтальний штрих сітки ниток повинен бути

перпендикулярним до осі обертання нівеліра.

За допомогою від’юстованого круглого рівня встановлюють вісь обертання нівеліра у вискове положення. На відстані 30-50 метрів від нівеліра в полі зору зорової труби знаходять нерухому точку (на стіні, стовпі)

яка повинна розташовуватися на горизонтальному штриху сітки. Потім зорову трубу починають повільно повертати по азимуту навідним гвинтом,

одночасно слідкуючи, чи не сходить горизонтальний штрих сітки ниток з виправленої точки. Якщо штрих при обертанні сходить, то необхідне юстирування.

Положення сітки ниток виправляють в наступному порядку.

Викручують три гвинти 1 (рис.20), що скріплюють оправу окуляра із корпусом труби. Знімають окуляр відпускають на цілий оберт верхній і нижній гвинти 2 і на чверть оберту середній гвинт 3 секторної пластинки 4.

32

рівня ближче до візирної осі, якщо різниця від’ємна, то переміщують кінець

рівня далі від візирної осі.

4. Вісь циліндричного контактного рівня повинна бути паралельною

до візирної осі зорової труби (головна перевірка нівеліра).

Перевірка головної умови нівеліра виконується подвійним нівелюванням однієї і тієї ж лінії довжиною 75 м. На кінцях ліній забивають костилі або кілки. На один костиль встановлюють рейку, а над іншим – нівелір так, щоб його окуляр при горизонтальному положенні осі циліндричного рівня знаходився не далі 1 – 2 см від вертикально встановленої на костилі рейки (рис. 22).

Рис.22. Перевірка головної умови нівеліра

Рис.23. Поле зору нівеліра Н3

35

Після приведення осі рівня в горизонтальне положення беруть відлік по рейці а (відлік беруть по середньому штриху) і вимірюють висоту нівеліра і

(рис.22).

Відлік а1 по рейці виконують по рейці чорній стороні з точністю до 1

мм, оцінюючи частини найменшої поділки на око. Так, наприклад, на рис.23

відлік по середній нитці дорівнює 1150.

Висоту нівеліра визначають по іншій рейці, дивлячись на неї через об’єктив зорової труби. Рейку встановлюють на костиль прямовисно по рівню, щоб її поділки (чорна сторона) знаходилася проти окуляра. Кінець загостреного предмета (ним може бути загострений олівець, сірник)

встановлюють в середині видимого в об’єктив поля зору. Коли загострений предмет встановлений, беруть відповідний йому відлік по рейці. Цей відлік і1

і буде висотою нівеліра. Для підвищення точності відліку по рейці на об’єктив одягають кришку з отвором діаметром 2 мм.

Потім нівелір переносять і встановлюють над іншим костилем і аналогічно попередньому беруть відлік а2 по рейці і вимірюючи висоту нівеліра і2.

Непаралельність візирної осі труби до осі рівня виражається величиною х, яку обчислюють за формулою

x = i1 + i2 − a1 + a2

2 2

Якщо величина х на відстані 75 метрів більша 4 мм, то необхідне виправлення. Обчислюють відлік, при якому головна умова дотримана, за формулою

a = a2 + x .

На цей відлік встановлюють перехрестя сітки ниток елеваційним гвинтом; кінці бульбашки циліндричного рівня розійдуться. Суміщення кінців бульбашки рівня здійснюють вертикальними юстирувальними гвинтами рівня. Перевірку повторюють.

36

3.ТАХЕОМЕТРИЧНА ЗЙОМКА

3.1.Сутність тахеометричної зйомки

Сутність тахеометричної зйомки полягає із визначення місця положення зйомочного пікету способом просторових полярних координат. На рис.24 наведена геодезична схема такого визначення. На полюсі системи встановлюється в пункт А кутовий прилад. Від напрямку полярної осі АВ, яка співпадає з лінією знімальної основи до напрямку на зйомочний пікет АС виміряється горизонтальний полярний кут β, потім у вертикальній площині напрямку АС виміряють вертикальний кут ν і полярну відстань s.

В

С

S

β

А

Рис. 24. Визначення місцеположення пікету полярним способом

Слово “ тахеометрія” означає швидке вимірювання. Завдяки цій якості тахеометрії зйомка використовується в тих випадках, коли польові роботи необхідно виконувати в короткі строки і в умовах негоди. Інженерні вишукування виконуються на невеликих ділянках під промислове та житлове будівництво, при плануванні, благоустрої населених пунктів, вишукуванні вузьких смуг, виконується для будівництва та реконструкції каналів, автодоріг, залізниць.

План тахеометричної зйомки складається в камеральних умовах. Щоб уникнути помилок та пропусків його необхідно перевіряти і корегувати на місцевості.

3.2. Геодезична основа тахеометричної зйомки

При виборі місця розміщення вершин тахеометричного ходу необхідно дотримуватись наступних правил:

1. Вершини точок тахеометричного ходу необхідно вибирати у таких місцях знімальної ділянки, щоб забезпечити їх збереження на весь період зйомочних та контрольно-приймальних робіт.

37

2.З кожної вершини необхідно забезпечити огляд об’єктів місцевості та рельєфу, а також видимість на дві сусідні точки тахеометричного ходу та можливі перехідні точки.

3.Допустимі довжини сторін і ходів не повинні перевищувати величин, наведених у таблиці 2.

4.При виборі точок тахеометричного ходу слід враховувати, що зйомочні пікети повинні рівномірно покривати територію зйомки. При тахеометричній зйомці повинні бути дотримані умови, наведені в таблиці 3.

3.3. Прилади для виконання тахеометричної зйомки

Теодоліти– тахеометри

Для виконання тахеометричної зйомки застосовуються теодолітитахеометри, номограмні та електронні тахеометри у комплекті з рейками, штативами, світловідбивачами та іншими пристроями.

До теодолітів-тахеометрів відносяться більшість теодолітів, які мають вертикальний круг і циліндричний рівень при ньому для вимірювання кута нахилу та нитковий віддалемір в зоровій трубі для вимірювання відстаней.

З точки зору використання приладів цього типу перевагу мають теодоліти-тахеометри, які замість рівня при вертикальному крузі мають компенсатор, який стабілізує нахил вертикальної осі обертання. До них відносяться теодоліти Т5К, Т15К, Т30К.

3.4. Технологія виконання тахеометричної зйомки

Тахеометрична зйомка може виконуватись одночасно з прокладанням тахеометричного ходу.

Зйомці підлягають всі об’єкти ситуації розміри яких виражаються у масштабі плану і передбачені умовними знаками.

Висотні пікети, які необхідні для зображення рельєфу, повинні розміщуватись на орографічних точках і лініях рельєфу (вершина гори, дно котловану, водороздільна лінія, тальвег (водозбірна лінія), перегини схилів,

сідловини, переходи з однієї форми рельєфу в іншу, урізи рівня води у річках, озерах, ставках, водосховищах, морях. Пікети, які розміщуються на

38

об’єктах ситуації таких як мости, греблі, перетин шляхів, споруди та інших,

одночасно будуть контурними і висотними.

Щільність висотних пікетів залежить від характеру рельєфу, масштабу зйомки, висоти перерізу рельєфу і повинна відповідати значенням,

наведеним в табл. 4.

За результатами огляду і вибору контурних і висотних точок складається абрис – схематичне креслення ситуації і орографії рельєфу з необхідними позначеннями та поясненнями, який доповнюється і уточнюється у процесі зйомки. На абрисі позначають положення станції вимірювання, станції орієнтування, контури та об’єкти ситуації, пікети з відповідними номерами. Рельєф позначають умовними горизонталями та напрямами схилів місцевості.

Роботу на станції тахеометричної зйомки виконують в такій послідовності:

1.Центрують тахеометр (теодоліт) над вершиною кута тахеометричного ходу, горизонтують (приводять вісь циліндричного рівня при алідаді горизонтального круга у горизонтальне положення) і вимірюють висоту приладу (від кілка до горизонтальної осі обертання зорової труби) з точністю 1 см.

2.Встановлюють рейку на суміжній точці тахеометричного ходу таким

чином, щоб вісь рейки співпадала з центром точки.

3.Орієнтують нуль лімба горизонтального кругу тахеометра на суміжну точку тахеометричного ходу в положенні круг ліво (КЛ). Відлік записують до журналу.

4.Навівшись на рейку, визначають місце нуля (МО) вертикального

круга.

5.Встановлюють рейку на пікеті. Наводять горизонтальну нитку сітки ниток на відлік, що дорівнює висоті інструмента або на інший відлік (1.00м, 1.50м, 2.00м і т.д.).

6.Визначають відстань від інструмента до рейки.

7.Знімають відлік по горизонтальному кругу.

8.Знімають відлік по вертикальному кругу (визначають перевищення).

9.Встановлюють рейку на наступному пікеті і повторюють дії, вказані

впунктах 1-8.

39

Після набору пікетів на станції контролюють орієнтування лімба,

встановивши рейку знову на суміжну точку тахеометричного ходу.

Розходження орієнтування не повинно перевищувати 1.5′.

Якщо кількість пікетів на станції значна, то орієнтування лімба контролюють через кожні 25-30 пікетів. При недопустимій величині розходження (понад 1,5′) вимірювання на станції повторюють.

Помічник, окрім записів відліків, найменувань зйомочних пікетів, веде абрис в якому робить зарисовку контурів, орографічних точок і ліній за номерами зйомочних пунктів.

Від якості складання абрису залежить точність складання плану тахеометричної зйомки.

Абрис ведуть на чистих сторінках журналу тахеометричної зйомки.

3.5. Камеральна обробка результатів тахеометричної зйомки та виготовлення оригіналу плану

Обробка результатів тахеометричної зйомки складається з:

-обчислення координат і висот пунктів тахеометричного ходу,

-обчислення горизонтальних прокладень до зйомочних пікетів,

-обчислення висот пікетів.

Обчислення координат вершин тахеометричного ходу виконується за правилами обробки теодолітних ходів або систем.

Горизонтальні кути поворотів і горизонтальні прокладення виписують у відомості обчислення координат із тахеометричних журналів.

Кутова нев’язка тахеометричного ходу, як і теодолітного, не повинна перевищувати допустимої величини

40