7Пп -т _г.. П4ч

чи коли задано директивний строк будівництва, він дорівнює різ­ниці між тривалістю директивного строку і тривалістю цієї роботи:

Т^ПТЇ =т -г (15)

Пізній строк настання події 7}^(п) - максимальний із допусти­мих моментів настання цієї події, при якому ще можливе вико­нання всіх наступних робіт із дотриманням директивного (чи ран­нього, якщо директивний не задано) строку настання завершальної події. Якщо директивній строк задано, пізні строки настання подій ви-значаються без урахування початкового моменту.

Пізній строк настання завершальної події сітьового графіка чисельно дорівнює ранньому строку його настання (якщо директив­ний не задано) чи дорівнює заданому директивному строку:

К = ті, (іб)

™Т»_к=Т_тр. (17)

Пізній строк настання будь-якої події дорівнює найменшій різниці між пізнім строком настання кінцевої події і тривалості робіт, які виходять із події, що розглядається:

(У)єс(і)

де с(0 - множина подій у, поєднаних з і роботами (у)

31

Повний резерв \гу ]- максимальний час, на який можна відстро­чити початок чи збільшити тривалість роботи (у), не змінюючи директивний чи ранній (якщо директивний не задано) строк настання завершальної події сіткового графіка.

Повний резерв часу роботи дорівнює резерву часу найбільшого за тривалістю шляху, що проходить через цю роботу, тому викорис­тання його повністю на одній роботі анулює повні резерви часу всіх робіт, що лежать на цьому шляху. Величина повного резерву визначається різницею

^{пізнього і раннього строків початку чи пізнього і раннього строків закінчення цієї роботи: г;=с (і9)}

чи (20)

Коли визначено строки настання подій, повний резерв часу робо­ти визначається як різниця пізнього строку настання кінцевої події і суми раннього строку настання початкової події і тривалості цієї роботи:

^=г;-[7^^р+г₀.]. (21)

Вільний резерв часу [г,/^в)] - максимальний час, на який можли­во відкласти початок чи збільшити тривалість роботи (у) за умови, що всі події сітки настають у свої ранні строки.

Використання вільного резерву на одній із робіт не змінює вели­чини вільних резервів часу решти робіт сітки.

Вільний резерв часу роботи визначається як різниця між раннім строком початку безпосередньо наступних робіт і раннім строком закінчення даної роботи:

ГЬ='Т-<Г- (²²)

Коли визначено строки настання подій, вільний резерв часу роботи визначається як різниця раннього строку настання кінцевої події і суми раннього настання події і тривалості цієї роботи (у):

г;=г;-[г,^р+г_#]. (23)

Вільні резерви часу завжди невід'ємні. Вони не залежать від директивних строків і мають місце, коли однією подією закінчу­ється не менше двох робіт.

Резерв часу настання подій показує, на який гранично допус­тимий строк можливо затримати настання цієї події, не спричиню­ючи при цьому збільшення строку виконання проекту, і визнача­ється як різниця між пізнім і раннім строками настання даної події:

Я,- = 7;^п-77. (24)

Резерви часу робіт і подій, що складають критичний шлях (якщо директивний строк не задано), дорівнюють нулю. Якщо директивний строк задано, повні резерви часу критичних робіт набувають мінімальних значень. Повні резерви для цих робіт сітьового графіка невід'ємні в тому випадку, коли Г_дир. = Т₀> Г_кр. В цьому випадку також невід'ємні всі резерви часу подій, а вільні резерви часу робіт за своєю величиною не перевищують їх повних резервів.

32

Графічний розрахунок сіткового графіка на відміну від таблич­ного не потребує обов'язкової нумерації події в зростаючому порядку. Оскільки розрахунок сітьового графіка виконують безпосередньо на самому графіку, то події на ньому викреслюють більших розмірів. Кожну подію поділяють на чотири сектори, в які записують суворо визначену інформацію (рис. 7.28). Нумера­ція подій може бути довільною. Розрахунок на графіку також вико­нують у кілька етапів (рис. 7.29).

Перший етап. Визначення ранніх строків настання події. На викресленому сітьовому графіку проставляють у верхньому секторі кружків номери події, а під стрілкою - тривалість робіт.

Рис. 7.28. Подія сітьового графіка при ручному розрахунку на графіку: і - номер події, Тр^} - ранній строк настання події, Т/^п) -пізній строк настання події, ф - резерв часу події. Нижній сектор

також можна використати для запису початкової події безпо­середньо попередніх робіт, через які до цієї події підходить шлях максимальної тривалості 11

Рис. 7.29. Приклад графічного розрахунку сітьового графіка: літери над стрілками - найменування робіт

При визначенні ранніх строків настання події розрахунок виконують зліва направо від вихідної події до завершальної події сітьового графіка і заповнюють ліві сектори подій (кружків). Спочатку в лівий сектор вихідної події сітьового графіка вписують значення заданого моменту (Т₀) чи 0, якщо початковий момент не заданий (формула (8)). У випадках, коли нижній сектор не використовують для запису значень резервів часу подій, до нього завжди вписують 0, тому що у вихідної події сітьового графіка немає безпосередньо попередніх робіт. Якщо в прикладі Т₀ - 0. отримаємо Г₁^(р) = Т₀ = 0. Цифру 0 записують до лівого сектора першої події (рис. 7.29).

Ранній строк настання наступних подій дорівнює максимальній із сум ранніх строків настання початкових подій безпосередньо передуючих даній події робіт і тривалості цих робіт за формулою (9). Наприклад, для події (2):

Г₂^(р)=Г₁^(р)+/_1і2=0 + 5 = 5.

Цифру 5 вписують у лівий сектор події (2), в нижній - 1, оскільки від події (1) пройшов шлях до події (2). Для події (4):

Цифру 8 вписують у лівий сектор події (4), а в нижній - 2. оскільки максимальний шлях до події (4) пролягає через подію (2). Аналогічно знаходять ранні строки настання всіх інших подій. Нижні сектори події, якщо в них не записують резерви часу, заповнюють одночасно з лівими.

Другий етап. Визначають тривалість критичного шляху і роботи, що потрапили на критичний шлях.

Тривалість критичного шляху визначають значенням лівого сектора завершальної події сітьового графіка після виконання першого

етапу розрахунку. У прикладі Т_кр = 7^^р) = Г₆^(р) = 17. Цифру 17 запи­сано в лівому секторі завершальної події (6) сітьового графіка (рис. 7.29). Роботи, що лежать на критичному шляху, встановлю­ють, переходячи від завершальної події до вихідної і зіставляючи цифру, записану в нижньому секторі даної події, з номером попе­редньої події. Якщо вони однакові, то робота з кодом цих подій лежить на критичному шляху.

У нашому прикладі в нижньому секторі завершальної події (6) стоїть цифра 4. Отже, критичний шлях проходить через подію (4). Встановлюємо роботу, що виходить з події (4) до події (6). Це -робота (4, 6). Таким чином, робота (4, 6) лежить на критичному шляху. У прикладі критичний шлях проходить через події (6,4,2, 1). Критичні роботи на рис. 7.29 зазначено подвійною стрілкою

33

Лінійні графіки і циклограми дають можливість легко пов'зати у часі до 40 видів робіт, установити їх необхідні зв'язки і послідов­ність, а також визначити потребу в ресурсах. Однак у великих комплексах установити зв'язок робіт і виконавців за цими графі­ками складно чи зовсім неможливо. Завдяки їм також неможливо визначити головні роботи, вельми складно прогнозувати хід будів­ництва, що не дає змоги отримати нову інформацію і ухвалити правильне рішення для подальшого виконання робіт. Сітьові ж графіки можна використовувати для об'єктів будь-якої складності. Причому найефективніші вони саме на будівництві складних об'єктів і їх комплексів. Скорочена мова символів сітьового графіка спро­щує їх читання, полегшує в цілому процес управління. У сітьовому графіку вдало поєднано способи графічного відображення техно­логії й організації будівництва в просторі і в часі з використанням засобів математики й обчислювальної техніки для відбору опти­мальних варіантів здійснення будівництва з виділенням робіт, що визначають строк виконання всієї програми. Використання сітьо­вих графіків також полегшує координацію діяльності всіх органі­зацій, що беруть участь у будівництві, і допомагають спрямувати їхню роботу в необхідному напрямку. При зриві строків робіт керівник може за допомогою сітьо­вого графіка швидко, повно й об'єктивно виявити і реалізувати існуючі резерви для забезпечення виконання цих робіт, покращити технологію будівництва й ефективніше використати будівельну техніку, що в сукупності компенсує зрив строку виконання робіт.

Таким чином, планування за допомогою сітьових графіків знач­ною мірою сприяє конкретизації відповідальності керівників і вико­навців, дає змогу об'єктивно оцінювати вклад кожного з них в реалізацію загального плану.

Переваги сітьових графіків значно розширили сферу їх застосу­вання порівняно з лінійними.

На основі застосування сітьових графіків виконують розрахунки оптимізації собівартості будівельно-монтажних робіт, визначають потребу в кадрах і матеріально-технічних ресурсах, контролюють розподіл і удосконалюють облік їх використання і розв'язують інші завдання.

Сітьові графіки використовують також у проектуванні (на стадії розроблення проектно-кошторисної документації), при реконструк­ції або технічному переоснащенні промислових підприємств, про­веденні науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт і при розробленні складних будівельних програм, де беруть участь різні за спеціалізацією будівельні організації

34

Призначення і принципи розроблення календарних планів відповідно до ДБН 3.1-5-96 "Організація будівельного вироб­ництва у складі проекту організації будівництва (ПОБ)". Розроб­ляють календарний план будівництва (табл. 10.1) і окремо кален­дарний план на підготовчий період (з розподілом обсягу робіт за місяцями).

Таблиця 10.1. Календарний план будівництва (наймену­вання об'єкта)

Номер рядка	Найменування окремих будівель, споруд чи видів (із виділенням пускового чи містобудівного комплексу)	Кошторисна вартість, тис. грн		Розподіл капітальних вкладень та обсяги будівельно-монтажних робіт за періодами будівництва (кварталами, роками), тис. грн
		Всього	У т.ч. обсяг будівельно-монтажних робіт
		1	2	3...

Для складних об'єктів, де застосовують принципово нову техно­логію виробництва, яка ще не має аналогів, унікальне технологіч­не устаткування, а також для будівель, де переважають нові буді­вельні конструкції, спорудження яких має відбуватися у винятково складних геологічних або природних умовах, додатково розроб­ляють комплексний укрупнений сітьовий графік.

Метою розроблення календарних планів і сітьових графіків є визначення оптимальної тривалості будівництва як комплексу об'єктів у цілому, їх черговості і пускових комплексів, так і окре­мих будівель та споруд; визначення обсягу, складу, послідовності і строків виконання робіт підготовчого періоду та будівельно-монтажних робіт основного періоду, встановлення строків розроб­лення проектно-кошторисної документації та надходження устат­кування; визначення обсягів капітальних вкладень та обсягів робіт за періодами будівництва.

Календарний план, розроблений у складі ПОБ, є вихідним доку­ментом для формування договірних відносин між замовником і підрядником. Виходячи з календарних планів, планують потреби в основних матеріально-технічних і трудових ресурсах, розробля­ють перспективні та річні плани діяльності будівельних органі­зацій, календарні та сітьові моделі спорудження окремих об'єктів у складі проекту виконання робіт.

Розробляючи календарні плани, слід дотримуватися таких основних принципів:

• передбачати випереджаючий розвиток виробничої бази, зве­дення об'єктів житлового, соціально-побутового і комунального господарства, необхідних для потреб будівництва цього об'єкта;

• максимально використовувати для потреб будівництва пос­тійні будівлі, споруди та комунікації, забезпечуючи першочергове їх спорудження у підготовчий період;

• забезпечувати ритмічне виконання будівельно-монтажних робіт, застосовуючи потокові методи виробництва з максимально можливою мірою їх суміщення;

• проектувати застосування індустріальних методів, максималь­но впроваджуючи великоблоковий монтаж та комплексну механі­зацію робіт;

• передбачати цілорічне виконання будівельно-монтажних робіт із найефективнішим розподілом робіт за періодами будівництва і послідовною концентрацією трудових і матеріальних ресурсів на пускових об'єктах;

• забезпечувати суворе дотримання правил безпеки та вимог щодо охорони навколишнього середовища.

36

Планування капітальних вкладень повинно бути підпорядко­ваним головному завданню - найраціональнішому використанню матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Для підвищення ефективності капітальних вкладень і скорочення обсягів незавер­шеного будівництва спорудження великих промислових підпри­ємств слід вести, розбиваючи їх на черги й пускові комплекси.

Вихідні дані та методика розроблення календарних планів

Основними вихідними даними для розроблення календарного плану є:

-матеріали інженерних досліджень, а під час реконструкції об'єктів - матеріали їх передпроектного обстеження;

- схема генерального плану;

-дані про об'ємно-планувальні та конструктивні рішення, а також про обсяги робіт щодо окремих будівель і споруд;

• організаційно-технологічна схема будівництва будівель і споруд у складі підприємства, його черги чи пусковогр комплексу;

організаційно-технологічні схеми спорудження основних буді­вель і споруд

• норми тривалості будівництва і нормативні документи, якими встановлено строки будівництва чи реконструкції об'єкта;

- перелік робіт, виконуваних у підготовчий період;

- порядок і строки постачання будівельних конструкцій, готових виробів, матеріалів та устаткування;

-дані про потужність загальнобудівельних і спеціалізованих організацій;

• дані про умови проведення будівельно-монтажних, робіт на реконструйованому об'єкті;

• заходи щодо захисту території будівництва від несприятли­вих природних явищ і геологічних процесів та етапність їх вико­нання.

Розроблення календарного плану складається з таких етапів: вибір методів виконання робіт; визначення номенклатури укруп­нених комплексів робіт; групування об'єктів; визначення основ­них параметрів робіт; розроблення календарного плану робіт на підготовчий період; розроблення організаційно-технологічної моделі; побудова та оптимізація опор; коригування організаційно-техноло­гічної моделі і складання календарного плану; оцінювання еконо­мічної ефективності календарного плану

Номенклатура укрупнених комплексів робіт визначається на основі об'єднання в один комплекс окремих робіт, організаційно й технологічно пов'язаних між собою, виконуваних окремими спеціалі­зованими організаціями чи загальнобудівельними комплексними бригадами.

Розробляючи укрупнені графіки будівництва промислових підприємств, можна прийняти таку номенклатуру укрупнених комплексів робіт: налагодження мереж електро-, водо- і тепло­постачання, каналізації; спорудження підземної і надземної частин об'єкта; влаштування покрівлі; влаштування підлоги; спеціальні роботи; монтаж устаткування; опоряджувальні роботи; пуско­налагоджувальні роботи; здача об'єкта; введення комплексу об'єктів в експлуатацію.

Вибір методів виконання робіт на стадії розроблення кален­дарних планів у складі ПОБ відбувається тільки для основних трудомістких робіт. Проектована організація і технологія вико­нання робіт мають ґрунтуватися на застосуванні комплексної механізації з використанням високопродуктивних машин і потоко­вих методів виробництва.

Під час реконструкції методи робіт обирають з урахуванням особливостей їх проведення в умовах діючого підприємства. Механізацію будівельно-монтажних робіт у стиснених умовах слід здійснювати будівельними машинами невеликих габаритів і висо­кої маневреності, а у закритих приміщеннях - і електричним при­водом. Обираючи засоби механізації, необхідно враховувати розміри робочих зон, проїзд до будівлі, простір на шляху пере­міщення засобів механізації до робочої зони.

Вибір варіанта ведення робіт із числа кількох технологічно можливих здійснюють на основі аналізу варіантів за їх техніко-економічними показниками.