Бойові можливості, посилення і бойові завдання батальйону.

Для ураження противника із закритих вогневих позицій в батальйоні можуть бути використані 12...18 гармат і мінометів. На день бою батальйону, що готується наступати може виділятися до 1,5 б/к боєприпасів. Штатна артилерія підрозділу в наступі може уразити одночасно 1, а послідовно 2...3 об'єкти противника типу взвод.

Ударною силою механізованого підрозділу є три механізованих роти і танкова рота, а танкового підрозділу - три танкових роти і механізована рота.

Під час наступу механізований батальйон своїми танками і БМП, ПТ- засобами і стрілецькою зброєю здатний загалом уразити 1,5...2 танкові (мотопіхотні) роти, тобто до 50% батальйону противника.

Виходячи з наявності ударної сили розраховується ширина смуги наступу батальйону. Середні тактичні щільності на 1 км фронту в обороні противника можуть складати: по танках – 6...8 од.; по мотопіхотним батальйонам - 0,2...0,4. Якщо оборона завчасно підготовлена і розвинута в інженерному відношенні, то перевага над противником, що обороняється на напрямі головного удару повинна бути в три і більше разів. Оскільки зараз в батальйоні маємо 10 танків і З мр, ширина наступу може сягати: по танках 1 км, по піхоті 1...2 км.

Таким чином, бойові можливості підрозділу дозволяють йому вести наступ у смузі до 2-х км.

Глибина просування підрозділу в наступі зумовлена характером і глибиною оборони першої позиції противника та ударною силою батальйону, яке буде спроможним просунутися в глибину оборони того підрозділу противника, якого він здатний розгромити. Під час просування темпи наступу підрозділів можуть складати:

- під час прориву позицій завчасно підготовленої та розвинутої у інженерному відношенні оборони – 1...1.5 км/год;

- під час прориву позиції, яка поспіхом зайнята (недостатньо підготовлена в інженерному відношенні) - 2,5...2,5 км/год;

- під час наступу на непідготовлену оборону – 3...4 км/год;

- під час подолання простору між позиціями оборони - 2,5...7 км/год;

- під час переслідування - 5,5...9 км/год;

- під час розгрому резервів противника - 2,5...5,5 км/год.

Маневреність батальйону. Підрозділи здатні організовано пересуватися в колонах своїм ходом зі середньою швидкістю 20...З0 км/год, з ходу розгортатися у похідний, передбойовий і бойовий порядки, в короткі строки наносити вогонь по противнику, стрімко використовувати його результати і наступати на більшу глибину у високому темпі.

Механізовані і танкові роти першого ешелону батальйону під час наступу з висуванням з вихідного району (віддалення 20...40 км) можуть виходити на рубіж переходу в атаку за 1-2 год., з яких висування до рубежу розгортання в батальйонні колони (8...25 км) зі швидкістю до 25 км/год потребує від 20 хв. до 1 год; на розгортання в бойовий порядок і вихід на рубіж переходу в атаку (11...14 км) зі швидкістю до 15 км/год – 44...56 хв. Рота другого ешелону (загальновійськовий резерв) зможе висуватися на рубіж введення в бій (віддалення 1,5...2 км) зі швидкістю до 20 км/год за 4...б хв., а з урахуванням часу на уточнення рішення і доведення бойових задач підрозділам (5...7 хв) вона може бути введена в бій через 10...12 хв. після отримання завдання.

Виходячи з бойових можливостей сучасний підрозділ спроможний у взаємодії з підрозділами інших родів військ або самостійно з успіхом виконувати бойові завдання, що поставлені на наступ і розгромити до батальйону противника. Бойові можливості підрозділу можуть бути збільшені за рахунок посилення.

Батальйон, який переходить у наступ на напрямі головного удару з'єднання може бути посилений 1-1,5 артилерійськими дивізіонами (18-24 гармат), протитанковим взводом, 1-2 інженерно-саперними взводами, відділенням реактивних піхотних вогнеметів.

Батальйону може бути виділено до 2-х ланок вилетів бойових вертольотів. Підрозділ може підтримувати артилерія з'єднання у кількості 1-2 дивізіонів.

Бойове завдання батальйону визначається в залежності від складу і стану підрозділів противника, побудови його оборони і ступені інженерного обладнання опірних пунктів, районів і позицій, складу і бойових можливостей батальйону, характеру місцевості та інших умов обстановки.

Змістом бойового завдання підрозділу в наступі є розгром або завершення розгрому підрозділів противника, що протистоять в визначеній смузі наступу і оволодіння до встановленого терміну важливим рубежем або об'єктом місцевості в глибині його оборони.

Наступаючи у смузі до 2 км на підготовлену оборону противника підрозділ самостійно не здатний прорвати позицію. Це можливо лише у взаємодії з сусіднім батальйоном. В цьому випадку ширина наступу по фронту буде до 1 км. На ділянці прориву створюється значна (5-б кратна і більше) перевага в силах і засобах над противником, високі щільності вогневих засобів (на 1 км ділянки прориву може бути зосереджено 100...120 гармат і 10...20 бойових літальних апаратів та використовується більша частина високоточних боєприпасів.

Механізована (танкова) рота наступає, як правило, на фронті до 1 км, а на ділянці прориву – на фронті до 500 м.

Механізований (танковий) взвод наступає на фронті до 300 м.

Батальйону першого ешелону вказується найближче завдання, подальше завдання і напрямок продовження наступу; роті, а також батальйону другого ешелону – найближче завдання і напрямок продовження наступу.

Батальйону, що діє у відриві від головних сил - напрям наступу та завдання щодо захоплення в тилу противника важливих рубежів; знищення найбільш важливих об'єктів і розгром окремих підрозділів противника.

Найближче завдання батальйону першого ешелону звичайно полягає в розгромі противника у своїй смузі наступу і оволодінні ротними опорними пунктами першого ешелону. Виходячи з побудови оборони підрозділів противника глибина найближчої завдання може бути до 1,5 км. Враховуючи орієнтовні темпи наступу, підрозділ може виконати найближчу задачу за 1 годину - 1 год. 20 хв. У результаті виконання найближчого завдання значною мірою порушується стійкість району оборони батальйону противника і створюються сприятливі умови для подальшого розвитку наступу.

Подальше завдання батальйону полягає в розвитку наступу, розгромі противника у взаємодії із сусідніми батальйонами в глибині району оборони й оволодінні першої позиції противника. Цей рубіж може бути на відстані 1,5-3,5 км від рубежу найближчого завдання. Час виконання подальшого завдання – 1 год. 20 хв – 1 год. 40 хв.

Напрямок продовження наступу визначається з таким розрахунком, щоб забезпечити виконання подальшого завдання бригади (полку).

Для забезпечення дій батальйону створюються загони забезпечення руху, розгороджень та інші.

Бойовий порядок батальйону. Призначення, склад, розташування, і переміщення елементів бойового порядку.

Бойовий порядок – це організоване розташування підрозділів (військ) на місцевості з метою ведення бою.

Бойовий порядок батальйону в наступі будується в один або два ешелони, роти – в один. При одноешелонній побудови виділяється сильний загальновійськовий (не менше взводу) резерв. Під час прориву укріпленого району, штурму будинку або кварталу крупного міста і на місцевості з обмеженою кількістю доступних напрямів бойовий порядок підрозділу може будуватися в три ешелони.

У ході наступу положення рот (взводів) у бойовому порядку батальйону (роти) може бути в лінію, кутом вперед, кутом назад, уступом вліво, вправо.

Бойовий порядок батальйону включає:

роти першого ешелону;

роти другого ешелону;

резерв;

мінометну батарею;

приданий артилерійський підрозділ;

підрозділу протиповітряної оборони;

гранатометний підрозділ;

протитанковий підрозділ;

підрозділ технічного забезпечення та тил батальйону.

Для забезпечення дій батальйону у наступі можуть створюватися органи: бойової охорони; група розгородження (в роті – група розмінування); головна похідна застава, а від неї головний дозор або дозорне відділення (танк).

Підготовка наступального бою батальйоном (ротою) починається з отримання бойового завдання. Вона включає:

• організацію бою;

• підготовку батальйону до виконання бойового завдання;

• підготовка вихідного району (положення) для наступу;

• організацію і проведення морально-психологічного забезпечення;

• контроль готовності підрозділів до наступу та інші заходи.

Основою підготовки наступу є організація бою, яка полягає в: прийнятті рішення; проведенні рекогносцировки; постановці бойових завдань підрозділам; організації вогневого ураження противника; організації взаємодії, управління і всебічного забезпечення та плануванні бою.

Рішеннякомандир батальйону приймає особисто, використовуючи при цьому підготовлені заступниками командира, штабом і іншими посадовими особами управління батальйону розрахунки, довідки і пропозиції.

У рішеннікомандир батальйону визначає:

• замисел на наступ;

• бойові завдання підрозділам;

• основні питання взаємодії;

• організацію управління та всебічного забезпечення.

Основу рішення складає замисел:

- напрямок зосередження основних зусиль;

- способи розгрому противника (якого противника, де, у якій послідовності і як розгромити з визначенням порядку його вогневого ураження, у тому числі вогнем танків, БМП, стрілецької зброї, інших штатних і приданих засобів, заходи введення противника в оману, а також порядок дій підрозділів);

- бойовий порядок батальйону.

Бойові завдання підрозділам визначаються виходячи з їх призначення, послідовності розгрому противника, що намічена, бойових можливостей і місця кожного підрозділу, характеру місцевості та умов взаємодії з сусідами. Під час визначення завдань підрозділам доцільно вказувати об'єкти противника і конкретні задачі, щодо їх ураження, а також задачі щодо боротьби з розвідкою противника.

Бойовий наказ:

короткі висновки з оцінки противника;

об’єкти і цілі, що уражуються засобами старшого начальника та порядок застосування повітряних і морських десантів у смузі наступу батальйону, а також задачі сусідів і розмежувальні лінії з ними;

бойова задача батальйону і замисел бою;

після слова “наказую” ставляться бойові завдання всім елементам бойового порядку (під час наступу із положення безпосереднього зіткнення з противником командир бригади крім того вказує: вихідні райони або райони очікування (позиції), час їх зайняття (зміни) і порядок перегрупування, а при наступі з висуванням з глибини – маршрут висування, місце у похідному порядку бригади і час проходження визначених на маршруті рубежів);

норми витрати ракет і основних видів боєприпасів та паливно-мастильних матеріалів на день бою;

час готовності військ;

місця і час розгортання КСП батальйону, напрямок їх переміщення, а також на кого з командирів покладається управління у випадку виходу його зі строю.

Після надання бойового наказу командир бригади організує взаємодію, як правило на макеті місцевості, або з використанням комп’ютерної мережі.

Організація взаємодії– це узгодження за завданнями, місцем і часом бойових дій підрозділів родів військ і спеціальних військ в інтересах загальновійськових підрозділів, що діють на напрямку головного удару. В залежності від умов, що склалися, командир може організовувати взаємодію методом вказівок, якщо при організації бою командир не має достатньо часу; методом доповідей, коли за наявністю часу підпорядковані командири мали можливість на момент організації взаємодії прийняти рішення, або комбінованим методом, коли за наявністю часу не всі командири мали змогу на цей час прийняти рішення.

Взаємодію командир батальйону організує по завданнях, рубежах, часу і способах виконання завдань. Більш детально основні питання взаємодії визначаються на глибину найближчої задачі. При цьому командир батальйону намічає основні варіанти дій своїх підрозділів, виходячи з характеру можливих дій противника та переконатися в правильному розуміння командирами рот поставлених завдань і способів їх виконання.

Так, під час переходу в наступ з положення безпосереднього дотикання з противником командир батальйону встановлює порядок заняття вихідного положення після необхідного перегрупування з положення оборони або з одночасною зміною військ, які обороняються. Під час переходу в наступ з висуванням з глибини він встановлює порядок висування і розгортання підрозділів та їх дій на випадок нанесення противником по колонах авіаційних і артилерійських ударів. Для обох способів переходу в наступ командир батальйону встановлює порядок атаки та її вогневої підтримки, способи використання ротами першого ешелону результатів вогневого ураження противника під час завершення його розгрому в ротних опорних пунктах першого ешелону та оволодінні позицією батальйонних резервів, сили і засоби, які призначені для розвитку успіху та розширення прориву в бік флангів, порядок їх використання і вогневого забезпечення, способи розгрому батальйонних резервів під час їх висування і розгортання для контратак, порядок подолання позиції РОП другого ешелону.

Під час визначення основних питань взаємодії па період виконання подальшої задачі командир батальйону встановлює способи, сили і засоби для відбиття контратак бригадних резервів і розвитку успіху в глибину з метою оволодіння рубежем бойового завдання.

Рішення, яке командир батальйону прийняв по карті, потребує уточнення на місцевості. З цією метою він проводить рекогносцировку, на яку залучає командирів рот (взводів), окремих підрозділів, у тому числі тих, які придаються і підтримують. На рекогносцировці командир батальйону вивчає місцевість в смузі наступу, визначає її вплив на виконання бойового завдання.

Під час рекогносцировкикомандир батальйону вивчає місцевість, призначає, указує орієнтири й уточнює:

передній край оборони противника, підступи до нього, наявність перешкод та загороджень, опорні пункти, розташування вогневих засобів:

фронт наступу і напрямок зосередження основних зусиль, бойові завдання ротам (взводам) і приданим підрозділам;

цілі противника, що підлягають вогневому ураженню;

ВП штатних і приданих вогневих засобів, порядок інженерного обладнання;

місця проходів у загородженнях і переходів через перешкоди, час їх пророблення, місця оснащення танків КМТ;

напрямок переміщення КСП батальйону і місця розгортання підрозділів тилового та технічного забезпечення.

Організація управління. Під час організації управління командир батальйону визначає: місця і час розгортання КСП (якщо не визначено командиром бригади), напрямок і порядок переміщення в ході бою; порядок організації і режим роботи органів системи управління під час підготовки і в ході бою; заходи, щодо забезпечення їх живучості, захисту від високоточної зброї та засобів радіоелектронного придушення.

Організація вогневого ураження противника. Вогневе ураження противника планується на підставі прийнятого рішення на наступ. Основу організації вогневого ураження складає встановлений командиром порядок розгрому противника з урахуванням обсягу вогневих задач, які вирішуються засобами старшого начальника. Ступінь вогневого ураження угруповання противника планується по бойовим завданням і по напрямках наступу. Планування вогневого ураження здійснюється на протязі всієї організації бою (в ході прийняття рішення, при роботі на місцевості, в процесі організації взаємодії і всебічного забезпечення).

Організація всебічного забезпечення.В ході організації всебічного забезпечення командир уточнює за місцем, часом завдання розвідки, РЕБ, захисту від зброї масового ураження, тактичного маскування, інженерного, тилового, технічного, медичного і, особливо – морально-психологічного забезпечення.

Планування боюОсновою планування є: отримане бойове завдання; розпорядження вищестоящого штабу, вказівки начальників родів військ і служб та рішення командира бригади. Під час планування в батальйоні розробляються: бойовий наказ; схема взаємодії та інші документи.

Підготовка батальйону до наступу.

Підготовка батальйону починається з наданням командиром вказівок після усвідомлення ним отриманого бойового завдання. Вона полягає в поповненні підрозділів особовим складом, бойовою технікою, озброєнням і матеріальними запасами до встановленої норми і у відправці до відповідних закладів і органів поранених і хворих та пошкодженої техніки; у підготовці командирів і штабів шляхом проведення командирських занять, тренувань і, при наявності часу, у підготовці особового складу на тактичних (тактико-спеціальних ) тренуваннях, стрільбах і інших заняттях та в ході цілеспрямованої роботи з морально–психологічної підготовки; у проведенні заходів з підготовки озброєння і техніки до бою. Так, в ході підготовки до наступу в 1 мд США у 1991 р. (операція «Меч пустелі») більша частина організаційної роботи проводилась на місцевості з залученням всіх категорій посадових осіб до командира відділення (танка) включно і завершувалась проведенням спеціальних занять, штабних тренувань і командно-штабних навчань.

Підготовка вихідного району до наступу включає: фортифікаційне обладнання, вихідних та очікувальних районів і позицій; підготовку маршрутів висування та рубежів розгортання; підготовку району розгортання КСП та ліній зв’язку; обладнання вогневих позицій засобів вогневого ураження та ППО; підготовку вогневих рубежів для танків та БМП, рубежів розгортання ПТРез і мінування РЗЗ; обладнання інженерних загороджень і підготовку важливих об’єктів до руйнування на напрямках можливих ударів противника; підготовку майданчиків базування, підскоку та засад для вертольотів; обладнання районів розгортання підрозділів спеціальних військ, тилового, технічного і медичного забезпечення; здійснення заходів по маскуванню, водозабезпеченню і комендантській службі.

Практична робота командира батальйону, його заступників, штабу в підлеглих підрозділах починається, як правило, після завершення відпрацювання питань, пов’язаних з організацією наступу. Вона включає: перевірку відповідності прийнятих підлеглими командирами рішень на наступ до замислу бою і отриманим бойовим завданням; знань посадовими особами, особовим складом змісту бойових завдань, часу та способів їх виконання, основних питань взаємодії, управління, всебічного забезпечення; своєчасності та якості виконання заходів щодо підготовки підрозділів до виконання бойового завдання; своєчасність та якість підготовки вихідного району до наступу і його заняття; готовність визначених в рішенні підрозділів до підтримки і забезпечення атаки.

У встановлений час командир батальйону доповідає старшому начальнику про готовність до наступу.

Заходи, щодо обману противника.З метою досягнення скритності замислу дій і введення в оману противника відносно переходу в наступ і напряму просування необхідно передбачити імітаційні, демонстративні дії щодо організації оборонних робіт, дезінформаційну діяльність щодо зосередження основних зусиль на іншому напрямі, створити несправжні командно-спостережні пункти, райони зосередження підрозділів, в тому числі і позиції засобів ППО, широке застосування димів, аерозолів, маскувальних комплектів та інші заходи.

Виходячи з напрямку головного удару і способу розгрому противника командир батальйону визначає бойовий порядок. При цьому він враховує ширину смуги наступу і глибину завдання, яке визначене, склад підрозділів противника, побудову району його оборони, характер місцевості та інші умови обстановки.

Визначаючи організацію управління командир батальйону передбачає місця і терміни розгортання командно-спостережних пунктів та напрями їх переміщення, а також на кого з командирів рот покладається управління батальйоном на випадок виходу зі строю його КСП.

Для забезпечення управління підрозділами в наступі розгортаються:

Командно-спостережний пункт – віддалення до 300 м від переднього краю.